Екологічний підхід

Екологічний підхід враховує вплив екологічних факторів. Межі біосфери в екологічному аспекті – це простір, в межах якого зовнішні умови (фактори) середовища стимулюють активну життєдіяльність.

Екологічні фактори – елементи або умови навколишнього середовища, що здатні здійснювати прямий чи непрямий вплив на живі організми навіть на одній фазі їхнього розвитку.

У пристосуванні до мінливих факторів навколишнього середовища організмам допомагає закладений у них природою механізм адаптації. Адаптивні можливості різних організмів розраховані на певну силу впливу екологічних факторів. Наприклад, підвищення або зниження температури за межі адаптаційної можливості може призвести до загибелі організму.

Екологічні фактори поділяються на три основні групи: абіотичні, біотичні, антропогенні.

Абіотичні фактори враховують вплив неживої природи. Їх розділяють на:

· кліматичні (світло, тепло, тиск, волога, рух повітря);

· едафогенні (едафос - ґрунт);

· топографічні (рельєф, висота над рівнем моря);

· хімічні (газовий склад повітря, хімічний склад водяних ресурсів, ґрунту і т.д.).

На мал.2.2 можна спостерігати дію топографічних факторів на області поширення живих організмів

З підвищенням відмітки над рівнем моря знижується температура, зростає інтенсивність сонячної радіації, повітря стає більш розрідженим, змінюється склад ґрунту тощо. Зі зміною абіотичних умов (у даному випадку зі зміною висоти над рівнем моря) ми можемо спостерігати ярусну вертикальну зональність в росповсюджуванні живих організмів, пристосованих до певних умов існування.

До абіотичних факторів належать також фізичні поля (гравітаційне, магнітне, електромагнітне), іонізуюча та проникаюча радіація, рух середовищ – акустичні коливання, хвилі, вітер, плини, припливи. Більшість абіотичних факторів можуть бути охарактеризовані кількісно і піддаються об'єктивному виміру.

Біотичні фактори передбачають вплив одних живих організмів на інші. Всі біотичні фактори визначені внутрішньовидовими і міжвидовими взаємодіями. Навколишній органічний світ – це складова частина середовища існування кожного живого організму. Взаємини між організмами складніші за абіотичні впливи. Більшість з них не має скалярних значень, важко піддається прямому виміру, виключення складають кількісні оцінки чисельності популяцій, фактори, що відносяться до харчових зв'язків тощо.

Антропогенні фактори – це є фактори впливу людського суспільства на процеси, що протікають у біосфері. Антропогенні фактори призводять до зміни природи як середовища існування тих чи інших видів або безпосередньо впливають на їхнє життя.

Сутність екологічного підходу к межам біосфери визначається двома критеріями В.І. Вернадського:

- полем стійкості життя;

- полем існування життя.

Поле стійкості життя – умови, які витримують живі організми, знаходячись на межі своїх можливостей.

Поле існування життя – умови, за яких організми можуть мати нащадків, тобто збільшувати свою живу масу і діючу енергію планети.

На розвиток життя, а, отже, на межі біосфери впливає багато факторів, наприклад, наявність кисню, вуглекислого газу, води в її рідкій фазі. Обмежують область поширення життя занадто високі чи низькі температури, дефіцит або надлишок елементів мінерального харчування. Наприклад, позбавлені життя підземні води з концентрацією солей вище 270 г/л. Вплив екологічних факторів на область поширення живих організмів зображено на мал. 2.3.

Мал. 2.3. Вплив екологічних факторів на умови існування організмів.

Поиск по сайту: