Етапи формування державних структур екологічної безпеки у світі

Р.

З ініціативи одного з комерційних директорів компанії «Фіат» А.Піччеї групою учених і суспільних діячів був створений Римський клуб – невелика, але авторитетна міжнародна неурядова організація, що висунула тезу: «мислити глобально, діяти локально». Члени Римського клубу поставили своєю метою побудувати прогнози близького майбутнього і представити світовому співтовариству доводи про необхідність мір для запобігання глобальної екологічної кризи.

Першою державою, що побудувала державні структури екологічної безпеки, є Швеція. Тут у 1969 році була створена Шведська національна рада по охороні навколишнього середовища.

Рік.

У США була організована Рада по контролю за якістю навколишнього середовища й агентство по охороні навколишнього середовища. У Великобританії створюється Королівська комісія з боротьби з забрудненням і Міністерство по навколишньому середовищу. У Канаді – Канадське міністерство по навколишньому середовищу.

Р.

У Японії створюється Агентство по навколишньому середовищу. В Франції – Міністерство по навколишньому середовищу й охороні природи.

Визнання екологічної проблеми як глобальної небезпеки відбулося вперше на Семінарі з проблем розвитку й охорони навколишнього середовища в червні 1971 р. у Фуні, Швейцарія.

Основні висновки семінару:

1. Сформульовано зв'язок між збереженням навколишнього середовища і розвитком;

2. Відкинуто посилку про несумісність цих аспектів;

3. Екологічні проблеми актуальні для країн, що розвиваються.

Семінар відкрив шлях для проведення Всесвітньої конференції ООН по навколишньому середовищу в Стокгольмі в 1972 р.

Конференція була реакцією світового співтовариства на прояви екологічної кризи, екологічну небезпеку локального, регіонального і глобального масштабу, спробою зниження цієї небезпеки.

Результат конференції створення «Плану дій», що включає три розділи:

1. Оцінка, контроль навколишнього середовища (оцінка даних, огляди, наукові дослідження, моніторинг, обмін інформацією). Досягнуто домовленість про визначення поняття "моніторинг". Вирішено було під моніторингом навколишнього середовища розуміти комплексну систему спостережень, оцінки і прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів. Термін з'явилося як доповнення до терміну "контроль стану навколишнього середовища".

2. Керування НС (комплексне планування й охорона НС для майбутніх поколінь).

3. Допоміжні заходи (утворення, підготовка кадрів, інформування громадськості, організаційні міри, фінансування й інша допомога країнам, що розвиваються,).

Ці види діяльності склали програму ООН по НС – ЮНЕП. Найбільш важливим результатом Стокгольмської конференції стало:

Створення національних природоохоронних інфраструктур у виді міністерств, відомств із відповідними територіальними службами практично у всіх країнах світу;

Створення систем спостереження за якістю і зміною НС, впливом на екосистеми і людини;

Стали фінансуватися заходи щодо зниження локальної екологічної небезпеки;

Стало розроблятися природоохоронне законодавство.

На конференції вперше було сформульоване поняття екорозвитку – екологічно орієнтованого соціально – економічного розвитку, при якому ріст добробуту людей не супроводжується погіршенням середовища мешкання і деградацією природних систем. Зараз ясно, що практична реалізація ідеї екорозвитку - головна задача сучасності після усунення погрози ядерної війни.

У 1972 році була опублікована перша доповідь «Римського клубу» - «Межі росту», групи авторів під керівництвом Д. Медоуза.

Р.

З ініціативи Генерального Секретаря ООН була створена Міжнародна Комісія з НС і розвитку – МКНСР. Її очолила прем'єр – міністр Норвегії Г.Х. Брунтланд.

Поиск по сайту: