Вороная Марія, 5 клас

06. 11. 2008.

Урок української літератури, тема: «Позакласне читання: В. Королів-Старий. «Хуха-Моховинка». На запитання: «Чому Хуха-Моховинка не захотіла з'явитися перед Дідом-лісорубом, який зрубав дерево-будинок Хухи?» і мою відповідь-пропозицію: «Тому що Дід був злим (на противагу добрим дітям, що несвідомо стали рятівниками Моховинки від безпритульного існування, а згодом і друзями Хухи)» Марія промовила, що «Поганих людей не буває, бувають лише погані вчинки». На цю думку згодом пристав і клас, вказуючи на її джерело – висловлювання вчителя на уроці «Етика». Така відповідь, буду відвертою, мене вразила категоричністю, впевненістю в інтонації, швидкістю і несподіваністю. Дівчина ніби одержала перемогу наді мною, студенткою-практиканткою, яка із початку уроку напружувала їхню увагу, незвиклих до великої кількості запитань під час вивчення нового матеріалу й обов'язкового запису інформації, яка знаходиться на дошці. Я раділа через те, що учениця провела між предметну паралель, проте засмутила через відсутність власної швидкої відповідної реакції. Тому що Дід-лісоруб наприкінці казкового оповідання спокутувався перед Хухою за власні злодіяння, тому що Моховинка незважаючи на них урятувала його від смерті від зрубаного дерева. Психологічна метомета: Заперечити особі (практиканту), яка викликала неприємні емоції (несприйняття зовнішнього вияву, навантаження), реалізувати цю невдоволеність у перемозі над нею її ж зброєю – несподіваним складним висловлюванням, змусити замислитися, припинити власні запитання. Наслідок: самореалізація, привертання уваги класу, учителя. Висновок: 1) нестача уваги; 2) надлишок негативних емоцій всередині;

3) відсутність інших шляхів вияву его-потенціалу.

19.11.2008.

Екскурсія до музею на виставку гобеленів, ікон на склі.

Настрій радісний, привабливо одягнена, кокетує із хлопцями, влаштовує бійки через дрібниці (реакція-шаблон на слова, що характеризують відношення Марії з іншими однокласниками, її зовнішності). Багато сміється. Емоції виражає яскраво: радість, невдоволення. Висновок: 1) привертання уваги до власної персони різними методами; 2) бажання бути у центрі подій.

20.11.2008.

Урок української мови, тема: «Діалог. Пряма мова» - заключний у тріаді уроків, які я викладала у них того дня. Розумію: вони втомилися, навантаження чимале (хоча правила ми виводили разом… із тими, хто продовжував мене слухати, а не порушувати дисципліну суперечками, балаканиною) – міркування, відповіді на запитання, переписування схем із дошки. Класний керівник виходить з кабінету у власних справах. Марія вкотре повторює: «Це також записувати? Скільки можна? Багато завдань додому. Рука втомилася.» Ці висловлювання підбурюють на подібні міркуванні інших учнів. Я запитала: «Маріє, ви поводите таким чином тільки на моїх уроках? Ви мене особисто не сприймаєте? Я вам не подобаюся?», на що я отримала такі відповіді: «Тільки на ваших. Так. Так.» Хотілося плакати, щось ніби застигло у горлі. На здивування класного керівника з приводу ситуації, що виникла між нами, я відповідала, що це мої проблеми, і ніхто з класу невинний (хоча одна учениця вже розповіла про наш міні-конфлікт). Висновок: 1) особистісне несприйняття мене ученицею, яке досягнуло кульмінації, вимагало виливу це назовні; 2) бажання виокремитися набуло гострої форми протиріччя із практикантом. Я була вдячною Марії за висловлювання невдоволення мною, моїм викладанням прямо, а не поза очі. Деякі з учеників висловили зауваження Марії з приводу її поведінки. Мені боліло через цей випадок, почала вважати себе нездарним учителем. Діалог ми склали із Марією не з приємних.

26.11.2008.

Урок української мови, тема: «Чи вміємо ми читати?» З уст Марії один раз пролунало питання: «А це записувати?» На моє щастя, «бунт» не мав продовження. Перед початком уроку Марія разом із дівчиною, що також не була присутньою на попередньому уроці за поважних причин у спокійному тоні запитали про завдання додому з літератури. Емоцію розгубленості і певного невдоволення викликало завдання творчого характеру: написати колискову (вивчення поезії Т. Шевченка «Сон»), складнощі: 1) невміння складати вірші; 2) відсутність молодших братів (сестер) - альтернатива: колискова для батьків, які втомлені прийшли з роботи. Висновок: 1) перевірка практиканта на міцність завершилася, гніву не викликано; 2) часткове усвідомлення некоректності поведінки; 3) відсутність дратівливого обурення.

27.11.2008.

Проведення класної години, тема: «Не створюй собі кумира». Здогадайтеся, хто написав колискову у віршованій формі? Марія! Вона мені показала аркушик із завданням, я попросила переписати мені віршик на пам'ять. Подякувала. Також дівчина обіцяла принести малюнок на конкурс завтра, тому що на сьогодні не встигла намалювати. Мені було надзвичайно приємно. Тим більше, Маша запитала в мене правопис слова, що було знаком для мене: «Допоможи мені, друже». Наступного дня, зустрівшися з нею в їдальні, я першою привіталася, Марія була трохи зніяковілою, невпевненою під час привітання, були відсутніми зверхність, відстороненість. ВИСНОВОК: не треба самому загострювати конфлікт після того, як ти його озвучив, вивів на поверхню – час виліковує, він потрібен для того, щоб обміркувати власні вчинки, їхню правильність, людяність. Конфлікт – виразка, скальпель для оздоровлення – тактовність, людяність, бажання зрозуміти причину конфлікту і розробити, за можливістю, єдиний шлях його подолання!!!

Поиск по сайту: