Тема: Особливості роботи над науковим апаратом педагогічного дослідження. Методика здійснення контент-аналізу у психолого-педагогічній теорії.
План
1. Актуалізація опорних знань студентів за темою «Планування науково-педагогічного дослідження».
2. Виконання практичних завдань.
Список рекомендованої літератури:
1. Бойчук П., Смолюк А. Підготовка майбутнього вчителя: монографія / П. Бойчук, А. Смолюк. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2003. – 126 с.
2. Загвязинский В.И. Методология и методика дидактического исследования. – М.: Педагогіка, 1982. – 159 с.
3. Колесников О.В. Основи наукових досліджень. 2-ге вид. випр. та доп. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 144 с.
4. Крушельницька Ольга Володимирівна. Методологія та організація наукових досліджень: Навч. посібник для вищих навч. закл.. — К.: Кондор, 2006. — 206с.
5. Цехмістрова Г.С. Основи наукових досліджень: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Київський ун-т туризму, економіки і права. — К.: Слово, 2003. — 240 с.
Завдання № 1
На основі узагальнення теоретичних відомостей за темою «Планування науково-педагогічного дослідження» з’ясуйте особливості розробки наукового апарату дослідження за запропонованою темою. Результати зафіксуйте у таблиці 1.
Таблиця 1
Тема:
«Вплив соціального оточення на поведінку дошкільника»
Актуальність
дослідження
Дошкільне дитинство – короткий, але важливий період ствердження особистості. В ці роки дитина отримує початкові знання про навколишній світ, у неї починає формуватися певне відношення до людей, до праці, виробляються навички і звички правильної поведінки, складається характер. У вітчизняній системі народної освіти особлива увага приділяється моральному вихованню, підростаючого покоління. Одним із напрямків у моральному розвитку дитини є виховання культури поведінки.
Різні соціально-психологічні умови виховання дітей дошкільного віку по-різному впливають на формування їхньої поведінки сфери. Характер такого впливу обумовлює як зміни, так і взаємодію в певному колі ознак психологічних особливостей, які формують поведінку. Визначення таких ознак дозволить не тільки уточнити тенденції розвитку культури поведінки сучасних дітей, які перебувають у різних умовах виховання, але й розробити адекватні психолого-педагогічні засоби попередження і корекції небажаних проявів в поведінковому компоненті розвитку дітей.
На прояви поведінки дітей впливають як біологічні, так і соціально-психологічні фактори, а саме: особливості сімейного виховання; неформальність взаємостосунків з іншими дітьми та умови навчально-виховного процесу в дитячому закладі. Однією, і чи не найголовнішою умовою адекватної поведінки дітей дошкільного віку є взаємини з батьками, які ґрунтуються на взаємоповазі та любові.
Саме у взаємодії з дорослим дитина входить в оточуючий світ, оволодіває цінностями, нормами і правилами, прийнятими в суспільстві.
Нині в нашій країні спостерігається значне збільшення проблемних сімей, що призводить до соціально-психологічної та педагогічної дезадаптації дітей, що в свою чергу спричиняє неадекватну поведінку дошкільнят. Ця тенденція вимагає розширення кола послуг як батькам, так і дітям з боку вихователів, психологів та соціальних педагогів з метою забезпечення розвитку й охорони психічного та соматичного здоров’я.
У психолого-педагогічній науці накопичений значний теоретичний матеріал з проблеми батьківсько-дитячих взаємин. Їх вплив на формування дитячої особистості та дитячої поведінки розглядався в працях багатьох дослідників.
Теоретичні засади соціогенезу розвитку суб’єкта частково охарактеризовано в працях педагогів і психологів Л.Виготського [7], О.Запорожця [8], С.Рубінштейна [23], Д.Б.Ельконіна [29]. Експериментальний аналіз специфіки батьківсько-дитячих взаємин проведений у дослідженнях О.І. Косарєвої [10], [11], [12], О.Захарова [9] та ін.
Демократизація й гуманізація сучасного суспільства та виховного процесу зумовлюють актуальність вирішення проблеми формування гармонійних взаємин батьків і дітей старшого дошкільного віку. Водночас у сучасному суспільстві спостерігається деформація взаємин дорослих і дітей. Диференціація та ускладнення суспільних відносин порушили глибинні зв’язки дорослих і дітей. У багатьох батьків спостерігається зниження відповідальності, у них «атрофується» гуманне ставлення до дітей, спостерігається серйозний дефіцит уваги і поваги до дитини. За цих умов різко загострилася суперечність між потребою дитини в опіці та безперервним послабленням, а відтак і відсутністю необхідної уваги з боку дорослих, зокрема рідних, що призводить до гострого конфлікту та штучної затримки її особистісного розвитку та погіршення поведінки.
Аналіз наукової літератури з теми дослідження засвідчив, що, не дивлячись на ряд теоретичних та прикладних досліджень у галузі впливу соціального оточення на поведінку дітей в педагогіці і психології, проблема залежності поведінкового компоненту від різноманітних соціально-психологічних умов оточуючого дитину середовища залишається невирішеною. Зокрема, актуальним є вивчення особливостей формування гармонійних взаємин батьків і дітей як фактору їх особистісного розвитку та адекватної поведінки, виявлення педагогічних умов розвитку гармонійних батьківсько-дитячих взаємин.
Таким чином, враховуючи актуальність проблеми і враховуючи її недостатню вивченість була обрана тема дослідження «Вплив соціального оточення на поведінку дошкільника».
Мета дослідження:
полягає в теоретичному обґрунтуванні сутності, структури поведінки дітей дошкільного віку, залежності поведінкових компонентів від різних умов виховання та соціального оточення дитини.
Завдання дослідження:
- з’ясувати стан досліджуваної проблеми у психолого-педагогічній науці та практиці;
- визначити сутність та структуру культури поведінки, та особливостей її проявів у дітей дошкільного віку;
- дослідити взаємини батьків і дітей, вплив цих взаємин на формування адекватної поведінки та гармонійної особистості дитини;
- виявити й охарактеризувати передумови і причини виникнення конфліктних ситуацій у батьківсько-дитячій взаємодії;
- дослідити використовуючи комплекс психодіагностичних методів і методик, психологічний симптомокомплекс агресивної поведінки у дітей дошкільного віку.
- розробити психологічні технології організації виховної діяльності у дошкільному закладі, що сприяють пом’якшенню негативних проявів у поведінці дітей дошкільного віку.
Об’єкт дослідження -
процес формування культури поведінки дітей дошкільного віку.
Предмет дослідження -
психологічні умови формування адекватної поведінки дітей дошкільного віку.
Гіпотеза дослідження:
Завдання № 2
Здійсніть контент-аналіз запропонованих науково-педагогічних категорій. Результати зафіксуйте у таблицях 2,3.
Таблиця 2
Контент-аналіз поняття «соціалізація» у педагогічній літературі
№ з/п
Автор (и),
Джерело
Зміст поняття (визначення)
Істотні (категорійні) ознаки поняття
1.
М.Савчин. Педагогічна психологія. – Київ, 2007.- С.65
Соціалізація – результат освіти, процес опанування, відтворення соціального досвіду, норм, цінностей засвоєних особистістю у навчанні і вихованні, а також в умовах стихійної та організованої дії чинників соціального оточення.
Процес опановування та відтворення соціального досвіду, норм, цінностей.
2.
П. Волкова. Педагогіка. - Київ,2002. – С.40
Соціалізація – процес засвоєння індивідом соціального досвіду і системи соціальних зв’язків та відносин.
Соціальний досвід та система соціальних відносин та зв’язків.
3.
Ю.Приходько, В.Юрченко. Психологічний словник. – Київ, 2012. – С. 171
Соціалізація – є результатом виховання людини і відбувається в процесі її діяльності й спілкування з іншими людьми.
Результат виховання та процес діяльності й спілкування з іншими людьми.
Соціалізація – процес і результат засвоєння й активного відтворення індивідом соціального досвіду, здійснюваний у спілкуванні та діяльності.
Результат і процес засвоєння та відтворення соціального досвіду.
5.
В.Бродовська, І.Патрик, В.Яблонка. Тлумачний словник психологічний термінів в українській мові. – Київ, 2005. – С. 184
Соціалізація – процес перетворення людським індивідом певної системи знань, поведінки норм, цінностей, що дозволяє йому функціонувати як повноцінному члену суспільства.
Процес перетворення систем знань, норм поведінки,цінностей.
6.
В.Войтко. Психологічний словник. – Київ, 1982. – С.176
Соціалізація – процес перетворення людської істоти на суспільний індивід, у твердженнях її як особистості, включення у суспільне життя як активної і дійової сили.
Процес перетворення особистості в суспільний індивід.
7.
М.Кордуелл. Психологія.А-Я: словник-довідник.- Москва, 1999. – С.306
Соціалізація – процес утворення індивідом соціального досвіду, систем соціальних зв’язків та відносин.
Соціальний досвід та системи зв’язкі та відносин.
8.
М. Варій. Психологія. – Київ. 2009. – С. 189
Соціалізація - процес і результат засвоєння й активного відтворення індивідом соціального досвіду (знань, цінностей, соціальної компетентності), що дає йому змогу інтегруватися в суспільство і поводитися там адаптивно.
Процес та результат засвоєння та відтворення соціального досвіду індивідом.
9.
Г.Ентон. Соцологія. – Київ,1999. – 726 с.
Соціалізація — це процес, через який безпорадне маля поступово перетворюється на особу, яка розуміє і саму себе, і навколишній світ, набуває знань та звичок, притаманних культурі, в якій він (або вона) народився.
Процес перетворення особи на суспільного індивіда.
10.
Гарасимів Т.З. Особистість та проблеми її соціалізації / Т.З.Гарасимів //
Форум права. – 2009. – №3. – С.156-161
Соціалізація – це процес повної інтеграції
особистості в соціальну систему, в результаті якого відбувається її соціальна
адаптація.
Інтеграція особистості в соціальну систему.
Таблиця 3
Поиск по сайту:
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг(0.005 сек.)