Спеціальні соціологічні теорії

Вони вивчають закономірності розвитку окремих соціальних спільнот, функціонування соціальних ін­ститутів І процесів. Значення їх зумовлене багатьма чинниками:

1. Спеціальні соціологічні теорії постають як само­стійний рівень соціологічного знання. Кожна з них не тільки має свій особливий предмет, категорії, комплекс термінів, а й виробляє особливий підхід до вивчення су спільних процесів І явищ, який, у свою чергу, зумов­лює особливості вироблення й застосування конкретної методики. Все це збагачує соціологічні знання

2. Спеціальні соціологічні теорії дають змогу своє­часно опанувати, осмислити конкретні соціальні механізми, спрогнозувати їх розвиток. З цим завданням за гальнотеоретична соціологія, навіть маючи певний зв'язок із соціальною практикою, справитися не мо­же, адже сучасний стан суспільства характеризується винятковим динамізмом, складністю, суперечливістю а тому потребує застосування конкретного наукового інструментарію.

Загальнотеоретична соціологія, осмислюючи за­гальні процеси та закономірності розвитку суспільства, не має можливості й необхідності пояснювати функціонують і розвиваються різноманітні соціальні спільноти (національно-етнічні, соціально-демографічні тощо), соціальні інститути (сім'я, держава, трудовий колектив), як відбуваються соціальні процеси (трудова Діяльність, соціальні конфлікти, соціальні відхилення). Якщо прикладні функції загальнотеоретичної соціології — пояснення, прогнозування, вироблення нау" нових засад для регулювання масштабних соціальних процесів у тривалій перспективі, то функції спеціальних соціологічних теорій полягають у виробленні науково обґрунтованих рекомендацій для управління со­ціальними процесами у короткостроковій перспективі та в окремих сферах суспільного життя.

Ідея впровадження цих теорій виникла під час наукової дискусії між двома видатними американськимисоціологами Толкоттом Парсонсом (1902-1979)

Робертом Мертоном (нар. у 1910 р.). т. Парсонс ввжав за необхідне вироблення суперзагальної теооії яка б мала всеохопний характер. Р. Мертон дотримувався думки, що такі грандіозні теоретичні схеми є пе­редчасними, оскільки ще не закладені емпіричні засади для їх здійснення. Тому він ратував за вироблення теорій, які б займалися вивченням конкретних проб лем суспільного життя, мали тісний зв'язок з емпірикою, давши їм назву «теорії середнього рівня». Головна їх мета — у забезпеченні гнучкого зв'язку між теоретичним та емпіричним рівнями соціологічного дослідження. Засобом побудови теорій середнього рівня Р.Мертон вважав структурно-функціональний аналіз. Йому належить авторство однієї з перших теорій середнього рівня — теорії соціальної аномії.

Однак концепції щодо теорій середнього рівня були відомі ще до Р. Мертона: до молодіжних проблем v концепції про життя людських поколінь звертався О. Конт, до теорії бюрократії — німецький вчений Макс Вебер (1864-1920), до проблем пращ німецький мислитель Карл Маркс (1818—1883) Еміль Дюркгейм та ін.

Виникнення теорій середнього рівня відіграло позитивну роль у боротьбі з емпіризмом, загострило інтерес соціології до теоретичних пошуків, привернуло до неї увагу авторитетних учених, широких верств населення, які побачили можливості цієї науки у вивченні їх" проблем, інтересів, поглядів, життя загалом.

Поняття «теорії середнього рівня» нерідко вжива­ють за аналогією до поняття «спеціальні соціологічні теорії», під яким розуміють установлення логіко-емпіричних зв'язків між окремими групами змінних, що вивчаються. Ці теорії ідентифікують з навчальними дисциплінами. Водночас вони є не стільки теоріями, скільки диференційованою сукупністю узагальнень емпіричних досліджень різних сфер життя.

Останнім часом спеціальні соціологічні теорії набули бурхливого розвитку. Це зумовлено різким розширен­ням кола проблем, які вивчає соціологія, завдяки чому, наприклад, виокремилися такі соціальні теорії, як елек­торальна соціологія, соціологія життя, соціологія девіантної (збоченої) поведінки, соціологія влади тощо.

Позначилося і відгалуження від основних соціоло­гічних теорій нових спрямувань. Наприклад, своєрід­ним напрямом соціології праці є соціологія організа­цій, соціологія професій, соціологія підприємництва, економічна соціологія тощо.

Значна кількість нових соціологічних теорій виникла внаслідок інтеграції соціології з іншими нау­ками міждисциплінарної взаємодії. Так постали еко­номічна соціологія, медична соціологія тощо, які на­лежать до галузевої соціології.

Спеціальні соціологічні теорії виконують такі завдання:

—вироблення спеціальних термінів і категоріаль­ного апарату, які відображають сутність явищ конк­ретної соціальної сфери;

—розробка методів соціологічних досліджень, най­більш адекватних досліджуваним процесам та яви­щам;

—вивчення закономірностей і соціальних механіз­мів, які зумовлюють функціонування і розвиток окре­мих сфер суспільного життя та громадської свідомості;

—вивчення соціальних функцій певної соціальної підсистеми.

Особливе місце у науковій характеристиці спе­ціальних соціологічних теорій посідає їх класифіка­ція, щодо критеріїв якої існують розбіжності в погля­дах. Одні вчені (Г. Осипов) розрізняють шість груп соціологічних об'єктів, які необхідно досліджувати за допомогою спеціальних соціологічних теорій:

— головні умови і форми життєдіяльності суспіль­ства (соціологія техніки, соціологія праці, соціологія побуту, соціологія трудових колективів, соціологія сі­м'ї, соціологія робочого і позаробочого часу тощо);

— соціальна структура суспільства (соціологічні теорії, які вивчають функціонування соціальних верств, класів, груп, соціально-етнічні і національні
відносини, соціологія молоді тощо);

— соціально-професійна структура (соціологія про­фесій, промислова соціологія тощо);

— соціально-територіальні спільноти (соціологія міста, соціологія села тощо);

— соціально-політична організація суспільства і соціальні інститути (соціологія політики, соціологія права, соціологія освіти, соціологія науки тощо);

— відносини людини і суспільства (соціологія осо­бистості, соціальні проблеми способу життя, соціологія культури, соціологія виховання, соціологія громадської думки, соціологія засобів масової інформації тощо).

Інші вчені (М. Руткевич) виокремлюють три голов­ні групи спеціальних соціологічних теорій:

1. Соціологічні теорії, які вивчають певні пошире­ні сфери людської діяльності (праця, дозвілля тощо).

2. Соціологічні теорії, які досліджують взаємодію особистості з суспільством, тобто різні соціальні групи (особистість, сім'я, колектив, місто, село тощо).

3. Соціологічні теорії, які виникли на межі соціо­логії і наук, що вивчають окремі сфери життя суспіль­ства (політика, наука, право тощо).

Найвдалішою у теоретичному і практичному аспек­тах прийнято вважати таку класифікацію спеціальних соціологічних теорій:

1.Спеціальні соціологічні теорії. Вивчають со­ціальні закони, закономірності функціонування і роз­витку соціальних спільнот. Усі вони безпосередньо пов'язані з предметом соціології як науки (теорія со­ціальної структури, теорія соціальної стратифікації, теорія соціальних систем, теорія соціального розвит­ку, теорія соціальних конфліктів).

2. Галузеві соціологічні теорії. Назва має умовний характер і свідчить, що критерієм диференціації в да­ному разі є окремі сфери суспільного життя і форми
масової свідомості (соціологія праці, соціологія науки, соціологія освіти, соціологія дозвілля тощо).

3. Особлива група. Соціологічні теорії (соціологія особистості, соціологія молоді, соціологія мистецтва, соціологія моралі тощо).

4. Соціологічні теорії вузького значення (теорія бюрократії, теорія референтних груп, теорія мотивації та ін.).

Поиск по сайту: