 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
А. 3. 10 Алгоритм лікування та діагностики порушення ритму серця
Загальні положення:
1. Всі пацієнти повинні бути обстежені на наявність аритмії на початку лікування та при виявленні аритмії, в тому числі під час планованої ЕКГ.
2. Пацієнти з попередньо існуючим порушенням ритму, та порушеннями ритму, що не пов’язані з ГД повинні отримувати таке саме лікування, як і в загальній популяції, включаючи, як антиаритмічні засоби (з відповідною корекцією доз і обмеженням, так і кардіостимуляцію.
3. Пацієнтам, у яких порушення ритму погіршуються або виникають під час ГД або одразу після його завершення повинні вживатись заходи з профілактики порушення ритму та, за необхідності, проводитись відповідне лікування (див. алгоритм).
4. Для діагностики порушення ритму серця поряд з ЕКГ у 12 відведеннях повинне використовуватись холтерівське моні торування, яке включає як міждіалізний проміжок, так і день проведення сеансу ГД.
5. Лікування окремих видів порушень ритму проводять відповідно до таблиці (див. нижче).
6. Пацієнти з порушенням ритму повинні бути про консультовані кардіологом.
7. Показаннями до лікування порушення ритму серця до консультації фахівця є:
- виражені порушення гемодинаміки;
- суб’єктивна непереносимість аритмії.
Специфічна терапія окремих видів порушень ритму
| Порушення ритму | Терапія |
| Шлуночкові ектопії | Специфічна терапія не проводиться. |
| Пароксизмальна суправентрикулярна тахікардія | |
| з вузьким QRS (менше 0,12 с) | 1. Вагусні прийоми: проба Вальсальви – затримка дихання з натужуванням на висоті вдиху на 5-10 с АБО проба Чермака-Герінга - масаж сонних артерій, каротидного синусу у внутрішнього краю m. Sternocleidomastoideus на рівні верхнього краю щитовидного хряща протягом 5-10 с, звичайно праворуч (протипоказання – не корегована гіпертензія, виражений атеросклероз) АБО проба Ашнера-Даніні – стискання великими пальцями обох закритих повік під надочними дугами з інтервалом в 1-3 хв. 2. За неефективності п.1. - верапаміл 10 мг – 4 мл 2,5% розчину - за 30-60 с, при необхідності ще 5 мг через 1-3 хв. до зниження ЧСС до 90-100 уд. за 1 хв. 3. Аміодарон (600 мг х 2 рази в/в – 1 доба; 600 мг в/в + 200 мг всередину х 2 рази – 2 доба; 3 - 5 доба – 200 мг х 4 рази всередину; з 6 доби підтримуюча доза – 100 – 400 мг/добу). 4. При неефективності фармакологічної терапії протягом 48 годин вирішення питання про проведення електричної кардіоверсії. |
| - з широким QRS (0,12 с і більше) | 1. Аміодарон (600 мг х 2 рази в/в – 1 доба; 600 мг в/в + 200 мг всередину х 2 рази – 2 доба; 3 - 5 доба – 200 мг х 4 рази всередину; з 6 доби підтримуюча доза – 100 – 400 мг/добу). АБО 1. Метопролол 5 мг в/в (1-2 мг/хв.) з повторним введенням до сумарної дози 10-15 мг. З подальшим прийомом всередину в дозі 12,5 – 100 мг х 2 рази на добу. АБО 3. Пропранолол 10-20 мг під язик з можливим повторним застосуванням (максимальна добова доза 240 мг). |
| Шлуночкова тахікардія і фібриляція шлуночків в анамнезі | 1. Контроль K+, Mg2+ в плазмі з їх корекцією. 2. Лідокаїн (перша доза в течение 1,5 хвилин - навантаження 1 мг/кг – 4-6 мл 2% розчину в 10 мл фізіологічного розчину натрію хлориду), потім –повторення цієї дози кожні 5 – 8 хвилин до загальної дози 200 мг. Після першої болюсної дози почати інфузію лідокаїну зі швидкістю 2 мг/хв. 3. При відсутності ефекту електрична кардіоверсія. 4. Потім – аміодарон 300 мг за в/в карпельно за 5-15 хв. Ще 300 мг в/в крапельно протягом 1 години. В подальшому терапія аміодароном проводиться за наведеною вище схемою. 5. Повторна електрична кардіоверсія після введення кожної дози аміодарону. |
| Фібриляція шлуночків | Дефібриляція |
| Суправентрикулярні аритмії | 2. Метопролол 5 мг в/в (1-2 мг/хв.) з повторним введенням до сумарної дози 10-15 мг. З подальшим прийомом всередину в дозі 12,5 – 100 мг х 2 рази на добу. АБО 3. Пропранолол 10-20 мг під язик з можливим повторним застосуванням (максимальна добова доза 240 мг). |
| Миготлива аритмія пароксизмальна форма | |
| Нормоформа (ЧСС до 100 уд. за хв.) | 1. Аміодарон (600 мг х 2 рази в/в – 1 доба; 600 мг в/в + 200 мг всередину х 2 рази – 2 доба; 3 - 5 доба – 200 мг х 4 рази всередину; з 6 доби підтримуюча доза – 100 – 400 мг/добу). 2. При неефективності фармакологічної терапії протягом 48 годин вирішення питання про проведення електричної кардіоверсії. |
| Тахісистолічна форма (ЧСС 120-150 за хвилину). | 1. Перевести в нормоформу: верапаміл 10 мг – 4 мл 2,5% розчину - за 30-60 с, при необхідності ще 5 мг через 1-3 хв. 2. Далі лікування, як нормоформи МА. 3. При неефективності фармакологічної терапії протягом 48 годин вирішення питання про проведення електричної кардіоверсії. |
| Синусова брадікардія та блокади. | |
| При атріовентрикулярних блокадах І ступеню. | Лікування не призначають. |
| Блокади ІІ степеню Мобітц І. | 1. За відсутності значної гіпотензії лікування не проводиться. 2. При значній гіпотензії в/в атропін 0,3 – 0,5 мг з повторними введенням до досягнення сумарної дози 1,5 – 2,0 мг. 3. Застосування електрокардіаостимуляції. |
| Атріовентрикулярна блокада ІІ ступеню Мобітц 11 або повна атріовентрикулярна блокада. | Проводиться електрокардіостимуляція. |
| Брадіаритмії (невідкладна допомога) | 1. Кулачний ритм (ритмічне покачування в ділянці грудини). 2. Атропін внутрішньовенно в дозі 0,6-0,75 мг, при необхідності повторне введення до сумарної дози 1,5 – 2,0 мг. 3. Введення теофіліну 0,25 г в/в крапельно. 4. Тимчасова електрокардіостимуляція. |
Електрична кардіоверсія проводиться при гемодинамічно значущих порушеннях ритму у пацієнтів з доведеною відсутністю тромбів в камерах серця.
Поиск по сайту: