Сутність, предмет, об'єкт, функції соціології молоді

Проблеми молоді, її освіти, виховання, соціального становлення, участі у суспільному житті перебувають у центрі уваги і на стику різних наук. Соціологія відносить їх до найважливіших. Зважаючи на те, що соціальний портрет молоді формується під впливом рі­зноманітних суспільно-політичних і соціальних чин­ників, соціологія виявляє інтерес до того, яку роль відіграватимуть для молоді певні соціальні цінності, норми моралі, традиції тощо. Цими ж питаннями переймається ювентологія (наука про різноманітні особливості молоді) — складова сучасної науки про людину.

Соціальне самопочуття молоді є одним з головних показників розвитку суспільства, а проблема форму­вання її свідомості — однією з провідних у соціології. Для того щоб формування молоді відбувалося адекват­но суспільним процесам, необхідно визначити її роль і місце в суспільстві, з'ясувати її труднощі та проблеми. Серед них є традиційні — кохання, дружба, пошуки сенсу життя, створення сім'ї тощо. Вирішення бага­тьох проблем залежить від факторів соціального жит­тя. Йдеться про вибір професії, життєвого шляху, са­мовизначення, професійну мобільність тощо. Не менш актуальними є здоров'я, освіта молоді, спілкування її з дорослими й однолітками.

Вивчаючи молодіжні проблеми, неможливо обходитися простим констатуванням позитивних чи тривожних фактів життєдіяльності молодих людей. Потрібен глибокий системний аналіз буття молоді, чим і покликана займатися соціологія молоді.

Соціологія молоді — галузь соціології, яка досліджує соціаль­но-демографічну спільність суспільства, що перебуває в про­цесі переходу від дитинства до дорослого життя і переживає стан сімейної та позасімейної соціалізації, інтерналізації норм і цінностей, творення соціальних і професійних очікувань, ро­лей, статусу.

Соціологія молоді функціонує на трьох рівнях - загальнометодологічному, спеціально-теоретичному та емпіричному, що дає змогу дотримуватися єдності ви­хідних методологічних понять, операційних визначень стосовно історичного змісту та емпіричних індикато­рів. На перших двох рівнях відбувається науково достовірне визначення молоді з урахуванням конкрет­но-історичних умов її існування і розвитку; обґрунтування сутнісних специфічних особливостей цієї спільноти, які зумовлюють відмінність молоді від інших соціальних груп і спільнот суспільства; з'ясування об'єктивних і суб'єктивних чинників, що визначають якісну своєрідність молодого покоління. Емпіричний рівень функціонування соціології молоді на основі на­копиченого матеріалу та нової соціологічної інформа­ції сприяє поглибленому розумінню молодіжних проб­лем, розкриттю їх тісного зв'язку з проблемами су­спільства, переслідує мету оперативного реагування на нові явища в молодіжному середовищі та прогнозу­вання їх розвитку.

У західних країнах соціологічний інтерес до моло­діжної проблематики посилювався у періоди загост­рення так званих «молодіжних» проблем — значний сплеск злочинності, наркоманії, кризові явища у сфе­рі праці (безробіття), освіти, прояви політичного, на­ціонального, екстремізму тощо. Від соціології суспіль­ство жадало рекомендацій, соціальних технологій, які б могли допомогти йому у вирішенні цих проблем. То­му головна увага спрямовувалася передусім на прак­тичне розв'язання проблеми, а теоретичний аспект здебільшого ігнорувався. Внаслідок цього у деяких за­хідних країнах соціологія молоді не має самостійного наукового статусу, вона більш пов'язана із соціальною практикою, ніж із теорією.

В Україні склалася подібна ситуація, хоча причини цього дещо інші: насамперед нехтування реальними молодіжними проблемами у колишньому Радянському Союзі, недостатня увага до них в сучасних умовах; «нормативний» підхід до вивчення соціальних процесів у молодіжному середовищі, який панував у суспільних науках, коли певні прогресивні вияви, явища, притаманні окремим прошаркам молоді, приписувались усій молоді країни; розгляд молоді винят­ково як об'єкта впливу з боку соціальних інститутів. Це спричинило недорозвинутість теоретичних засад соціології молоді, особливості соціологічних дослі­джень молодіжних проблем на сучасному етапі.

Предмет соціологи молоді охоплює такі аспекти:

—вироблення понятійно-категоріального апарату для визначення сутності молоді, специфіки її життєді­яльності в суспільстві;

—аналіз стану та динаміки ціннісних орієнтацій молоді;

—вивчення процесів формування політичних, мо­ральних, професійних та естетичних інтересів і позицій;

—вивчення чинників, які впливають на формуван­ня свідомості та реальної поведінки різних груп молоді;

—визначення поняття «молодь» та встановлення її вікових меж;

—вивчення механізму формування свідомості мо­лоді, співвідношення біологічного та соціального, а та­кож чинників, які впливають на свідомість і поведін­ку людини;

—дослідження взаємодії поколінь і визначення ро­лі вікових етапів у структурі життєвого циклу особи;

—вивчення механізмів соціалізації та виховання молодого покоління, набуття соціальної зрілості та становлення молоді як суб'єкта історії.

Об'єкт соціологи молоді — молодь, тобто велика со­ціально-демографічна група, яку виділяють на підставі сукупності вікових характеристик, особливостей со­ціального стану, соціально-психологічних особливостей.

Функціями соціології молоді є:

—методологічна — забезпечує розробку наукових засад для сучасної соціологічної молодіжної концепції та формування на цій основі сильної державної моло­діжної політики;

—теоретико-пізнавальна — полягає у виробленні специфічного понятійно-категоріального апарату, дослідженні сутнісної характеристики молоді як особливої соціально-демографічної спільноти;

- прогностична — виявляє себе у дослідженні актуальних економічних, правових та соціальних проб­лем молоді, виробленні коротко- і довгострокових прогнозів їх розвитку;

- практична — пов'язана з виробленням сучас­них методик комплексного вивчення молодіжних Проблем, встановленням ефективних механізмів, за­безпеченням тісного зв'язку дослідницьких інститу­тів, лабораторій з державними і громадськими струк­турами, що працюють з молоддю;

- управлінська — реалізується через науково об­ґрунтовані методи та форми діяльності державних, громадських установ щодо регулювання соціальних Процесів у молодіжному середовищі.

Вивчення молодіжних проблем відбувається за ба­гатьма напрямами, у різноманітних сферах життє­діяльності: праці, навчанні, сім'ї, неформальних орга­нізаціях, під час дозвілля, що передбачає активний об­мін інформацією з іншими зацікавленими науками. Наприклад, демографія виявляє тенденції кількісних змін молоді у структурі населення, рівень народжува­ності, смертності, співвідношення кількості молодих чоловіків і жінок тощо. Разом із соціологією молоді вона досліджує проблеми вікових меж, вікової дис­кримінації, зміни поколінь, специфіки соціального статусу молоді, що перебуває у перехідному стані, по­слідовність життєвих подій.

Психологія досліджує вікові особливості свідомості та поведінки молоді, вікові зміни у структурі особис­тості, процес акселерації, динаміку інтелектуального, емоційного розвитку тощо. Соціальна психологія роз­криває специфіку механізмів спілкування, формуван­ня контактних груп, зміни соціальних ролей. Педаго­гіка визначає можливості та засоби виховання і навчання молодої людини, засвоєння нею необхідної інформації, залучення молоді до різноманітних видів діяльності.

Молодіжні проблеми вивчають також соціологія праці, соціологія освіти, соціологія шлюбу і сім'ї, со­ціологія виховання, соціологія девіантної поведінки. Ці галузі соціологічного знання досліджують молодь в окремих сферах її життєдіяльності, їх дані допомагають скласти повнішу картину молодіжних проблем, процесів, явищ.

Соціологія молоді не тільки запозичує здобуті ни­ми знання, а й інтегрує їх у цілісну систему, завдяки чому перебирає на себе функції цілісного системного аналізу молодого покоління у соціальній структурі, політичному, економічному, соціальному й духовному житті суспільства.

Поиск по сайту: