Функції соціології праці та зайнятості

Сфера праці завжди була об'єктом вивчення при­родничих (фізіологія, психологія, ергономіка), су­спільних (філософія, історія, соціологія), економічних (політекономія) наук. Важливе місце серед них посі­дає соціологія праці та зайнятості.

Соціологія праці та зайнятості — галузева соціологічна тео рія, яка вивчає закономірності формування, функціонування і розвитку соціальних утворень (систем, спільнот та інститутів) у сфері праці й пов'язані з ними процеси та явища. Праця — основа функціонування та розвитку люд­ського суспільства, її соціальна сутність зумовлена кількома чинниками. По-перше, вона є процесом вза­ємодії людини і природи, в якому людина своєю діяль­ністю опосередковує, регулює обмін речовин між со­бою і природою. По-друге, людина, впливаючи на при­роду, використовуючи та змінюючи її для задоволення своїх матеріальних та духовних потреб, не тільки створює матеріальні та духовні блага, а й змінює вла­сну природу, розвиває здібності й нахили, виробляє соціальне необхідні якості, формує себе як особис­тість. Праця є фундаментом, на якому базуються со­ціальні процеси, формуються соціальні відносини. Во­на змінює становище, формує соціальний та професій­ний портрет особистості.

Праця — не тільки економічна, а й соціологічна категорія. Об'єктом соціології праці та зайнятості є праця як суспільне значуще явище, предметом — структура і механізми соціально-трудових відносин, соціальні процеси у сфері праці. Особливості соціоло­гічного вивчення праці полягають насамперед у сис­темності та комплексності дослідження соціальних і соціально-психологічних явищ у сфері праці (з ураху­ванням способу життя, інших чинників, що вплива­ють на трудову діяльність людини).

Соціологія праці та зайнятості виконує низку функцій.

Теоретико-пізнавальна функція. Полягає у дос­лідженні соціальних явищ, процесів у сфері праці, з'я­суванні ролі праці у житті сучасного суспільства і люди­ни, аналізі ринку праці як регулятора мобільності трудових ресурсів, вивченні соціально-професійної структу-суспільства, пошуку шляхів оптимальної реалізації удового потенціалу сучасного працівника тощо.

Прогностична функція. Виявляє себе у виробленні коротко- та довгострокових прогнозів щодо тенденцій функціонування соціально-трудових відносин, соціальних процесів у сфері праці.

Дослідницька функція. Суть її — в дослідженні соціальних проблем у сфері праці: ставлення робітників по праці, поведінки на ринку праці роботодавців та національних працівників, особливостей трудової мотивації, трудової адаптації молоді тощо.

Інформаційна функція. Сприяє отриманню за результатами соціологічних досліджень необхідної інформації для вирішення соціальних проблем і протиріч, що супроводжують трудову діяльність людини.

Управлінська функція. Стрижнем її є формування соціальної політики у сфері праці, створенні системи соціальних гарантій, соціального захисту працюючих, [розробці науково обґрунтованих програм соціально-економічного розвитку трудових колективів, організацій.

Соціально-технологічна функція. Пов'язана із розробкою і впровадженням у життя соціальних техноло­гій, спрямованих на регулювання процесів адаптації, розвитку професійної кар'єри працівників, формуван­ня соціально-психологічного клімату в колективі, ви­рішення конфліктних ситуацій.

Світоглядна функція. Покликана формувати в суб'єктів виробничої діяльності соціологічний погляд на сучасну сферу праці.

Реалізуючи свої функції, соціологія праці та за­йнятості взаємодіє з багатьма соціологічними і несоціологічними галузями знань/які зі своєї точки зору досліджують соціальні аспекти праці.

Сутність праці як соціального явища виявляється в її функціях, найголовнішими з яких є:

— виробнича, яка виявляється у створенні мате­ріально-культурних благ, забезпеченні суспільства предметами та послугами;

— соціально-відновлювальна, забезпечення життє­діяльності, матеріального добробуту працівників та їх сімей за рахунок заробітної плати та інших видів ви­
нагородження;

— соціально-диференційна, яка виявляється у сут­тєвих відмінностях соціальних рис працівників, зумо­влених соціально-економічною неоднорідністю праці.

— статусна, яка, будучи тісно пов'язаною із соціально-диференційною, зумовлена неоднаковим зна­ченням у суспільстві різних видів праці;

— формування особистості. Виявляється в тому, що прогрес виробництва має забезпечувати вільний розвиток сутнісних сил особистості, який залежить від
матеріально-технічної бази, системи освіти, професій­ного навчання тощо. Праця повинна стати сферою самореалізації, самоствердження людини;

— ціннісна, сутність якої полягає у формуванні в працівників ціннісних установок, мотиваційної сфери, життєвих цілей і планів на майбутнє.

Поиск по сайту: