Структура, функції, причини та механізм соціального конфлікту

Конфлікт є складним за структурою соціальним явищем, його елементи тісно взаємодіють між собою. До найважливіших із них належать:

1. Сторони, що конфліктують. У соціальному конф­лікті беруть участь щонайменше дві сторони (конфліктанти). Крім них, у конфлікті можуть бути задіяні й провокатори, співчуваючі, консультанти, посередники тощо. Соціолог повинен з'ясувати соціальні характери­стики сторін (належність до певної страти, соціальна
роль, службове становище, вік, стать, освіта — якщо йдеться про індивидів).

2.Зона конфліктної взаємодії. Конфлікт виникає лише за наявності предмета суперечки, який зумов­лює зону взаємодії його учасників. Часто його важко
розпізнати, конфліктанти іноді й самі нечітко його уявляють. У зв'язку з цим зона конфлікту є дуже ру­хомою, може розширюватися та звужуватися.

3.Уявлення про ситуацію. Кожний з конфліктантів має власне уявлення про всі обставини, що спрово­кували та супроводжують конфлікт. А це створює до­даткові підстави для непорозумінь.

4.Причини, мотиви. Кількість їх може бути необме­женою. Іноді вони є відкритими, іноді прихованими, усвідомленими або навпаки. Самі вони спонукають до вступу в конфлікт, постаючи як сукупність об'єктив­них та суб'єктивних умов, що стимулюють конфліктну активність суб'єктів. Мотиви конфліктів конкретизую­ться у цілях, переслідуваних їх учасниками.

5.Умови, за яких відбувається конфлікт. З'ясуван­ня їх дає змогу розглядати конфлікт не як ізольовану систему, а як реальну соціальну ситуацію. Як прави­ло, вони бувають політичними, економічними, куль­турними, психологічними тощо.

6.Дії. За конфліктної ситуації дії кожної зі сторінзаважають іншій досягти мети й оцінюються як воро­жі. Здебільшого вони проявляються в:

- створенні прямих або побічних перешкод для реалізації планів та намірів однієї зі сторін;

—невиконанні іншою стороною своїх обов'язків та зобов'язань;

—загарбанні або утриманні того, що, на думку ці­єї сторони, належить саме їй;

—нанесенні прямої чи побічної шкоди майну чи репутації;

—фізичному насильстві;

—погрозах та інших діях, що змушують протиле­жну сторону діяти всупереч своїй волі та обов'язкам;

—діях, що принижують гідність людини, соціаль­ної спільноти.

Конфліктна поведінка має певні принципи, страте­гії, тактики. Серед головних принципів визначають концентрацію, координацію сил, нанесення удару по найвразливіших зонах суперника, економію сил та ча­су тощо. Тактика поведінки у конфліктній ситуації може бути жорсткою, нейтральною, м'якою. У прак­тичній реалізації вона передбачає:

—фізичне насильство, що має своїм наслідком ви­нищення матерільних цінностей, блокування чужої ді­яльності, наругу над особистістю, а інколи і вбивство;

— психологічне насильство (образи, зневагу, дис­кримінаційні заходи, негативну оцінку особистості,приниження, брутальність тощо);

— захоплення та утримання об'єкта конфлікту; найчастіше це відбувається тоді, коли сторони борються за матеріальний об'єкт;

— тиск (накази, погрози, шантаж, компромат, ультиматуми);

— демонстраційні дії (публічні висловлювання, скарги, суїцидальні спроби, голодування, пікетування);

— санкціонування — постає як вплив на опонента через збільшення робочого навантаження, зниження зарплати, накладання заборон, невиконання розпоря­джень тощо;

—тактика коаліцій — виявляє себе у створенні со­юзів, розширенні можливостей протидії;

—фіксація власних позицій — передбачає викори­стання фактів, логічних прийомів для підтвердження позиції, містить критику, прохання, переконання, висування пропозицій;

—дружелюбність (коректне спілкування, демонстра­цію готовності вирішувати проблему, надання необхідної інформації, допомоги, вибачення, заохочення);

— угоди — передбачає обмін благами, обіцянками, вибаченнями, поступками.

7. Наслідки. Можуть бути як позитивні, так і нега­тивні, що залежить не лише від правомірності дома­гань, але й від перипетій боротьби.

Отже, для існування конфлікту необхідні конф­ліктна ситуація, що складається об'єктивно; суб'єкти конфлікту; привід для його розгортання.

Механізм соціального конфлікту (процес його роз­витку) містить декілька стадій:

Передконфліктна ситуація. Нерідко вона може бу­ти благополучною, і тоді конфлікт розпочинається несподівано, під впливом зовнішніх чинників. Але най­частіше на цій стадії формуються передумови для кон­флікту.

Інцидент. Він є першою сутичкою конфліктантів, зав'язуванням конфлікту. Інколи конфлікт може за­кінчитися на цій стадії (конфліктанти вирішують свої непорозуміння).

Ескалація. Виявляє себе в тому, що конфлікт реа­лізується в окремих актах — діях та протидіях конф­ліктуючих сторін. Може бути безперервною (ступінь напруги у відносинах постійно зростає) та хвилеподіб­ною (періоди напруги змінюються тимчасовим затиш­шям).

Кульмінація. Вона є крайньою точкою ескалації, коли напруга виражається у вибуховому акті.

Завершення конфлікту. Конфліктанти можуть ви­йти з конфлікту за допомогою одного зі способів — на­сильства, примирення, роз'єднання (розриву).

Післяконфліктна ситуація. Йдеться про ситуа­цію, яка виникає після розв'язання конфлікту. Вона може бути як конструктивною, так і деструктивною, та найчастіше містить елементи обох характеристик одночасно.

Поиск по сайту: