Основні правила групування

Зведення результатів спостереження. Статистичні групування

Зведення – це комплекс заходів щодо упорядкування вихідних одиничних даних з метою виявлення типових рис та закономірностей, властивих досліджуваному явищу.

Етапи зведення:

1. статистичне групування;

2. підрахунок кількості одиниць в кожній групі та визначення загального обсягу явища;

3. табличне або графічне представлення отриманих результатів.

Групування – це розподіл одиниць сукупності за однією або декількома суттєвими ознаками. За допомогою групувань вирішують такі завдання:

1. виділення великих соціально-економічних типів або класів явищ;

2. вивчення структури сукупності;

3. виявлення взаємозв’язків між ознаками.

Відповідно до цього виділяють три види групувань:

1. типологічне (галузь економіки, чоловіки - жінки);

2. структурне (відмінники);

3. аналітичне;

Види групувань за кількістю ознак:

1. прості – здійснено за однією ознакою;

2. комбінаційні – за двома і більше ознаками, причому кожна група, яка утворена за однією ознакою поділяється на підгрупи за другою та наступними ознаками.

Залежно від вихідних даних:

1. первинне – групування даних безпосередньо статистичного спостереження (вихідних даних);

2. вторинне – перегрупування раніше згрупованих даних. Потрібно в таких випадках:

а) якщо первинне групування не задовольняє завданням дослідження за кількістю груп;

б) якщо первинне групування, за яким потрібно здійснити порівняння показників на різних територіях чи об’єктах, здійснене з різними інтервалами в групах.

Основні правила групування

Під час проведення будь-якого групування потрібно дотримуватись основного правила: одиниці досліджуваної сукупності повинні бути об’єднані в якісно однорідні групи.

Статистичне групування може здійснюватись або за атрибутивною, або за кількісною ознакою. Якщо групування здійснюється за атрибутивною ознакою, то кількість груп та їх найменування визначається самою ознакою.

При групуванні за кількісною ознакою виникає 2 питання:

1. скільки потрібно утворити груп – кількість груп при цьому групуванні визначається завданнями дослідження, тобто кількістю типів явища, які необхідно виділити (наприклад, промислові підприємства поділяють на 3 групи – великі, середні, малі).

Якщо неможливо визначити оптимальну кількість груп, їх визначають за формулою Стерджеса: , де

n – кількість груп, які потрібно утворити;

N – кількість одиниць досліджуваної сукупності;

2. які потрібно виділити інтервали. Інтервал – різниця між найбільшим та найменшим значення ознаки в групі, тобто між верхньою і нижньою межею. Інтервали встановлюються рівними або нерівними, залежно від характеру розподілу одиниць в даній сукупності.

Якщо групування здійснюється з рівними інтервалами в групах, то величина (ширина) інтервалу розраховується за наступною формулою:

, де

h – величина інтервалу;

X max/min – найбільше/найменше значення в сукупності;

n – кількість груп, які потрібно утворити.

У тому випадку, коли нижня межа першого інтервалу, чи верхня межа останнього інтервалу невідомі, вони називаються «відкритими». В деяких випадках для подальших розрахунків такі інтервали необхідно «закрити» – величина першого відкритого інтервалу приймається рівною величині наступного інтервалу, а величина останнього відкритого інтервалу рівною величині попереднього інтервалу.

Особливим видом групувань є аналітичне групування – воно дозволяє виявити взаємозв’язки між ознаками. При цьому розрізняють ознаки:

1. факторні (незалежні) – ті, які впливають на іншу ознаку;

2. Результативні – ті, які залежать від факторів.

Для того, щоб отримати аналітичне групування, необхідно:

1. здійснити групування за факторною ознакою з дотриманням вище розглянутих правил;

2. в кожній групі визначити середній рівень результативної ознаки.

Якщо факторна і результативна ознаки розташовуються в одному і тому ж напрямку, то між ними є прямий взаємозв’язок. Якщо в протилежному напрямку – то між ними є обернений взаємозв’язок. Якщо результативна ознака не має певного напрямку розташування, то взаємозв’язок між ознаками відсутній.

Розглянемо приклади групувань.

Табл. №1

Розподіл населення України за віком

(на 1 січня 2008 року)

Табл. №2

Розподіл працівників підприємства за стажем роботи

Табл. №3

Розподіл працівників підприємства за стажем роботи

Табл. 1 - типологічне групування, комбінаційне, первинне. За кількісною ознакою виділено 3 типи, за якісною – 2.

Табл. 2 – аналітичне групування, просте, первинне. Кількісна ознака.

Табл. 3 – структурне групування, первинне, просте. Кількісна ознака.

Ряди розподілу

Ряд розподілу – це ряд, що характеризує розподіл одиниць сукупності за однією суттєвою ознакою, варіанти якої розташовуються у певній послідовності. Розподіл може здійснюватись або за атрибутивною, або за кількісною ознакою.

Атрибутивний ряд – це ряд, розподіл якого здійснено за атрибутивною ознакою.

Варіаційний ряд – це ряд, розподіл якого здійснено за кількісною ознакою.

Ознака може бути:

1. перервна – завжди цілі числа. Такий розподіл називається дискретним варіаційним рядом розподілу (наприклад, розподіл студентів за оцінками).

Для побудови ряду розподілу потрібно виписати варіанти цієї ознаки, розташувати їх у певній послідовності і підрахувати кількість кожного варіанта. В тих випадках, коли при дискретній варіації ознаки варіантів є велика кількість, будують інтервальний варіаційний ряд розподілу.

2. неперервна – ці варіанти можуть набувати будь-яких значень. Такий розподіл називається інтервальним варіаційним рядом розподілу. Побудова цього розподілу заснована на принципах (правилах) групування.

Ряд розподілу обов’язково містить два елементи:

1. варіанти – різновиди групувальної ознаки;

2. частоти – кількість одиниць сукупності в кожній групі. Або частки – кількість одиниць в кожній групі у відсотках до загальної кількості одиниць сукупності.

Крім цього, ряд розподілу може містити накопичені частоти (частки). Вони показують, скільки одиниць сукупності мають значення ознаки, не більше даного значення.

Табл. 4

Розподіл квартир житлового будинку за кількістю мешканців

Поиск по сайту: