Екологічна стандартизація і нормування

Сучасний стан навколишнього середовища свідчить про те, що екологічні проблеми обумовлені двома основними факторами: марнотратним використанням природних ресурсів, що знижує продуктивність біосфери, і забрудненням, що загрожує всьому живому, у першу чергу благополуччю людини і його здоров'ю.

Мірою сполучення екологічних інтересів у здоровому і сприятливому для життя природному середовищі з економічними інтересами суспільного прогресу Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (ст.ст.31-33) називає екологічні стандарти і нормативи.

Ціль екологічної стандартизації і нормування - установлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог по охороні навколишнього природного середовища, використанню природних ресурсів і забезпеченню екологічної безпеки (ст. 31).

Державні стандарти визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги по запобіганню шкідливого впливу забрудненого навколишнього природного середовища на здоров'я людей, інші питання, зв'язані з охоронною навколишнього природного середовища і використанням природних ресурсів (ст.32).

Відповідно до Декрету Кабінету міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" (ст. 4) нормативні документи по стандартизації поділяються на:

- державні стандарти України;

- галузеві стандарти;

- стандарти науково-технічних і інженерних суспільств і союзів;

- технічні умови;

- стандарти підприємств.

Правила застосування стандартів на території України встановлює Державний комітет України по стандартизації, метрології і сертифікації.

Виконання екологічних стандартів є обов'язковим і охороняється чинним законодавством. Так, за випуск, реалізацію продукції, що у результаті порушень вимог стандартів, санітарних норм, є небезпечною для життя і здоров'я людей, підприємство, підприємець, установа, організація оплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості випущеної чи реалізованої продукції.

Екологічні нормативи являють собою систему і включають:

а) нормативи екологічної безпеки - гранично припустимі концентрації (ГПК) забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі, гранично припустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного й іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище, гранично припустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування;

б) гранично припустимі викиди (ГПВ) і скидання в навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів.

Законодавством України можуть установлюватися також нормативи використання природних ресурсів і інші екологічні нормативи.

Центральне місце серед перерахованих екологічних нормативів займають нормативи гранично припустимі концентрації (ГПК) шкідливих речовин в атмосфері, водоймах, ґрунтах, і нормативи гранично припустимих викидів (ГПВ) шкідливих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення.

Якщо перший вид екологічних нормативів дає характеристику екологічної обстановки в республіці, області, місті, районі без указівки джерела впливу, то друге - припускає конкретне джерело такого впливу;

в) нормативні ГПВ шкідливих речовин в атмосферу, водойми, ґрунт, надра і інших шкідливих хімічних, фізичних, біологічних впливів на навколишнє природне середовище встановлюються для кожного стаціонарного джерела викидів чи іншого шкідливого впливу, для кожної моделі транспортних і інших пересувних засобів і установок. ГПВ визначаються на рівні, при якому викиди забруднюючих речовин і інші шкідливі впливи від конкретного і всіх інших джерел у даному районі з урахуванням перспективи його розвитку не приведуть до перевищення ГПК, що діють у даному районі.

Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію Міністерством охорони навколишнього природного середовища, Міністерством охорони здоров'я й іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України.

На базі екологічних стандартів і екологічних нормативів Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" висуває до суб'єктів, що хазяюють, наступні екологічні вимоги по наступним напрямках: (ст.51-56):

- до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, уведенню вмонтуй і експлуатації підприємств, споруджень і інших об'єктів;

- при застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних речовин і інших препаратів;

- від неконтрольованого і шкідливого біологічного впливу: акустичного, електромагнітного, іонізуючого й іншого шкідливого впливу фізичних факторів і радіоактивного забруднення;

- від забруднення виробничими, побутовими, іншими відходами;

- до екологічної безпеки транспортних засобів.

Спеціальні екологічні вимоги Закон передбачає також при проведенні наукових досліджень, упровадженні відкриттів, винаходів, застосуванні нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем; щодо військових, оборонних об'єктів і військової діяльності; при розміщенні і розвитку населених пунктів.

Поиск по сайту: