Виконання рішень про передачу певних предметів і здійснення певних дій

Для захисту особистих чи майнових прав громадян і юридичних осіб суди в певних випадках ухвалюють рішення, якими зобов’язують боржника до виконання певних дій, не пов’язаних з передачею майна чи грошей. Це рішення у справах по захисту честі й гідності, про відновлення на роботі, передачу дітей на виховання, переустрій квартири, перенесення парканів тощо. Залежно від характеру прав позивача, які захищаються, ці дії можуть бути виконані тільки особисто відповідачем чи без його участі. Крім зазначеного, суд може ухвалити рішення або про обов’язок відповідача вчинити певні дії, або про його обов’язок утриматися від їх вчинення.

Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, який зобов’язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець визначає йому строк добровільного виконання рішення.

У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції відповідно до правил ст. 89 Закону і не пізніше п’яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника накладається штраф у подвійному розмірі.

Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції, передбачені ст. 89 Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

За чинним законодавством до рішень у немайнових спорах, виконання яких характеризується певними особливостями, належать рішення: про поновлення на роботі; про відібрання дитини; про виселення боржника; про вселення стягувача.

Виконання рішення про поновлення на роботі провадиться у наступному порядку. Виконавчий документ про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов’язків на підставі відповідного наказу органу, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції, передбачені ст. 89 Закону. Крім того, державний виконавець у разі умисного невиконання посадовою особою рішення суду може звернутися до суду з поданням про вирішення питання про притягнення її до відповідальності, передбаченої Кримінальним кодексом України.

Після фактичного допущення працівника до роботи складається акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає закінченню і не поновлюється при повторному недопущенні працівника до роботи, а в працівника з’являється право на звернення до суду в порядку позовного провадження.

Особливістю виконання рішення про відібрання дитини є суб’єктний склад. Під час виконання рішень про відібрання дитини державний виконавець провадить виконавчі дії з обов’язковою участю особи, якій дитина передається на виховання, із залученням представників органів опіки і піклування.

У разі потреби державний виконавець може звернутися до суду з поданням про вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого чи лікувального закладу (ст. 374 ЦПК). Суд у десятиденний строк розглядає це питання в судовому засіданні з викликом сторін та за обов’язковою участю представників органів опіки та піклування. Неявка сторін не є перешкодою для вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу.

З урахуванням того факту, що в даному випадку вирішується питання, яке не має на меті забезпечення виконавчих дій, а викликає необхідність застосування юрисдикційних повноважень суду, слід звертатися до суду, який постановив рішення, що виконується, а не до суду за місцем виконання.

При виконанні рішень про відібрання дитини забороняється застосовувати до дитини заходи фізичного впливу.

У разі коли боржник перешкоджає виконанню рішення про відібрання дитини, до нього застосовуються заходи, передбачені законом.

При неможливості з’ясування місцезнаходження боржника, дитини або обох державний виконавець звертається з поданням до суду про розшук дитини або боржника, яке має бути розглянуте протягом десяти днів (ст. 375 ЦПК).

Розшук боржника або дитини оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцем знаходження їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

Суд має право витребувати від державного виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку.

Різновидом рішень у немайнових спорах є рішення про виселення боржника.

Останнє провадиться лише у разі, якщо боржником воно не виконано в установлений державним виконавцем строк, визначений відповідно до вимог законодавства.

Примусове виконання рішення про виселення боржника здійснюється державним виконавцем у двомісячний строк з моменту невиконання боржником рішення про його виселення в установлений державним виконавцем строк, визначений відповідно до ст. 25 Закону. У разі невиконання обов’язку з примусового виселення боржника в зазначені терміни державний виконавець несе дисциплінарну відповідальність, встановлену законом.

Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення. Боржник вважається повідомленим про примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи за іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, під час виконання рішення не є перешкодою для виконання рішення.

Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи, яка виселяється, її майна, домашніх тварин та в забороні даній особі користуватися звільненим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають лише особи, які визначені у виконавчому документі.

Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ, з обов’язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржникові. Державний виконавець у разі потреби забезпечує в установлений термін зберігання майна боржника на строк не більше двох місяців. Майно в цьому випадку описується за правилами, встановленими для опису й арешту майна. Арешт на майно в цьому випадку не накладається. Після закінчення двомісячного строку невитребуване майно реалізується в порядку, визначеному Законом. Отримані від реалізації кошти, за вирахуванням понесених витрат, перераховуються боржнику. У разі якщо майно не було реалізовано, державний виконавець повідомляє органи державної податкової служби для здійснення подальшого розпорядження ним у порядку, встановленому для розпорядження безхазяйним майном.

Якщо виконання здійснюється за відсутності осіб, що виселяються, то державний виконавець зобов’язаний провести разом з описом майна його оцінку. Описане майно передається на відповідальне зберігання особі, яка державним виконавцем призначена зберігачем майна.

Передане на зберігання майно боржника видається йому державним виконавцем на підставі акта після сплати боржником витрат на його збереження. Якщо боржник відмовляється сплатити витрати за зберігання майна, вони компенсуються за рахунок реалізації частини майна боржника.

Про виконання рішення державним виконавцем складається акт, який підписується особами, що брали участь у виконанні.

Якщо особі, яка виселяється, має бути надане інше житлове приміщення, то державний виконавець надсилає відповідному житловому чи іншому органу повідомлення про строк виконання рішення щодо надання такого приміщення. У разі ненадання у визначений строк іншого житлового приміщення державний виконавець складає про це акт і звертається до суду з поданням про визначення порядку подальшого виконання рішення. До вирішення судом цього питання виконавчі дії не проводяться (п. 8.7. Інструкції з організації примусового виконання рішень).

Якщо особа самостійно вселилася в приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження в цьому разі підлягає поновленню за постановою державного виконавця.

До рішень у немайнових спорах належить і рішення про вселення стягувача.

Після одержання виконавчого документа про вселення стягувача державний виконавець установлює строк для добровільного його виконання боржником. У разі добровільного виконання рішення про вселення стягувач і боржник підписують акт, який передається державному виконавцеві разом із заявою стягувача про повернення йому виконавчого документа. У разі невиконання виконавчого документа про вселення у добровільному порядку вселення здійснюється примусово державним виконавцем.

Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача в приміщення, указане у виконавчому документі, та його проживання (перебування) у ньому.

Державний виконавець зобов’язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися вселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, повідомленого про день і час вселення, не є перешкодою для виконання рішення про вселення.

Якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, до нього застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 89 Закону, та вселення здійснюється у присутності понятих, із залученням працівників органів внутрішніх справ.

Про виконання рішення державним виконавцем складається акт, який підписується особами, що брали участь у виконанні цього рішення. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження на підставі документів, що підтверджують перешкоди в проживанні (акти житлових органів, органів внутрішніх справ тощо). У цьому випадку державний виконавець, перевіряючи підстави для відновлення, може затребувати додаткові документи та повторно провести примусове вселення стягувача та застосувати до боржника подвійні штрафні санкції. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не провадиться, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача у цьому випадку вирішується в судовому порядку.

Відповідно до п. 8.8. Інструкції з організації примусового виконання рішень при виконанні рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, у разі якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій та накладені на нього штрафи у передбачених Законом випадках, державний виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. Після завершення виконавчого провадження з виконання рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій, штрафи не стягнуто, державний виконавець відкриває виконавчі провадження за відповідними постановами та вживає заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом, шляхом звернення стягнення на кошти та інше належне боржнику майно.

Поиск по сайту: