Початок книгодрукування на українських землях

Друкарня за час свого існування користувалася самостійністю і свободою у виданні книжок. Лазар Баранович і його послідовники були одночасно авторами, редакторами, видавцями, цензорами книжок тому все вирішувалося на місці. Було надруковано багато художніх текстів тогочасних українських письменників. Книги гарно ілюструвалися, бо у друкарні працювали талановиті гравери і у порівнянні з московськими чернігівські книги були оформлені багатше. Ілюстрації завжди відповідали змісту тексту книги.

Протягом двох десятиріч у Чернігові навіть не наважувалися приступити до книговидання. Останнє, що вийшло в Чернігівській друкарні перед її розгромом, - це російськомовний маніфест та регламент про розведення овець. Після цього друкарські працівники розійшлися, дошки гравюр було заховано, латинський і польські шрифти перелито на кириличні. Перші відомі друки після тривалої перерви датовані 1743 роком: Часослов, Буквар і "Первоє ученіе отрокам" Феофана Прокоповича. Того року надруковано також кілька передруків російськомовних указів. Один з них стосувався порядку видачі паспортів селянам, що відходили на "промисли".

Впродовж наступних років великим аркушевим форматом було видано лише чотири передруки київських видань: два Апостоли, Октоїх, Анфологіон. В четверту частку аркуша надруковано Служебник, Служби з Акафистом св. Миколаю. Вийшло і ряд малоформатних видань, зокрема в 12 частину аркуша Канонік. З творів українських письменників знову-таки виходило тільки те, що було перевиданням київських друків: "Алфавіт духовний" Ісаї Копинського, "Акафіст св. Варварі" Йоасафа Кроковського, могилянське "Православне ісповідання віри". В архіві петербурзького синоду збереглися акти звірки чернігівських друків з російськими. З них видно, як прискіпливо переглядалися тексти та усувалися всі українські звороти і навіть найдрібніші зміни слів. Взагалі значна частина чернігівських цього періоду є повторенням видань київських не тільки за змістом, але й за оформленням.

Щоб хоч трохи урізноманітнити свій репертуар, Чернігівська друкарня вдавалася до хитрощів. У кінці XVII - на початку XVIII ст. одним з найпопулярніших її друків було "Руно орошенноє" Дмитра Туптала-Ростовського, яке в 1677-1702 рр. видавалося сім разів. Маючи намір видати наступне, восьме видання, керівники Чернігівської друкарні не сподівалися отримати дозвіл московської синодальної контори. Тому десь після 1753 р. було видано цю книжку з датою "1702" як досить докладну копію справжнього сьомого видання 1702 р.

Монахи займалися продажем книг, їх також віддавали в комісію чернігівським міщанам. Продавалися чернігівські друки і в Києві. Втім, розповсюдження їх не завжди йшло добре: у першій половині XIX ст. доводилося займатись збутом решток тиражів видань другої половини XVII ст.

Безперервне друкування в Чернігові засвідчене до 1785 р. 1786 р. уряд дозволив заснувати університет у приміщенні Троїце-Іллінського монастиря. Тому друкарню перенесли до архієрейського дому.

Поиск по сайту: