Поняття та категорії

2. Альтернативні витрати – витрати на виробництво певного товару або послуги, обсяг яких визначається втраченими можливостями використання тих самих ресурсів на інші цілі.

3. Антимонопольне законодавство – сукупність законодавчих, урядових та інших нормативно-правових актів, які обмежують монополізацію виробництва, утворення монопольних структур і об’єднань (крім спеціально визначених державою). Воно сприяє свободі підприємництва, вільному і рівному для всіх праву вибору напряму виробничої чи торговельної діяльності, встановлення цін, одержання та розподілу прибутку.

4. Асимметрична інформація –— нерівномірний розподіл інформації, необхідної для укладання угоди, між потенційними контрагентами.

5. Блага Веблена – товари, обсяг попиту на які знаходиться в прямій залежності від їх ціни.

6. Блага Гіффена –— це таке благо, яке належить до благ першої життєвої потреби; саме тому домогосподарство при зростанні цін на всі блага переключає свій попит на найнагальніші блага (наприклад, хліб), скорочуючи попит на всі інші.

7. Бюджетне обмеження – можливості вибору споживача, обумовлені грошовими доходами та діючими ринковими цінами. Сукупна сума грошових витрат споживача не може перевищувати його дохід. I>P_X*Q_X+P_Y*Q_X

8. Бюджетне рівняння – усі комбінації товарів, котрі споживач має можливість купити за даного доходу, за даних цін цих товарів та за умови повного витрачання доходу. Q_y=I/P_Y-(P_X/P_Y)*Q_X

9. Взаємодоповнюючі товари – товари, які зазвичай споживаються разом. Коєціфіент перх. Еластич. Для них є додатнім.

10. Виробнича функція – сукупність технічно ефективних планів в-ва,яка показує залежність між максимльно можливим обсягом випуску і обсягом ресурсів.

11. Витрати незворотні – витрати, пов*язані з наявністю у власності гоподарського суб*єкта капітального блага, для якого не існує альтернативної можливості використання.

12. Внутрішньофірмові ціни – Трансфертні (внутрішньофірмові) ціни – це ціни, вживані при передачі товарів в рамках міжнародних і транснаціональних корпорацій і підприємств, у тому числі між їхніми підрозділами, розташованими в різних країнах. При трансфертному ціноутворенні передача продукції здійснюється за цінами, які у декілька разів нижче ринкових. Часто трансфертна ціна дорівнює собівартості продукції.

13. Вхідні бар’єри – це бар’єри, які блокують входження у монополізовану галузь, завдяки чинникам, що створюють несприятливі умови для фірм-новачків порівняно з фірмою яка вже працює у галузі.

14. Гранична корисність – додаткова корисність, яка одержується від споживання останньої одиниці блага.

15. Гранична норма вподобань у часі – це вартість додаткового майбутнього споживання, достатнього для компен- сації відмови від одиниці поточного спожи­вання за умови, що загальний добробут людини не зміниться (MRTP= - AC2/ AC1).

16. Гранична норма заміщення – показує, від якої кіл-ті одного блага (вона розміщена по осі У) згоден відмовитися споживач, щоб збільшити кіл-ть іншого блага (по осі Х) на одиницю за незмінної корисності від набору благ.

17. Гранична продуктивність – це додаткова кількість продукції, одержана від додаткової одиниці праці, помножена на додаткову виручку від додаткової одиниці продукції.

18. Граничний дохід – – приріст валового доходу, який би одержало підприємство внаслідок продажу додаткової одиниці продукції.

19. Граничний дохід від виробничого фактора – додатковий дохід від продажу товару, виробленого за рахунок використання додаткової одиниці фактора виробництва.

20. Граничний продукт фактора виробництва – додатковий випуск продукції при збільшенні кількості фактора виробництва на одиницю.

21. Граничні витрати – - це витрати, котрі додатково потрібні для виробництва кожної одиниці продукту понад визначений обсяг.

22. Граничні зовнішні витрати – зміна сукупних зовнішніх витрат у розрахунку на одиницю зміни обсягу виробництва.

23. Грошовий капітал – капітал, нагромаджений суб'єктами підприємницької діяльності і неприбуткової діяльності, виражений у наявності резервів грошових коштів, які можуть бути викори-стані для поповнення основних фондів, вдо-сконалення технології виробництва, на роз-виток соціальних програм з метою підвищен-ня ефективності діяльності та піднесення ма-теріального добробуту населення.

24. Групова екстерналія – наявність залежності попиту індивіда від рівня споживання інших

25. Демонополізація– здійснювана державою та її органами політика, спрямова­на на стримування монополізму (переважання на ринку одноосібного виробника, постачальника, продавця) й од­ночасно на розвиток конкуренції, шляхом сприяння ство­ренню та існуванню конкуруючих підприємств, фірм, компаній тощо.

26. Диверсифікований ризик – ризик, якого можна уникнути шляхом диверсифікації, наприклад, інвестуючи у декілька проектів або маючи акції багатьох підприємств.

27. Дилема ув’язнених – гра, де двоє ув’язнених незалежно один від одного повинні прийняти рішення: чи зізнаватися в скоєному злочині. Ця задача актуальна в умовах конкуренції, де всі фірми виграли б при кооперативній поведінці, але кожній з них вигідно відхилитися від неї.

28. Дисконтна ставка – ставка процента, що встановлюється центральним банком по позиках, які він надає комерційним банкам. Вона використовується для порівняння вартості грошей, отриманих в майбутньому, з вартістю грошей, отриманих сьогодні.

29. Диференціація продукції – виокремлення продукції фірми з інших конкуруючих продуктів за допомогою ціни, якості, упаковки, товарного знаку тощо.

30. Домінуюча стратегія – полягає у прийнятті оптимального рішення гравцем, незалежно від дій конкурента.

31. Досконала конкуренція – ідеалізований стан ринку, коли окремі покупці і продавці не можуть впливати на ціну. Ознаки досконалої конкуренції безліч продавців і покупців;однорідність і подільність товарів, що продається;відсутність бар'єрів для входу або виходу з ринку;висока мобільність чинників виробництва;рівний і повний доступ всіх учасників до інформації (ціни товарів)раціональність учасниківвідсутність трансакційних витрат або податків.

32. Дохідність (віддача) - відношення сукупних грошових надходжень, які приносить актив, до його ціни.

33. Дуополія – ситуація на ринку, коли пропозиція представлена лише двома постачальниками.

34. Економічна рента – плата за ресурс, пропозиція якого строго обмежена. Також визначається як різниця між оплатою фактора виробництва та мінімальними витратами, пов’язаними із використанням цього фактора.

35. Економічний прибуток – різниця між доходом та альтернативними витратами фірми, включаючи нормальний прибуток, тобто різниця між сукупною виручкою від продажу та всіма витратами, як зовнішніми, так і внутрішніми.

36. Економія від масштабу – має місце, якщо подвоєння випуску фірми потребує менше, ніж двократного збільшення витрат/

37. Еластичний попит – попит, що зростає більше, ніж на 1%, при одновідсотковому підвищенні ціни товару.

38. Еластичність – процентна зміна однієї змінної, викликана зміною іншої на 1%.

39. Еластичність попиту за доходом – процентна зміна величини попиту на товар при зростанні доходу на 1%.

40. Еластичність пропозиції за ціною – це співвідношення між відносною зміною пропозиції та відносною зміною ціни: Ер = (∆S/S): (∆Р/Р).

41. Ефект добробут –

42. Ефект доходу – зміна споживання, викликана зростанням доходу, при постійних цінах на товари.

43. Ефект заміщення– прагнення споживачів споживати більше певного товару, коли його відносна ціна падає навпаки, споживання цього товару зменшується, коли його відносна ціна зростає.

44. Ефект зворотнього зв’язку – ефект, що відображає зміни часткової рівноваги на даному ринку в результаті змін, що виникли на пов’язаних ринках під впливом первинних змін на даному ринку.

45. Ефект снобу – ефект зміни попиту через те, що інші люди споживають цей товар.

46. Ефективність за Парето – такий стан в економіці, за якого неможливо покращити будь-чий добробут (шляхом перерозподілу) без погіршення добробуту іншого індивіда або ж це таке розміщення ресурсів, за якого неможливо збільшити випуск одного товару, не скоротивши випуск іншого.

47. Загальна продуктивність – це усереднена індивідуальна продуктивність, розрахована на ділянці, у цеху, на підприємстві, у галузі.

48. Закон спадної продуктивності – має місце, коли приріст випуску, викликаний збільшенням виробничого фактора на одиницю, зменшується з ростом обсягу цього фактора (при постійних обсягах використання решти ресурсів).

49. Змінні витрати – витрати, що змінюються по мірі зміни обсягу випуску, такі, як витрати на заробітну плату та придбання сировини і матеріалів.

50. Ізокванта– або крива рівного продукту, відображає всі можливі комбінації двох факторів, які можуть бути використані для виробництвапевного максимального обсягу продукту.

51. Ізокоста – лінія, що відображає всі можливі комбінації факторів виробництва, які можуть бути придбані на дану суму грошей

52. Ізопрофіта– геометричне місце точок різних комбінацій обсягів випуску та витрат ресурсів, що забезпечують рівновеликий прибуток

53. Індекс Лернера – показник монопольної влади, що розраховується як відношення перевищення ціни над граничними витратами до граничних витрат (або як 1/Е, де Е – еластичність попиту на продукцію).

54. Індекс Херфіндаля – Хіршмана– показник, який визначає ступінь концентрації ринку. При його розрахунку використовується частка продукції фірми в галузі.І = S1^2 + S2^2 + S3^2 + … + Sn^2Чим ближчий цей індекс до 1, тим більша концентрація ринку.

55. Індивідуальна пропозиція – окремої фірми визначається її виробничими можливостями, згідно з якими для кожної конкретної ціни фірма може запропонувати до продажу певні обсяги блага.

56. Кардиналістська концепція корисності – концепція щодо пояснення вибору індивіда між тим чи іншим набором товарів. кардиналістська концепція, пояснює вибір індивіда кількісною оцінкою корисності набору товарів в певних абстрактних одиницях - ютилях. На разі індивід вибирає набір благ з більшою кількістю ютилів.

57. Картель– явна або прихована змова про розподіл обсягу випуску з метою встановлення монопольної ціни на даному ринку. Наприклад, міжнародний картель організації країн-експортерів нафти. Він прагне регулювати випуск сирої нафти його членами з метою контролювати ціну, щоб максимізувати групові прибутки.

58. Квазіоптимум (“second best”) – стверджує, що у випадку, коли в одній галузі (чи в групі галузей) викривлення не можуть бути усунені, краще відмовитися від досягнення максимуму ефективності в іншій галузі (чи в групі галузей), щоб збалансувати економіку в цілому.

59. Класична виробнича функція –відображає зв'язок між чинниками виробництва та реальним ВВП, або сукупною пропозицією:Y = F(L, K, T),де Y — реальний ВВП, L — праця, К — капітал, Т — технологічний процес, F(L, К, Т) — виробнича функція.

60. Концентрація– Зосередження, скупчення, насичення, об'єднання. Величина, яка характеризує кількість даного компонента у багатокомпонентній системі, середовищі, тобто відносна кількість даного компонента в гомогенній системі в об'ємному, масовому або молярному вимірах.

61. Кооперована гра – гра, в якій гравці можуть заключати обов’язкові для виконання контракти, що дозволяють їм розробляти спільні стратегії.

62. Корисність – – здатність певного блага задовольняти одну або декілька людських потреб.

63. Коробка Еджворта– модель, що дозволяє унаочнити зміни розміщення рідкісних ресурсів між двома господарськими суб’єктами і досягнення його оптимуму. Являє собою прямокутник, утворений накладанням координатної сітки одного суб’єкта, повернутої на 180, на координатну сітку другого, довжина сторін якого відповідає наявним обсягам ресурсів.

64. Крива “дохід-споживання” – крива,яка поєднує всі точки оптимуму споживача, що відповідають різним величинам його доходу.

65. Крива граничного продукту – крива, що відображає всі можливі комбінації додаткового продукту, отриманий у результаті приросту обсягу одного з ресурсів на одну додаткову одиницю, за умови, що обсяги всіх інших ресурсів залишались незмінними.

66. Крива середнього продукту – крива, що відображає всі можливі комбінації загального продукту у розрахунку на одиницю змінного ресурсу, що використовується у виробництві.

67. Криві Енгеля – показує співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит

68. Ламана крива попиту– описує олігополістичну поведінку фірм, які конкурують між собою на ринку, і які приймають до уваги найбільш вірогідну реакцію конкурентів на свої зміни в цінах і випуску продукту.

69. Лінійна виробнича функція– має такий вигляд: Q = f(K, L) = ak + bL.

Обсяг продукції лінійно залежить від факторів, що використо-вуються.

70. Ліцензії на викиди –

71. Масштаб виробництва–

72. Метод ціноутворення “витрати плюс”– встановлення продажної ціни на рівні, який дорівнює витратам, збільшеним на деякий фіксований процент.

73. Мінімально ефективний розмір підприємства – це той найменший обсяг виробництва, за якого фірма може мінімізувати свої довго-строкові середні витрати. Це обсяг випуску, за якого вичерпується дія зрос-таючого ефекту масштабу.

74. Модель ринкової рівноваги Вальраса – математичній формі відбиває взаємозв'язок ринків товарів, послуг, факторів виробництва за умов вільної конкуренції

75. Модель Штакельберга – (лідерства за обсягами) є модифікацією моделі Курно для випадку, коли одна з фірм є лідером, має більшу економічну силу і незалежну позицію, тому першою визначає свій обсяг виробництва. Інша фірма є аутсайдером, який здійснює стратегію пристосування та коригує свою поведінку залежно від вибору, зробленого лідером. У моделі Штакельберга фірма - лідер фактично ігнорує свою функцію реакції. Вона обирає обсяг випуску, котрий максимізує її власний прибуток. Рівновага Штакельберга є окремим випадком рівноваги Неша для домінуючої стратегії.

76. Монополія – ринок, на якому існує лише один постачальник продукції при атомістичному (представленому багатьма дрібними споживачами) попиті.

77. Монопсонія – Ринкова ситуація, при якій існує тільки один покупець або група покупців, що сумісно приймають рішення.

78. Надлишок виробника – виграш, який мають виробники, якщо продають свою продукцію згідно з ринковими цінами.

79. Нетрудові доходи – це надходження від діяльності, що ведеться з відхиленням від прийнятих у суспільстві державних правових норм, норм моралі та поведінки громадян.

80. Нецінова конкуренція – це боротьба між товаровиробниками за споживачів шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортименту. Крім того, для завоювання більших ринків збуту компанії продовжують строки гарантованого обслуговування, надають кредит для покупців та ін. Нецінова конкуренція повніше відображає інтереси споживачів.

81. Нижчий товар –

82. Номінальна ціна – передбачає таку вартість, яка

раніше була встановлена для об’єкта під час купівлі, для обліку, при

початковій емісії.

83. Нормальний прибуток – мінімально достатній прибуток, який стимулює підпр продовжувати діяльність у певній галузіі дає мін дохід на вкладений капітал

84. Нормативний аналіз – це дослідження взаємозв'язків між економічними явищами і поведінкою економічних об'єктів.

85. Оптимальна комбінація ресурсів –

86. Оптимальний план виробництва –

87. Оптимальний план споживання у часі –

88. Оптимум споживача –

89. Ординалістська концепція корисності –Прихильники цього підходу вважають, що індивід не може кількісно виміряти корисність набору благ. Рішення індивіда щодо вибору набору благ основується на оцінці того, чи є даний набір благкращий або гірший від попереднього.

90. Перехресна еластичність попиту – процентна зміна попиту при одновідсотковому зростанні ціни на інший товар.

91. Позитивна віддача від масштабу виробництва –

92. Позитивний аналіз – пояснення або прогнозування економічної діяльності

93. Порівняльні переваги – країна А має порівняльні переваги перед країною Б у виробництві деякого товару, якщо витрати на виробництво цього товару в країні А по відношенню до витрат на виробництво інших товарів в країні А менші, ніж витрати на виробництво цього товару в країні Б в порівнянні з витратами на виробництво інших товарів в країні Б.

94. Послідовна гра – економічну владу диктує фірма-лідер, змушуючи іншу сторону ринку приймати умови взаємодії.

95. Постійні витрати – витрати, які не змінюються при зміні обсягу випуску, такі як експлуатаційні витрати та витрати на страхування

96. Постійній фактор виробництва– фактори виробництва, які не можуть бути змінені в короткостроковому періоді.

97. Премія за ризик – кількість грошей, яку індивід, несхильний до ризику, готовий заплатити, аби уникнути ризику.

98. Приведена цінність доходу –

99. Принцип рівності граничних величин – правило оптимізації при наявності 2 або більше варіантів вибору.

100. Природня монополія – галузь, в якій додатній ефект масштабу настільки великий, що ефективний рівень виробництва однієї фірми задовольняє попит усього ринку.

101. Проблема безбілетника – економічний феномен, який виявляється в тому, що споживачгромадського блага намагається ухилитися від його оплати

102. Реальна дисконтна ставка– ставка дисконтування, яку використовують у випадку, коли грошові потоки подаються в реальних величинах, тобто з виключенням інфляції.

103. Реальний капітал– засоби виробництва, основний капітал. Включає в себе основні та оборотні кошти. Перші використовуються в кількох виробничих циклах, другі — в одному

104. Регулювання за нормою прибутку – встановлення ціни, за якою монополіст отримує таку ж віддачу на свої активи, як і в умовах конкурентної економіки.

105. Регулюючі ціни – це ціни, збільшення яких обмежене державою за допомогою введення граничного їх рівня чи встановлення граничного рівня рентабельності

106. Рента – плата за ресурс, пропозиція якого строго обмежена. Також визначається як різниця між оплатою фактора виробництва та мінімальними витратами, пов’язаними із використанням цього фактора

107. Ринок – місце, де продавці і покупці взаємодіють, щоб визначати ціни та кількості певного товару

108. Рівновага Курно – рівновага Неша при одночасному виборі фірмами обсягів виробництва товару.

109. Рівновага Бертрана – описує ситуацію на ринку, за якої в умовах дуополії

110. Рівновага Неша – набір стратегій чи дій, при яких кожен гравець обирає оптимальну стратегію, приймаючи дію інших гравців як дані.

111. Середні витрати – витрати, поділені на обсяг випуску продукції.

112. Середній продукт – загальний продукт аьо обсяг випуску, що поділений на величину одного із факторів виробництва.

113. Середня корисність – це загальна корисність у розрахунку на кожну одиницю товару.

114. Середня продуктивність - характеризує загальний обсяг продукту, що припадає на одиницю використовуваного капіталу і визначається за наступною формулою:

115. Споживчій набір –

116. Стратегічний хід – дія, яка обмежує власну поведінку таким чином, що це приносить стратегічну перевагу.

117. Сукупна виручка – грошові надходження від реалізації продукції:

118. Сукупний продукт – це максимально можливий випуск продукції у разі використання певної кількості змінного фактора і заданого обсягу постійних факторів.

119. Теорія суспільного вибору– це розділ економіки добробуту, який розробляє методи економічного аналізу політичної діяльності суспільства, досліджує політичні та економічні явища в їх взаємозв’язку, а також вивчає способи прийняття неринкових рішень на рівні суспільства (наприклад, стосовно виробництва суспільних благ, запобігання забрудненню довкілля тощо). Основною проблемою теорії суспільного вибору є визначення пріоритетів серед можливих неринкових альтернатив, а також вибір методів голосування та інших механізмів, які б сприяли відображенню інтересів як суспільства в цілому, так і окремих осіб.

120. Технічна ефективність – має місце, якщо для випуску заданої кількості товару фірма використовує найдешевші комбінації факторів виробництва.

121. Технологічний вибір фірми–

122. Товар Гіффена - товар, попит на який збільшується зі збільшенням ціни в результаті сильного ефекту доходу.

123. Точка рівноваги Курно – це ситуація на ринку, коли в умовах дуополії кожна фірма, діючи самостійно, обирає такий оптимальний обсяг виробництва, який очікує від неї друга фірма. За такої рівноваги кожна фірма реально оцінює обсяг, що вироблятиме її конкурент, і відповідно максимізує свій прибуток

124. Транзитивність переваг – якщо споживач надає перевагу набору товарів А набору Б, а набору Б набір В, то він надасть перевагу набору В ніж набору А

125. Трест – айбільш централізована форма монополістичних об'єднань, в межах якої підприємства-учасники відмовляються від виробничої, комерційної, а інколи й юридичної самостійності і підпорядковуються єдиному управлінню. Реальна влада в тресті належить правлінню або головній компанії.

126. Фактор виробництва – ресурси, необхідні для виробництва товарів абопослуг. Класичними факторами виробництва є робоча сила (всі розумові та фізичні здібності людей),земля (природні багатства), капітал (вже існуючі/вироблені засоби виробництва, а також фінансовийкапітал). Четвертим фактором вважається підприємливість, яка об'єднує попередні три фактори.

127. Фіксовані ціни – це ціна, яка встановлюється на певномурівні, але може змінюватися тільки за рішенням того органу або суб'єкта,який їх затвердив.

128. Функція корисності – є числовим представленням відношення переваги, тобто здатності споживача порівнюватиспоживчі набори. Функція корисності присвоює наборам числа у такий спосіб, що кращим наборам присвоюється більше число, а наборам, які перебувають у відношенні байдужості — те саме число.

129. Харбергерський трикутник – зниження виграшу виробників та споживачів буде перевищувати суму податкових надходжень – внаслідок введення акцизного податку економіка зазнаватиме чистих втрат, величина яких відповідає сумі втрачених виграшів споживача та виробника.

130. Цінова дискримінація– ситуація, коли фірма-монополіст може продавати частини свого випуску різним споживачам за різними цінами.

131. Цінова дискримінація другого роду – коли монополіст продає окремі частини випуску за різними цінами залежно від того, скільки одиниць купує окремий споживач.

132. Цінове лідерство – форма неявного зговору, де одна фірма встановлює ціну, а інші фірми, які діють на тому ж ринку, орієнтуються на неї.

133. Чисті втрати економіки - втрати, що вимірюються зменшенням рент виробника та споживача, які мають місце внаслідок порушення дії ринкового механізму, спричиненого монополізацією ринку чи державним втручанням у ринкові процеси.

Поиск по сайту: