|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
А). Теоретичні передумовиЗМ1СТ ВСТУП................................................................................................................ 4 1. Ризик, як оцінка небезпек............................................................................... 5 2. Прогнозування умов та наслідків аварії на хімічно небезпечних об'єктах.. 8 3. Електробезпека при виконанні будівельно-монтажних робіт і експлуатації будівель та споруд............................................................................................................ 13 4. Пожежовибухонебезпечність об'єкта та система попередження пожеж.... 23 5. Блискавкозахист споруджуваних та існуючих будівельних об'єктів......... 26 6. Прогнозування умов і наслідків аварії на радіаційно небезпечних об'єктах……..29 7. Роль і завдання керівного складу підприємств в безпечній організації будівельних робіт....................................................................................................................... 34 ДОДАТОК А.................................................................................................... 37 ДОДАТОК Б...................................................................................................... 40 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................. 47 ВСТУП Безпека життедіяльності - одна із наймолодших наук, яка спрямована на вирішення основної проблеми сучасного суспільства України - збереження здоров'я населення. Безпека життедіяльності, як нормативна навчальна дисцип-ліна, підвищує гуманітарну складову при підготовці майбутніх спеціалістів ін-женерного напрямку, а також дає студентам необхідний для подалшої діяль-ності мінімум технічних знань. Професійна освіта покликана забезпечити май-бутнього спеціаліста знаннями, уміннями і навичками безпечної професійної діяльності. Методичні вказівки мають допомогти студентам оволодіти практичними навичками по розпізнаванню небезпек, запобіганню їм, захисту від них людей, Ліквідовування наслідків їх проявів, сприянню виховання в людині свідомого ставлення до питань особистої безпеки та безпеки в різноманітних сферах жит-тєвих та трудових відносин. Методичні вказівки відповідають вимогам робочої навчальної програми з дисципліни «Безпека життедіяльності», складеної на основі галузевого стандарту вищої освіти України (ГСВОУ - 04), що введений в дію Наказом Міністра освіти і науки України від 05 жовтня 2004 року, та розробленні у відповідності до «Положення про редакційно-видавничу діяльність в ОДАБА» В1Д 23 грудня 2005 року. Докладно освітлюються на практичних прикладах з графічним матеріалом слідуючі основні теми: ризик, як оцінка небезпек; прогнозування умов та наслідків аварії на хімічно та радіаційно небезпечних об'єктах; пожежовибухо-небезпечність об'єктів та система попередження пожеж; електробезпека при виконанні будівельно-монтажних робіт і експлуатації будівель та споруд; блис-кавкозахист споруджуваних будівельних об'єктів та існуючих. Основний текст методичних вказівок розроблений у відповідності до на-вчальних посібників: «Безпека життедіяльності» Скобло Ю.С., Соколовська Т.Б., Мазоренко Д.І., Т1щенко Л.М., Троянов М.М. (2003р.); «Безпека життедія-льності» Желібо С.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. (2001р., 2005р.); «Безпека життедіяльності» Пістун І.П. (2004р.); «Основи охорони праці» Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. (2004р.); «Основи охорони праці» Гогіташвілі Г.Г., Лапін В.М. (2005р.); «Цивільна оборона» Стеблюк М.І. (2004р.) за що авторам виражається велика вдячність.
Ризик, як оцінка небезпек. А). Теоретичні передумови. Ризик - це відношення числа тих чи інших фактичних проявів небезпеки до їх можливого теоретичного числа за певний період часу. На мал. 1 наведено спрощений варіант визначення прийнятного (допустимого ризику). При підвищенні витрат на удосконалення обладнання технічний ризик знижується, але зростає соціальний. Сумарний ризик має мінімум, коли створено необхідне співвідношення між інвестиціями в технічну і соціальну сферу. Ці обставини треба ураховувати під час вибору прийнятного ризику. Рівень прийнятного ризику за міжнародною домовленістю вирішено рахувати в межах 10-7... 10-6 (смертельних випадків люд-1-рік-1), а величина 10-6 є максимально прийнятим індивідуальним ризиком.
Мал. 1. Визначення прийнятного ризику. Витрати, грн У технічній сфері поняття ризику визначають дещо інакше в порівнянні зі звичайними оцінками. Так, за ризик мають кількісну характеристику дії небезпек, які формуються за конкретною діяльністю людини, чи інакше - кількість смертельних випадків, випадків захворювання, тимчасової та стійкої непрацездатності (інвалідності), які спричинені дією на людину конкретної небезпеки і належать до певної кількості жителів (робітників). Методи визначення ризику: а). Інженерний - спирається на розрахунки частоти проявлення небезпек та ймовірний аналіз. б). Модельний - базується на моделювання впливу небезпек на людину і на групи людей. в). Експертний - ймовірність небезпек визначається спеціалістами - експертами. г). Соціологічний - базується на опитуванні населення. д). Статистичний - базується на статистичних даних прояву небезпек. За статистичним методом ризик обчислюється за формулою: R= , (1.1) де R - ризик за певний період часу; n - кількість фактичних проявів небезпеки за цей період (травм, аварій, катастроф, загибелі); N - теоретична можлива кількість небезпек для даного виду діяльності чи об'єкта. Досягнути «нульового» ризику не можливо. Якщо витрати на зменшення ризику в одній області збільшувати, то грошей на зменшення ризику в іншій області буде не вистачати і в цієї області ризик буде збільшуватися. Наприклад: розглянемо загальний ризик в технічній області і в соціально-економічній, в умовах обмеженого фінансування. Якщо збільшувати фінансування в технічній сфері, наприклад, для удосконалення автомобіля - змінити шини, удосконалити гальмуючі пристрої, вбудувати подушки безпеки та інше, то в умовах обмеженого фінансування, зменшуються витрати в соціально-економічній сфері: погіршиться навчання водіїв, контроль за станом їх здоров'я, медичне обслуговування, поліпшення умов праці і ризик в цій області зросте. Визначити мінімальний (шіп), тобто сумарний ризик можна за допомогою математичних методів: RЕ = RTEX + RСО Ц = min (1.2) Міn значення функції можна визначити дорівнюючі першу похідну до «0»,
(1.3)
де x - кількість коштів, які витрачені на технічне удосконалення, тобто (1.4)
Б). Приклад. 1.1 Дано: На підприємстві загальна кількість коштів, які можуть бути витрачені на зниження ризику Q = 10000 грн. Визначити: Пропорцію поділу коштів в технічну та соціально-економічну сфери. Рішення: Для визначення величини ризику (R) використовуємо наближений табличний метод. Залежність величини ризику в технічній сфері від вкладених коштів х: (1.5)
Залежність соціально-економічного ризику від коштів (х), вкладених в удосконалення техніки: (1.6)
По табличним даним креслимо графік по якому визначаємо, що 40% коштів, тобто 4000 грн, потрібно спрямувати на удосконалення технічної сфери, а 60% вкласти в соціально економічну сферу.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.) |