Особливості становлення та функціонування ринку муніципальних цінних паперів

У результаті децентралізації фінансової системи, що здійснюється в Україні, основний обсяг соціальних витрат переноситься на місцевий та регіональний рівні. Фінансові ресурси регіонів визначаються виробленим у розрахунку на душу населення національним доходом, оскільки фінансові надходження забезпечуються, насамперед, з доходів економічних суб’єктів. Потребу у фінансових ресурсах регіонів розраховують на основі фактичного рівня витрат. У той же час існують суб’єктивні відмінності у розмірах території, географічному положенні, кліматі, економічній структурі регіонів. Фактичні витрати, з одного боку, можуть не охоплювати завдань, які не розв’язуються через відсутність коштів, а з іншого – можуть зростати просто при марнотратних витратах. Крім того, за рівнем витрат не можна визначити, наскільки жителі регіону забезпечені суспільними благами.

Конкретна система міжбюджетних відносин в Україні може з’явитися тільки в результаті пошуку компромісу між самостійністю регіонів і необхідністю міжрегіонального вирівнювання умов життя. Розв’язання проблеми міжбюджетних відносин має важливе значення як з точки зору виконання соціальних функцій держави, так і забезпечення економічного зростання України. На частку місцевих органів влади припадає майже половина бюджетних видатків України, у т. ч. 90 % державних витрат – на охорону здоров’я, 75 % витрат – на освіту і близько 70 % – на соціальний захист населення. При цьому місцеві бюджети практично не мають довгострокових податкових гарантій, які б відповідали функціям, що покладені на них.

На підставі вивчення статистичних і монографічних оригінальних джерел можна стверджувати, що ринок муніципальних цінних паперів є прийнятним і цивілізованим інструментом регулювання міжбюджетних відносин у країні.

Державний механізм соціального регулювання (вирівнювання) намагається утвердити соціальну справедливість, це йому де в чому вдається, але об’єктивні економічні закони невмолимі та неприборкані навіть у жорстко плановому господарстві. Що з того, що централізовано виділяються «великі гроші», наприклад, Волинській та Закарпатській областям на розширення мережі дитячих садочків, поліклінік тощо? Все одно вони не зможуть їх освоїти за браком у них будівельної бази.

Послуга йде за капіталом – закон ринкової економіки. Цей закон прорвав кордони планової економіки. Послуга повинна йти за потребою – керівництво до дії в цивілізованому суспільстві. Але гуманні рішення здійснюються тільки при міцній фінансовій підтримці багатої економіки. Для сильних соціальних програм необхідні великі кошти.

Досвід розвинених економік свідчить, що місцеві органи влади не можуть нормально функціонувати, не випускаючи місцеві облігації. Муніципальні позики є одним із важливих інструментів фінансування критичних суспільних потреб, таких, як розвиток систем електропостачання, водопостачання та каналізації, будівництва житла, розвиток транспортних мереж, будівництво об’єктів освіти, охорони здоров’я і т. п. Можливість одержати значні додаткові фінансові ресурси для розвитку інфраструктури міст через випуск облігацій обумовлює, згідно зі світовим досвідом, високі темпи розвитку ринку муніципальних цінних паперів. Емісія облігацій місцевих позик забезпечує можливість зниження вартості обслуговування внутрішнього боргу, залучення в економіку регіону коштів іноземних інвесторів та, що більш важливо, сприяє трансформації заощаджень населення в інвестиції.

Місцеві органи влади можуть бути активними учасниками фондового ринку, виступаючи як емітенти боргових цінних паперів. Згідно із чинним законодавством України рішення про випуск облігацій приймається органами місцевого самоврядування. Структура та обсяги випуску муніципальних позик залежить від грошової та фінансової ситуації, а також від загального соціально-економічного стану країни.

Крім емітентів (місцевих органів влади), зацікавленими учасниками ринку виступають інвестори та посередники, включаючи інфраструктурних учасників – депозитарії, біржі, торговельні системи.

Розвиток ринку муніципальних облігацій повинен бути націленим на пріоритетне використання ресурсів, малодоступних для недержавного сектора коштів фізичних осіб і нерезидентів, що повинно забезпечити максимізацію ефекту приватних інвестицій, служити стимулом зростання внутрішньої норми нагромадження. Зрозуміло, що розвиток ринку муніципальних запозичень взаємопов’язаний з поліпшенням інвестиційного клімату регіонів для внутрішніх та іноземних інвесторів.

Привабливі риси облігаційної форми муніципального запозичення:

· зниження вартості запозичень (емісія облігацій дозволяє знижувати відсоткові ставки щодо запозичених ресурсів, мобілізуючи на внутрішньому фінансовому ринку вільні кошти нерезидентів, фізичних осіб і небанківських установ для покриття дефіцитів і тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, фінансування сезонних робіт. Широке коло інвесторів забезпечує можливість запозичення на більш привабливих умовах порівняно із залученням на ці цілі прямих кредитів комерційних банків);

· відсутність негативних перерозподільчих ефектів (на відміну від використання для фінансування бюджетних розрахунків банківських векселів випуск облігацій дає можливість уникнути негативного впливу ефекту перерозподілу, у результаті якого профінансовані за допомогою векселів за номіналом підприємства та організації бюджетної сфери з метою отримання «живих» грошей змушені продавати їх із 15 – 40 % дисконтом кінцевим інвесторам, що погашають векселі за номіналом негайно шляхом сплати податків або пред’являють їх до погашення за номіналом після закінчення строку обігу);

· фінансування виробничих проектів (велика надійність і ліквідність муніципальних облігацій дозволяє зробити їх оптимальним інструментом залучення інвестицій у виробництво. Емісія конвертованих муніципальних облігацій, призначених для фінансування конкретних виробничих проектів, дозволяє забезпечити страхування прямих іноземних інвестицій);

· удосконалення інфраструктури регіональних фондових ринків (успішне проведення позик відіграє важливу роль у поліпшенні інвестиційного клімату в регіоні, створює потужний імпульс розвитку інфраструктури регіональних фондових ринків);

· сприяння міжрегіональному руху капіталів (емісія муніципальних облігацій дозволяє вирішити гостру проблему залучення капіталу зі столиці до регіонів, активи в комерційних банках Києва, де проживає 5 % населення країни, складають біля 82 % сукупних активів українських комерційних банків. Процес доступу регіонів до столичних фінансових ресурсів ускладнюється через відносну слабкість філіальної мережі київських комерційних банків. При цьому ринок міжбанківських кредитів також не в змозі повністю забезпечити доступ регіонів до сконцентрованих у Києві грошових ресурсів через низькі ліміти міжбанківського кредитування, встановленого для переважної більшості регіональних комерційних банків. Прискорений розвиток ринку емісійних боргових цінних паперів стає необхідною умовою ефективного міжрегіонального руху капіталу);

· сприяння трансформації заощаджень населення в інвестиції (емісія муніципальних облігацій дозволяє вирішити проблему трансформації заощаджень населення в інвестиції).

Емісія облігацій місцевої позики має шанс стати тим інструментом фондового ринку України, що: дозволить профінансувати створення та розвиток вільних економічних зон; дасть поштовх до подальшого розвитку фондового ринку; стане одним із напрямів легалізації коштів, що обертаються в тіньовій частині нашої економіки.

При створенні в регіонах інфраструктури ринків муніципальних цінних паперів не слід ігнорувати основним її елементом – соціальним. Він характеризує ступінь включення в ринкові процеси та ступінь довіри населення регіонів до творців ринкових реформ.

Головним аргументом до вищесказаного є те, що економіка всіх розвинених країн (від яких ми чекаємо, отримуємо і «проїдаємо» кредити) розвивається за рахунок свого потенційного інвестора – домогосподарства та його заощаджень. У нашій країні через нерозвиненість фондового ринку зростаючі особисті накопичення населення не змогли забезпечити відповідний обсяг інвестицій. Лише менша частина заощаджень населення надходить на фінансовий ринок, що сприяє підтриманню відсоткових ставок на високому рівні. Недовіра населення до корпоративних цінних паперів, до недержавних інвестиційних інститутів визначає слабкість українських страховиків і пенсійних фондів, погіршує перспективи розвитку пайових інвестиційних фондів, суттєво звужує можливості залучення коштів населення корпоративними елементами. Найбільш популярним об’єктом приватних інвестицій залишається вільно конвертована валюта. У цих умовах надійні та легкодоступні для населення низькомонопольні муніципальні цінні папери стають важливою передумовою дедоларизації особистих заощаджень населення, мобілізації їх на цілі виробничого інвестування.

Серед причин, що стримують розвиток ринку муніципальних цінних паперів – недостатня нормативна база, хоча Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку наприкінці 1997 року затвердила Положення «Про випуск, реєстрацію і обіг облігацій місцевих позик», згідно з яким муніципальні облігації можуть випускатися в документарній формі на пред’явника або в бездокументарній формі на загальну суму, що не перевищує 30 % від дохідної частини місцевого бюджету. У випадку, коли головною дохідною частиною бюджету виступають дотації та субвенції з бюджетів вищого рівня, обсяг випуску має погоджуватись з Міністерством фінансів України. Джерелом погашення облігацій не можуть бути кошти від випуску нової місцевої позики. Облігації можуть купуватися юридичними та фізичними особами виключно за рахунок власних коштів. Якщо сума випуску облігацій місцевої позики перевищує 5 млн. грн., обіг облігацій місцевої позики цього випуску здійснюється на організаційно оформлених ринках (фондових біржах і/або позабіржових торговельно-інформаційних системах, зареєстрованих ДКЦПФР).

Перші місцеві позики в Україні було зроблено в Києві (1995 рік). Столичні власті розмістили облігації на 1,9 млн. грн. На них було збудовано житло. З 1995 року в Україні випущено трохи більше десятка місцевих позик.

З 1995 – 1997 рр. рішення про випуск облігацій місцевих позик на загальну суму 400 млн. грн. були прийняті в 11 регіонах. Фактично ж облігаційні позики здійснені в 10 регіонах на загальну суму 222 млн. грн. Станом на 1 січня 1998 року в обігу знаходилося муніципальних облігацій на суму 192,5 млн. грн.

Муніципальна позика в Харкові була спрямована на розвиток міської інфраструктури, тут залучили 1,6 млн. грн. Місцеві позики було зроблено в Дніпропетровську, Черкасах, Запоріжжі та ряді інших великих центрів. В Одесі облігації місцевої позики, випущені в травні-липні 1997 року, дали змогу місту додатково мобілізувати для реалізації своїх соціально-економічних програм 61 млн. грн. (половина цієї суми спрямована на будівництво житла).

З січня 1998 року у Харкові розпочалося розміщення третьої муніципальної позики обсягом понад 10 млн. грн., строком запозичення менше 5 років, що дасть змогу перейти до здійснення масштабного муніципального проекту «Дитяче харчування».

Отримують розвиток і безвідсоткові іменні облігації обласних підприємств, що дають право їх власникам на позачергове виконання робіт щодо додаткових послуг і спеціального консультування. Так, обласним підприємством електрозв’язку «Київоблтелеком» здійснена емісія 28 тис. шт. таких облігацій на суму 1 млн. грн. зі строком обігу 5 років. Для освоєння і введення в дію нових потужностей електрозв’язку випускаються цільові безвідсоткові облігації номіналом 5 грн. на загальну суму 6 млн. грн. обласного держпідприємства електрозв’язку «Вінницятелеком».

У 1998 році ДКЦПФР було зареєстровано одну емісію облігацій місцевої позики обсягом 0,5 млн. грн., здійснену Броварською міською радою. Крім того, на ринку обертаються облігації десяти емітентів, що були випущені до введення в дію Положення “Про порядок випуску та обігу облігацій місцевих позик”, серед яких найбільш вагомими є випуски облігацій органами самоуправління Запоріжжя, Києва, Львова, Одеси, Харкова, Херсона та Автономної Республіки Крим.

Світовий досвід показує наявність певних проблем у розвитку ринку муніципальних цінних паперів та дещо негативний вплив муніципальних облігацій на загальну ситуацію в регіоні та в країні в цілому. Розповсюдження муніципальних позик, побудованих за принципом ОВДП, веде в кінцевому рахунку до будівництва фінансових пірамід з добре відомими наслідками. Світова практика свідчить, що єдино виправданим може бути визнане тільки використання засобів позики у виробничих проектах, що матимуть конкретну економічну віддачу і відіграють важливу роль у соціально-економічному розвитку регіону.

Оскільки нині в державі не вистачає власних коштів не лише для розвитку, але й для утримання існуючого господарського комплексу, є необхідність розміщення місцевих цінних паперів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Але цей процес в Україні досі законодавчо не врегульований. Це призводить часом до грубих порушень, ставить під загрозу фінансову безпеку окремих регіонів і держави в цілому. Наприклад, Житомирською облдержадміністрацією 1997 року з порушенням чинного законодавства були авальовані векселі, випущені компанією Preferred Capital Investment на ім’я корпорації United Financial Services на суму 6,7 млрд. дол. Згідно із Постановою уряду №1438 від 22 грудня 1997 року «Про дії посадових осіб Житомирської обл.держадміністрації з надання гарантій іноземним інвесторам і випуску зовнішніх боргових зобов’язань» МЗС було доручено проінформувати судові інстанції Іспанії та міжнародні фінансові установи про невідповідність вексельних та інших боргових зобов’язань, виданих Житомирською обласною адміністрацією, вимогам законодавства України.

У Харкові ведеться підготовка проекту першого випуску харківських єврооблігацій. Його обсяг становитиме близько 30 % від міського бюджету або понад 70 млн. грн.

Муніципальні облігації можуть успішно замінити ОВДП при переорієнтації Мінфіну на залучення грошей з інших джерел. При цьому кошти будуть спрямовані на конкретні програми (дешеві кредити працюючим підприємствам, будівництво нових підприємств тощо), що сприятиме створенню нових робочих місць, збільшенню податкових надходжень, зменшенню соціальної напруги та розвитку інфраструктури ринку цінних паперів.

Відсутність інформаційної відкритості ринку муніципальних облігацій суттєво стримує його якісний розвиток і перешкоджає процесу інтеграції регіональних фондових ринків і створенню єдиного загальноукраїнського ринку муніципальних облігацій.

Серед вад формування вітчизняного ринку муніципальних облігацій: неможливість для учасників ринку централізованого доступу до проспектів емісії муніципальних облігацій; недоступність для учасників ринку інформації про кількісні результати проведення емісії муніципальних цінних паперів; нестача наукових досліджень, присвячених проблемам розвитку і функціонування ринку муніципальних цінних паперів в Україні і за кордоном.

В Україні професійне здійснення проекту з випуску та розміщення регіональної позики можливе лише за участю професійної фінансової компанії, що має кваліфіковані кадри для виконання подібної роботи.

Муніципальні облігації є одним із потенційних, але поки що малозадіяних джерел фінансування інвестицій в економіку України. Доцільним є досвід РФ щодо випуску сільських та енергетичних облігацій з метою переоформлення їх заборгованості федеральному бюджету за товарними кредитами 1996 року підприємствам АПК і кредитами 1993 – 1995 рр. підприємствам енергетики та електрифікації. Особливостями сільських облігацій є уніфікованість їх випуску: емісія здійснюється рівними серіями на строк 1, 2 і 3 роки, бездокументарна форма випуску, купонний дохід у розмірі 10 % річних. Розміщення сільських та енергетичних облігацій здійснювалося з дисконтом на аукціонній основі.

Водночас існуюча непрозорість фінансової системи на регіональному і муніципальному рівнях спричиняє те, що органами влади обкладаються податком на прибуток доходи, що отримують від надання послуг із розміщення муніципальних цінних паперів. Адже відомо, що за корпоративними облігаціями підприємства повинні одразу ж сплатити 30 % від залучених коштів як податок на прибуток, що забагато, а кошти, залучені через ОВДП, йдуть на фінансування дефіциту бюджету, а не на виробництво. Суттєву роль у підвищенні попиту відіграє пільговий порядок оподаткування доходів фізичних осіб за муніципальними облігаціями. Фізичні особи звільняються від сплати прибуткового податку за відсотками та виграшами за облігаціями суб’єктів і органів місцевого самоврядування. Відсотковий дохід у РФ за облігаціями суб’єктів і місцевих органів влади у юридичних осіб оподатковується за 15 %.

З метою підвищення надійності муніципальних цінних паперів виплати відсотків і погашення облігацій можуть бути застраховані інвестором або емітентом у страховій компанії, а також забезпечені банківською гарантією. Страхуванню муніципальних облігацій, як правило приписується так званий стандарт «нульових витрат». Страховики облігацій не передбачають жодних втрат. Відмова від сплати своїх зобов’язань за муніципальними облігаціями в США досі практично не реєструвалася.

Поиск по сайту: