Загальна характеристика військових злочинів

Військовими злочинами - визнаються злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

Родовий об'єкт - встановлений порядок несення або проходження військової служби.
Об'єктивна сторона: полягає у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що порушує встановлений порядок несення або проходження військової служби. Вчинені як шляхом дії, так і бездіяльності.

Суб'єктивна сторона військових злочинів характеризується або умисною виною, виною з необережності.
Суб'єкти:
- військовослужбовці Збройних Сил Укр.;
- військовослужбовці Служби безпеки Укр.,
- прикордонних військ Укр.,
- внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ Укр.;
- військовослужбовці військових формувань, утворених відповідно до законів Укр.;
- особи, щодо яких є спеціальна вказівка в законодавстві Укр.;

- військовозобов'язані під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

23.Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку (комп’ютерні злочини) – це суспільно небезпечні та проти­правні діяння, що посягають на суспільні відносини у сфері безпеки комп’ютерної інформації та нормального функціонування електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем і комп’ютерних мереж та мереж електрозв’язку, заподіюючи їм шкоду чи ставлячи під загрозу заподіяння такої шкоди.

Родовим об’єктом цих злочинів – урегульовані законодавством суспільні відносини, що забезпечують безпеку комп’ютерної інформації та нормальне функціонування електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку. Безпо­середніми об’єктами зазначених злочинів можуть бути: встановлений порядок обробки інформації в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або мережах електрозв’язку; безпека обробки комп’ютерної інформації чи інформації, що передається мережами електрозв’язку; встановлений порядок обігу інформації з обмеженим доступом тощо. Додатковими обов'язковими безпосередніми об’єктами комп’ютерних злочинів є відносини власності на інформацію, що обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах чи мережах електрозв’язку, а також право користу­вачів на доступ до зазначеної інформації та користування нею.

Об’єктивна сторона цих злочинів виявляється в активних діях. Порушення правил експлуатації ЕОМ (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється (ст. 363) може вчинятися шляхом злочинної бездіяльності.

Суб’єкт злочинів – загальний (фізична осудна особа 16 років). У деяких випадках суб’єкт може бути спеціальний – особа, що має право доступу до інформації, яка обробляється в ЕОМ, автоматизова­них системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації (ст. 362), або особа, що відповідає за експлуатацію ЕОМ, автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку (ст. 363).

Суб’єктивна сторона цих злочинів характеризується, переважно умисною виною. Злочин, передбачений ст. 363 КК, має необережну форму вини, що визначається характером ставлення винного до наслідків. Власне ж дія (бездіяльність) при порушенні правил експлуатації ЕОМ може бути як умисною, так і вчиненою з необережності. Створення шкідливих програмних або технічних засобів, призначених для несанкціо­нованого втручання в роботу ЕОМ (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж або мереж електрозв’язку є злочинними за умови, коли ці дії вчинено з метою використання, розповсюдження чи збуту таких засобів (ст. 361¹ КК). В інших злочинах мотив і мета можуть бути різними – корисливість, хуліганство, помста, заздрість, підрив репутації, приховування іншого злочину тощо.

Кваліфікуючі ознаки злочинів у сфері використання ЕОМ (комп’ютерів), систем і комп’ютерних мереж та мереж електрозв’язку є вчинення таких діянь:

1) повторно;

2) за попередньою змовою групою осіб;

3) заподіянням значної шкоди

24.Громадський порядок (І. М. Даньшин) – це порядок вольових суспільних відносин, які складаються в процес усвідомленого і добровільного дотримання громадинами встановлених у нормах права і інших нормах неюридичного характеру правил поведінки у сфері спілкування і тим самим забезпечують злагоджене і стійке життя людей в суспільстві

Моральність (В. О. Навроцький) – “суспільні відносини, які складаються, щоб забезпечити поведінку людей в суспільстві на основі загальноприйнятих правил взаємної поваги, сором’язливості, розрізнення соціальної і інтимної сторін життя та не афішування останньої, поваги до цінностей, які сповідують інші члени суспільства, виховання підростаючого покоління в дусі поваги до моральних цінностей суспільства”

Обов’язковими та факультативними додатковими безпосередніми об’єктами в залежності від форм вчинення злочину та кваліфікуючих ознак, можуть виступати життя та здоров’я особи, відносини власності, авторитет органів державної влади, громадська безпека та ін.

З об’єктивної сторони більшість злочинів проти громадського порядку та моральності вчинюються шляхом активних дій.

Суб’єктом злочинів проти громадського порядку та моральності можуть бути, як правило, фізичні осудні особи, які досягли на момент вчинення злочину 16 років.

Суб’єктивна сторона злочинів проти громадського порядку та моральності характеризується умисною формою вини. У більшості випадків умисел прямий. Необхідною ознакою окремих складів злочинів проти громадського порядку та моральності є мотив та мета

25. «Злочини проти життя та здоров'я особи». Цим розділом охоплюється три види злочинних пося­гань: 1) злочини проти життя особи; б) злочини проти здоров'я особи; в) злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи.

Кожен вид зазначених злочинів може бути відповідним чином класифікований.

Злочини проти життя особи поділяються на вбивства (стат­ті 115-119) та доведення до самогубства (ст. 120).

У свою чергу, вбивства поділяються на: а) просте умисне вбив­ство (ч. 1 ст. 115), б) умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (кваліфіковані види вбивства) (ч. 2 ст. 115), в) умисне вбивство при пом'якшуючих обставинах (привілейовані види вбивства) вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116), матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117), при перевищенні меж не­обхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118), г) вбивство через необережність (ст. 119).

Злочини проти здоров'я є трьох видів: 1) тілесні ушкодження;

2) завдання фізичних або моральних страждань;

3) зараження соці­альними хворобами.

Тілесні ушкодження поділяються на: умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121), умисне середньої тяжкості тілесне ушко­дження (ст. 122), умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання (ст. 123), умисне заподі­яння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необ­хідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 124), умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125), необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушко­дження (ст. 128).

До злочинів, які полягають у завданні фізичних або моральних страждань, належать: побої і мордування (ст. 126), катування (ст. 127), погроза вбивством (ст. 129).

Безпосереднім об'єктом кожного із злочинів проти життя осо­би є життя людини. Кримінально-правовій охороні підлягає життя будь-якої людини, незалежно від її соціальних, демографічних і медичних показників. За кримінальним правом України, вбивст­вом буде й позбавлення життя потерпілої особи на її прохання.

З об'єктивної сторони всі злочини проти життя є злочини з матеріальними складами, оскільки вважаються закінченими з мо­менту настання суспільне небезпечного наслідку - смерті людини, а при доведенні до самогубства (ст. 120) - наслідку у виді само­губства або замаху на нього

Суб'єктом злочинів проти життя є осудна фізична особа, яка досягла 14-ти (статті 115-117) або 16-ти років (статті 118-120).

Суб'єктивна сторона злочинів проти життя може характери­зуватися: умисною виною (статті 115-118); необережною виною (ст. 119); умисною чи необережною виною (ст. 120).

Мотив і мета, а також емоційний стан винного уряді випадків є обов'язковими ознаками складу вбивства: вони роблять його кваліфікованим (пункти 6, 7, 8, 9, 11 ч. 2 ст. 115) або навпаки привілейованим (ст. 116).

Склад умисного вбивства може бути простим (ч. 1 ст. 115), кваліфікованим (ч. 2 ст. 115) та привілейованим (статті 116-118).

Поиск по сайту: