Оцінка фінансових інвестицій при вибутті

При вибутті (продажу, обміні тощо) цінних паперів можуть застосовуватись такі методи їх оцінки:

- за вартістю одиниці кожного цінного папера (або одного виду);

-за середньою вартістю;

-за вартістю останніх за часом закупівель (метод ЛІФО);

-за вартістю перших за часом закупівель (метод ФІФО).

Як правило, методи оцінки ЛІФО та ФІФО використовуються підприємствами, що є професійними учасниками ринку цінних паперів. Поточні активи не повинні оцінюватись дорожче їхньої чи­стої вартості реалізації, що дорівнює сумі грошових коштів, які отримають підприємства після їх продажу, мінус витрати, необхідні для їх підготовки до продаж організації самого процесу продажу.

Характеристика рахунка 14 "Довгострокові фінансові інвестиції"

Рахунок 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" — балансо­вий, активний, призначений для обліку господарських засобів, узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових ін­вестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підпри­ємств, створених на території країни та за кордоном.

На рахунку 14 відображаються фінансові інвестиції на період більший за один рік, а також всі інвестиції, які неможливо вільно реалізувати в будь-який момент. Рахунок 14 має такі субрахунки:

"Інвестиції пов´язаним сторонам за методом обліку участі
капіталі";

"Інші інвестиції пов´язаним сторонам";

"Інвестиції непов´язаним сторонам".

За дебетом рахунка 14 відображається вартість довгострокових інвестицій, за кредитом — їх вибуття (списання) чи зменшення вартості, а також одержання дивідендів від об´єкта інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом участі в капіталі.

РОЗДІЛ 2.Облік фінансових інвестицій підприємства

Оскільки стрімкі економічні зміни в Україні вимагають звернення особливої уваги на ведення обліку фінансових інвестицій, тому доцільно розглянути організацію їх обліку на підприємстві.

Задачами бухгалтерського обліку фінансових інвестицій є:

1. Відповідно до мети придбання фінансових інвестицій правильно їх класифікувати для подальшого обліку.

2. Юридично правильно сформувати первинні документи з обліку інвестицій, заключати вигідні договору з придбання інвестицій, своєчасно і відповідно до облікової політики робити переоцінку до справедливої вартості.

3. Не втрачати контролю за інвестиціями, які обліковуються за методом участі в капіталі.

4. Своєчасно та достовірно відображати в звітності операції з придбанням, переоцінкою та погашення фінансових інвестицій.

Порядок обліку фінансових інвестицій i розкриття інформації про фінансові інвестиції у фінансовій звітності повинні відповідати вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції" (П(С)БО 12).

П(С)БО 12 повинні застосовувати ті підприємства, які володіють акціями, іншими, ніж акції, цінними паперами (наприклад, облігаціями підприємств, облігаціями державних i місцевих позик), а також є засновниками інших підприємств, створених як на території України, так i за кордоном тощо.

Відповідно до П(С)БО 2 «Баланс» фінансові інвестиції визнаються активом, відображаються на рахунках бухгалтерського обліку та у відповідних статтях балансу за умови того, що:

- очікується одержання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з їх використанням;

- їх оцінка може бути достовірно визначена.

Придбані (або отримані в будь-який інший спосіб) фінансові інвестиції, які не відповідають зазначеним умовам, не можуть бути відображені в балансі.

Формування первісної вартості фінансових інвестицій залежить від способу їх придбання. Згідно з П(С)БО 12, існує три способи придбання фінансових інвестицій, які, за визначенням, повинні охоплювати всі можливі варіанти компенсації їхньої вартості:

а) за кошти;

б) в обмін на інші активи, відмінні від коштів;

в) в обмін на цінні папери власної емісії (табл.2.1.)

Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу залежить від того, поточна інвестиція чи довгострокова.

Згідно з П(С)БО 12 всі поточні фінансові інвестиції на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Справедлива вартість — це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими i незалежними сторонами. На практиці її ототожнюють з ринковою вартістю інвестиції.

Собівартість фінансової інвестиції може бути як вищою, так i нижчою від справедливої вартості. У цьому разі фінансові інвестиції підлягають переоцінці. Якщо підприємство є власником акціонерних капіталів кількох інших товариств, то такі акції розглядаються як інвестиційний портфель короткострокових цінних паперів, а якщо володіє поточними борговими зобов'язаннями — портфель боргових зобов'язань. 3i зміною ринкової вартості переоцінці підлягає, як правило, портфель, а не окрема інвестиція.

Щодо довгострокових фінансових інвестицій, то їх оцінка залежить від виду цінних паперів, що формують інвестиційний портфель, так i від рівня впливу інвестора на операційну i фінансову діяльність підприємства, акції якого були придбані.

Через здійснення фінансових інвестицій в акції підприємств можна отримати певні економічні вигоди для інвестора, такі, як дивіденди, встановлення контролю тощо. Розмір цих інвестицій визначає статус інвестора i є критерієм наявності контролю у нього щодо підприємства.

У процесі роботи підприємство співпрацює з великою кількістю партнерів. Тому для задоволення в повній мірі всіх інформаційних потреб користувачів в обліковій інформації необхідно складати цільові фінансові звіти, але для цього потрібно здійснювати одне з основних завдань організації бухгалтерського обліку - своєчасне документальне оформлення операцій з фінансовими інвестиціями.

Відмітимо, що при придбанні, перепродажу цінних паперів з каси або поточного рахунку підставою для здійснення записів в бухгалтерському обліку є прибутковий касовий ордер або виписка банку.

По кожному пакету придбаних цінних паперів в двох примірниках складається реєстр, який повинен мати наступні обов’язкові реквізити: найменування емітента, номінальну вартість цінного паперу, купівельну вартість, номер, серію, загальну кількість, дату купівлі, дату продажу.

На розрахунок премії або дисконту складається довідка бухгалтерії. Коли придбані підприємством акції, облігації або інші цінні папери передаються банку на тимчасове зберігання, то в регістрах аналітичного обліку посилаються на відповідний документ, який одержано з банку.

Всі цінні папери описуються в Книзі обліку цінних паперів, яка повинна бути зброшурована, скріплена печаткою підприємства та підписами керівника та головного бухгалтера, сторінки пронумеровані. Виправлення в Книгу можуть вноситися лише з дозволу керівника та головного бухгалтера із зазначенням дати виправлень.

Важливу роль при оцінці фінансових інвестицій відіграє принцип обачності, що передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки фінансових інвестицій, які повинні запобігати завищенню оцінки активів.

1) своєчасне і правильне документальне оформлення операцій з фінансовими інвестиціями дозволить підприємству розширити обсяг та ступень деталізації інформації у звіті, який одночасно буде задовольняти інтереси усіх груп користувачів облікової інформації. Наприклад, дрібні акціонери найчастіше зацікавлені в інформації про розподіл дивідендів та можливість їх отримання, а власників частіше цікавить інформація про умови та можливість інвестування з метою укрупнення придбаних пакетів акцій та отримання контролю над підприємством.

2) правильна організація обліку фінансових інвестицій є запорукою стабільної та ефективної роботи підприємства.

2.1. Оцінка фінансових інвестицій

Первісна оцінка фінансових інвестицій є однаковою як для поточних, так і для довгострокових фінансових інвестицій та відображається у фінансовому обліку за собівартістю.

Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов’яз­кових платежів та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням фінансової інвестиції. Якщо ж придбання фінансової інвестиції здійснюється через обмін на інші активи, то її собівартість визначається за справедливою вартістю цих активів.

Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу може суттєво відрізнятися від їх первісної оцінки і для відображення у фінансовій звітності вимагає проведення переоцінки.

Для оцінки фінансових інвестицій на дату балансу використовують один із трьох методів:

за справедливою вартістю;

за амортизованою собівартістю;

за методом участі в капіталі.

Ці методи оцінювання фінансових інвестицій застосовуються залежно від того, в який об’єкт здійснено фінансову інвестицію.

Розрізняють такі об’єкти фінансового інвестування:

короткострокові або поточні фінансові інвестиції (портфель цінних паперів банку на продаж, тобто ЦП, а також внески до статутних капіталів підприємств, які придбані та утримуються банком з метою їх подальшого продажу протягом 12 місяців);

Довгострокові фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення або понад 12 місяців;

Фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, які, у свою чергу, можуть бути як поточними, так і довгостроковими.

Розглянемо кожен з методів оцінювання фінансових інвестицій.

Оцінювання фінансових інвестицій за справедливою вартістю, порядок якої встановлено пунктами 8 та 9 П(С)БО 12, полягає в тому, що фінансова інвестиція на дату балансу оцінюється за вартістю, що дорівнює сумі, за якою може бути здійснена реалізація фінансової інвестиції в результаті операції між обізнаними, заінтересованими та незалежними сторонами. Якщо справедливу вартість фінансової інвестиції достовірно визначити неможливо, вона відображається за собівартістю з урахуванням зменшення її корисності.

Оцінювання фінансових інвестицій на дату балансу за амортизованою собівартістю, порядок якої встановлено пунктом 10 П(С)БО 12, полягає в тому, що різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується (зменшується) інвестором протягом періоду від дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням процента (прибутку від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів з одночасним збільшенням балансової вартості фінансової інвестиції.

Приклад 5. Розглянемо оцінку фінансових інвестицій за методом ефективної ставки процента на спрощеному прикладі. Банк придбав облігації з терміном обігу п’ять років номінальною вартістю 10 000,00 грн за 8460,00 грн, тобто дисконт становив 1540,00 грн. Ставка доходності за облігаціями оголошена у розмірі 8 % річних і сплачується інвестору щорічно рівними частками.

Які розміри щорічної амортизації дисконту за методом ефективної ставки процента?

Щорічна виплата процентних доходів становитиме:

10 000 · 8 % = 800 грн.

По-перше, обчислимо ефективну ставка процента (ЕСП) за наведених умов:

<!--[if!vml]--> <!--[endif]-->,

де Ноб — номінал облігації;

Впр.об — вартість придбання облігації;

Сдох — оголошена ставка дохідності, відсотків річних;

Т — тривалість обігу облігації в роках.

Дані для розрахунку амортизації зведемо для зручності в табл. 6.8, яка дещо відрізняється від наведеної в прикладі до П(С)БО 12 і заповнення якої пояснимо нижче (графи таблиці позначимо літерами від А до Д, рядки — цифрами від 1 до 7, елементи таблиці, відповідно, від А1 до Д7).

У графі В проставимо відому нам наперед щорічну суму процентних доходів (по 800,00 грн), а в елементі Д1 — вартість придбання облігацій (початкову балансову вартість).

Таблиця 6.8 розрахунок амортизації дисконту
за методом ефективної ставки процента

Для кожного з п’яти років інвестування (i = 1,5) в елементи Бi+1 таблиці по черзі вносимо щорічний дохід, який визначається множенням амортизованої вартості інвестиції на початок звітного періоду (Дi) на ефективну ставку процента:

Б2 = Д1 · 0,12 = 8460,00 · 0,12 = 1015,20.

Оскільки балансова вартість (Дi+1) щороку зростає, то пропорційно зростає і сума доходу, обчисленого за ефективною ставкою процента:

Б3 = Д2 · 0,12 = 8675,20 · 0,12 = 1041,02 і т. д.

Різниця між цією сумою (Бi+1) та сумою процентних доходів (Вi+1) буде амортизацією дисконту для поточного періоду за методом ефективної ставки процента (Гi+1 = Бi+1 – Вi+1).

Відповідно, балансова вартість на кінець періоду зросте на суму амортизації дисконту (Дi+1 = Дi + Гi+1).

Заповнивши рядки до кінця 5-го року, ми побачимо, що розрахована балансова вартість в елементі Д6 (9827,13 грн) не відповідає вартості погашення (10 000,00 грн).

На різницю цих сум (10 000,00 – 9827,13 = 172,87) слід скоригувати амортизацію останнього (5-го) періоду:

Г7 = Г6 + 172,87 = 338,62 + 172,87 = 511,49,

а скоригований результат нарахованого доходу за 5-й рік наведено в останньому (8-му) рядку таблиці:

А7 = А6 + 172,87 = 1138,62 + 172,87 = 1311,49.

Як наслідок, балансова вартість на кінець обігу облігацій відповідатиме номінальній вартості і складатиме:

Д7 = Д5 + Г7 = 9488,51 + 511,49 = 10 000,00.

За методом участі в капіталі (в порядку, встановленому пун-
ктами 12—14 П(С)БО 12) обліковуються фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії. При цьому балансова вартість фінансових інвестицій за методом участі в капіталі на дату балансу підлягає коригуванню згідно з П(С)БО 12.

Приклад 6. Розглянемо оцінку фінансових інвестицій за методом участі в капіталі на спрощеному прикладі.

Банк придбав частку (30 %) у статутному фонді підприємства за 650 тис. грн і веде облік цієї інвестиції в асоційоване підприємство за методом участі в капіталі.

За 2000 р. із чистого прибутку асоційованого підприємства 80 тис. грн відображені у складі нерозподіленого прибутку, а 50 тис. грн направлено на сплату дивідендів. Таким чином, вартість фінансової інвестиції, яка відображається банком в обліку за методом участі в капіталі, зросте до 689 тис. грн, оскільки:

— частка банку в збільшенні додаткового капіталу становить
80 000 · 30 % = 24 000 грн;

— частка банку в дивідендах становить 50 000 · 30 % = 15 000 грн;

— всього балансова вартість інвестиції 650 000 + 24 000 +
+ 15 000 = 689 000 грн.

У 2001 р. асоційоване підприємство мало збитків на суму 30 000 грн.

У цьому випадку вартість фінансової інвестиції, яка відображається банком в обліку за методом участі в капіталі, зменшиться до 680 тис. грн, оскільки:

— частка банку в збитках 2001 р. становить 30000 · 30 % =
= 9000 грн;

— всього балансова вартість інвестиції 689 000 – 9000 =
= 680 000 грн.

Зміни балансової вартості в часі згруповано в наведеній нижче таблиці.

Не виключений випадок, коли фінансові інвестиції внаслідок зменшення їх балансової вартості досягають нульової вартості і відображаються в бухгалтерському обліку у складі фінансових інвестицій за нульовою вартістю, оскільки зменшення балансової вартості фінансових інвестицій відображається в бухгалтерському обліку тільки на суму, що не веде до від’ємного значення вартості фінансових інвестицій.

Розглянувши три методи обліку фінансових інвестицій, зауважимо, що вибір одного з наведених методів визначається намірами банку щодо фінансових інвестицій:

Інвестиції, що придбані та утримуються в портфелі на продаж, відображаються за справедливою вартістю;

інвестиції, що утримуються підприємством у портфелі на інвестиції, відображаються за амортизованою собівартістю;

Інвестиції в асоційовані й дочірні підприємства відображаються за вартістю, що визначена за методом участі в капіталі (крім інвестицій, які придбані та утримуються на продаж до 12 місяців з дати придбання, які обліковуються та відображаються за справедливою вартістю).

Ураховуючи, що Національний банк України готує нову редак­цію Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з ЦП, слід зауважити, що і в новій редакції планується використовувати певні методи обліку фінансових інвестицій для кожного з портфелів ЦП, а саме:

інвестиції в торговельному портфелі — за ринковою вартістю;

інвестиції в портфелі на продаж — за собівартістю для акцій та амортизованою собівартістю для боргових ЦП;

інвестиції в портфелі до погашення — за амортизованою собівартістю;

інвестиції в асоційовані (дочірні) підприємства — за методом участі в капіталі.

Дохід (дивіденди або проценти) за фінансовими інвестиціями відображається банком у випадку їх визнання згідно з П(С)БО 15 «Дохід» у такому порядку:

проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами;

дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення емітентом про їх виплату (а не протягом періоду їх фактичного отримання).

Згідно з вимогами чинної «Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України» та зважаючи на принцип обережності банки зобов’язані в кінці кожного місяця коригувати балансову вартість портфеля акцій на продаж за правилом нижчої вартості. Правило нижчої вартості полягає у відображенні цінних паперів за нижчою з двох вартостей — балансовою чи ринковою (розрахунковою). Для ЦП, які мають активний ринок, використовується ринкова вартість, для інших — розрахункова вартість.

Якщо ринкова (розрахункова) вартість у кінці місяця стає нижчою від балансової вартості, то створюється спеціальний резерв під нереалізований збиток на суму різниці між балансовою та ринковою вартістю акцій. Якщо ринкова (розрахункова) вартість перевищує балансову, спеціальний резерв не формується.

Аналіз операцій банку з ЦП вимагає перевірити обґрунтованість визначення балансової вартості ЦП та обсяги сформованих резервів. При цьому увагу слід звернути на відмінності в порядку розрахунку резервів для портфеля ЦП на продаж та ЦП на інвестиції. Якщо портфель ЦП на продаж включає в себе пакети ЦП різних емітентів, правило нижчої вартості застосовується за окремими складовими портфеля (групами ЦП) без взаємної компенсації за групами (тобто, якщо ринкова (розрахункова) вартість певної групи ЦП істотно вища від її балансової вартості, використовувати таке перевищення для інших груп ЦП забороняється. І навпаки, для ЦП з портфеля на інвестиції така взаємна компенсація прямо передбачена, і спеціальний резерв формується лише у разі сумарного перевищення балансової вартості ЦП на інвестиції над сумою ринкових (розрахункових) вартостей складових портфеля ЦП на інвестиції.

Приклад 7. У портфелі банку на продаж міститься 2400 акцій ВАТ «Укрнафта» за балансовою вартістю 60 720,00 грн. Ринок ЦП визнається банком активним, на дату переоцінки ринкова вартість становить 25,00 грн за одну акцію. Крім того, у портфелі на продаж міститься пакет акцій ВАТ «Домобудівний комбінат» балансовою вартістю 31 000,00 грн, ринок цих акцій визнано неактивним, регулярна фінансова звітність цього емітента у банку відсутня. Визначити суму спеціального резерву під зазначені ЦП.

За акціями ВАТ «Укрнафта» існує активний ринок, ринкова вартість пакета на дату переоцінки становитиме 25,00 · 2400 =
= 60 000,00 грн. За ними слід сформувати резерв на різницю:
60 720,00 – 60 000,00 = 720,00 грн.

За акціями ВАТ «Домобудівний комбінат» банк повинен визначити їх розрахункову вартість, але оскільки відсутня регулярна фінансова звітність емітента, банк змушений віднести емітента до класу «Д» (найгіршого з п’яти можливих), а розрахункова вартість емітентів класу «Д» прирівнюється до нуля. Отже, резерв за акціями ВАТ «Домобудівний комбінат» слід сформувати на суму, що відповідає балансовій вартості.

Таким чином, спеціальний резерв під зазначений портфель ЦП на продаж складатиме:

720,00 + 31 000,00 = 31 720,00 грн.

З метою розрахунку резервів усі ЦП у портфелі банку поділяються на такі категорії, які визначаються банком у момент їх придбання:

Категорія 1 — ЦП у портфелі на продаж, що мають активний ринок;

Категорія 2 — ЦП у портфелі на продаж, що не мають активного ринку;

Категорія 3 — ЦП у портфелі на інвестиції, що мають активний ринок;

Категорія 4 — ЦП у портфелі на інвестиції, що не мають активного ринку.

За наявності активного ринку ЦП відносять до категорій 1 або 3 відповідно. Якщо ринок ЦП визнаний банком неактивним, цінні папери відносять до категорії 2 або 4. Для категорій 1 та 3 для розрахунку резервів використовується ринкова вартість, для категорій 2 та 4 — розрахункова вартість, скоригована на фактор ризику емітента.

Згідно з Методикою визначення класу емітента та оцінки фінансового стану емітента, встановленої Постановою Правління НБУ № 629 від 30 грудня 1999 р., фактор ризику ЦП визначається класом, до якого належить емітент ЦП, з урахуванням якого змен­шується на відповідний процент розрахункова вартість ЦП:

Таблиця 6.9 фактори ризику за класами емітентів ЦП

Клас емітента визначається банком самостійно на підставі результатів проведеного аналізу доступних даних про емітента. При цьому, як було показано в попередньому прикладі, відсутність у банку регулярної фінансової звітності емітента є підставою для віднесення такого емітента до класу «Д». Отже, перевірка обґрунтованості формування банком резервів під знецінення ЦП передбачає аналіз достовірності висновків банку про віднесення емітента ЦП до одного з класів згідно з внутрішніми документами банку.

Для визначення розрахункової вартості ЦП, які не мають активного ринку (категорії 2 та 4), банк здійснює аналіз дисконтованої у часі оціночної суми доходу як майбутніх грошових потоків на підставі реальної оцінки обсягу та часу виникнення таких потоків і фактора дисконта, що ґрунтується на ставках KIBOR за аналогічний термін часу. Визначена у такий спосіб сума використовується для розрахунку дисконтованої оціночної суми доходу інвестора від групи ЦП.

Для пайових ЦП (простих акцій) визначаються дві розрахункові величини:

1) оціночна сума доходу інвестора від ЦП, дисконтована на сім років з періодом дисконту один рік під поточну ставку KIBOR найтривалішого строку:

- де С1 — дисконтована оціночна сума доходу (частки в середньому чистому прибутку емітента);

P — оціночна сума доходу;

d — фактор дисконту, який дорівнює ставці KIBOR найтривалішого строку;

t — параметр для визначення суми (кількість періодів, установ­лена НБУ, — сім років);

2) оцінка вартості ЦП як вартості частки участі інвестора в капіталі емітента:

- де С2 — оціночна вартість частки участі інвестора;

К — капітал емітента (розмір капіталу емітента визначається як різниця між сукупними активами та сукупними зобов’язан­нями емітента);

p — процент участі інвестора в статутному фонді емітента.

Виходячи із принципу обережності, розрахункова вартість пайових ЦП без урахування фактора ризику емітента визначається як менша величина із двох обчислених:

РВ = fmin (С1, С2).

Для боргових ЦП (облігацій, депозитних сертифікатів, векселів) визначаються також дві розрахункові величини:

1) оцінка процентних доходів, дисконтована за кожний період сплати такого доходу під відповідну за строком ставку KIBOR:

- де С3 — оцінка дисконтованих майбутніх доходів;

P — оціночна сума доходу;

d — фактор дисконту, який визначається на підставі ставки KIBOR;

t — параметр для визначення суми (кількість періодів сплати доходу);

n — кількість періодів до дати погашення цінного папера;

2) оцінка дисконтованої вартості погашення (номінальна вартість ЦП, дисконтована під відповідну за строком ставку KIBOR):

- де С4 — оцінка дисконтованої вартості погашення;

d — фактор дисконту, який визначається на підставі ставки KIBOR;

N — номінальна вартість цінного папера;

n — кількість періодів до дати погашення цінного папера.

Для ЦП, номінал яких виражено в національній валюті України, фактор дисконту d для формул визначається виходячи зі ставки KIBOR на дату переоцінки та періоду дисконтування:

рік: d = (KIBOR-90 / 100 %);

квартал: d = (KIBOR-90 / 100 %) · 90 / 360;

місяць: d = (KIBOR-30 / 100 %) · 30 / 360;

тиждень: d = (KIBOR-07 / 100 %) · 7 / 360,

де KIBOR-90, KIBOR-30, KIBOR-07 — ставка KIBOR на 90, 30 та 7 днів відповідно.

Розрахункова вартість ЦП, скоригована на фактор ризику емітента, визначається як скоригована сума двох обчислених величин (для дисконтних цінних паперів завжди величина С3 = 0):

- де Vc — відкоригована на ризик емітента розрахункова ринкова вартість ЦП;

С3 — оцінка дисконтованих майбутніх доходів;

С4 — оцінка дисконтованої вартості погашення;

R — процент зменшення розрахункової вартості для даного класу емітента.

Періодом дисконтування для акцій вибирається рік, а для бо-
ргових ЦП період дисконтування може вибиратися банком самостійно, з урахуванням терміну до погашення боргових ЦП. Як правило, банки вибирають такі періоди дисконтування:

-рік, якщо до дати погашення залишилось не менше одного року;

-квартал, якщо до дати погашення залишилось менше одного року, але не менше одного кварталу;

-місяць, якщо до дати погашення залишилось менше одного кварталу, але не менше одного місяця;

-тиждень, якщо до дати погашення залишилось менше, ніж один місяць.

Оскільки кількість періодів дисконтування в наведених вище формулах використовується як степеневий показник, слід підраховану кількість періодів дисконтування округлити до найближчого цілого числа.

Приклад 8. У портфелі банку на інвестиції на кінець року перебувають:

100 000 акцій ВАТ «А» номінальною вартістю 25 000,00 грн
за балансовою вартістю 26 000,00 грн. Ринок зазначених акцій визнається банком неактивним, на дату переоцінки емітента віднесено банком до класу В, останні три роки підприємство закінчило з середньорічним чистим прибутком 28 000,00 грн, статутний фонд емітента «А» дорівнює 1 562 500,00 грн, власний капітал емітента — 2 302 000,00 грн;

Простий вексель ВАТ «В» балансовою вартістю 123 000,00 грн, випущений чотири місяці тому з датою погашення «за пред’яв­ленням» номінальною вартістю 150 000,00 грн. Ринок зазначених векселів визнається банком неактивним, векселедавець за даними його регулярної фінансової звітності віднесений банком до класу Б.

Ставка дисконтування KIBOR на 90 днів становить 11,5 % річ­них. Визначити суму спеціального резерву під портфель ЦП на інвестиції.

За акціями ВАТ «А» не існує активного ринку, тому слід визначити розрахункову вартість пакета акцій. Частка банку в статутному фонді емітента становить:

25 000,00 / 1 562 500,00 · 100 = 1,6 %,

відповідно вартість частки капіталу емітента, що належить банку, дорівнює:

2 302 000,00 · 1,6 % = 36 832,00 грн.

Оцінка дисконтованих до семи років доходів від володіння зазначеними акціями здійснюється за формулою:

Частка банку в дисконтованих передбачуваних доходах емітента може бути оцінена так:

789 571,01 · 1,6 % = 12 633,14 грн.

Оцінкою вартості зазначених акцій (без урахування фактора ризику емітента) є менша із двох обчислених величин:

fmin = (36 832,00; 12 633,14) = 12 633,14 грн,

а зменшена на фактор ризику емітента (20 % для класу В) оцінка становить:

12 633,14 · (100 – 20) / 100 = 10 106,51 грн.

За простим векселем ВАТ «В» для дисконтування по-перше, слід визначити прогнозовану дату погашення. Оскільки вексель має бути пред’явлено до погашення не пізніше, ніж через рік (12 мі­сяців) з дати оформлення, максимальний термін знаходження векселя в портфелі з моменту переоцінки становить; 12 – 4 = 8 місяців.

Оскільки періодом дисконтування вибирається квартал, кількість періодів дисконтування, округлена до найближчого цілого, складає:

округлено (8 / 3) = 3 квартали.

Розрахункова вартість зазначеного векселя (без урахування фактора ризику векселедавця) становить:

а зменшена на фактор ризику емітента (фактор ризику R становить 5 % для емітентів, які віднесено до класу Б) оцінка становить:

Оскільки для портфеля ЦП на інвестиції сума резерву визначається за портфелем у цілому, обчислені дані зведемо в таблицю, з якої випливає, що портфель ЦП на інвестиції на дату переоцінки підлягає резервуванню на суму 8 009,86 грн:

2.2. Облік фінансових інвестицій за амортизованою собівартістю та за методом участі в капіталі

Довгострокові фінансові інвестиції в боргові цінні папери, що утримуються інвестором до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.

Амортизована собівартість фінансової інвестиції – собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

При цьому під дисконтом розуміється сума перевищення вартості погашення боргових цінних паперів над їх собівартістю, а під премією ‑ сума перевищення собівартості боргових цінних паперів над вартістю їх погашення.

Амортизація, тобто розподіл дисконту або премії протягом періоду з дати придбання боргових цінних паперів до моменту їх погашення, здійснюється за методом ефективної ставки відсотка.

За цим методом річна сума амортизації визначається такими формулами:

у випадку амортизації дисконту:

Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка, що підлягає отриманню.

Відображення доходу від інвестицій, придбаних з дисконтом:

1) нарахування відсотків за облігацією:

Дебет 373 “Розрахунки за нарахованими доходами”

Кредит 732 “Відсотки одержані”

2) амортизація дисконту:

Дебет 143 “Інвестиції непов’язаним сторонам”

Кредит 732 “Відсотки одержані”

Отже, якщо облігація купується з дисконтом, то власник таких облігацій отримує фіксовану величину відсотків, зазначену у договорі, а також вартість погашення, яка є вищою фактично сплачених грошових коштів. Дисконт збільшує дохід від відсотків.

Відображення доходу від інвестицій, придбаних з премією:

1) нарахування відсотків за облігацією (номінальна ставка відсотка зменшена на суму амортизації премії):

Дебет 373 “Розрахунки за нарахованими доходами”

Кредит 732 “Відсотки одержані”

2) амортизація премії:

Дебет 373 “Розрахунки за нарахованими доходами”

Кредит 143 “Інвестиції непов’язаним сторонам”

Якщо облігація купується з премією, то власник таких облігацій отримує фіксовану величину відсотків, зазначену у договорі, а також вартість погашення, яка є меншою фактично сплачених грошових коштів. Амортизація премії зменшує дохід від відсотків. За дебетом рахунку 373 “Розрахунки за нарахованими відсотками” буде відображена величина відсотків до отримання, нарахованих за облігацією.

Суть методу ефективної ставки відсотка полягає в тому, що премія та дисконт амортизуються таким чином, щоб в результаті отримати постійну ставку дохідності облігацій відносно їх балансової вартості на початок будь-якого року. Розглянемо це на прикладі.

Приклад 8.8 Відображення в обліку облігацій, придбаних з дисконтом

2 січня 2004р. підприємство “Крила” придбало облігації номінальною вартістю 1 000 000 грн. з річною фіксованою ставкою 10% з метою їх утримання до погашення. Ціна придбання – 900 000 грн. Облігації були випущені строком на чотири роки. Виплата відсотка здійснюється щорічно в кінці року.

Облігації, що утримуються підприємством до погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю.

Дисконт за облігацією =1 000 000 – 900 000 = 100 000 грн.

Для визначення річної суми амортизації дисконту (таблиця 8.6) необхідно визначити ефективну ставку відсотка.

Сума відсотка за ефективною ставкою визначається як добуток вартості інвестиції на попередню дату (графа 5) та розрахованої ефективної ставки відсотка (13,1579 %). 118 421 = 900 000 х 13,1579%

Амортизована собівартість інвестиції визначається додаванням вартості інвестиції на попередню дату та суми амортизації дисконту за звітний період (графа 4). 918 421 = 900 000 + 18 421

Таблиця 8.6 Розрахунок амортизації дисконту за інвестиціями в облігації

За останній рік сума відсотка за ефективною ставкою та сума амортизації дисконту визначається таким чином, щоб балансова вартість інвестиції на дату погашення дорівнювала номінальній вартості.

Таблиця 8.7 Відображення в обліку облігацій, придбаних з дисконтом

Приклад 8.8. Відображення в обліку облігацій, придбаних з премією

2 січня 2005р. підприємство “КАВА” придбало облігації номінальною вартістю 100 000 грн. з річною фіксованою ставкою 15% з метою утримання до погашення. Ціна придбання – 109 000 грн. Облігації були випущені строком на три роки. Виплата відсотка здійснюється щорічно в кінці року.

Премія за облігацією = 109 000 – 100 000 = 9 000 грн.

Розрахунок амортизації премії за інвестиціями в облігації відображено в таблиці 8.8

Сума відсотка за ефективною ставкою визначається як добуток вартості інвестиції на попередню дату (графа 5) та розрахованої ефективної ставки відсотка (11,48 %).

Амортизована собівартість інвестиції,визначається як різниця між вартістю інвестиції на попередню дату та сумою амортизації премії за звітний період (графа 4).

Таблиця 8.9 Розрахунок амортизації премії за інвестиціями в облігації

За останній рік сума відсотка за ефективною ставкою та сума амортизації премії визначається таким чином, щоб балансова вартість інвестиції на дату погашення дорівнювала номінальній вартості.

Таблиця 8 9 Відображення в обліку облігацій, придбаних з премією

2.3.Синтетичний облік фінансових інвестицій

Для обліку довгострокової дебіторської заборгованості призна­чено рахунок 16 "Довгострокова дебіторська заборгованість". На ньому відображається облік господарських процесів, дебіторської заборгованості фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після два­надцяти місяців з дати балансу. За дебетом відображається ви­никнення (збільшення) заборгованості. За кредитом — погашен­ня (списання) заборгованості. Відображається у звітності: Баланс (ф. № 1), рядок 050.

На підставі договору оренди орендодавець може передати власні основні засоби, інші необоротні матеріальні та нематері­альні активи у фінансову оренду іншому підприємству.

Чисті інвестиції орендодавця у фінансову оренду відобража­ються на субрахунку 161 "Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду".

При цьому в бухгалтерському обліку орендодавця буде зроб­лено такі проводки.

1. Списано амортизацію основних засобів, що передаються у
фінансову оренду (довідка бухгалтерії):

Д-т 131 "Знос основних засобів"

К-т 10 "Основні засоби"

2. Списано залишкову вартість основних засобів у фінансову
оренду (акт приймання-передачі основних засобів):

Д-т 972 "Собівартість реалізованих необоротних активів"

К-т 10 "Основні засоби"

3. Відображено дохід від передачі основних засобів у фінансову оренду строком на 5 років (договір оренди, акт приймання-передачі основних засобів):

Д-т 161 "Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду"

К-т 742 "Дохід від реалізації необоротних активів"

4. Відображено суму ПДВ (податкова накладна):

Д-т 742 "Дохід від реалізації необоротних активів"

К-т 641 "Розрахунки за податками"

5. Включено суму заборгованості орендаря за перший рік орен­ди (договір, розрахунок бухгалтерії):

Д-т 377 "Розрахунки з іншими дебіторами"

К-т 161 "Заборгованість за майно, що передану у фінансову оренду"

6. Нараховано наприкінці року суму фінансового доходу від
першого року оренди (договір, розрахунок бухгалтерії):

Д-т 373 "Розрахунки за нарахованими доходами"

Д-т 732 "Відсотки одержані"

К-т 732 "Відсотки одержані"

К-т 79 "Фінансовий результат"

7. На поточний рахунок надійшли кошти від орендаря:

— за основні засоби:

Д-т 311 "Поточні рахунки в національній валюті"

К-т 377 "Розрахунки з іншими дебіторами"

— відсотки (виписки банку):

Д-т 311 "Поточні рахунки в національній валюті"

К-т 373 "Розрахунки за нарахованими доходами"

8. Надійшло устаткування після завершення строку оренди
(акт приймання-передачі основних засобів):

Д-т 641 "Розрахунки за податками"

К-т 377 "Розрахунки з іншими дебіторами"

Д-т 10 "Основні засоби"

К-т 377 "Розрахунки з іншими дебіторами"

До іншої дебіторської заборгованості належать надання дов­гострокових позик працівникам підприємства та інші види роз­рахунків, що відображаються на субрахунку 163 "Інша де­біторська заборгованість". Підприємство може надавати позики, якщо це передбачено статутом або іншим аналогічним докумен­том підприємства та за наявності належно оформлених документів.

Надання позики має бути оформлене договором у письмовій формі. Обов´язкові елементи договору такі: предмет договору, розмір та порядок надання позики, термін, на який вона видається, поря­док погашення, відповідальність та юридичні реквізити сторін.

Основні бухгалтерські проводки з обліку іншої дебіторської заборгованості відображено нижче.

1. Надано позику працівникові підприємства на 5 років (з каси,
поточного рахунка) (договір, видатковий касовий ордер, випис­ка банку):

Д-т 163 "Інша дебіторська заборгованість"

К-т 10 "Основні засоби"

2. Переведено довгострокову дебіторську заборгованість до
розряду поточної, коли до її погашення залишається менше року
(довідка бухгалтерії):

Д-т 377 "Розрахунки з іншими дебіторами"

К-т 163 "Інша дебіторська заборгованість"

3. Погашено працівником довгострокову позику основними
засобами за домовленістю сторін (договір, акт приймання-передачі основних засобів):

Д-т 10 "Основні засоби"

К-т 163 "Інша дебіторська заборгованість"

4. Отримано в касу кошти для погашення довгострокової заборгованості (прибутковий касовий ордер):

Д-т 30 "Каса"

К-т 163 "Інша дебіторська заборгованість"

5. Відображено суму неповернутої позики при зверненні до суду (позов):

Д-т 374 "Розрахунки за претензіями"

К-т 163 "Інша дебіторська заборгованість"

6.Погашено неповернуту частину безвідсоткової позики за

рахунок прибутку підприємства (довідка бухгалтерії):

Д-т 443 "Прибуток використаний у звітному періоді"

К-т 163 "Інша дебіторська заборгованість"

7. Утримано із заробітної плати працівника неповернуту довгострокову позику (розрахунково-платіжна відомість, заява):

Д-т 66 "Розрахунки з оплати праці"

К-т 163 "Інша дебіторська заборгованість"

Операції з обліку довгострокової дебіторської заборгованості

відображаються в Журналі-ордері № 8.

Поиск по сайту: