Соціально-економічні теорії

Найпоширенішими серед них є марксизм. З його точки зору (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін) вирішаль­ним фактором соціальних змін є економічний розви­ток, точніше — діалектика взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин.

Кожна з названих груп теорій має свої переваги, але жодна не може розглядатись як вичерпна.

Значні соціальні зміни відбуваються на основі важ­ливих відкриттів і нововведень, тобто інновацій. По­няття «інновація» ввійшло в науку ще в XIX ст. і вживалось при вивченні змін у культурі на противагу поняттю «традиція». Тепер нововведення розглядаєть­ся як певна стадія процесу соціальної зміни. Форму­вання особливої галузі соціології — соціології іннова­ції — відбувалось в основному в координатах соціоло­гії організації.

Інновація — комплексний процес створення, поширення та використання нового практичного засобу (нововведення) для задоволення людських потреб, а також пов'язані з цим ново­введенням зміни в соціальному середовищі.

Інновація — не тільки відкриття, а і його впрова­дження. Саме воно спричиняє суттєві зміни в суспіль­ному житті. Не всі інновації однозначно сприймають­ся суспільством. Різним буває термін їх втілення в життя, яке відбувається шляхом дифузії — передачі інноваційних рис і зразків поведінки від однієї групи до іншої як всередині певного суспільства, так і за йо­го межами.

Інновації є соціокультурним процесом, що вносить у суспільне життя нові культурні зразки. Вони мо­жуть не тільки приєднуватись до існуючих зразків, а й витісняти їх. Так, якщо наукові чи художні іннова­ції в сучасному українському суспільстві приєднують­ся до того, що вже існує, то ринкові відносини можуть поширюватися тільки внаслідок ративно-командних відносин.

Інновації часто вступають у конфлікт з існуючими культурними зразками, цінностями та нормами. Так, спроби масового розвитку фермерства в Україні в 90-ті роки XX ст. наштовхувались на опір місцевих чинов­ників, протидію вкорінених серед селянства колективі­стських традицій, психології зрівнялівки.

Важливу роль у суспільстві відіграє специфічний різновид соціальної інновації — модернізація. У світо­вому контексті вона пов'язується з переходом суспіль­ства від бідності до добробуту та розвитку. Згідно з од­ними підходами модернізацію розглядають як ство­рення масового суспільства, іншими — як ослаблення традиційних спільнот, розширення індивідуального вибору, зростання культурного і релігійного плюралі­зму. Виокремлюють економічну, політичну, соціаль­ну, культурну модернізації.

Динамізм людства в останні десятиріччя дедалі більше визначається переходом від індустріального су­спільства, метою якого є модернізація, до постіндустріального та інформаційного. Воно базується на ство­ренні, споживанні та поширенні інформації, що є ос­новною формою діяльності великої кількості людей. Автори концепції постмодернізму стверджують, що в сучасному світі розгортається глобальний процес фор­мування нового суспільства і нової свідомості.

Сучасний етап науково-технічного прогресу в розви­нутих країнах ґрунтується на такій техніко-економічній та інтелектуальній базі, яка вимагає постійної орі­єнтації не тільки на науково-технічні, але й на органі­заційно-управлінські та соціальні нововведення. Триває пошук нової державної політики у сфері нововведень, орієнтованої на створення в суспільстві постійного сти­мулу до новаторства та підприємливості. Постійні і си­стематичні нововведення стають формою стійкого фун­кціонування всього соціального організму.

Соціальні ефекти інновацій стають особливо ак­туальними. Сучасне суспільство змушене реагувати на інновації, сприймати і засвоювати їх у соціальній, культурній та інших сферах діяльності. Несприйняття їх породжує застій соціального життя, регресивні со­ціальні ефекти. Нединамічне суспільство відстає від суспільств, що прагнуть до інновацій, і не може пре­тендувати на соціальний добробут.

Поиск по сайту: