Теоретична лінгвістика

Теоретична лінгвістика досліджує мовні закони та формулює їх як теорії. Вона акумулює та ставить під сумнів висновки щодо мови. Наприклад, піддає сумніву та перевіряє, що мова:

1) є системою;

2) керується певними правилами;

3) базується на підсвідомих знаннях;

4) має компоненти: фонологію, синтаксис та семантику.

Кожне з цих тверджень може бути перевіреним, підтвердженим або запереченим. Це – інтерпретація фактів, а не самі факти. Завдання: зрозуміти те, за чим вони спостерігають та пояснити чому людська мова є тим, чим вона є. Для цього створюються моделі мови (графічні портрети структури мов).

Вона буває:

емпіричною (декскриптивною): описує реальне мовлення, цікавиться мовною поведінкою та знаннями людей через те, що вони говорять і як вони це роблять. У дескриптивній лінгвістицінемає поняття правильно-неправильно;

нормативною (прескриптивною, регулятивною): вказує, як «потрібно» говорити і писати, визначає стандартний варіант мови для функціонування у головних сферах життя держави: освіта, уряд, торгівля, право, спілкування між людьми, розділеними великими відстанями, з великими культурними відмінностями та відстанню у часі. Функціонує через створення граматик, словників та підручників зі стилю.

Таким чином теоретичні лінгвісти намагаються сформулювати загальні положення про те, що можливо і що неможливо стосовно мов. Вони визначають загальні принципи, які керують мовою. Також теоретичні лінгвісти визначають принципи деяких під дисциплін у межах лінгвістики: фонетика, фонологія, морфологія, синтаксис, семантика, прагматика, дискурсивний аналіз.

Прикладна лінгвістика – напрям у лінгвістиці, який опрацьовує методи розв’язання практичних завдань, пов’язаних із використанням мови і зорієнтований на задоволення суспільних потреб.

3. Розуміння терміну «прикладна лінгвістика». Покликання прикладної лінгвістики та напрями її досліджень.

Прикладна лінгвістика є повноправним розділом мовознавства, спрямованим на розв'язання практичних завдань різних галузей науки й техніки, повсякденного життя людини, суспільства на підставі теоретичного доробку досліджень мови й мовлення.

Об'єктом прикладної лінгвістики є практичні завдання, для розв'язання яких потрібно залучення доробку мовознавства, а предметом - способи їхнього розв'язання.

Як самостійна лінгвістична дисципліна прикладна лінгвістика виокремилася у другій половині XX ст., хоч завдання прикладного характеру (приміром, створення алфавітів, систем письма, орфографії, різних словників і довідників, транслітераційних і транскрипційних систем, навчання іноземній мові, тлумачення й коментування текстів, перекладу тощо) мовознавство вирішувало ще з давніх-давен.

Термін «прикладна лінгвістика» з'явився наприкінці 20-х p. p. XX ст. (в англомовній традиції термін «applied linguistics)), як вважають, почав використовуватися у другій половині 50-х p. p.). У 1956 році в університеті Единбурга було відкрито школу прикладної лінгвістики під керівництвом Дж. Кетфорда, а у 1957 році у Вашингтоні було засновано Центр прикладної лінгвістики під керівництвом Ч. Фергюсона. Ці дві установи відрізнялися спектром завдань, але головною метою обох було поширення навчання англійській мові по всьому світу. Сьогодні англо-американська прикладна лінгвістика набула нових дослідницьких векторів, зокрема, розробки проблем мовної політики, мовного планування, лексикографії, мовної терапії, білінгвізму та полілінгвізму, методики викладання іноземних мов, застосування мовних особливостей у сфері судочинства тощо. Деякі мовознавці залучають до прикладних лінгвістичних досліджень проблеми стилістики, генристики, аналізу дискурсу, перекладу, соціолінгвістики, конверсаційного аналізу і т. ін. [Grabe, Kaplan 1992]. Англійською мовою виходять періодичні наукові журнали «Прикладна лінгвістика», «Міжнародний журнал прикладної лінгвістики», «Щорічний огляд із прикладної лінгвістики», «Міжнародний огляд прикладної лінгвістики».

У СРСР термін «прикладна лінгвістика» почав широко використовуватися із 50-х p.p. XX століття, що насамперед пов'язувалося не з методикою викладання мови, як це було на початку становлення прикладної лінгвістики в зарубіжному мовознавстві, а з розробкою комп'ютерних технологій, зокрема, автоматизованих систем інформаційного пошуку, обробки тексту тощо.

В англо-американській лінгвістичній енциклопедії зазначено, що, можливо, немає такої сфери гуманітарних і суспільних наук, яка б викликала стільки дискусій, як прикладна лінгвістика [The Linguistic encyclopedia 2004, 22]. Дискусійними є питання статусу прикладної лінгвістики як окремої мовознавчої галузі, наявності в цій дисципліні теоретичного компонента, розмежування прикладних і неприкладних лінгвістичних досліджень, співвідношення між прикладним мовознавством і комп'ютерною лінгвістикою, перекладознавством, методикою викладання мови, соціо- та психолінгвістикою тощо.

Існують різні підходи до розгляду співвідношення лінгвістичних галузей і прикладного мовознавства.Чимало дослідників протиставляють теоретичну лінгвістику прикладній на підставі використання комп'ютерних технологій. Представники різних країн (представник Единбурзької школи X. Відовсон, українська дослідниця Н. Бардіна, росіяни А. Баранов, Б. Городецький, І. Арнольд) включають різноманітні дослідження до сфер прикладної лінгвістики: переклад (його теорія та практика), методику викладання іноземних мов лінгводидактику, психолінгвістику, термінознавство, соціолінгвістику, лексикографію, практичну стилістику, теорію штучних мов, прикладну риторику, теорію масової комунікації, текстологію, нормування мови й мовне планування, польову лінгвістику, теорію писемності, методи лікування мовних дефектів тощо.

Такі розбіжності у тлумаченні прикладного мовознавства зумовлюють висновок про те, що його сфера залишається нечіткою через невизначеність межі між теоретичним і прикладним аспектами мовознавчих досліджень, а також через загальну тенденцію сучасної лінгвістики до експансіонізму, який виявляється як у вторгненні до лінгвістичних студій знань різних галузей науки, так й у використанні мовознавчого доробку щодо інших галузей знань.

Прикладна лінгвістика не є широкою науковою програмою, «парасольковою» галуззю, як когнітивна наука або комунікативна лінгвістика, не є вона й маргінальною галуззю, як психолінгвістика, соціолінгвістика, - прикладне мовознавство є унікальною лінгвістичною дисципліною, інструментом множинної інтеграції мовознавства й різноманітних галузей науки й техніки. Це визначає широкий спектр напрямів прикладних досліджень лінгвістики.

З функціональної точки зору прикладна лінгвістика – наукова дисципліна, в якій вивчаються і розробляються способи оптимізації функціонування мови.

Комунікативна функція:

- теорія перекладу;

- машинний переклад;

- теорія і практика викладання рідної та нерідної мови;

- теорія та практика інформаційно-пошукових систем;

- створення інформаційних та штучних мов;

- теорії кодування.

Соціальна функція (частина комунікативної функції):

- соціолінгвістика;

- мовне планування та політика;

- орфографія та орфоепія;

- теорія впливу;

- політична лінгвістика.

Епістемна функція:

- лексикографія;

- термінологія та термінографія;

- корпусна та польова лінгвістика.

Когнітивна функція:

- комп’ютерна лінгвістика;

- лінгвістична кримінологія;

- психолінгвістика;

- квантативна лінгвістика.

Дискусійною проблемою є розмежування прикладної й комп'ютерної лінгвістики, що через майже одночасне їхнє становлення та спільне спрямування на розв'язання прикладних задач спершу ототожнювалися.

4) Методи прикладної лінгвістики.

Кожна конкретна прикладна дисципліна має свій унікальний набір методів:

квантативна лінгвістика – використовує кількісні (простий підрахунок частоти вживання мовних одиниць) та статистичні (використання різних формул для виявлення правил розподілу мовних одиниць у мовленні, для виміру зв’язків між мовними елементами, для встановлення залежності між якісними та кількісними характеристиками мови) методи.

комп’ютерна лінгвістика – методи теорії програмування і представлення знань.

Поиск по сайту: