Миколаївська хлібна біржа

В історії розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції особливе місце посідає Миколаївська біржа. Виникнення цієї біржі тісно пов'язане з розвитком Миколаєва як центру торгівлі зерном та відвантаження його на експорт. Незважаючи на близькість Одеського порту, в Миколаєві концентрувалися значні обсяги зерна. Хлібна торгівля тут була досить своєрідна. Зерно (пшеницю, жито, овес, ячмінь) продавали місцеві селяни, колоністи (німці, греки, болгари), а також поміщики. Зерно у мішках підводами доставлялось за десятки, а то й сотні кілометрів. Частина зерна доставлялась водними шляхами. Коні і воли, гарби і вози, човни і малі судна - все рухалось з хлібом до Миколаєва. Борошно і крупи доставлялись з Київської, Чернігівської і Курської губерній. Ринок був переповнений пропозиціями, що призводило до зниження цін. Значну частину зерна посередники перекуповували за низькими цінами і відправляли до Одеського порту [41].

З відкриттям Миколаївського комерційного порту місто позбулося замкнутості, і вже з цього порту почали відправлятись торгові судна -як іноземні, так і вітчизняні. Значення Миколаєва як торговельного порту підвищилось після сполучення його залізницею з Кривим Рогом, Харковом, Дніпропетровськом. Усе це сприяло активному розвитку експорту зерна та продуктів його переробки. Вже в 1828 р. через Миколаївський порт на експорт було відправлено 33,6 млн. пудів зерна.

Починаючи з цього періоду, бурхливо розвивається експорт зерна з України. Майже половину валового збору пшениці, а в окремі роки і значно більше, відправлялось на світовий ринок. Особливо популярною у зарубіжних покупців була ярова пшениця сортів "Гірка" і "Сандомирка", що вирощувались у південних районах країни. Сорт "Гірка" за високий вміст клейковини дуже цінували мукомели європейських країн, особливо Англії. Основними конкурентами українського зерна на світовому ринку в цей період були США, Аргентина та Австралія.

Незважаючи на те, що зерно, вирощене на українських чорноземах, за своїми показниками не поступалося конкурентам, за чистотою, засміченістю воно було значно гіршим, що істотно позначалося на його ціні. Вже тоді зерно країн-конкурентів сортувалось за класами, за чистотою, вмістом клейковини, особливо те, що надходило з Американського континенту.

Великою проблемою як для Миколаївського порту, так і для інших портів, що здійснювали експорт зерна, була відсутність ємкостей для його накопичення і зберігання та організації завантаження на судна, тимчасом як у країнах-конкурентах уже були збудовані елеватори, які здійснювали всі операції, пов'язані з експортом зерна. Тільки в Чикаго, де вже успішно здійснювала торгівлю товарна біржа, в 1880 р. було 23 елеватори місткістю майже 31 млн. пудів зерна. У США була розроблена і чітко діяла система попереднього кредитування товаровиробників зерна.

Місцеві та іноземні купці зрозуміли, що проблеми, пов'язані з організацією торгівлі зерном і його експортуванням неможливо вирішити без створення в місті біржі.

Миколаївська біржа була заснована наприкінці 1885 р., що засвідчує і статут біржі, затверджений 13 грудня того ж року миколаївським градоначальником. Миколаївська біржа, як і всі інші біржі, що утворювались тоді в царській Росії, була підпорядкована Міністерству фінансів. Поточною діяльністю біржі керував Біржовий комітет, що обирався загальними зборами біржового товариства на три роки. Учасниками біржового товариства були купці першої та другої гільдій незалежно від їхнього місця проживання, які внесли встановлений Біржовим комітетом річний розмір плати за відвідання біржі.

З перших днів роботи біржа займається упорядкуванням торгівлі зерном та створенням необхідних умов для його реалізації на експорт. З ініціативи Біржового комітету в Миколаївському комерційному порту для розв'язання проблеми зберігання зерна було збудовано елеватор місткістю 760 тисяч пудів. Він був обладнаний найсучаснішим устаткуванням для розвантаження та завантаження зерна на баржі і пароплави, доочистки зерна і його сортування, що значно поліпшило кондиції експортного зерна. Для зручності користувачів воно могло зберігатись на елеваторі окремо за сортами і партіями кожного господаря. Розвантаження та приймання зерна здійснювалось із залізничних вагонів, возів та гарб, а також з водного транспорту. Велика увага приділялась зниженню тарифів за перевезення і фрахтування суден, упорядкуванню доставки зерна вантажним транспортом та боротьбі з перекупниками, котрі за безцінь скуповували зерно у селян.

Налагоджується випуск бюлетеня біржі, де для широкого загалу дається інформація про ціни на зерно, про зернові ринки світу та ін.

Загалом робота Біржового комітету полягала у вирішенні таких проблем [41]:

• організація біржової торгівлі та захист інтересів виробників і споживачів зерна;

• здійснення контролю за якістю зерна завдяки організації відповідних лабораторій;

• удосконалення вантажно-розвантажувальних робіт;

• захист інтересів миколаївських експортерів на зарубіжних ринках;

• розробка біржових сертифікатів на зерно та їх упровадження;

• поліпшення роботи порту і залізниці.

Завдяки здійсненню комплексу заходів Миколаївський порт, а отже, і Миколаївська біржа зайняли панівне місце в торгівлі зерном у царській Росії. Якщо за перший рік роботи біржі було продано (експортовано) 235 тис. тонн зерна, то в 1911 р. - 2,1 млн. тонн.

Поиск по сайту: