І предмет соціології політики

Сфера політики є найважливішим структурним елементом суспільного життя, одним з головних регу­ляторів соціальних відносин, що пронизує все суспіль­ство.

Політичні аспекти присутні практично у всіх видах діяльності людей. У науковій лексиці постійно вико­ристовуються такі поняття, як «економічна політи­ка», «соціальна політика», «національна політика», «міжнародна політика», «культурна політика» та ін. Слово «політика» відображає ідеї, цілеспрямовані дії певних структур, відповідальних за здійснення комп­лексу скоординованих заходів. Саме в такому сенсі вживається воно у словосполученнях «аграрна політи­ка», «містобудівна політика», «науково-технічна полі­тика». Асоціюється воно і з поняттям «ідеологія», яка безпосередньо пов'язана зі здійсненням акцій, напри­клад, у сфері демографії, виховання, діяльності конк­ретного засобу масової інформації тощо.

Політика — галузь відносин між соціальними суб'єктами (класа­ми, соціальними групами, політичними партіями, окремими осо­бами, національними спільнотами, державами) щодо здійснен­ня (використання, розподілу, завоювання) політичної влади.

Влада є невід'ємним організуючим елементом ци­вілізації. Різноманітність видів і форм політики мож­на зобразити схематично (Схема 19).

Політика як об'єкт наукового аналізу має багато вимірів і площин, привертає увагу представників усіх суспільних наук, що розглядають політичні об'єкти і феномени під різними кутами зору. Філософія вивчає політику як феномен світового розвитку і компонент людської цивілізації. Юриспруденція досліджує «стикову» взаємодію правових і державних норм та інститутів. Історію цікавлять факти щодо розвитку по­літичних інститутів та ідей. Психологія звертається до психологічних механізмів та стереотипів політичної поведінки людей. Політологія досліджує структуру по­літичних органів та інститутів, їх взаємовідносини (наприклад, законодавчої та виконавчої гілок влади),

розстановку політичних сил в суспільстві тощо. Полі­тична сфера привертає увагу і соціології, будучи об'єктом аналізу соціології політики (політичної со­ціології).

Соціологія політики — галузь соціологічного знання, яка вивчає соціальні механізми влади та їх вплив у суспільстві, за­кономірності впливу соціальних спільнот, інститутів на політич­ний порядок, соціальні засади політичних та державних інсти­тутів, стан, тенденції, напрями функціонування політичної сві­домості, політичної поведінки в соціальному середовищі.

Предмет соціології політики охоплює соціальні ас­пекти функціонування політичної сфери — інституціалізацію, соціалізацію, інструменталізацію політич­них форм (держави, влади, демократії, консенсусу) в контексті соціального середовища, а також політичну свідомість і політичну поведінку людей, відображених у діяльності державних і суспільних інститутів, орга­нізацій та в механізмах їх впливу на процес функціо­нування влади.

Специфіка соціології політики, на відміну від філо­софії, юриспруденції, політології та інших наук, що вивчають сферу політики, виявляється в дослідженні її із соціологічних засад (із залученням власного по­тенціалу та інструментарію — концепцій, теорій, методів), її проблематика — це передусім відносини між політикою та суспільством; соціальними і полі­тичними інститутами; соціальною і політичною пове­дінкою різних соціальних груп: представленість ін­тересів, потреб соціальних груп у політиці державної влади, їх ставлення до неї, яке виявляється у суспіль­ній думці (судженнях, оцінках) та в залученні людей до діяльності суспільно-політичних організацій, про­цесів тощо. Відповідно соціологія політики досліджує виникнення політичного феномену всередині соціаль­ного контексту. Тобто якщо соціологія досліджує лю­дину в соціальному середовищі, то соціологія політи­ки аналізує політичне життя з точки зору людини як суб'єкта суспільства.

Будучи елементом (компонентом) соціальної групи чи етнічної спільноти, особистість водночас є самостій­ним феноменом, який, залежно від конкретних обста­вин, «включається» в політичну діяльність, уособлює певний ступінь утілення політичної волі суспільства. Необхідність такого підходу зумовлена тим, що кожна людина в сучасному суспільстві є суб'єктом політич­них відносин. Усунення людей від участі в політично­му житті може мати серйозні негативні наслідки. Спроби ізолювати людей від політики ні до чого доб­рого не призводили. Політика давно вже стала долею більшості, і ця тенденція постійно посилюється. Усві­домлення та реалізація людьми політичних прав і сво­бод створили основу для їх участі в удосконаленні по­літичних відносин. Зріс вплив особистості завдяки її діяльності в політичних інститутах та організаціях.

На сучасному етапі розвитку людства політичне життя все більше характеризується активізацією ма­сових суспільних рухів. Люди різної політичної орієн­тації протестують проти мілітаризації, політики агре­сії та війни, расової та національної дискримінації, обмеження прав жінок, корупції, хижацького викори­стання природних ресурсів і довкілля. Політичні ліде­ри змушені зважати на позиції масових суспільних ру­хів, які нерідко висувають певні політичні вимоги (рух зелених).

Неабиякими є можливості впливу людей на різно­манітні політичні процеси в умовах функціонування місцевого самоврядування. Саме на цьому рівні най-

ефективнішими є узгодження інтересів, установок і настроїв людей та органів влади. Адже більшість із них байдужа до того, що відбувається на вершинах влади, виявляючи водночас неабиякий інтерес до того, що відбувається навколо них. Учені простежили зако­номірність: доки на місцевому рівні не утвердиться реальна участь людей у вирішенні актуальних питань життя, доти марними будуть їх намагання вплинути на це на високих рівнях влади.

Поиск по сайту: