Київська біржа

З розвитком капіталізму в Росії Київ втратив не тільки історичне значення, а й почав перетворюватися на провінційне місто. Місцеві купці та банкіри звернулися до Київської міської думи з проханням заснувати в місті біржу, що дало б можливість залучити іногородніх купців або їхніх агентів, сприяло розвитку промисловості і встановленню більш стабільних та об'єктивних цін на основні продукти місцевого виробництва в інтересах виробників та покупців. Це й стало основним мотивом організації біржі, що помітно вплинула на розвиток біржової торгівлі в Україні.

Якщо Одеська і Миколаївська біржі спеціалізувались передусім на торгівлі хлібом на експорт, то Київська біржа займалася торгівлею цукром, зерном, насінням соняшнику, цінними паперами, векселями.

Київську біржу було засновано в 1865 р. Затверджений статут, окрім загальних правил, надавав Біржовому комітету право призначати та відкривати біржові збори на свій погляд. До компетенції біржового товариства входили обговорення справ, що стосувалися організації та утримання біржі, а також розгляд питань Біржового комітету, встановлення збору за відвідування біржі. Статутом визначався порядок взаємовідносин Біржового комітету з державними закладами та посадовими особами.

Статут давав можливість судити про організацію діяльності біржі. Він складався з чотирьох розділів: "Про біржу та її значення", "Про осіб, що відвідують біржу", "Про біржове товариство", "Про Біржовий комітет, його права та обов'язки". Як свідчить перший розділ, Київська біржа підпорядковувалась Міністерству фінансів, була відкрита щоденно, крім вихідних і святкових днів. Біржу мали право відвідувати особи всіх національностей і здійснювати торгівлю, укладати угоди в межах наданих їм прав; вони повинні були сплачувати щорічно певну плату на утримання біржового будинку та інші господарські потреби. Біржовий рік розпочинався 1 січня.

Як відомо, організовували торги на біржі маклери, чисельність яких регламентувалась Міністерством фінансів. На початку діяльності на біржі працювало 10 маклерів, з часом їх кількість збільшилася до 15. Заслуговує на увагу й організація такої служби на біржі, як артілі.

Біржові артілі функціонували при біржах, митницях, пристанях, залізничних станціях та в інших місцях оптової торгівлі для здійснення завантажувально-розвантажувальних робіт, надання транспортно-експедиторських послуг, охорони, пакування. Артілі підпорядковувалися безпосередньо Біржовому комітету. До їх складу входило не менш ніж 25 членів. На етапі створення кожен член артілі повинен був внести до її статутного фонду не менше 200 рублів.

Статутний фонд призначався для виплати збитків, що виникали з вини артілі або її членів, його не можна було використовувати з іншою метою. Коли статутний фонд досягав 1000 рублів на кожного члена, внески більше не робилися.

Вищим органом артілі були збори членів артілі, кожен з яких мав один голос. Рішення приймалися простою більшістю. Для вирішення важливих питань потрібно було 2/3 голосів присутніх. До таких Питань належали:

• обирання старости, секретаря, кандидатів;

• збільшення або зменшення чисельності артілі;

• прийом нових членів;

• накладення штрафів;

• зміна статуту та внесення доповнень;

• ліквідація артілі.

Прибуток розподілявся поміж членів артілі на загальних зборах артільників.

Контроль за діяльністю артілі здійснював Київський біржовий комітет. Його розпорядження були обов'язковими для виконання. Біржовий комітет контролював порядок проведення загальних зборів артільників, здійснював ревізії.

Найважливішим товаром біржових угод, що укладалися на Київській біржі, був, звичайно, цукор. Окрім того, на біржі торгували зерном, спиртом, цінними паперами. На Київську біржу припадало понад 30% цукру, що реалізовувався Російською імперією. Експортувався лише цукор, вироблений на території України.

Слід зазначити, що в царській Росії були розроблені заходи, які стимулювали виробництво цукру. Так, наприклад, купців, що будували нові заводи, звільняли повністю від сплати акцизів перші три роки, а наступні чотири роки вони платили лише половину акцизу. Цукор з Київської біржі експортувався до Персії (близько 60%), Фінляндії, Китаю, Туреччини, Афганістану, Німеччини. Проте основна кількість угод здійснювалася на цукор, що реалізовувався на внутрішньому ринку.

Другими за значенням у торгівлі біржі були угоди із зерном.

Однак відсутність зерносховищ і високоякісних сортів ускладнювали торгівлю. Незважаючи на це, Біржовий комітет приділяв багато уваги торгівлі зерном. Про це свідчить його участь у загальнодержавних заходах щодо розвитку торгівлі, збільшення виробництва та поліпшення якості зерна і хлібопродуктів.

Обсяги реалізації на Київській товарній біржі були невеликими порівняно з провідними на той час біржами Одеси та Миколаєва. Та непересічне значення Київської біржі полягало в тому, що вона була основним центром біржової торгівлі цукром у Росії.

У 1913 р. в Україні діяло 11 бірж - у Києві, Миколаєві, Одесі, Харкові, Херсоні, Маріуполі, Дніпропетровську, Запоріжжі, Бердянську, Кременчуку. Всі вони здійснювали торгівлю, як правило, сільськогосподарською продукцією, і лише на Київській, Харківській та Одеській біржах здійснювалися операції з цінними паперами.

Біржі цього періоду стають невід'ємною складовою ринкової економіки, їм належить істотна частка в оптовому товарному ринку.

Незважаючи на складний розвиток ринкової економіки у царській Росії, біржі, що функціонували на території України, відіграли важливу роль у становленні біржового ринку. Проте вже тоді рівень розвитку таких бірж, як Чиказька торгова, Лондонська цукрова, Токійська рисова "Доджіма", був набагато вищим. На цих біржах були освоєні форвардні контракти і розпочиналася торгівля ф'ючерсними контрактами з відповідною організацією торговельного процесу.

Поиск по сайту: