Умови визнання та оцінки доходів і витрат

Для правильного визначення фінансового результату діяльності підприємства необхідно дотримуватися умов визнання доходів і витрат, які передбачені П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» (п. 7—11).

Крім вимог П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» необхідно досконало знати вимоги до визнання та класифікації доходів за П (С)БО 15 «Дохід» та витрат за П(С)БО 16 «Витрати».

Так П(С)БО 15 (пункт 6) зазначено, що не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

• суми непрямих податків таких як податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів;

• суми надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

• суми попередньої оплати продукції (товарів, робіт і послуг);

• суми авансів в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

• надходження, що належать іншим особам;

• суми завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

• надходження від розміщення цінних паперів.

Важливе значення має класифікація доходів, яка об'єднує їх в групи з метою відображення їх в бухгалтерському обліку та в фінансовій звітності, зокрема у Звіті про фінансові результати.

П(С)БО 15 «Дохід» (п. 7) визначає такі групи доходів:

I група— дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

II група — інші операційні доходи;

ІІІ група — фінансові доходи;

IV група — надзвичайні доходи;

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів), інших активів визнається в разі наявності таких умов:

• покупцеві передані ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

• підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

• сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

• є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід не визнається, якщо витрати не підлягають достовірній оцінці.

Аванси, отримані від клієнтів і замовників, не є доходом, а визнаються зобов'язаннями.

Дохід від надання послуг, визнається виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату Балансу за умови:

• можливості достовірної оцінки доходу;

• ймовірності надходження економічних вигод від надання послуг;

• можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату Балансу;

• можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг проводиться на підставі:

• ознайомлення з обсягами виконаної роботи;

• визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

• визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв'язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат.

Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на ту саму дату.

Якщо послуги полягають у виконанні невизначеної кількості дій (операцій) за визначений період часу, то дохід визначається шляхом рівномірного його нарахування за цей період (крім випадків, коли інший метод краще визначає ступінь завершеності надання послуг).

Але якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно визначений, то він відображається в бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню.

Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно оцінений і не існує ймовірності відшкодування понесених витрат, то дохід не визнається, а понесені витрати визнаються витратами звітного періоду. Якщо надалі сума доходу буде достовірно оцінена, то дохід визнається за такою оцінкою.

При визнанні доходів слід пам'ятати, що цільове фінансування може не визнаватися або визнаватися доходом.

Не визнається цільове фінансування доходом доти, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування. Так не визнається цільовим фінансуванням плата за користування дитячими дошкільними закладами. Вона включається до складу інших операційних доходів.

Цільове фінансування, яке отримане, визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.

Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об'єктів.

Цільове фінансування, для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов його витрачання та виконання у майбутньому певних заходів визнаються дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу.

Дохід може визнаватися у результаті використання активів підприємства іншими сторонами. Такі види доходів можуть бути у вигляді відсотків, роялті та дивідендів.

При цьому такі доходи визнаються якщо:

- ймовірне надходження економічних вигод, пов'язаних з цією операцією;

- дохід може бути достовірно оцінений.

Відсотки визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами.

Роялті визнаються на основі принципу нарахування відповідно до економічного змісту певної угоди;

Дивіденди визнаються у тому періоді, коли прийнято рішення про їх виплату.

П(С)БО 16 «Витрати» (п. 5—9) визначають умови визнання або невизнання витрат.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони були здійсненні.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійсненні.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до Звіту про фінансові результати:

• платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

• попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

• погашення одержаних позик;

• інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у п. 6 П(С)БО 16;

• витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до П(С)БО.

Для заповнення Звіту про фінансові результати використовуються номінальні (тимчасові) рахунки класів 7, 8, 9 Плану рахунків. До кожного субрахунку доходів передбачено відповідний субрахунок витрат, крім адміністративних витрат, витрат на збут, податку на прибуток.

Враховуючи принцип нарахування та відповідності доходів і витрат розглянемо їх співставлення в І розділі Звіту про фінансові результати з використанням рахунків 7 і 9 класів (рис. 17).

У першому розділі Звіту про фінансові результати наводяться доходи і витрати та розраховується прибуток або збиток за видами діяльності.

Для розуміння змісту першого розділу звіту необхідно чітко розмежовувати види діяльності підприємства, які мають вплив на групування доходів і витрат (рис. 18).

Звичайна діяльність — це будь-яка діяльність підприємства, а також: операції, які забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності. Якщо розглядати промислове підприємство то до звичайної його діяльності слід віднести закупку запасів, виготовлення продукції, розрахунки з постачальниками і клієнтами, розрахунки за довгостроковими і короткостроковими зобов'язаннями, з працівниками і бюджетом, переоцінку запасів, списання знецінених запасів, переоцінку короткотермінових інвестицій, економічні санкції, курсові різниці тощо.

Надзвичайна подія виникає внаслідок подій або операцій, які відрізняються від звичайної і є епізодичними. Надзвичайна подія виникає при пожежах, стихійних лихах тощо. Але ці події для різних суб'єктів господарювання можуть приймати різні форми.

Якщо для підприємства пожежа буде надзвичайною подією і в Звіті про фінансові результати буде виділена сума збитків в І розділу (р. 205), то для страхової компанії, яка здійснює страхування від таких подій, ці витрати у Звіті про фінансові результати будуть визнані як доходи від звичайної діяльності і відображені у Звіті про фінансові результати (р. 010).

Звичайна діяльність підприємства підрозділяється на операційну та іншу.

До операційної діяльності підприємства відносяться усі види основної та іншої діяльності, крім фінансової та інвестиційної.

Основна діяльність — це та, яка пов 'язана з виробництвом або реалізацією товарів, робіт і послуг, визначена статутом при створені підприємства і забезпечує основну частку його доходу.

Витрати, які виникають в результаті основної діяльності підрозділяють за функціями, а саме: на виробничу, адміністративну, на збут та інші.

Виробнича функція супроводжується витратами на виготовлення продукції (витрат) і продажем продукції (доходи), а також супроводжується витратами адміністративного характеру і витратами на збут.

Інвестиційна діяльність — це діяльність підприємства, яка пов 'язана з придбанням тих необоротних активів та тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність — це діяльність підприємства, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу.

В залежності від видів діяльності доходи підрозділяються на доходи від:

• виробничої функції тобто операційної діяльності;

• фінансової діяльності;

• інвестиційної діяльності;

• надзвичайних подій.

Витрати підрозділяються на витрати:

• виробничої функції;

• управлінської функції (адміністративні витрати);

• збутової функції;

• фінансової діяльності;

• інвестиційної діяльності;

• надзвичайних подій.

Якщо у результаті виробничої функції, фінансової та інвестиційної діяльності і надзвичайних подій виникають як доходи, так і витрати, то від управлінської і збутової функції виникають лише витрати.

Поиск по сайту: