ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО РОБОЧИХ КРЕСЛЕНЬ

9.1 Робоче креслення - це документ, який вміщує зображення деталі та інші дані, необхідні для її виготовлення та контролю.

9.2 Креслення деталі виконуються відповідно до вимог програми даного предмета з дотриманням НД.

9.3 На кожний виріб виконують окреме креслення. На кожному кресленні розміщується основний напис відповідно до ГОСТ 2.104-68 форма 1. Додатки А, Б.

9.4 Креслення виробу виконують відповідно до масштабів, наданих у ГОСТ 2.302 - 68. Масштаб визначається у основному написі.

9.5 Розміри на кресленні проставляються відповідно до вимог ГОСТ 2.307 - 68.

9.6 На кресленнях деталей умовні визначення матеріалу повинні відповідати визначенням, що встановлені стандартами на матеріал.

ВИМОГИ ДО СКЛАДАЛЬНИХ, ГАБАРИТНИХ ТА МОНТАЖНИХ КРЕСЛЕНЬ

10.1 Складальне креслення - це документ, що вміщує зображення складальної одиниці та інші дані, необхідні для її складання та контролю.

10.2 Габаритне креслення - це документ, що вміщує контурне зображення виробу з габаритами, встановочними та приєднаними розмірами.

10.3 Монтажне креслення - це документ, що вміщує контурне (спрощене) зображення виробу, а також дані, необхідні для його монтажу на місці використання.

10.4 Складальні, габаритні та монтажні креслення слід виконувати з спрощеннями, відповідно до вимог нормативної документації.

СПЕЦІФІКАЦІЯ

10.5.1 До складальних креслень додається специфікація, що виконується на аркушах формату А4 та заповнюється відповідно до ГОСТ 2 108-68.(Додаток Д).

10.5.2 Дозволяється суміщати специфікацію зі складальним і кресленням, що обумовлено ГОСТ 2.108-68 для виробів одиничного використання.

10.5.3 У разі суміщення специфікації зі складальним і кресленням її розташовують над основним написом, щільно до нього.

10.5.4 Запис у специфікації виконується зверху вниз.

10.5.5 У загальному випадку специфікація складається з розділів, які розміщуються в такій послідовності: "Документація", "Комплекси", "Складальні одиниці", "Деталі", "Стандартні вироби", "Інші вироби", "Матеріли", "Комплекти".

10.5.6 Назву кожного розділу вказують у вигляді заголовка в графі "Назва" і підкреслюють тонкою лінією. Нижче кожного заголовка слід залишати вільний рядок.

ВИКОНАННЯ СХЕМ

11.1 Схема - це конструкторський документ, в якому у вигляді умовних зображень або позначень показані складові частини виробу, а також зв'язки між ними. Залежно від видів елементів, що входять до складу виробу та зв'язків поміж ними, схеми, згідно з ГОСТ 2.701 - 84, поділяються на наступні види:

електрична – Э;

гідравлічна - Г;

пневматична - П;

кінематична - К;

комбінована - С;

вакуумна - В;

газова - X;

автоматизації- А;

оптична - Л.

11.2 Залежно від основного призначення схеми підрозділяються на наступні типи:

структурна -1;

функціональна -2;

принципова -3;

з'єднань (монтажна) - 4;

підключення - 5;

загальна - 6;

розташування - 7;

об'єднана -0.

Найменування схеми визначається її видом та типом.

Приклад.

Приймач. Схема електрична принципова.

11.3 Кожній схемі присвоюють шифр. Він складається з літери, яка

визначає вид схеми, і цифри, яка визначає тип схеми. Наприклад, схема

електрична принципова - 33, схема гідравлічна структурна - Г1. Цей шифр

обов'язково вказується в основному написі креслення.

11.4 Інформацію про елементи схеми записують у перелік елементів -таблицю, яка виконується згідно з стандартом. Розміри таблиці переліку елементів подані на рис. 7.4.

11.5 Як правило, перелік елементів розміщують на першому аркуші. І схеми над основним написом, причому відстань між ними не повинна бути меншою за 12 мм. У разі необхідності продовження таблиці його можна розміщати ліворуч від неї.

11.6 У таблиці переліку елементів вказують такі дані:

- у графі "Поз. позн." - позиційне позначення елемента;

- у графі "Найменування" - назву елемента, його номінальні параметри і номер стандарту або ТУ;

- у графі "Кільк." - кількість елементів;

- у графі "Примітка" - у раз необхідності вказують додаткові дані елемента.

11.7 Елементи записуються у перелік групами в алфавітному порядку літерно-цифрових позначень. У межах кожної групи з однаковим літерним кодом елементи вказують за зростанням їх порядкових номерів.

11.8 Якщо потрібно записати кілька елементів, які мають однакову першу частину позиційного позначення і назву, можна записати загальні відомості про елемент у вигляді спільного заголовка. Цей заголовок підкреслювати не потрібно.

11.9 Згідно зі стандартом перелік елементів можна оформляти окремим документом. Тоді він оформляється на окремих аркушах формату А4 (ГОСТ 2.301-68) з основним написом за формою 2 і 2а (ГОСТ 2.104-88). В основному написі після назви виробу потрібно вказати назву документа - "Перелік елементів", а після позначення виробу - шифр документа - "ПЭЗ"(рис. 11.2).

Можна залишати один чи декілька вільних рядків між окремими групами елементів.

11.10 При виконанні схем використовуються стандартні графічні визначення. При повторені одних і тих же знаків, виконувати їх потрібно однаково.

11.11 Правила виконання кінематичних схем надані у ГОСТ 2.703 - 68, ГОСТ 2.770-68.

11.12 Елементи електричних схем

11.12.1 Розміри, умовні графічні позначення в електричних схемах

надані у ГОСТ 2.721-2.758-81, ГОСТ 2.702-75.

11.12.1 Елементами електричних схем можуть бути резистори,

конденсатори, котушки індуктивності, трансформатори, напівпровідникові вироби (діоди, транзистори, тиристори, мікросхеми), лампи, а також елементи комутаційних і контактних з'єднань (вимикачі, контакти, реле).

11.12.2 Елементи електричних схем зображаються на схемі у

вигляді умовних графічних позначень, встановлених відповідними стандартами. Дозволяється також зображати їх оберненими на кут 90Л 180° та 270°.

11.12.4 Розміри умовних графічних позначень теж задаються відповід­ними стандартами. Електричні з'єднання між елементами зображаються лініями електричного зв'язку, розташованими у вигляді горизонтальних та вертикальних відрізків з найменшою кількістю зламів і взаємних перетинів.

11.12.4 Приклад розташування умовних графічних позначень елементів на схемі подано на рис. 11.1.

11.12.5 Умовні графічні позначення елементів і лінії їх електричного зв'язку виконуються на схемах однією і тією ж самою товщиною лінії -0.2...1 мм. Кожний елемент, який входить у склад виробу, повинен мати літерно-цифрове позиційне позначення. Воно складається з двох частин, які записуються без розділових знаків і пропусків.

Перша частина - літерний код елементів, який визначає його вид згідно з ГОСТ 2.710-81 (одна чи кілька літер латинського алфавіту), наприклад, Р - резистор, VТ - транзистор, VI) - діод або стабілітрон та ін.

Друга частина - порядковий номер елементів (одна або кілька арабських цифр). Порядкові номери присвоюють елементам одного і того ж виду, яким присвоєний однаковий літерний код, наприклад, ГС1, К2, VТ1, VТ2.

Порядковий номер присвоюється елементам, починаючи з одиниці, і далі згідно з послідовністю розташування елементів на схемі - зліва праворуч і зверху донизу

(рис. 11.2).

Написи R1, VT1 та інші слід писати зверху або праворуч від умовних графічних позначень елементів. Для них застосовують креслярський шрифт одного й того ж розміру

11.13 При виконанні схем необхідно дотримуватися вимог, наданих у ГОСТ 2.701-84.

Поиск по сайту: