Організація медичної евакуації

Медична евакуація — це сукупність заходів, що включають збір і винесення (вивезення) поранених та хворих (уражених) з поля бою або осередків масових санітарних втрат на етапи медичної евакуації з ме­тою надання своєчасної і повної медичної допомоги та лікування, а та­кож для звільнення етапів медичної евакуації від потерпілих, що забезпечить можливість пере­міщення ЕМЕ в новий рай­он розгортання.

Евакуація є виму­шеним заходом і негатив­но впливає на стані здоро­в'я поранених та хворих. Зведення, за можливістю, до мінімуму затрат часу на транспортування поране­них та хворих, викорис­тання для евакуації різних видів транспорту, включа­ючи санітарну авіацію та проведення спеціальних медичних заходів потерпі­лим до початку та під час евакуації, дозволяють проводити цей захід з най­меншою шкодою для здо­ров'я евакуйованих.

Розпочинається ме­дична евакуація з поля бою або осередку масових санітарних втрат. Органі­зовують її командири, відповідно у своїх підрозділах (частинах, з'єднаннях), вони ж виділяють сили і засоби для посилення штатних підрозділів медичної служби, які безпосередньо проводять розшук поранених та хворих, надають їм пер­шу медичну допомогу та виносять або вивозять їх із поля бою до МПБ (МПП). У роті проведенням цих заходів керує санітарний інструктор, у батальйоні— начальник МПБ (фельдшер), в полку— начальник медич­ної служби полку. Використовується для евакуації з поля бою до МПБ санітарний транспорт МПБ, але при великій кількості поранених та хво­рих або виникненні загрози їх захоплення ворогом для вивезення залу­чається будь-який транспорт, що виділяється командуванням: вантажні автомобілі, тягачі, а інколи і бронетранспортери та танки.

Медичною службою американської армії у В'єтнамі, а також ме­дичною службою 40-ї армії колишнього Радянського Союзу в Афгані­стані, в деяких випадках використовувались для евакуації потерпілих безпосередньо з поля бою транспортні та бойові вертольоти, що достав­ляли їх відразу у військові шпиталі.

Головним принципом евакуації є принцип "на себе", коли старший медичний начальник виділяє свої сили і засоби для вивезення потерпілих з медичних підрозділів та частин, хоч не виключаються і варіанти еваку­ації "від себе" і "мимо себе" (наприклад, за евакуацію із рот відповідає начальник МПБ, транспорт МПП в МПБ направляє начальник медич­ної служби полку, а начальник медичної служби дивізії здійснює евакуа­цію з МПП транспортом омедб тощо). Рідше застосовується спосіб ева­куації "від себе¹', наприклад, коли при невеликій кількості потерпілих своїм транспортом їх евакуюють у наступний ЕМЕ. Тільки у виняткових випадках може бути використаний спосіб "мимо себе", наприклад, ева­куація потерпілих транспортом МПП із МПБ, обминаючи МПП, в омедб. Для вивезення поранених і хворих із МПБ в МПП, як правило, застосо­вується санітарний і пристосований вантажний транспорт МПП, Крім того, згідно Із заявкою начальника медичної служби полку, командуван­ням полку виділяється транспорт загального призначення, частіше це відбувається при виконанні зворотних рейсів у тил. До транспорту за­гального призначення належать вантажні засоби, якими перевозять боє­припаси та інше військове майно. З метою зменшення негативного впли­ву на стан здоров'я поранених та хворих, які перевозяться в них, необхі­дно попередньо провести такі підготовчі заходи:

— встановити в кузові спеціальні пристрої для закріплення нош, а у випадку їх відсутності на дно кузова настелити сіно, солому, ялинкове або інше гілля, сінники, матраци;

— накрити кузов тентом та забезпе­чити потерпілих іншими засоба­ми захисту від холоду, спеки, пилу тощо;

— поставити каністру або інший посуд з питною водою;

— при необхідності знизити тиск у шинах для зменшення ушкоджу­ючої дії трясіння. Крім того, під час транспортування треба ви­бирати максимально щадну швидкість руху транспорту.

На вантажному транспорті переважно евакуйовують легкопора-нених і легкохворих, хоча не виключена можливість евакуації поранених середньої тяжкості. Починаючи з МПП, можна ширше використовувати авіаційний транспорт, для чого поряд Із розгорнутим МПП (омедб) пови­нен облаштовуватись відповідно підготовлений майданчик для його прий­мання і злету. Використання авіаційного транспорту є найбільш доціль­ним, тому що практично всіх потерпілих можна евакуйовувати на ньому в найкоротші терміни після надання медичної допомоги і в максимально щадних умовах.

При близькому розташуванні етапів медичної евакуації від поля бою або один від одного, а також у разі недостатньої кількості транспорту чи немож­ливості його руху через різні причини, не виключена евакуація легкопоранених та легкохворих в МПБ і МПП, а інколи і в омедб, пішки. При направленні пора­нених (хворих) своїм ходом серед них призначається старший кожної групи, їм чітко вказується напрямок та відстань до наступного ЕМЕ і обов'язково контро­люється їх прибуття до нього.

У деяких випадках евакуація може проводитись способом перене­сення на ношах, а також перевезення на гужовому транспорті (у горах, на болотистій місцевості тощо).

Відбувається евакуація в більшості випадків дорогами, якими підвозять боєприпаси та інші матеріальні засоби, і які облаштовуються та підтримуються в придатному для проїзду стані спеціальними підроз­ділами інженерних військ. Відповідно ці дороги називаються шляхами евакуації, а відрізки дороги між двома сусідніми ЕМЕ, розгорнутими у напрямку до тилу, — дільницями медичної евакуації. Сукупність шляхів медичної евакуації з розташованими на них ЕМЕ і транспортом, що використовується для евакуації, називається евакуаційним напрямком. Він забезпечує визначене угрупування військ. Під час евакуації поране­ним та хворим у цих ВМЕ надається відповідна медична допомога і вони загальним потоком доставляються до омедб, при цьому для їх ева­куації використовуються санітарний транспорт омедб та транспортні засоби, що виділяються командуванням дивізії.

Починаючи з омедб, передбачається уже евакуація за призначен­ням, іншими словами, кожен поранений чи хворий, який потребує надання йому відповідної спеціалізованої медичної допомоги, включається в гру­пу, яка цілеспрямовано направляється в спеціалізований військовий шпи­таль (наприклад, опікові — в шпиталь для обпечених, з комбінованими ураженнями — в багатопрофільний шпиталь тощо) для проведення в ньому вичерпного лікування до визначення остаточного результату.

Для спостереження за станом поранених і хворих та надання їм невідкладної медичної допомоги під час евакуації на транспортних засо­бах повинні виділятися для супроводу медичні працівники, найвірогід­ніше, шо в більшості випадків вони будуть призначатися із числа серед­нього медичного персоналу. Перед початком руху супровідник (супровід­ники) забезпечується медичним майном для надання необхідної медичної допомоги потерпілим при можливому виникненні під час евакуації загро­жуючих їх життю ускладнень стану здоров'я (засоби для вимірювання артеріального тиску, апаратура для проведення інгаляцій кисню, систе­ми для переливання кровозамінників, шприци, кровозамінники, стимуля­тори серцево-судинної діяльності, а також предмети догляду). Йому ж передається вся медична документація на поранених і хворих, яких ева­куйовують. Місце супроводжуючого медичного працівника в колоні транспортних засобів, як правило, в останньому транспорті. Свої функції він виконує на коротких зупинках і під час руху транспорту. З прибуттям у лікувальний заклад супровідник передає, згідно із списком, доставле­них поранених і хворих разом із супровідною медичною документацією і повертається в свою частину.

При наявності відповідних умов для евакуації може використову­ватись залізничний та водний (морський або річковий), санітарний чи пристосований транспорт.

Поиск по сайту: