Мінімізація витрат на створення і зберігання запасів

Потреба в нормуванні оборотних коштів (плануванні їх обсягу) виникає спочатку на етапі підготовки діяльності підприємства, коли необхідно визначитися з величиною грошових коштів, які мають бути авансовані у створення необхідних виробничих запасів. У подальшому в процесі звичайної діяльності за економічних умов, що постійно змінюються, постає потреба у перегляді попередньо затверджених нормативів, зокрема обсягу оборотного капіталу, який є необхідним на підприємстві для забезпечення його нормальної безперервної ефективної діяльності.

Нормування - це процес планування потреб підприємства в оборотних коштах, результатом якого має бути оптимальна сума капіталу, інвестованого у створення виробничих запасів та інших елементів оборотних коштів.

Залежно від практики планування, контролю та управління оборотні кошти можна поділити на нормовані та ненормовані. Традиційно в підручниках з "Економіки підприємства" до нормованих належать всі елементи оборотних коштів, які знаходяться у сфері виробництва, та залишки готової продукції на складі. Решта оборотних коштів не нормуються і називаються ненормованими. Проте слід зауважити, що в практичній діяльності на підприємстві виникає проблема в плануванні й таких елементів оборотних активів, як залишки грошових коштів на банківських рахунках і дебіторська заборгованість.

На початку діяльності підприємства необхідно визначити (пронормувати) всю величину оборотного капіталу - і того, що становитиме виробничий запас матеріальних ресурсів, і тієї частини, яка має залишатися на банківському рахунку з метою забезпечення можливості здійснення регулярних закупівель, поповнюючи виробничий запас протягом одного операційного циклу. Норматив оборотних коштів вказуватиме на величину необхідного оборотного капіталу, який не має відволікатися від основної діяльності підприємства. Пропорція, в якій оборотний капітал розподіляється між виробничими запасами і залишками грошей на банківському рахунку, залежить від економічної ситуації на ринку, умов постачання ресурсів на підприємстві тощо. Потреба в нормуванні залишків грошей на банківських рахунках виникає і потім, у процесі нормальної звичайної діяльності підприємства у зв'язку з необхідністю з певною періодичністю здійснювати закупівлю матеріальних ресурсів, своєчасно сплачувати заробітну плату, перераховувати податкові платежі тощо.

Основним елементом оборотних коштів, що має ретельно плануватися, є запаси підприємства. Було б добре, якби підприємство могло купувати лише ті ресурси, які йому необхідні для поточного споживання, і могло одержувати їх саме в той час, коли вони потрібні. Проте в практичній діяльності підприємства дуже складно забезпечити такий ступінь координації різних його підрозділів, щоб матеріальні ресурси надходили на підприємство в той самий момент, коли вони мають бути включені у виробничий процес, і щоб виробничий цикл було завершено саме тоді, коли готова продукція має бути відправлена замовнику. З цієї причини виникає необхідність у плануванні запасів сировини, матеріалів тощо (виробничих запасів) і запасу готової продукції.

Незважаючи на те, що утримання запасів призводить до виникнення витрат на їх зберігання та відволікає оборотний капітал від продуктивного використання, підприємства вдаються до утримання запасів з таких причин:

- задоволення попиту клієнтів;

- уникнення зупинки виробничих потужностей;

- отримання переваг від знижок при купівлі матеріальних ресурсів;

- страхування проти майбутнього підвищення цін;

- необхідність балансування між витратами на замовлення та зберігання запасів;

- непевність у постачанні;

- невизначеність попиту.

Політика управління запасами може стати знаряддям у конкурентній боротьбі. Управління рівнями запасів необхідне для встановлення довгострокової конкурентної переваги підприємства. Рівні запасів впливають на якість, ціни, надурочний час, здатність реагувати на потреби споживачів та загальну прибутковість підприємства. Мета політики управління запасами - це мінімізація пов'язаних із запасами витрат. У разі, якщо запаси придбані з зовнішніх джерел, такі витрати складаються з витрат на замовлення та витрат на зберігання запасів.

Мінімізація витрат на зберігання запасів сприяє замовленню малих партій, тим часом як мінімізація витрат на замовлення сприяє замовленню партій більших обсягів. Необхідність збалансування цих двох наборів витрат з метою мінімізувати сукупні витрати на зберігання та замовлення є однією з причин, чому підприємства зберігають запаси в умовах визначеного попиту на продукцію. Невизначеність попиту є іншою причиною зберігання запасів. Навіть якщо витрати на замовлення були б незначними, підприємства зберігали б запаси через витрати дефіциту. Якщо попит на продукцію більший, ніж очікувалося, то запаси можуть слугувати буфером, надаючи підприємствам можливість виконувати замовлення в строк з метою задоволення потреб клієнтів. Крім того, зберігають запаси і через невизначеність у постачанні (запізненні поставок, зриви тощо). Більші за оптимальні запаси можуть зберігатися у зв'язку з можливістю отримання знижок на матеріальні ресурси або уникнення підвищення цін.

В основу формування ефективної політики управління запасами має бути покладений принцип забезпечення мінімальних (оптимальних) "витрат на запаси", що призводить до вивільнення певної величини коштів підприємства з можливістю альтернативного їх використання і, як наслідок, зростання фінансових результатів і підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства. Таким чином загальний ефект від вивільнення капіталу можна оцінити як сума альтернативної вигоди й економії витрат на зберігання запасів.

Кожне конкретне підприємство, керуючись науковими принципами ефективної політики управління запасами, планує обсяг своїх запасів, виходячи із власних традицій постачання матеріальних ресурсів, договорів з постачальниками, потреб та вимог споживачів продукції тощо.

Підрозділ логістики має визначити величину партій сировини і матеріалів, а виробничий відділ - обсяги одночасно виробленої продукції (величину партії готової продукції). Запаси є свого роду буферами між закупівлею і власне виробництвом (виробничі запаси), між виробництвом і реалізацією - запаси готової продукції. Основною функцією управління виробничим процесом є забезпечення наявності готової продукції до того моменту, коли вона повинна бути поставлена замовнику.

Процедура планування потреби підприємства в оборотних коштах є індивідуальною для кожного суб'єкта господарювання. Будь-яке підприємство проводить політику управління запасами, базуючись на певній моделі управління запасами.

Науковій економічній думці відомі такі моделі управління запасами, як традиційна модель, система управління запасами "саме вчасно" та модель управління запасами на базі використання теорії обмежень. Слід творчо і виважено підходити до вибору моделей управління запасами для конкретного підприємства, виходячи з особливостей організації управління і технологічного процесу на підприємстві. Проте більшість підприємств використовують традиційний підхід (традиційну модель), враховуючи конкретну економічну ситуацію в країні, на ринку та практику господарювання попередніх періодів.

За умов традиційного підходу в процесі нормування оборотних коштів у запасах розраховують норму і норматив.

Норма обчислюється за кожним елементом нормованих оборотних коштів і вимірюється у днях, відсотках від обсягу продукції або інших величинах. Це залежить від того, норму яких елементів оборотних коштів визначають.

Норматив розраховується у вартісному вираженні й відображає вартість оптимальної кількості запасів, які мають бути на підприємстві. Величина нормативу оборотних коштів вказує на суму оборотного капіталу підприємства, яка відволікається з обороту на створення запасів.

Для визначення норми виробничих запасів (сировини, матеріалів тощо) розраховують норму транспортного, підготовчого, поточного, підготовчого і страхового запасів.

Норма транспортного запасу зумовлена тривалістю періоду між оплатою ресурсів та їх надходженням на підприємство.

Норма підготовчого запасу складається з часу, необхідного для приймання ресурсів, їх розвантаження, складування та підготовки до виробничого використання.

Норма поточного запасу визначається, виходячи з часу між двома черговими поставками матеріальних ресурсів на підприємство як половина цього інтервалу. При розрахунках поточного запасу слід враховувати умови поставки, величину оптимальної партії поставки тощо.

Поиск по сайту: