Страхування депозитів. 1. Нині на українському страховому ринку пропонується комплекс страхових послуг, які дозволяють застрахувати бізнес від різноманітних фінансових ризиків

1. Нині на українському страховому ринку пропонується комплекс страхових послуг, які дозволяють застрахувати бізнес від різноманітних фінансових ризиків.

Під фінансовим розуміють ризик фінансового підприємництва чи фінансових угод, коли в ролі товару виступають валюта, цінні папери, грошові кошти. До фінансового ризику входить валютний, кредитний та інвестиційний ризики.

Валютний ризик - це ймовірність фінансових втрат внаслідок зміни курсу валют, який може виникнути в період між укладанням контракту і фактичним проведенням розрахунків за ним. Розрізняють валютні ризики для імпортера (підвищення курсу валюти між датою підтвердження замовлення і днем платежу) й експортера (падіння курсу іноземної валюти з моменту отримання чи підтвердження замовлення до отримання платежу і під час переговорів).

Кредитний ризик пов'язаний з можливістю невиконання підпри­ємницькою фірмою своїх фінансових зобов'язань перед інвестором у результаті використання для її фінансування зовнішньої позики. Кредитний ризик виникає врезультаті ділового спілкування підприємства з кредиторами, контрагентами, постачальниками, посередниками й акціонерами.

Кредитний ризик - це ризик неповернення позичальником основного боргу і несплати процентів за позичками.

Різноманітність видів кредитних операцій обумовлює особли­вості і причини виникнення кредитного ризику - недобросовісність позичальника, який отримав кредит; погіршення конкурентного стану фірми, що отримала комерційний чи банківський кредит; несприятлива економічна кон'юнктура; некомпетентність керівництва фірми тощо.

Інвестиційний ризик пов'язаний із специфікою вкладення під­приємцем грошових коштів у різноманітні просісти.

Страхування фінансових ризиків передбачає компенсацію підприємству втраченою доходу чи додаткових витрат, викликаних його функціонуванням, як учасника комерційної діяльності. Таке страхування проводиться па випадок невиконання чи неналежною виконання договірних зобов'язань дебіторами, інвестицій, банкрутства контрагента і пов'язаних з цим судових витрат тощо.

Таким чином, до страхування фінансових ризиків відносять:

♦ страхування недоотриманпя прибутку (доходів);

♦ страхування ризиків впровадження пової техніки і технологій;

♦ страхування на випадок зниження обумовленого рівня рентабельності;

♦ страхування ризику засновника;

♦ страхування біржових ризиків.

Одним із найпоширеніших видів страхування фінансових ризиків є страхування від втрат прибутку (доходу). На відміну від багатьох інших видів страхування, де об'єктом захисту виступає майно, в страхуванні від втрат прибутку об'єктом є втрата очікуваного прибутку господарюючого суб'єкта.

Особливістю страхування від втрат прибутку є те, що обсяг збит­ку залежить від терміну перерви у виробничій діяльності. Страхове відшкодування передбачає виплату, що замінює для страхувальника регулярне надходження грошових коштів, необхідних для фінансування господарського процесу. В зв'язку з тим, що ризик втрати прибутку є вторинним від ризику настання майнових збитків, страховий тариф повинен враховувати ймовірність настання ризиків пошкодження (знищення) майна та зупинку виробничого процесу.

Крім того, на величину тарифної ставки впливають: галузь, до якої належить дане підприємство, зношеність основних фондів, місце розташування виробництва, рівень франшизи, конкуренція в даній галузі тощо.

2. З найдавніших часів кредитні операції проводилися в умовах ризику неповернення кредиту. Ризик кредитної операції матеріально проявляється в неповерненні, несплаті заборгованості, а юридично - у невиконанні зобов'язань. В сфері кредитних відносин існують різні форми забезпечення кредитів: матеріальна та юридична. З одного боку, використання цих форм є трудомістким у кредитних операціях, а з іншого - позичальник не завжди має достатню можливість матеріального або юридичного забезпечення кредиту. Тому особливою формою захисту виступає страхування.

Управління кредитним ризиком здійснюється через:

а) формування резервів (Положення про використання резерву для відшкодування можливих втрат кредитоспроможності комер­ційних банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України);

б) підтримку оптимальної структури заборгованості з кредитів;

в) лімітування кредитних операцій, тобто встановлення лімітів на галузевий ризик концентрації та ризик концентрації кредитних вкладень за регіонами.

Отже, з метою захисту кредитно-фінансової сфери діяльності юридичних осіб проводиться страхування кредитних ризиків— ризику неплатежу і ризику настання відповідальності позичальника за неповернення кредиту. Страхування кредитів базується на існуванні ризику неплатежу чи ризику неплатоспроможності позичальників, який формується у процесі кредитування.

Найбільш поширеним видом страхування кредитів є страхування “делькредере”, яке полягає в тому, що страховик за визначену страхову премію бере на себе зобов’язання у разі неповернення кредиту страхувальникові погасити його замість третьої особи, що взяла кредит. У такій формі організації страхових відносин кредитори відіграють роль страхувальників і застрахованих одночасно, а тому страхові відносини обмежуються лише стосунками між страховиком та страхувальником. Делькредере страхування складається з двох груп страхових відносин:

1. Страхування товарних кредитів.

2. Страхування фінансових кредитів.

У першій групі страховий захист забезпечується як на внутрішньому, так і на зовнішньому (експортно-імпортному) товарообігу, що здійснюється на кредитній основі. Другу групу делькредерного страхування становлять операції по страхуванню фінансових кредитів, що видані у грошовій формі.

Майновий інтерес кредитора може бути захищений опосередковано – шляхом страхового захисту платоспроможності його боржника. В такій формі страхових відносин страхувальником є позичальник, який, страхуючи свою платоспроможність, безпосередньо захищає інтереси кредитора. Страховик, страхуючи позичальника дає гарантію кредиторові повернути йому борг. Такі страхові операції є, по суті, наданням страховиками гарантійних зобов’язань, що виступають для кредитора заставою на випадок неповернення боргу. Такі страхові відносини називаються заставними або гарантійними.

Економічний зміст страхової гарантії полягає в тому, що страховик за отриману страхову премію бере на себе, замість боржника, роль гаранта оплати повної заборгованості позичальника у визначених термінах на користь застрахованого.

При гарантійному страхуванні суб’єктами страхових відносин є:

- кредитор – суб’єкт, на користь якого має бути виконане зобов’язання і який одночасно є застрахованим та бенефіціаром страхової гарантії;

- позичальник – суб’єкт, що зобов’язаний повернути борг (страхувальник);

- гарант – страховий заклад, який гарантує виконання зобов’язань (страховик).

Предметом страхового захисту в умовах гарантійного (заставного) страхування є: банківські позики, митні податки та збори, суми компенсацій за невиконання умов контракту, суми авансів, що підлягають поверненню тощо.

Особливим напрямком страхового захисту у заставному (гарантійному) страхуванні є страхування фінансових гарантій. Кредити видані під різні фінансові гарантій, об’єднуються у дві групи:

- Кредити повернення яких гарантується нерухомістю або іншим майном позичальника, які стають предметами страхування, позичальник – страхувальником і застрахованим в одній особі.

- Кредити, повернення яких гарантується фінансовими борговими зобов’язаннями (облігаціями, акціями, сертифікатами фінансових активів підприємств). Страхувальниками є емітенти таких цінних паперів і страхування в такому випадку виступає додатковою гарантією стабільності організації-емітента.

При гарантійному та делькредерному страхуванні існує два способи надання страхового захисту:

- одноразовий – застосовується стосовно окремої кредитної операції, яка потребує страхової гарантії;

- багаторазовий, оборотний – страхування проводиться щодо загальної кількості операцій, які можуть бути здійснені одним боржником протягом часу дії угоди про гарантійне страхування.

Страховим випадком вважаються збитки страхувальника вна­слідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх обов'язків, передбачених кредитним договором (договором позики). Сюди відносять: неповернення або часткове повернення позичальни­ком кредиту (позики) у встановлені кредитним договором терміни, невиплата ним відсотків у повному обсязі та в установлені кредитним договором терміни, невиконання інших обов'язків, передбачених кредитним договором.

Страховий платіж залежить від характеру кредиту, діяльності позичальника, мети використання кредиту, наявності товарно-матеріальних цінностей або іншого майна у власності позичальника, що можуть стати забезпеченням прав регресивних вимог страховика при настанні страховою випадку і визначається з урахуванням кредитоспроможності позичальника, цільового призначення кредиту та інших умов, передбачених кредитним договором.

Страхова сума вираховується з суми кредиту (позики) та відсотків за користування кредитом. Ці дані містяться у кредитному договорі між страхувальником і позичальником.

Варто зазначити, що межа відповідальності страховика становить від 50 до 90% суми непогашеного кредиту та відсотків, передбачених до говором кредитування.

Загальна сума страхових виплат за страховими випадками не може перевищувати страхової суми за договором страхування.

3. Для успішної кредитної діяльності комерційним банкам потрібні значні кредитні ресурси. Для їх поповнення банки широко залучають кошти фізичних і юридичних осіб у вигляді добровільно зроблених ними вкладів. Банківські операції із залучених на вклади грошових коштів, що належать різним власникам, для відповідального зберігання на визначених умовах, називаються депозитами. Кошти, отримані у формі депозитів, комерційні банки активно використовую у своїй комерційній кредитній діяльності. Звичайно, ця діяльність пов'язана з ризиком неповернення коштів, наданих банкам у кредит. Тому постає гостра потреба створити за допомогою страхування ефективну систему захисту інтересів вкладників від наслідків ризику неплатоспроможності їхніх банків.

Отже, таке страхування покликано вирішити два основних завдання. По-перше, забезпечити гарантії повернення вкладів вкладникам. По-друге, сформувати на цій основі реальний механізм попередження кризи банківської ліквідності і масового вилучення коштів із депозитних рахунків у випадку несприятливої кон'юнктури і банківських банкрутств.

Необхідність впровадження системи страхування банківських депозитів встановлюється такими чинниками: загальним спадом до­віри банків; потребою надання допомоги тим банкам, які потрапили у скрутну фінансову ситуацію; потребою стабілізації фінансових ресурсів банків усунення причин до передчасної ліквідації депозитів вкладниками, занепокоєними станом їх надійності; обов'язком захисту споживача-клієнта, який не завжди володіє достатньою інформацією про фінансовий стан банку, якому довіряє свої заощадження.

Страхування депозитних вкладів поділяється за формами прове­дення на обов'язкове і добровільне.

Механізми відшкодування збитків дуже різноманітні. Часто з цією метою формується фонд з внесків банків. Згодом ці кошти розподіляються між вкладниками, які постраждали від банкрутства балку, в межах визначеної норми.

В Україні спроба введення страхування депозитів була зроблена на початку 1996 p., коли всі комерційні банки отримали рішення

Національного банку України про формування Міжбанківського фонду обов'язкового страхування вкладів фізичних осіб. Формування страхового фонду передбачало такі зобов'язання банків: усі комерційні банки мають бути учасниками страхування депозитів фізичних осіб; повинні сплатити перший внесок у розмірі І % від суми статутного фонду банку на І лютого 1996р., після першого внеску банки повинні перерахову­вати щоквартально 0,5 % від залишків вкладів фізичних осіб.

Ефективність депозитного страхування в Україні впирається в слабкість вітчизняних банків. Для успішного подолання ризиків, мінімізації перехресного субсидіювання слабких банків сильними потрібно удосконалити діючу схему регулювання і банківського нагляду. Потрібні інструменти ранньої діагностики банківських проблем і оперативного втручання наглядових органів, що дозволить суттєво скоротити втрати та ризики.

Поиск по сайту: