Безготівкові розрахунки в Україні

Грошова система

Грошовий обіг.

Грошова система.

Готівкові розрахунки в Україні.

Безготівкові розрахунки в Україні

Грошовий обіг, його характер, ознаки та правила здійснення мають принципове значення для здійснення всіх економічних процесів у будь-якій державі. Управління грошовим обігом здійснюється державою передусім в особі Національного банку України, на реалізацію його конституційної функції із забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Як вважає О.А. Лукашев[1], завданнями державних органів по управлінню грошовим обігом охоплюється чотири основні цілі:

· стабільність національної грошової одиниці;

· належна швидкість і зручність розрахунків у господарському обороті;

· скорочення розміру готівкового обороту і, відповідно, збільшення обсягу безготівкових розрахунків;

· ефективність механізму контролю, спрямованого на забезпечення суворого дотримання грошових операцій, що дозволяє забезпечувати дотримання фінансової дисципліни всіма учасниками грошового обігу.

Визначаючи характер господарських та приватних розрахунків, статус національної валюти та безпосередньо впливаючи на її вартість грошовий обіг є тим поняттям, значення кого важко переоцінити, а отже, поняттям, яке потребує глибокого аналізу.

Сьогодні існують різні думки науковців на поняття грошового обігу, які, як видно з наступного збігаються у баченні природи цієї правової категорії.

Л.М.Ушакова[2] під грошовим обігом розуміє рух грошей при виконанні ними своїх функцій у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів, а також нетоварні платежі і розрахунки в господарстві. При цьому вона вважає, що грошовий оборот країн, відбиваючи рух грошей, є сумою всіх платежів, зроблених підприємствами, організаціями і населенням у готівковій і безготівковій формах за визначений період часу.

Ю.П. Савинський[3], розуміє грошовий обіг як процес безупинного руху грошових знаків у готівковій і безготівковій формах. Таке визначення, на його думку, відповідає змісту сучасного грошового обігу, де рух здійснюють саме грошові знаки, а не інші види грошей.

В.Д. Лагутін[4] визначає грошовий обіг, як рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків і за допомогою обігу готівки. При цьому, він також уточнює, що грошовий обіг – це сукупність усіх грошових платежів і розрахунків, які відбуваються в національному господарстві.

Таким чином, з усього вищевикладеного ми можемо зробити висновок про те, що під грошовим обігом розуміють (з тими чи іншими відмінностями, які, на нашу думку, не є принциповими), рух грошей при виконанні ними своїх функцій у готівковій і безготівковій формах.

Дискусійним є питання про складові грошового обігу. О.А. Лукашев[5], розглядаючи грошовий обіг, виділяє в ньому два сектори. Перший – горизонтальний, який складають обмінні відносини у сфері господарської діяльності при здійсненні товарно-грошових і нетоварних операцій. Як він вважає, рівність суб’єктів цих відносин є специфічною ознакою даного сектору. Юридично ці відносини характеризуються як диспозитивні, оскільки вони виникають відповідно до волевиявлення сторін. Другий сектор включає сукупність відносин, що опосередковані безеквівалентним і безповоротним рухом грошей. Цей сектор О.А. Лукашев називає бюджетно-податковим і відзначає, що одним із суб’єктів правовідносин є обов’язково держава в особі уповноваженого органу. Ці відносини характеризуються як відносини “влади-підпорядкування” і виникають у зв’язку з виконанням одним із суб’єктів обов’язку, встановленого імперативною правовою нормою. Як приклад наводиться виконання податкового обов’язку, яке породжує безеквівалентний і безповоротний рух коштів від платника податків у відповідний бюджет чи державний цільовий фонд.

Ю.П. Савинський[6] вважає, що структурувати грошовий обіг можна залежно від суб’єктів, між якими рухають гроші:

· оборот між банками (міжбанківський оборот);

· оборот між банками і юридичними та фізичними особами (банківський оборот);

· оборот між юридичними особами;

· оборот між юридичними та фізичними особами;

· оборот між фізичними особами.

В свою чергу, класифікувати структурні частини грошового обігу можна на підставі різних критеріїв. Насамперед, автор звертає увагу на те, що грошовий оборот складається з окремих каналів руху грошей між:

· центральним банком і комерційними банками;

· комерційними банками;

· підприємствами і організаціями;

· банками і підприємствами та організаціями;

· банками і населенням;

· підприємствами, організаціями і населенням;

· фізичними особами;

· банками і фінансовими інститутами різного призначення;

· фінансовими інститутами різного призначення.

Не погоджуючись із висновками Ю.П. Свинського щодо існування безготівкових грошей як таких, ми, між тим, не можемо заперечити, що основними складовими грошового обігу є безготівкові та готівкові розрахунки.

В той же час, перехід до безпосереднього аналізу складових елементів грошового обігу буде передчасним без аналізу такої важливої правової категорії як грошова система.

Поиск по сайту: