Нормування токсичних викидів автомобілів

В Україні у сфері контролю екології автомобіля при експлуатації в законах: «Проохорону навколишнього природного середовища»; «Про охорону атмосферного повітря»; «Про транспорт»; «Про дорожній рух»; Кодексі адміністративних правопорушень (КОАП), — тією чи тією мірою порушуються питання, пов’язані з екологічними проблемами автомобілів.

Відповідно до статті 49. «Охорона навколишнього природного середовища» Закону України «Про дорожній рух» не допускається виробництво та експлуатація автотранспортних засобів, у викидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи.

Згідно із законодавством про охорону навколишнього природного середовища проектування, виробництво та експлуатація транспортних та інших пересувних засобів і установок, вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах яких перевищує нормативи або рівні впливу фізичних факторів, забороняється.

Національний стандарт України передбачає систему стандартів у галузі охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання ресурсів: ДСТУ 4276-2004 «Норми і методи вимірювання димності відпрацьованих газів автомобілів з дизелями або газодизелями» та ДСТУ 4277-2004 «Норми і методи вимірювання вмісту оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів з двигунами, щопрацюють на бензині або газовому паливі».

ДСТУ 4276-2004 «Норми і методи вимірювання димності відпрацьованих газів автомобілів з дизелями або газодизелями» - це нормативна база для контролювання в умовах експлуатації димності відпрацьованих газів автомобілів з дизелями або газодизелями та оцінювання відповідності автомобілів нових і таких, що були у користуванні, стосовно димності відпрацьованих газів двигунів. Цей стандарт поширюється на автомобілі

(транспортні засоби категорій М і N) із дизелями або газодизелями: нові і ті, що перебувають в експлуатації.

Контролюють димність на відповідність нормам:

а) на підприємствах, які експлуатують та обслуговують автомобілі: під час технічного обслуговування автомобілів, після ремонту чи регулювання агрегатів, систем і вузлів, що впливають на димність;

б) на підприємствах технічного обслуговування і ремонту автомобілів: після ремонту чи регулювання агрегатів, систем і вузлів, що впливають на димність;

в) на підприємствах, які виготовляють автомобілі і двигуни, під час випробування готової продукції;

г) під час перевіряння автомобілів у дорожніх умовах;

д) під час державних технічних оглядів автомобілів;

е) під час оцінювання відповідності (сертифікації) автомобілів, що були у користуванні;

є) під час випробування автомобілів і двигунів з метою офіційного затвердження (сертифікації) та перевіряння відповідності виробництва.

Димність відпрацьованих газів автомобілів (двигунів), тип яких офіційно затверджено згідно з ДСТУ UN/ЕСЕ R24-03 (Правилами ЄЕК ООН № 24-03) або Директивою 72/306/ЄЕС, у режимі вільного прискорення не повинна перевищувати скоригованого значення натурального показника поглинання, встановленого для цього типу транспортного засобу (двигуна).

Димність відпрацьованих газів автомобілів (двигунів), тип яких не затверджено згідно з ДСТУ UN/ЕСЕ R24-03 (Правилами ЄЕК ООН №24-03) або Директивою 72/306/ЄЕС, у режимі вільного прискорення не повинна перевищувати гранично допустимого значення натурального показника поглинання Кдоп, м-1:

- автомобілі з дизелями:

без наддуву – 2,5;

з наддувом – 3,0;

- автомобілі з газодизелями:

без наддуву – 1,7;

з наддувом – 2.0.

ДСТУ 4277-2004 «Норми і методи вимірювання вмісту оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів з двигунами, що працюють на бензині або газовому паливі» - це нормативна база для контролювання в умовах експлуатації екологічних показників автомобілів, двигуни яких працюють на бензині або газовому паливі, та визначення екологічних показників нових автомобілів. Цей стандарт поширюється на

автомобілі з двигунами, які працюють на бензині або газовому паливі: нові і ті, що перебувають в експлуатації. Стандарт установлює норми і методи вимірювання вмісту оксиду вуглецю (СО) та вуглеводнів (Сn Нm) у відпрацьованих газах автомобілів під час роботи двигуна в режимах холостого ходу. Стандарт не поширюється на автомобілі, повна маса яких менша ніж 400 кг, або максимальна швидкість не перевищує 50 км/год, на автомобілі з двотактними двигунами та газодизелями. Контролюють вміст оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів:

а) на підприємствах, які експлуатують та обслуговують автомобілі: під час технічного обслуговування автомобілів, після ремонту чи регулювання агрегатів, систем і вузлів, що впливають на вміст оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах, під час вибіркових перевірянь автомобілів, а також на вимогу водіїв;

б) на підприємствах технічного обслуговування і ремонту автомобілів: після ремонту чи регулювання агрегатів, систем і вузлів, що впливають на вміст оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах, а також на вимогу власників (водіїв) автомобілів;

в) на підприємствах, які виготовляють автомобілі і двигуни, під час випробування готової продукції;

г) під час сертифікаційних випробувань та технічного нагляду за сертифікованою продукцією;

д) під час державних технічних оглядів автомобілів;

е) під час перевіряння автомобілів у дорожніх умовах.

Вміст оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів, не обладнаних нейтралізаторами, не повинен перевищувати межі, наведені нижче (див.таблицю 1).

Таблиця 1

Таблиця 2

Гранично допустимий вміст оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів, обладнаних нейтралізаторами

Вміст оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів, які обладнані нейтралізаторами не повинен перевищувати певної межі (див. таблицю 2).

Автомобілі, які можуть працювати як на бензині, так і на газовому паливі (причому одна із систем живлення двигуна є основною, друга – резервною), перевіряють лише за роботи на основному паливі.

Автомобілі, які можуть працювати як на бензині, так і на газовому паливі (причому обидві із систем живлення двигуна є рівноцінними) перевіряють під час контролювання відповідно до пунктів (а-д), щодо контролю вмісту оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів за роботи на кожному з палив. Під час здійснення контролю відповідно до пункту (е) автомобіль перевіряють на тому паливі, на якому він працював на момент перевіряння.

2.7.6 Заходи щодо зниження шуму від автомобіля.

Зовнішній та внутрішній шум. Розрізняють зовнішній шум, який має вплив на оточуючих, так і внутрішній шум, який має вплив на водія і пасажирів. Значення показників шуму для транспортних засобів нормується ГОСТ, міжнародними стандартами. Так нормативи для легкових автомобілів:

За зовнішнім шуму - 74 дБ (Евростандарт)

За внутрішнім шуму - 78 дБ (ГОСТ 27435).

Шум і вібрація. За природою походження шуми поділяються на повітряні та структурні. Середовищем розповсюдження повітряного шуму є повітря. Середовищем розповсюдження структурного шуму є тверде тіло. Стосовно до автомобіля це виглядає так: двигун через елементи кріплення передає вібрацію на кузов, панелі якого в залежності від ступеня вібрації видають звук - структурний шум.

Джерела шуму на автомобілі. Їх умовно можна розділити на дві групи:

а)первинні:

Двигун; Трансмісія; Система випуску відпрацьованих газів; Шини;

Потоки повітря, оточуючий автомобіль при русі.

б) вторинні:

Металеві панелі кузова (підлога, дах, крила, двері, арки колісних ніш і т.д.);

Великогабаритні пластмасові деталі інтер'єру а / м (панель приладів, формовані накладки дверей, декоративний кожух переднього статі під ручку КПП, накладки стійок); Дрібні металеві конструкції (тяги приводу замків, склопідйомники і т.п.).

Шляхи розповсюдження шуму в автомобілі.

Повітряний шум від первинних джерел проникає до салону а / м через нещільність кузова (дверні прорізи, технологічні отвори переднього статі), а також засклення а / м. Чим товще скло і панелі кузова, тим вище їх звукоізоляційні властивості. Повітряний шум від первинних джерел тим нижче, ніж оптимальніше конструкція самих джерел: двигуна, трансмісії, системи вихлопу, шин (висота і малюнок протектора).

Структурний шум проникає в а / м через елементи підвіски до кузова силового агрегату, трансмісії, системи вихлопу, ходової частини. Вібрація, що передається через елементи підвіски, змушує коливатися всі без винятку панелі кузова, які у свою чергу випромінюють структурний шум. Крім того, звук, що випромінюється елементами системи вихлопу (трубами, резонатором, глушником), призводить до додаткової ввібрації днища

автомобіля, що вносить відчутний внесок у загальний рівень внутрішнього шуму. У загальний рівень шуму в салоні автомобіля чималу частку вносить відбитий звук. Відбитий звук - звук, що виникає при відображенні звукових потоків, що видаються первинними джерелами, від дорожнього покриття.

Методи боротьби з шумом.

Розділяються на конструктивний і пасивний.

Конструктивний метод:

1. Застосування відбалансування силових агрегатів і вузлів трансмісії;

2. Правильний підбір і розрахунок еластичних елементів підвіски силового агрегату, трансмісії, ходової частини, системи вихлопу;

3. Правильний розрахунок конструкції системи вихлопу і визначення точок її підвіски до кузова;

4. Правильне моделювання конструкції кузова і його жорсткості;

5. Вибір прогресивних конструкцій ущільнювачів вікон і дверних отворів і т.д.

Пасивний: глyшиики шуму.

Вимоги до глушникiв шуму та iїx xapaктepиcтики. Для виробничих машин, двиryнiв i установок, якi використовують атмосферне повiтря,

вентиляторiв, повiтродувок, пневмоiнструменту, газотурбiнних i дизельних установок та iнших суттевим є гасiння шуму. Найефективнiшим засобом боротьби з таким шумом е встановлення глушникiв шуму в повiтроводи.

Глушники шуму повиннi, з одного боку, перетинати шлях шуму, з iншого

не перешкоджати перемiщенню робочого cepeдовища по газоводу (повiтроводу). Остання вимога визначае вибip можливостей конструкцiї глушника. Крім тoгo, до глушників залежно вiд умов ix установления й експлуатацiї висуваютъ специфiчнi вимоги щодо обмеження їх габаритiв, форми, маси, використання тих чи iнших конструкцiйних i поглинаючих звук

матерiалiв, тощо.

Контрольні запитання:

1. Що є основними чинниками забруднення навколишнього середовища?

2. Як впливають вихлопні гази на людський організм?

3. Які екологічні вимоги до автомобіля?

4. Охарактеризуйте так звані Європейські стандарти на забруднення?

5. Яким чином здійснюється зменшення кількості і зміна якісного складу

шкідливих речовин у вихлопних газах автомобілів?

6. Якими документами регламентовано нормування токсичних викидів

автомобілів?

7. Де проводиться контроль вмісту шкідливих речовин у вихлопних газах

автомобілів?

8. Які здійснюються заходи щодо зниження шуму від автомобіля?

Перелік посиланнь:

1. Лудченко О. А. Технiчна експлуатацiя i обслуговування автомобiлiв: Texнoлoгiя: підручник. К.: Вища ШК., 2007. 527 с. С. 178... 187

2. Пiстун I.П., Хом'як П.В., Хом'як В.В.

Охорона працi на автомобiлъному транспортi: Навчалъний посiбник.

Суми: втд.Унiверситетсъка книга, 2005. 374 с. С.118…124

Поиск по сайту: