Велике князівство Литовське: особливості взаємодії культур литовської і давньоруської

Вели́ке кня́зівство Лито́вське— держава, що існувала у Східній Європі у 13—18 століттях. Одна з головних задач, для якої утворювалось Велике князівство Литовське — об'єднати литовські і руські племена для захисту проти зростаючого впливу Німецького Ордену (який у свою чергу, як це не дивно звучить, був утворений для захисту від язичницьких литовських і руських племен і поширення серед них християнства).За Ґедиміна (1316–1341) відбулося зміцнення територіальної єдності В.к. Л. (приєднались Мінськ, Орша, Берестя, Пінськ, Туров, відбувались спроби приєднати Київське князівство), утвердження спадковості князівської влади. Хроніка Литовська пише, що у 1322 р. Гедимін захопив Житомир, Київ, Канів, Черкаси, Брянськ, Переяславль. В цьому році відбулась битва на річці Ірпінь за три милі від Києва, з боку Русі брали участь князь переяславський Олег, луцький князь Лев, Роман брянський з рицарством і військами, Станіслав, князь київський, і татари. В результаті перемоги литви і жомойті Гедимін поставив старшим намістником своїм Мендогова князя Голшанського Алигимонтовича, кревного свого, який потім охрестився в віру руськую и панував на Києві аж до Володимира Ольгердовича, князів Слуцьких предка з великих князів литовських від Голщі, Вітеня, Гедиміна і Ольгерда. Станіслав і Роман втекли до Рязані.

Музичне мистецтво Великого князівства Литовського розвивалося в рамках як народної, так і високої культури. Спочатку найбільший вплив мала церковна музика, в XVII столітті почався активний розвиток світського музичного мистецтва, що вилилося у створення приватних оркестрів та капел. Перший оперно-балетний театр європейського класу з'явився в Несвіжі в 1724 році[2]. П'єси для театру писала дружина Михайла Радзивілла — Франциска Урсула. У придворної капелі Карла Станіслава Радзівілла служив капельмейстером відомий німецький композитор Ян Давид Голланд. У XVIII столітті в театрі ставилися класичні твори зарубіжних та місцевих авторів.

Театр. Початок театрального мистецтва Великого князівства Литовського лежить в народному театрі з його обрядовими піснями і танцями, де були присутні елементи ігрового дії і театрального перевтілення. Елементи театралізованого дійства є в багатьох календарних і родинно-побутових обрядах. Першими акторами були скоморох і, виступи яких, насичені народними піснями, танцями, прислів'ями та приказками, жартами і трюками, ставали подією будь-якого свята. Пізніше, в XVII–XVIII століттях, мистецтво скоморохів перетворилося в балагани, мистецтво лялькових театрів — в вертепи. Іноді скоморохи виступали з ведмедями, дресированих в спеціальних школах, найбільш відомою з яких була Сморгонский ведмежа академія. Школа мотузяних стрибунів існувала в Семежеве поблизу Копили.

Поиск по сайту: