 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Процедура порушення справи про банкрутство
Процедура банкрутства щодо підприємства може бути порушена у разі його неплатоспроможності.
Неплатоспроможність – неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення його платоспроможності.
Залежно від рівня платоспроможності підприємство в законодавчому порядку може бути визнано боржником або банкрутом. Відмінність між боржником і банкрутом у тому, що банкрут згідно із Законом може відновити свою платоспроможність тільки шляхом банкрутства із застосуванням ліквідаційної процедури. Проте стан боржника – це тимчасовий стан, при якому підприємство обов'язково повинно відновити свою платоспроможність і погасити свої зобов'язання. Боржник може уникнути банкрутства, відновити свою платоспроможність, скориставшись реальними можливостями Закону у процесі санації.
Санація – система заходів, що здійснюються під час провадження справи про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміни організаційно-правової форми і виробничої структури боржника.
Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які передбачається планом санації, можуть бути:
· реструктуризація підприємства;
· перепрофілювання виробництва;
· закриття нерентабельних виробництв;
· відстрочка або розстрочка платежів та прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода;
· ліквідація дебіторської заборгованості;
· продаж частини майна боржника;
· зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника;
· продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу.
Справу про банкрутство з можливістю наступної санації підприємства може бути порушено за:
· заявою кредиторів підприємства-боржника;
· ініціативою керівництва підприємства з метою проведення санації підприємства.
У першому випадку до суду звертаються кредитори підприємства, які мають подати заяву про порушення справи про банкрутство, якщо сума безперечних вимог кредиторів до боржника сукупно становить не менше 300 мінімальних заробітних плат і таку заборгованість не було погашено протягом трьох місяців з моменту настання строку платежу. Із моменту порушення справи про банкрутство за цим варіантом існує ймовірність банкрутства та ліквідації підприємства. Тому доведеться докласти чимало зусиль, щоб довести кредиторам можливість санації'.
Після порушення справи необхідно у дуже стислі строки, протягом трьох місяців з моменту винесення господарським судом рішення про санацію підприємства, розробити і подати на розгляд комітету кредиторів план санації. Погоджений і затверджений комітетом кредиторів план санації має бути подано до господарського суду на затвердження.
Доцільніше для підприємства боржника застосування другого варіанту — порушення справи про банкрутство з ініціативи керівника підприємства-боржника, оскільки в цьому випадку справу про банкрутство спочатку порушують з метою санації підприємства; керівником санації, як правило, призначають керівника підприємства, а, отже, втрата контролю над підприємством зводиться до мінімуму. Цей шлях не є несподіваним для підприємства-боржника – йому, як правило, передує великий обсяг досудової роботи, у тому числі і розроблення плану санації". Зазначений алгоритм порушення справи про банкрутство є найбільш оптимальним та найбезпечнішим для підприємства-боржника. Проте, якщо підприємство не зможе виконати план санації і відновити свою платоспроможність, його може бути ліквідовано.
Відповідно до Закону України одночасно із порушенням справи про банкрутство вводиться мораторій на всі вимоги кредиторів, що виникли після порушення справи, але внесені до вимог конкурсних кредиторів, тобто призупиняється виконання зобов'язань, у тому числі за податками і зборами. Дії мораторію не поширюються на виплату заробітної плати, аліментів, авторських винагород, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, а також на вимоги кредиторів, що виникли після порушення справи про банкрутство. Крім того, на період дії мораторію не нараховують штрафи та пені, не застосовують інші штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів.
Протягом 30 днів після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство конкурсні кредитори мають право подати до господарського суду заяву з вимогами до боржника. Якщо цього не сталося, такі вимоги вважаються погашеними.
Існує черговість погашення зобов'язань перед кредиторами:
1) у першу чергу задовольняються:
- вимоги, забезпечені заставою;
- виплата вихідної допомоги звільненим працівникам;
- витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в арбітражному суді (витрати на оплату державного мита, витрати заявника на публікацію в засобах масової інформації" про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною, витрати арбітражного керуючого, пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута, витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням арбітражного суду за рахунок їх коштів);
2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута;
3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації";
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;
6) інші вимоги.
В практиці банкрутства використовуються поняття мирової угоди. Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.
Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів, членів комітету, та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладання мирової угоди.
Рішення про укладання мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи керуючим майном боржника (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її.
Доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої зацікавленості або в інтересах третіх осіб вчинення власником або посадовою особою суб'єкта підприємницької діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта підприємницької діяльності, якщо це завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам правам та інтересам кредиторів, що охороняються законом, карається штрафом від п'ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 5 років.
Ті ж дії, якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, караються позбавленням волі на строк до 5 років з конфіскацією майна.
Поиск по сайту: