Основні теоретичні положення. Пошукові свердловини бурять для безпосереднього відкриття в надрах досліджуваної площі скупчень нафти і газу

Пошукові свердловини бурять для безпосереднього відкриття в надрах досліджуваної площі скупчень нафти і газу. Такі свердловини закладають або в межах нових площ на підготовлених локальних структурах, або в межах уже відкритих родовищ (на окремих тектонічних блоках чи на глибші перспективні горизонти). Після отримання промислового припливу нафти чи газу в пошуковій свердловині починається розвідка відкритого родовища шляхом буріння, випробування та дослідно-промислової експлуатації розвідувальних свердловин.

Розвідувальні свердловини бурять для вивчення характеру поширення виявлених покладів нафти і газу, встановлення їхньої геолого-промислової характеристики та отримання на цій основі необхідної інформації для підрахунку розвіданих запасів родовища й підготовки його до розробки.

Вибір і обґрунтування точок закладання пошукових і розвідувальних свердловин базується на об’ємному уявленні про будову очікуваного в надрах покладу вуглеводнів, що передбачає знання морфології його верхньої та нижньої поверхонь.

Верхня поверхня покладу визначається формою поверхні покрівлі продуктивного горизонту. Відомості про морфологію верхньої поверхні покладу дає структурна карта, одержана на стадії підготовки пастки до пошукового буріння. Саме тому структурна карта досліджуваної пастки є важливим геологічним документом, на якому проектують та показують вибрану систему розміщення пошукових і розвідувальних свердловин. Зараз в більшості випадків структурні карти пасток, що підготовляють до пошукового буріння, складають здебільшого за результатами сейсморозвідки в масштабі 1:50 000 або 1:25 000.

Нижня поверхня покладу контролюється гіпсометричним положенням флюїдоконтактів.. На пошуковому етапі положення водонафтових (газоводяних) контактів передбачається за регіональним коефіцієнтом заповнення пастки, а на розвідувальному – визначається за результатами дослідження та випробування пробурених свердловин.

Досвід проведення пошуково-розвідувальних робіт у нафтогазоносних регіонах країни та світу свідчить про те, що основними об'єктами пошуку та розвідки є склепінні поклади нафти і газу, пов'язані з антиклінальними складками.

При обґрунтуванні та виборі пунктів закладання пошукових і перших розвідувальних свердловин на структурі антиклінального типу доцільно використовувати так звані “ пріоритетні точки”, тобто такі ділянки пастки, в якій буріння свердловини дозволить однозначно довести або наявність скупчення вуглеводнів, або оцінити масштаби відкриття, або встановити безперспективність площі щодо її нафтогазоносності.

“Пріоритетними точками” для антиклінальної пастки простої будови є:

– склепінна частина;

– ділянки найменш вираженого замикання пастки, що визначають можливість збереження покладу та його можливу висоту;

– зони розвитку міжфазових контактів (нафта–вода, газ–вода, газ–нафта).

При цьому сама перша (пошукова) свердловина закладається в найсприятливіших умовах – на склепінні. При позитивних результатах буріння цієї свердловини наступні свердловини на антиклінальній складці розміщують згідно з вибраною системою.

Під с истемою розміщення свердловин розуміють певну схему взаємного розташування їх на структурі для ефективного й достовірного вирішення поставлених завдань в конкретних геологічних умовах. Найчастіше на антиклінальних структурах використовують профільні системи розміщення пошукових і розвідувальних свердловин, коли свердловини розташовуються на одній прямій (інколи дещо ламаній) лінії, а саме:

– за системою паралельних поперечних профілів (на брахіантикліналях);

– на двох (поперек і вздовж структури) профілях – так званий «хрест свердловин» (на невеликих структурах);

– на діагональних профілях (на видовжених складках);

– на радіальних профілях (на куполоподібних структурах).

Таке розташування свердловин дає можливість не тільки ефективно вивчати поклади, але одночасно отримувати дані про глибинну геологічну будову площі для наступної побудови інформативних профільних геологічних розрізів.

Обґрунтування та вибір системи розміщення свердловин визначається:

– геологічними умовами (типом, формою та розмірами пастки й очікуваного покладу, співвідношенням структурних планів на різних стратиграфічних рівнях, характером поширення та витриманості колекторів і покришок, тектонічною порушеністю, можливістю існування неструктурних пасток тощо);

– ступенем вивченості об'єкта;

– орогідрографічними умовами (суша, море, гірська місцевість);

– техніко-економічними міркуваннями (глибиною залягання перспективних горизонтів, складністю буріння свердловин, наявністю в межах площі будівель, заповідних зон тощо).

Відстань між проектними свердловинами вибирають у кожному конкретному випадку залежно від структурно-геологічних параметрів елементів пастки, складності геологічної будови та розмірів і типу очікуваного покладу. Виходячи із цих чинників, на практиці середню відстань між свердловинами в профілях на структурах приймають від 0,7 км до 3,5 км, а між профілями – в півтора-два рази більше.

За порядком охоплення площі нафтогазоносності свердловинами застосовують дві системи розвідки покладу – повзучу та ущільнювальну. При повзучій системі розвідки притримуються принципу "від відомого до невідомого", тобто закладання свердловин проводять на порівняно незначній відстані від попередньої продуктивної свердловини зі склепіння на крила та перикліналі складки, прямуючи до зовнішнього контура нафтогазоносності. Ущільнювальна система розвідки покладу передбачає розбурювання площі спочатку свердловинами за рідкісною мережею, охоплюючи всю можливу площу нафтогазоносності, а в подальшому ця мережа ущільнюється бурінням наступних свердловин, що розміщуються між попередніми.

Буріння пошукових і розвідувальних свердловин здійснюють шляхом поодинокого (послідовного) або групового (паралельного) їхнього закладання. В першому випадку розбурювання площі проводять почергово одинокими свердловинами, причому кожна наступна свердловина закладається лише після оброблення результатів буріння та випробування попередньої свердловини. В другому випадку розбурювання площі ведуть групами свердловин – кількома буровими верстатами одночасно.

На стадії проектування пошуково-розвідувальних робіт виділяють незалежні та залежні пошукові та розвідувальні свердловини. Незалежні свердловини намічають на основі уявлень про загальний характер пастки та бурять першочергово в проектних пунктах закладання, обґрунтованих матеріалами попередньо проведених геолого-геофізичних досліджень. Залежні свердловини передбачають для уточнення геологічної будови та особливостей нафтогазоносності, а саме: характеру мінливості колекторів і їхнього насичення, системи тектонічних порушень, положення флюїдоконтактів тощо. Остаточне рішення про доцільність буріння та пунктів закладання залежних свердловин приймають після опрацювання результатів проводки попередніх свердловин, які розташовані поблизу. Окрім того, проектування залежних свердловин має на меті створення певного резерву для використання їх на найскладніших ділянках або у випадках значних змін в уявленні про геологічну будову досліджуваного об'єкта, які завчасно неможливо передбачити.

Проектні глибини пошукових і розвідувальних свердловин визначаються характером розподілу в розрізі покладів нафти і газу та вибраною поверховістю робіт. Для розрахунку проектних глибин свердловин користуються структурними картами та профільними геологічними розрізами за методикою, розглянутою в попередній лабораторній роботі.

Опис конкретної геологічної ситуації

(вхідні дані)

В результаті сейсмічних досліджень МВХ в одному із нафтогазоносних регіонів виявлена та підготовлена до глибокого пошукового буріння локальна структура у вигляді симетричної антиклінальної складки. В геологічній будові площі беруть участь осадові породи, стратиграфічна належність яких наведена в таблиці 1 (поваріантно). Зверху ці породи перекриті четвертинними відкладами товщиною до 30 м. Структурна карта складена по опорному відбивному сейсмічному горизонту ВСГ, положення в розрізі якого відносно покрівлі перспективної товщі наведено в таблиці 6.1. В цілому район робіт характеризується добрим підтвердженням виявлених сейсморозвідкою структур з даними глибокого буріння та високим коефіцієнтом успішності пошукового буріння. Сусідні із нафтогазоперспективною структурою родовища характеризуються відносно простою геологічною будовою, а саме:

– складки паралельні, тобто літологічно-стратиграфічні комплекси, що дислоковані (зігнуті) в складки, взаємно паралельні та зберігають постійну товщину на крилах і в склепінні;

– структурні плани по всіх літолого-стратиграфічних комплексах, окрім наймолодшого, збігаються;

– кути падіння порід на крилах антикліналі зазвичай постійні, лише в наймолодших осадових відкладах складка переходить в монокліналь з падінням порід на одно із крил.

Проведений локальний прогноз нафтогазоносності цієї площі показав, що в її надрах очікується наявність продуктивної товщі (ПТ), в розрізі якої виділяють від 2 до 4 нафтоносних пластів пісковиків і алевролітів товщиною по 40–70 м кожний, розділених між собою прошарками глин. Продуктивні пласти в цілому витримані за товщиною та колекторними властивостями і гідродинамічно між собою не пов’язані. Поклади нафтові, пластового склепінного типу. Базовим зазвичай є найглибший продуктивний горизонт.

Поиск по сайту: