Негативних наслідків від взаємодії транспортних потоків з оточуючим середовищем

Аналіз існуючих методів зниження

Повністю ліквідувати негативні наслідки автомобілізації неможливо, тому необхідно приймати ефективні міри для їх строгого обмеження та розумного регулювання.

Узагальнено існуючі методи зниження рівня екологічних характеристик можна представити у вигляді схематичного ланцюжка.

Аналізуючи схему, можна виділити етапи формування та розповсюдження екологічних характеристик, а отже і класифікувати методи їх зниження на три групи:

1.Методи зниження екологічних характеристик на об’єкті екологічного захисту.

2.Зниження рівня екологічних характеристик на шляхи їх розповсюдження від джерела до об’єкту захисту.

3.Зниження рівня екологічних характеристик безпосередньо у джерелі їх утворення.

Методи, що відносяться до 1 групи, характеризуються шумо-, газо- та віброзахистом конструкцій будов, а саме:

- влаштування звукоізоляційних дахів, перекриттів;

- влаштування фасадів будов без вікон;

- застосування у конструкції фундаментів будов амортизаційних пристроїв.

Недоліки методів першої групи полягають в тому, що при найменшому порушенні умов експлуатації цих будов (відкривання кватирки), їх ефективність падає до нуля.

Другу групу складають містобудівні методи поліпшення якості навколишнього середовища, спрямовані на запобігання розповсюдженню забруднення від джерела до людини, а також на удосконалення планувальної структури міст.

До цієї групи відносяться наступні моделі екологічного захисту:

- буферна зона чи відстань між дорогою та сусідніми дільницями;

- прилади, що знижують шум у буферній зоні: оформлення ландшафту, зелені насадження;

- земляні вали трапецевидної форми та природничі височини;

- земляні вали - штучно створені насипи (кавальєри);

- відкоси, круті обриви, закріплені дротяною сіткою чи посадкою рослин;

- комбінація земляних валів та стін;

- стіни із природного та штучного матеріалу (шумозахисні екрани), що виконують архітектурну та оборонну функцію;

- безупинний екран (еспланада) із будов нежилого значення (крамниці, автостоянки);

- антивібраційні екрани-траншеї.

Недоліки заходів другої групи:

- влаштування виїмок, валів і т.д. уздовж проїжджої частини знижує естетичні переваги та ускладнює обслуговування доріг;

- звуконепроникні бар’єри сприяють скопиченню газів у зоні смуги відведення, а також погіршують видимість (застосування тільки на прямих дільницях), що веде до підвищення аварійності;

- погано захищають від шуму верхні поверхи ближчих будов;

- достатньо дорогі.

До третьої групи методів екологічного захисту відносяться наступні:

1. Зниження екологічних характеристик шляхом удосконалення конструкції автомобіля та створення нових перспективних транспортних засобів;

2. Підтримка в умовах експлуатації належного технічного стану вузлів і агрегатів автомобіля, що впливають на паливну економічність автомобіля, викид відпрацьованих газів, рівень шуму, електромагнітне випромінювання, вібрацію.

3. Технічне удосконалення автомобільних доріг і шляхових покриттів;

4. Підвищення кваліфікації водія;

5. Зниження екологічної небезпеки транспортних потоків за рахунок раціонального проектування схем ОДР.

Проаналізувавши всі методи захисту навколишнього середовища від негативних наслідків автомобілізації, можна зробити висновок, що найбільш ефективним і прийнятним в складних міських умовах є метод зниження екологічної небезпеки за рахунок раціональної організації дорожнього руху.

Переваги ОДР:

- оперативність та ефективність;

- можливість застосування в сформованій міській забудівлі;

- відносно невисока вартість.

Поиск по сайту: