Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, Державного казначейства України про визнання неправомірними дій та стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2010 року,-

у с т а н о в и л а:

У грудні 2009 року позивач звернувся із зазначеним позовом посилаючись на те, що 25 вересня 2009 року він направив в Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчий лист про стягнення з Державного бюджету України на його користь 788, 50 гривень.

Проте, у відкритті виконавчого провадження було відмовлено та 21 листопада 2009 року виконавчий лист був повернутий з підстав невідповідності його вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Такі дії і рішення позивач вважає протиправними і такими, що порушують його права, а тому посилаючись на ці обставини ОСОБА_4 просив про задоволення позову.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 лютого 2010 року позов задоволено частково, визнано протиправними дії і скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 15 жовтня 2009 року та зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України витребувати виконавчий лист і відкрити виконавче провадження. В решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено у позові.

Укасаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та задовольнити позов.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи у позові апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що дії і рішення відповідача про повернення виконавчого листа відповідають вимогам закону.

Апеляційний суд до спірних правовідносин правильно застосував положення Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з позовних вимог, ОСОБА_4 оскаржує дії і постанову державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого листа.

З матеріалів справи також вбачається, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року задоволено позов ОСОБА_4 та стягнуто з Державного бюджету України відповідні кошти. На виконання рішення суду 18 вересня 2009 року був виданий виконавчий лист, за змістом якого зобов'язано Департамент державної виконавчої служби стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 грошові кошти. Боржником у виконавчому листі зазначено -Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Статтею 19 зазначеного Закону встановлені вимоги до виконавчого документу, в якому повинні бути зазначені: назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; найменування або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб -платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання чинності рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що згідно виконавчого листа, боржником зазначений Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Разом з тим, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 2 квітня 2007 року № 549/к, він є структурним підрозділом Міністерства юстиції України та не має статусу юридичної особи.

Згідно з пунктом 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 вказаного Закону.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягував і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

Враховуючи наведе, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що рішення про повернення виконавчого листа прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення суду апеляційної інстанції відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 30.01.2013 р. за скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» в інтересах структурного підрозділу «Донецькі електричні мережі» на дії Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 серпня 2012 року.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Кузнєцова В.О.,

Суддів:Ізмайлової Т. Л., Мартинюка В.І., Мостової Г.І., Наумчука М.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» в інтересах структурного підрозділу «Донецькі електричні мережі» на дії Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 серпня 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2012 року ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» звернулось до суду із скаргою на дії ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку, посилаючись на те, що постановою державного виконавця від 03 травня 2012 року йому було відмовлено у відкритті виконавчого провадження відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з відсутністю у виконавчому листі року народження боржника, місця народження, ідентифікаційного коду, тощо. Заявник вважає дану постанову неправомірною, а тому звернувся до суду з даною скаргою.

Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 15 червня 2012 року скаргу задоволено. Зобов`язано відділ Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку відновити виконавче провадження за виконавчим листом № 2-2519/11 від 29 вересня 2011 року, виданим Київським районним судом м. Донецька.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 серпня 2012 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нову про відмову в задоволенні скарги ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго».

У поданій касаційній скарзі ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» просить зазначене рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову про відмову в задоволенні скарги на дії ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку, апеляційний суд виходив із того, що оскільки виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» суми заборгованості не відповідав вимогам установленим ст. 18 Закону України «Про державну виконавчу службу», тому ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку обґрунтовано відмовив у відкритті виконавчого провадження за цим листом.

Однак, такий висновок зроблено судом без належного з`ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін та без належної оцінки наданих ними доказів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 квітня 2012 року ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» було подано до ВДВС Київського РУБ у м. Донецьку на примусове виконання виконавчий лист № 2-2519, виданий 21 березня 2012 року Київським районним судом м. Донецька про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» заборгованість у розмірі 463,33 грн.

Постановою державного виконавця ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку від 03 травня 2012 року було відмовлено ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» у відкритті виконавчого провадження через невідповідність виконавчого документа ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме через відсутність у виконавчому документі індивідуального номера боржника та дати народження.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (діючої на час виникнення спірних правовідносин), у виконавчому документі зазначаються, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки

стягувача та боржника тощо.

Таким чином, даною статтею такі реквізити виконавчого документу як індивідуальний ідентифікаційний код боржника та дата його народження не є обов'язковими і зазначаються лише за наявності.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що скарга на дії ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку підлягає задоволенню, оскільки при видачі виконавчого документу у суду не було відомостей про індивідуальний ідентифікаційний код боржника та дату його народження, що не суперечить п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (діючої на час виникнення спірних правовідносин).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд безпідставно застосував до спірних правовідносин, які виникли в травні 2012 року, п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 08 серпня 212 року, що є порушенням ст. 58 Конституції України згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, апеляційним судом було помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яке ухвалено згідно із законом.

Враховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 травня 2012 року скасувати.

Ухвалу Київського районного суду м. Донецька від 15 червня 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Поиск по сайту: