Теоретична соціологія

На цьому рівні суспільство вивчають як єдиний соці­альний організм, акцентуючи на глобальних проблемах. Отримані знання встановлюють сутнісний зв'язок між окремими підсистемами суспільства, якнайзагальніше описують їх.

Донедавна єдиною концепцією, що вивчає специфі­ку соціальних процесів, закономірності розвитку су­спільства, у нас вважали історичний матеріалізм. То­му теоретичну соціологію ототожнювали з історичним матеріалізмом (вчення про загальні закони та рушійні сили розвитку суспільства: економічний розвиток, зміни у засобах виробництва, поділ суспільства на класи і боротьба між ними).

Людство виробило багато концепцій, які поясню­ють закономірності розвитку цивілізації. Так, напри­кінці XIX - - на початку XX ст. поширення набули соціологія історії, біологічний, географічний і психо­логічний напрями у соціології; у середині XX ст. — теорії соціальної стратифікації, постіндустріального суспільства, конвергенції. Теоретична соціологія охоп­лює різноманітні течії, школи, напрями, які зі своїх методологічних позицій пояснюють розвиток суспіль­ства. Вона має самостійний статус із вищим рівнем до­стовірного, узагальнюючого знання про соціальні про­цеси, формування і розвиток соціальних відносин, про закономірності соціального життя.

Теоретична соціологія вирішує низку завдань:

— створення засад для опису і пояснення явищ, фактів соціальної дійсності у термінах і категоріях, які відображають їх сутнісні характеристики, спільні
та відмінні риси;

— орієнтація на комплексний підхід до вивчення соціальних явищ і процесів;

— розкриття сутності соціальних законів (загаль­них і спеціальних);

— формування методологічної бази для соціологіч­ного пізнання дійсності;

— виявлення загальних закономірностей соціаль­ного розвитку суспільства, а також вироблення мето­дологічних засад розвитку спеціальних соціологічних
теорій та емпіричних досліджень;

— інтеграція, синтез, узагальнення розрізненихзнань, здобутих емпіричним шляхом, формування їх у систему висновків, узагальнень, понять, категорій, за­конів тощо.

Структуру теоретичної соціології формують такі компоненти:

—система загальних і специфічних законів, що ви­являють і закріплюють типові, відносно сталі зв'язкив суспільстві, його соціальних інститутах і системах;

—система постулатів, аксіом та інших тверджень про соціальне життя суспільства;

—логіка висновків і доведень, використовуваних для обґрунтування соціальних висновків, прогнозів, тенденцій і закономірностей у соціальному житті су­спільства;

—загальний і спеціальний соціологічний катего­ріальний апарат;

—обґрунтування різних підходів до аналізу об'єк­та і суб'єкта досліджень;

—система пізнавальних методів і процедур, яка забезпечує повноту опису, пояснення і передбачення соціальних явищ і процесів на певному рівні соціаль­ної організації суспільства;

—емпірична база (зафіксовані факти), що потребує теоретичної інтерпретації.

Західні вчені поділяють соціологічну науку на макро- і мікросоціологію. Макросоціологія вивчає будову суспільства, взаємозалежність і взаємодію його, структурних утворень. Мікросоціологія зорієн­тована на вивчення механізмів взаємодії людей на особистісному рівні, який вважається базовим і вирі­шальним у формуванні складніших форм соціальної поведінки.

Ці рівні взаємопов'язані, оскільки безпосередня по­всякденна поведінка людей відбувається в межах конк­ретних соціальних систем, структур та інститутів.

Схема 5. Взаємодія макро- і мікросоціології

Поиск по сайту: