Грошова система

Грошова система – це форма організації грошового обігу в країні, що склалася історично та закріплена в національному законодавстві[7].

Грошова система складається з двох блоків елементів.

Функціональними елементами грошової системи є:

- національна валюта – гривня (грошова одиниця України);

- масштаб цін – ваговий вміст дорогоцінного металу в грошовій одиниці;

- види грошових знаків, які мають статус законного платіжного засобу на території України.

Організаційні елементи грошової системи:

- організація готівкового грошового обігу;

- організація безготівкового грошового обігу;

- сукупність державних органів, які здійснюють управління грошовим обігом в Україні.

Л.А. Лунц[8] встановив існування двох аспектів при розгляді грошових систем – юридичного та економічного.

З першої точки зору грошова система будь-якої країни визначається як сукупність різноманітних грошових знаків, що виражені в одній і тій самій грошовій одиниці, яка визначає їх відносну купівельну силу. З цієї юридичної точки зору грошова система залишається незмінною, оскільки не змінюється грошова одиниця, що лежить в її основі: зміна окремих елементів цієї системи (наприклад, зникнення з обігу металевих монет) і зміна купівельної сили грошових знаків, що лишилися у складі цієї системи, не змінюють її сутність.

З економічної точки зору грошова система розуміється як один визначенених, історично обумовлених типів державного регулювання вартості грошових знаків. За сферою охоплення економічних відносин грошова система – явище надзвичайно широке, адекватне всьому грошовому обороту. Всі грошові потоки, незалежно від сфери економіки, яку обслуговують, та форми, в якій вони здійснюються, є об’єктами регулятивного впливу грошової системи.

Гальчинський А.С.[9] пропонує додатково в грошовій системі виокремити підсистеми:

· систему безготівкових розрахунків;

· валютну систему;

· систему готівкового обігу.

Так, кожна із вказаних підсистем має свій особливий об’єкт регулятивного впливу, який обмежується певною формою чи сферою грошового обігу.

У своїй роботі Є.О. Алісов[10] розрізняє склад грошової системи та її структуру. Так, під складом грошової системи необхідно розглядати сукупність утворюючих її елементів, а структуру – як закономірні зв’язки чи взаємодії між такими елементами. Повна і чітка характеристика грошової системи можлива лише за умови рівнобіжного і взаємодоповнюючого аналізу її складу і структури.

За нормативно-правового підходу до грошової системи в її складі можна виокремити кілька елементів, кожний з яких законодавчо зафіксований. У грошовій системі України можна виділити такі елементи:

• грошова одиниця;

• масштаб цін;

• форми грошового обігу;

• види грошових знаків в обігу;

• регламентація порядку емісії грошей;

• статус національної й іноземної валют на території даної держави

• державні органи, які здійснюють регулювання грошового обігу та контроль за дотриманням чинного законодавства.

Однак, існують і інші думки стосовно кількості елементів грошової системи. Так, О.Ю. Грачова[11] вважає, що в результаті правового регулювання в Російській Федерації утворена грошова система, яка охоплює: 1) офіційну грошову одиницю; 2) емісію готівкових грошей; 3) організацію готівкового грошового обороту. Проте, з таким підходом важко погодитися хоча б з тих причин, що даних підхід є дещо спрощеним і до того ж суперечить суті самої грошової системи.

Таким чином, першим і основним базовим елементом грошової системи є грошова одиниця. Під грошовою одиницею розуміють законодавчо встановлений номінал грошового знака, призначенням якого є вимірювання цін всіх товарів, що існують в країні. Конституція України статтею 99 визначає, що грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності гривні є основною функцією центрального банку нашої держави – Національного банку України. Грошова одиниця – є лічильною категорією, тобто одиницею масштабу цін всіх товарів. Дане визначення, зокрема відображає суть грошової одиниці як економічної категорії. Відповідно до Закону України „Про Національний банк України” готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків - банкнот (паперових) і монет (металевих). Загальна сума введених в обіг банкнот і монет зазначається в рахунках Національного банку як його пасив.

Банкноти і монети є безумовними зобов'язаннями Національного банку і забезпечуються всіма його активами.

Розглядаючи грошову одиницю як складову частину грошової системи, І.С. Берлін[12] відзначає, що грошова одиниця, як правило, поділяється на дрібні кратні частини. В переважній більшості країн існує десяткова система поділу 1:10:100².

Є.О. Алісов[13] визначає систему грошової одиниці як сукупність взаємозалежних і взаємообумовлених принципами побудови і функціонування конкретної грошової системи видів грошових знаків, номінали яких відповідають законодавчо встановленим певним кількостям як цілих грошових одиниць, так і їх відповідних фракцій. Як правильно зауважує автор, не тільки покупюрний устрій грошових знаків, але й фракційний, тобто поділ грошової одиниці на складові, які є самостійними грошовими знаками, є одними з умов нормального функціонування грошового обігу. Дану умову обов’язково необхідно враховувати при правовому впорядкуванні грошової системи, оскільки недотримання цього принципу може призводити до ведення в обіг грошових сурогатів чи часткової бартеризації розрахунків в економічних відносинах.

Ван-Хуз Д.Д. та Миллер Р.Л.[14] вказують на існування окремо рахункової одиниці як засобу визначення відносної вартості товарі і послуг та безпосередньо грошової одиниці, яка може бути використана для таких цілей. Дана думка відповідає виділенню у вітчизняній науці грошової одиниці та масштабу цін, що в умовах панування металу, як загального еквівалента в грошовому обігу, традиційно визначався як вагова кількість металу, закріплена в законі і прийнята в країні за грошову одиницю, за допомогою якої виміряють ціни товарів.

Варто зауважити, що безпосередньо одне законодавче закріплення вербального позначення грошової одиниці саме по собі не в змозі забезпечити виконання грошима усіх властивих їм функцій, а також сприяти об’єднанню окремих елементів у грошову систему, як єдине ціле, сприяти успішному її функціонуванню. Для цього необхідно не тільки юридично визначити найменування грошової одиниці, але також вказати в актах законодавства на властиві їй фізичні, художні й інші характеристики, що прямо залежать від того, який тип грошей використовується конкретною грошовою системою, який товар виконує роль грошей, виступає загальним еквівалентом і, відповідно, функціонує як міра вартості.

Тільки у своїй сукупності, стверджує Є.О. Алісов, найменування грошової одиниці і характеризуючи її фізичний стан й інші властивості утворюють грошову одиницю чи валюту як елемент грошової одиниці.

Наступним елементом грошової системи є масштаб цін.

Як визначає провідний український фахівець Лагутін, масштаб цін – це засіб вираження вартості (ціни) товарів у грошових одиницях. Масштаб цін встановлюється й змінюється у законодавчому порядку. Для держави невигідним є такий масштаб цін, при якому вартість (ціна) товарів визначається у великих сумах грошей – тисячах, мільйонах тощо. Тому проводиться деномінація грошей і зміна на цій основі масштабу цін.

Демонетизації золота призвела до переосмислення категорії масштабу цін, адже, з одного боку, вага металу втратила фундаментальне значення при визначенні грошової одиниці, а з іншого – відсутній інший законодавчо обумовлений і об’єктивно економічно обґрунтований спосіб встановлення грошової одиниці. Згідно частини 3 статті 32 Закону України “Про Національний банк України” офіційне співвідношення між гривнею і золотом чи іншим дорогоцінним металом не встановлюється.

Зважаючи на те, що масштаб цін в сучасних умовах втратив своє первинне значення погляди науковців на нього різняться. О.А. Лукашев відзначає, що економічним змістом масштабу цін, як елемента грошової системи, є величина (кількість) абстрактної суспільно-необхідної праці у формі мінової вартості, похідною від якої є грошова одиниця.

М.І. Савлук, А.М. Мороз вказують, що в умовах функціонування нерозмінних грошових знаків масштаб цін визначається загальним рівнем цін, який склався у народному господарстві. При цьому, держава може змінити сформований масштаб цін шляхом деномінації.

Відсутність загально прийнятого і об’єктивного обґрунтованого методу визначення економічного змісту грошової одиниці підсилює позицію номіналістів, які розглядають гроші не як реальну цінність, а як свого роду ідеальну форму, відвернену величину, умовний знак, “ідеальну одиницю міри цінностей”. Коли внутрішня вартість “абсолютних грошей” визначається двома факторами – моральним початком і кількістю грошей в обігу. При цьому моральним початок розглядається, як довіра народу до держави, до її авторитету і влади визначати вартість паперових грошей[15].

О.А.Лукашев[16], вважає, що масштаб цін і грошова одиниця піддаються впливу низки факторів як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру та є явищами історичними.

З огляду на зазначене, визначення масштабу цін як обов’язкового елементу грошової системи в сучасних умовах виглядає спірним.

Як елемент грошової системи деякі вчені визначають також грошовий апарат.

Очолює систему грошового апарату Національний банку України.

Для забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний банк здійснює:

1) виготовлення та зберігання банкнот і монет[17];

2) створення резервних фондів банкнот і монет;

3) встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків;

4) встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;

5) встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки;

6) визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій;

7) визначення вимог стосовно технічного стану і організації охорони приміщень банківських установ.

Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

Для регулювання курсу гривні щодо іноземних валют Національний банк використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування та застосовує інші інструменти регулювання грошової маси в обігу.

Нацбанк встановлює умови та порядок конвертації (обміну) гривні на іноземну валюту. Національний банк не може обмежувати права суб'єктів валютного ринку на здійснення операцій з іноземною валютою, гарантовані їм законом.

Національний банк, банки України зобов'язані вилучати фальшиві, підроблені або такі, що не мають необхідних ознак платіжності, грошові знаки (банкноти, монети).

Порядок вилучення таких грошових знаків встановлюється Національним банком і регулюється відповідними нормативними актами.

Національний банк та банки не зобов'язані відшкодовувати знищені, загублені, фальшиві, підроблені, а також такі, що стали недійсними, банкноти та монети.

Національний банк офіційно повідомляє через засоби масової інформації про вилучення з обігу грошових знаків України (банкнот, монет).

Поряд з центральним банком (у ряді країн національним, державним) грошовий апарат утворюють і інші органи, які здійснюють різні функції, зміст і спрямованість яких визначаються соціально-економічною, матеріально-технічною і юридичною складовими механізму грошового обігу. Наприклад, у США грошовий апарат складають чотири спеціалізовані органи, які здійснюють банківський нагляд, контролюють і регулюють грошовий обіг:

1. управління контролера грошового обігу при Казначействі США;

2. федеральна резервна система;

3. федеральна корпорація страхових депозитів;

4. ограни банківського нагляду штатів.

Слід зауважити, що перераховуючи елементи грошової системи, такі авторитетні фахівці як М.І. Савлук[18] та Лагутін В.Д.[19], розглядають поряд з іншими окремо регламентацію готівкового обороту, безготівкових розрахунків, режиму валютного курсу і операцій з валютними цінностями, банківського відсотка. Слушно, зауважує Є.О.Алісов, така точка зору враховує юридичну складову механізму грошового обігу і відбиває її вплив на організацію грошової системи держави.

Грошово-кредитна політика не може і не повинна зводитися винятково до регулювання пропозиції грошей, так як стабільність грошової одиниці й еластичність грошового обігу не впливають на ступінь ділової активності суб’єктів господарювання, як зауважує Є.О.Алісов, на загальний рівень цін та зайнятість населення, хоча безперечно єдність грошової системи є одним з фундаментальних принципів грошової політики.

Вивченням питання правового регулювання грошової системи займався Лукашев О.А.[20], який окреслив у своїй роботі риси грошової системи, зокрема:

· Тип грошової системи являє собою характер взаємозв’язку між загальним еквівалентом і грошима, що знаходяться в обігу, який спочатку складається стихійно, а пізніше закріплюється законодавчим рішенням;

· Грошова система як складне економіко-правове явище розглядається з одного боку, як базисна економічна категорія і є сукупністю економічних відносин, що складаються у процесі функціонування грошового обігу між його учасниками на території держави, а з іншого, будучи надбудовним явищем – виступає державно-правовою формою організації грошового обігу, включаючи сукупність державних органів, що здійснюють управління грошовим обігом і наділені для цього відповідним грошовим статусом;

· Визначальне значення для грошової системи держави належить історичному фактору, що обумовлює національно-правові особливості останньої.

Не є однорідними думки вчених і щодо типів грошової системи. Наведемо лише деякі з них.

На думку Жукова Е.Ф.[21], тип грошової системи залежить від того, в якій формі функціонують гроші: як товар – загальний еквівалент чи як знаки вартості. У зв’язку з чим автор виділяє такі типи грошових систем:

• система металевого обігу, за якої грошовий товар знаходиться безпосередньо в обігу і виконує всі функції грошей, а кредитні гроші є розмінними на метал;

• система обігу кредитних та паперових грошей, за якої повноцінні гроші витіснені з обігу.

В залежності від металу, який в даній країні був прийнятий в якості загального еквіваленту, та бази грошового обігу розрізняють біметалізм та монометалізм.

Дещо інше бачення виразив М.Ю. Бортник[22], який стверджує, що тип грошової системи визначається тим валютним металом, який слугує загальним еквівалентом і є основою грошового обігу.

Алісов Є.О.[23] вказує на дещо вибірковий підхід при виділенні критерію класифікації одного лише валютного металу, так як це обмежує саму класифікацію типів грошових систем періодом панування в обігу металевих грошей, не беручи при цьому вартість інших еквівалентів, на що вже свого часу вказував А.А.Мануїлов[24].

Таким чином, якщо повноцінно розглядати еволюцію грошей, їх типів, форм вартості, варто звернути увагу на класифікацію грошей З.В.Атласа[25], згідно з якою розвиток грошей відбувався такими етапами:

· товаро-лічильний тип;

· товаро-ваговий тип;

· метало-карбованний тип;

· емісійно-знаковий.

З урахуванням викладених вище положень ми можемо перейти до аналізу основних організаційних елементів грошової системи України.

Поиск по сайту: