Предмет, об'єкт і функції соціології громадської думки

Громадська думка є одним з найдавніших феноме­нів суспільного життя. За словами іспанського філосо­фа X. Ортеги-і-Гасета (1883—1955), «закон громадсь­кої думки — це закон всесвітнього тяжіння у царині політичної історії». Зростання її впливу на соціальні відносини пов'язане з демократизацією життя, під­вищенням культурного та освітнього рівня населення,

процесами глобалізації тощо. Аналізом проблем функ­ціонування громадської думки займається спеціальнії соціологічна теорія — соціологія громадської думки.

Соціологія громадської думки — спеціальна соціологічна тео рія, яка вивчає сутність громадської думки, її структуру, функ­ції, канали висловлювання, закономірності її функціонування в різноманітних сферах суспільного життя, політичній, еконо­мічній діяльності, соціальному управлінні.

Предмет соціологи громадської думки — законо­мірності, чинники, механізми формування, розвитку, функціонування та обліку оцінного ставлення великих соціальних груп, верств, класів, народу загалом до ак­туальних проблем дійсності, які викликають суспіль­ний інтерес. ЇЇ об'єкт — громадська думка як стан ма­сової свідомості і як соціальна інституція.

Як спеціальна теорія, соціологія громадської дум­ки виконує функції, пов'язані з дослідженням соціальної реальності, завдяки яким наука поповнює­ться знаннями про суспільні процеси, явища, форму­люючи на їх основі рекомендації щодо вирішення соціальних проблем суспільства загалом, окремих со­ціальних спільнот. Відповідно сукупність її функцій класифікують на пізнавальну, практичну, інформацій­ну, світоглядну, прогностичну, управлінську.

Термін «громадська думка» (англ. раЬИІс оріпіоп) вперше застосував у другій половині XII ст. англійсь­кий державний діяч лорд Д. Солсбері на означення мо­ральної підтримки населенням країни дій парламенту. Поступово цей термін став загальноприйнятим.

Громадська думка — специфічний вияв масової свідомості, що виражається в оцінках (вербальних і невербальних) і ха­рактеризує ставлення людей до суспільне значущих подій і фа­ктів, актуальних проблем суспільного життя.

Як соціальний феномен, громадська думка має та­кі сутнісні характеристики:

— вона є не арифметичною сумою думок окремих індивідів щодо певного питання, а інтегративним утво­ренням, яке має історичні, часові, територіальні особ­ливості, складну структуру і виконує певні функції;

— формується внаслідок висловлювання групи лю­дей, яка є не механічним утворенням, а характеризу­ється певною спільністю інтересів, цілісністю;

— постає лише щодо актуальних для соціальної спільноти чи суспільства проблем, ситуацій;

— її характеризують інтенсивність поширення, стабільність, вагомість, компетентність, соціальнаспрямованість;

— може виражатися як у вербальних судженнях, так і в реальній поведінці;

— часто є конфліктною.

Постає громадська думка у двох вимірах:

—як оцінне судження — йдеться про те, що гро­мадська думка завжди містить оцінку громадськістю конкретних проблем, явищ, процесів суспільного жит­тя ставлення до конкретних об'єктів дійсності. Тому вона є сукупним оцінним судженням певної групи лю­дей щодо подій, явищ соціальної дійсності;

—як важлива соціальна інституція суспільства —у демократичному суспільстві вона є одним з елементів прийняття рішень на всіх рівнях управління (держав­ному регіональному, муніципальному тощо). Як і всі соціальні інституції, громадська думка перетворює невпорядковані, випадкові, стихійні соціальні взаємодії між населенням та політичними, управлінськими
структурами на впорядковані, тривалі, контрольовані, тобто окультурює цю взаємодію, оснащує її механізма­ми та усталеними правилами. На думку сучасного українського соціолога В. Осовського, зміст громадсь­кої думки як соціальної інституції постає як сукупне ставлення, виражене у формі оцінного судження між суб'єктами громадської думки (громадськістю) та
суб'єктами влади з приводу оцінки, змісту, способу розв'язання певної політичної, економічної, екологіч­ної, соціальної проблем.

На різних етапах розвитку суспільства, у різних ти­пах суспільств за різних політичних режимів (тоталі­тарних ліберальних, демократичних) вияв громадсь­кої думки як соціальної інституції має свої особливос­ті Так за тоталітарних режимів вона є безсилою, за ліберальних — береться до уваги за можливістю і тіль­ки за демократичного правління стає дійовою силою, впливаючи на всі процеси суспільного життя.

Громадська думка може бути використана у регу­люванні багатьох сфер життєдіяльності суспільства, найважливіші серед яких.

Соціальні процеси, відносини. До них належать ор­ганізація соціального управління (вироблення, прий­няття та реалізація управлінських рішень); реалізація принципів соціальної політики та соціальної справед­ливості вирішення екологічних проблем, організація еколого-соціального моніторингу; організація процесі]! функціонування трудових колективів та самоврядуван­ня у них; здійснення соціального контролю тощо.

Економічні процеси, відносини, їх структурними елементами є регулювання ставлення населення до економічних процесів, з'ясування ставлення населен­ня до економічних реформ; вивчення ринку; марке­тинг; дослідження ефективності реклами тощо.

Політичні процеси, відносини, їх утворюють полі­тична діяльність загалом; проблеми реалізації демок­ратичних принципів; організація виборів та референ­думів; визначення рейтингу політичних діячів, полі­тичне рекламування тощо.

Духовні, ідеологічні процеси, відносини. Цю сферу охоплюють організація ідеологічної діяльності, про­паганди, функціонування засобів масової інформації; соціалізація; виховання особистості.

Поиск по сайту: