Українські землі у складі Австрійської монархії

Тема: Українські землі під владою Російською та Австрійської імперій

(кінець XVIII–початок ХХ ст.)

Українські землі у складі Російської імперії.

Українські землі у складі Австрійської монархії.

Україна у другій половині ХІХ ст. Українське національне відродження.

Україна на початку ХХ століття.

Українські землі у складі Російської імперії

У кінці XVIII ст. територія сучасної України була поділена між двома імперіями: Російською та Австрійською.

До складу Російської імперії входили: Слобожанщина, Лівобережжя, Правобережжя. У к. XVIII ст. до Росії були приєднані землі Причорномор’я та Крим. Розпочався процес засвоєння нових територій.

Усі українські землі, що входили до складу Російської імперії, були поділені відповідно до адміністративно-територіального поділу на 3 губернії, а ті у свою чергу – на повіти. У політичному відношенні українські землі у кінці XVIII ст. втратили гетьманщину – особливу форму української державності і перетворилися на звичайну провінцію Російської імперії. Також згідно з «Жалованной грамотой дворянству» козацька старшина отримала статус російського дворянства, що допомогло їй примиритися із втратою гетьманщини.

У першій половині ХІХ ст. феодально-кріпосницька система Російської імперії переживала кризові явища, що найяскравіше проявилося у створенні таємних товариств, повстання декабристів, а також у створенні та діяльності Кирило-Мефодіївського братства.

Основною галуззю господарства було землеробство. Тому переважна більшість населення складали селяни. Вони поділялися на декілька груп, які розрізнялися між собою ступенем і формою особистої залежності. Найчисленнішою групою були «власницькі» або кріпосні селяни, які мали феодальні повинності. Трохи кращим було положення державних селян, які принципово називалися «вільні сільські обивателі». Близькі за своїм становищем до державних селян були козаки, які ще зберігалися на території колишньої гетьманщини.

Нечисленною, але швидко зростаючою групою населення були міські мешканці: міщани, купці, ремісники. У 30–40-і рр. ХІХ ст. на українських землях, які входили до складу Російської імперії, почався промисловий переворот – процес переходу від ручної праці до машинної та від мануфактури до фабрики. Спочатку здійсненню цього процесу перешкоджало існування кріпацтва, яке гальмувало подальший розвиток.

Українські землі у складі Австрійської монархії

У XVIII ст. у складі Австрійської імперії опинилися західноукраїнські землі (Галичина, Буковина і Закарпаття). В адміністративному відношенні західноукраїнські землі були розділені, тому що Галичина разом із частиною польських земель була виділена в окремий край – «Королівство Галичини та Лодомерії», панівний вплив мала польська шляхта. Пізніше на правах окремого округу до цього утворення була приєднана і Буковина. Переважне місце займали румунські феодали. Закарпаття ж входило до складу Угорського королівства з переважанням угорських феодалів. Таким чином українські землі опинилися під подвійним національним гнітом. Це серйозно відбилося на розвитку політичних процесів, зокрема, під час революції 1848 року українці виступили на боці панівної династії Габсбургів.

Протягом розглянутого періоду основою економіки краю залишалося сільське господарство, головним чином, землеробство. Більша частина земельних угідь (більше 50 %) належала поміщикам та казні. Важливе місце у сільському господарстві займало тваринництво.

Феодально-кріпосницьке сільське господарство західноукраїнських земель не витримувало конкуренції на ринках європейських країн, виявило тенденцію до занепаду, який переріс у кризу в середині 40-х рр. ХІХ ст. Щодо промисловості західноукраїнські землі переживали період промислового застою, оскільки промисловість залишалася на ремісницько-мануфактурному рівні. Промисловий переворот тут почався ще з більшим запізненням, ніж на землях, що входили до складу Росії.

Феодально-абсолютистська монархія Габсбургів проводила реакційну централізаторську внутрішню політику. Життя вимагало звільнення від феодальних пут і забезпечення нормальних умов для становлення нового буржуазного порядку. Тому революційні події 1848 р. охопили і західноукраїнські землі. Революція мала антифеодальний, буржуазно-демократичний характер і принесла підданим Австрійської імперії буржуазні свободи і конституційну владу, а сільському населенню Галичини, Закарпаття і Буковини – довгоочікуване скасування кріпацтва.

Поиск по сайту: