Процес управління. Типи рішень, стилі і методи керівництва

Основи соціології праці та управління

1. Предмет соціології праці.

2. Предмет соціології управління

3. Процес управління. Типи рішень, стилі і методи керівництва.

4. Застосування менеджерських методів праці на ріст ефективності праці.

Предмет соціології праці.

Соціологія праці та управління має велике значення в підготовці різних фахівців, особливо менеджерів, економістів, інженерів. Її основи були закладені вченими: О. Контом, Е. Дюркгеймом, Вебером. На Заході ця галузь соціології називається індустріальною.

Предметом вивчення соціології праці є:

– соціальні спільності – тобто суб’єкти праці (менеджери, службовці, робітники);

– соціальні інститути в сфері праці (праця, трудовий колектив, трудова діяльність);

– соціально-трудові процеси – тобто ті, що відбуваються безпосередньо в трудових колективах в процесі праці (вивчаються співробітництво, суперництво, конфлікти, виробнича адаптація);

– соціально-трудові відносини – тобто ті, що складаються між різними суб’єктами праці (тут вивчаються відносини рівності і нерівності між працівниками, між керівниками і підлеглими, мотивація праці, безробіття).

Праця як соціальний інститут – це специфічна форма сумісної діяльності людей; метод здобування засобів існування людини; праця визначає специфіку всіх соціальних, економічних та інших процесів у суспільстві; навіть суспільний лад у державі.

Трудовий колектив як соціальний інститут поєднує людей для сумісного виробництва товарів та послуг; форма узгодження індивідуальних і групових інтересів; найважливіша форма соціалізації особистості.

Предмет соціології управління

Предметом вивчення соціології управління є:

- форми і методи впливу на соціальні відносини, процеси, інститути, спільності в сфері праці;

- регулювання соціальних відносин і процесів, інститутів у сфері праці.

Отже соціологія управління вивчає багато проблем:

- прийняття і реалізація управлінських рішень;

- використання різноманітної інформації в процесі управління;

- різних методів і стилів керівництва;

- ефективність самоврядування.

Процес управління. Типи рішень, стилі і методи керівництва.

Управління є найбільш раціональним способом організації виробничої праці.

Управління – це ціленаправлений планомірний, координований і свідомо організований процес, який сприяє досягненню максимального ефекту при мінімальних затратах ресурсів, зусиль і часу.

Управлінський цикл носить назву адміністративної організації.

Адміністративна організація – це система офіційних відносин, які обумовлені інструкціями, правилами, законами, розпорядженнями та іншим.

Вона включає 3 компоненти:

1) розподіл функцій – спеціалізація між бригадами, відділами, цехами, дільницями;

2) субординація посад – розподіл прав, обов’язків, повноважень на різних рівнях;

3) система комунікацій – система передачі інформації (зверху донизу, знизу доверху, по горизонталі).

Ефективність управління залежить від якості рішень, бо рішення це центральний елемент управління. Вчений А.Г.Прігожин запропонував 2 типи рішень:

1) жорстко обумовлені – це стандартизовані рішення, які обумовлені прийнятими вище розпорядженнями;

2) ситуативні – ті, що пов’язані з локальними змінами в організації (подяка, покарання), також зі змінами в структурі, цілях організації.

За структурою об’єкта управління можна виділити – глобальні, регіональні, державні, обласні, районні, селищні рішення;

За структурою суб’єкта управління – єдиноначальні, колегіальні, колективні і суспільні;

За характером управлінського впливу – адміністративні, економічні, моральні, директивні, рекомендовані.

Є три групи методів керівництва:

- адміністративні – засновані на можливості примусу (догана, звільнення);

- економічні – економічні фактори впливу (премія, збільшення зарплатні);

- соціально-психологічні – засновані на переконанні, авторитеті.

Стиль керівництва – це певним чином упорядковане застосування управлінських методів, яке залежить від особистих здібностей та ділових якостей керівника. Існує три стилі керівництва:

– Директивний (автократичний) – керівник тримає дистанцію з підлеглими, уникає неформальних відносин, бере на себе всю повноту влади і відповідальність за все. Контролює всі процеси, приймає рішення одноособово, вимогливий, владний.

– Демократичний (колегіальний) – дружні відносини з колегами, без фамільярності, ділить владу між собою і підлеглими при прийнятті рішення враховує думку колективу, контролює кінцевий результат.

– Пасивний (ліберальний) – підтримує неформальні відносини з колегами, делегування їм повноважень і відповідальності, надає підлеглим повну свободу і вони самостійно організовують свою роботу, рішення приймають колегіально, керівник лише у випадках необхідності втручаються у виробничий процес.

Висновки: Частіше стилі керівництва не проявляються в чистому вигляді, йде змішання двох стилів.

Поиск по сайту: