Звернення стягнення на нерухоме майно

Законом України „Про виконавче провадження" на державного виконавця покладено обов'язок вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 5 статті 30 Закону України „Про виконавче провадження" якщо боржник у встановлений державним виконавцем строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника (стаття 4 Закону України „Про виконавче провадження").

Статтею 50 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.

Разом з тим, статтею 63 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові.

Згідно ч.3, 4 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку державний виконавець подає запит до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність такого майна боржнику на праві власності, а також перевіряє, чи не перебуває це майно під арештом. Після надходження документального підтвердження належності боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому законодавством порядку. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку". У відповідності до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з ст.41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

У відповідності до п. 4.5 Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» реалізація майна, на яке звернено стягнення, здійснюється відповідно до вимог статті 62 Закону. Реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та цінних паперів, ювелірних та інших побутових виробів із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лому і окремих частин таких виробів, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Передача майна на реалізацію здійснюється на конкурсних засадах. Реалізація арештованого державними виконавцями майна здійснюється відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.99 № 42/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.07.99 за № 480/3773 (із змінами), Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 № 68/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за № 745/4038 (із змінами), Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 13.03.95 № 37, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.95 за № 79/615.

Зупинимося на питанні визначення, що таке прилюдні торги.

О.О.Бєляєва зазначила, що торги є спеціальною процедурою, за допомогою якої укладається договір. Договір є результатом, а торги – засобом його досягнення. Самі по собі торги не тягнуть відчуження майна.

Для цього необхідний договір купівлі-продажу, який, у свою чергу, є самостійним правочином»[13].

Таку ж думку висловлює і Н.Р. Гуменюк, зазначаючи, що основною метою проведення торгів є укладання кінцевого договору з переможцем[14]. Автор зауважує, що згідно до п.4.14 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999року № 68/5 та зареєстрованого в зазначеному міністерстві 2 листопада 1999року за № 745/4038, торги закінчувалися підписанням протоколу про результати торгів, який має силу договору. Такого ж висновку дійшли й відомі російські вчені В.В. Вітрянський та М.І. Брагінський[15]. Останній при цьому наголошує що протокол повинен містити всі істотні умови договору купівлі-продажу.

Виходячи з наведеного, прилюдні торги є спеціальною процедурою, за результатами якої укладається договір купівлі –продажу. Такий договір як правочин можна визнати недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3; 5 та 6 ст. 203 ЦК (ч.1 ст.215 ЦК України).

У відповідності до Наказу Міністерства юстиції України від 2 листопада 1999 р. за N 745/4038 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна» орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.

Визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна провадиться відповідно до Положення про умови і порядок проведення тендерів (конкурсів) з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2003 № 136/5 і зареєстрованого в Мін’юсті України 11.11.2003 за № 1036/8357. У відповідності до даного Положення спеціалізованою організацією є установа незалежно від форми власності, що має право здійснювати реалізацію майна шляхом проведення прилюдних торгів (аукціонів) і (або) право здійснювати операції з нерухомістю в порядку, передбаченому законодавством, та діяльність яких у сфері зберігання та реалізації арештованого майна передбачена установчими документами, а також що мають відповідні ліцензії, які б забезпечували найбільш повний комплекс послуг з реалізації арештованого майна, та досвід роботи не менше двох років у цій чи аналогічній сфері діяльності, має мережу, створених у встановленому порядку філій у більшості областей України і подали на розгляд комісії повний пакет документів, зазначених у цьому Положенні у двох примірниках.

Розмір винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна не повинен перевищувати з урахуванням витрат, пов’язаних з організацією та проведенням реалізації майна, та податку на додану вартість 15 відсотків від вартості майна. При цьому витрати, пов’язані з організацією та проведенням реалізації майна, не повинні перевищувати 5 відсотків вартості реалізації майна. У разі якщо майно реалізоване за ціною, вищою від стартової, спеціалізована організація здійснює перерахунок винагороди пропорційно до збільшення ціни майна та зазначає у протоколі аукціону суму винагороди, яку покупець повинен додатково сплатити, а також рахунок спеціалізованої організації, на який необхідно сплатити дані кошти.

У разі переоцінки майна у зв'язку з його нереалізацією пропорційно зменшується розмір винагороди спеціалізованої організації.

Спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги за експертною оцінкою та інші відомості, передбачені Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 N 74/5. Ч.2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки. П. 4.3 Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» визначення вартості, оцінка майна боржника проводяться державним виконавцем або суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання в установленому законодавством порядку. У разі якщо оцінку майна проводив суб’єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання, державний виконавець направляє сторонам повідомлення про оцінку майна не пізніше наступного робочого дня після отримання звіту про оцінку майна. У звіті про оцінку майна оцінювач обов’язково повинен зазначити відомості, які необхідні для публікації оголошення про реалізацію такого майна. Необхідність зазначення таких відомостей передбачається у договорі, який укладається органом ДВС із суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання. Строк чинності звіту про оцінку майна у виконавчому провадженні становить шість місяців з дати його складання. У відповідності до ч.3, 4 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Так, задовольняючи касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 10 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до відділення державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції приватного підприємства «Нива - В.Ш.», ОСОБА_5, третя особа - публічне акціонерне товариство «Ощадбанк» про визнання недійсною оцінки вартості майна та прилюдних торгів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 06 березня 2012 року зазначено, що у порушення п. 2.2.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, державний виконавець при призначенні експерта - суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 не перевірив чи вказана особа була атестована на час проведення оцінки майна. Таким чином суди, встановили ряд порушень при проведенні прилюдних торгів, однак дійшли до висновку про відмову у позові, посилаючись лише на те, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушених прав. Проте вказаний висновок є помилковим[16].

До заявки додаються:

1) копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження також довідка державного виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними;

2) копія акта опису й арешту майна;

3) копії правовстановлювальних документів, що підтверджують право власності або право користування нерухомим майном;

4) документи, що характеризують об'єкт нерухомості (копію технічного паспорта на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо);

5) у разі продажу об'єкта незавершеного будівництва державний виконавець додає до заявки також копію рішення про відведення земельної ділянки та копію дозволу місцевого органу виконавчої влади і (чи) органу місцевого самоврядування на будівництво;

6) у разі продажу майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, - довідка про розмір частки державної власності у статутному фонді підприємства-боржника та копія повідомлення Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника;

7) інші необхідні документи, передбачені Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 N 74/5.

Згідно п. 3.3. прилюдні торги повинні бути проведені в двомісячний строк з дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення.

На майно, що виставляється на продаж, уповноважені особи спеціалізованої організації складають інформаційні картки на кожний лот із зазначенням стартової ціни.

Спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 N 43/5 (z0388-03), на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується.

Оголошення про проведення прилюдних торгів має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту укладення договору про реалізацію майна, а у випадку проведення повторних торгів - не пізніше семи днів з моменту переоцінки майна.

Зміст інформаційного повідомлення повинен містити: 1) найменування, опис і характеристику нерухомого майна; 2) його місцезнаходження (адресу); 3) стартову ціну; 4) строки сплати та суму гарантійного внеску учасника прилюдних торгів, найменування, адресу банку, номер рахунка спеціалізованої організації для його сплати;5) порядок та строки розрахунку за придбане на публічних торгах майно, номер депозитного рахунка органу державної виконавчої служби для сплати коштів; 6) дату, час та місце ознайомлення з майном; 7) дату, час та місце проведення прилюдних торгів; 8) реквізити спеціалізованої організації, яка проводить прилюдні торги; 9) кінцевий термін реєстрації для участі у прилюдних торгах;

Якщо реалізації підлягає цілісний майновий комплекс підприємства чи його структурний підрозділ, то в інформації додатково зазначаються: обсяг та основна номенклатура продукції (робіт, послуг), у тому числі експортної; кількість та склад робочих місць; відомості про будівлі (споруди, приміщення) та земельну ділянку, на якій розташовано цілісний майновий комплекс підприємства, його структурний підрозділ.

У разі накладення арешту на основні засоби підприємств та організацій для підготовки їх до реалізації можуть залучатися на договірних засадах підприємства, що мають відповідний досвід роботи.

Якщо реалізації підлягає земельна ділянка, то в інформації додатково зазначаються: розмір земельної ділянки, місце її розташування; правовий режим земельної ділянки; цільове призначення земельної ділянки; обмеження на використання земельної ділянки (установлені на підставі містобудівних та санітарних норм і правил, включаючи архітектурно-планувальні, технічні, екологічні умови).

Якщо реалізації підлягає житловий будинок, квартира, то в інформації додатково зазначаються: розмір житлової та нежитлової площі будинку, квартири; адресу чи місцезнаходження; правовий режим квартири, будинку; обмеження на використання квартири, будинку; відомості про земельну ділянку, на якій розташований будинок (її правовий режим та розмір); матеріали стін квартири, будинку; процент зносу.

Якщо реалізації підлягає нежитлове приміщення, то в інформації додатково зазначаються: розмір площі; місцезнаходження; призначення об'єкта; обмеження на його використання; матеріали стін; процент зносу; відомості про земельну ділянку, на якій розташоване нежитлове приміщення (її правовий режим та розмір).

Одночасно ця інформація може бути розміщена в засобах масової інформації, що передбачено п. 3.5 Наказу Міністерства юстиції України від 2 листопада 1999 р. за N 745/4038 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна». Однак дана норма не відповідає ч.2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію. Дане протиріччя стає суттєвою підставою для визнання публічних торгів недійсними.

Спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Для участі в прилюдних торгах покупець подає спеціалізованій організації: заяву про участь у прилюдних торгах; документи, що підтверджують сплату гарантійного внеску.

Організатор прилюдних торгів зобов'язаний забезпечити безперешкодне прийняття всіх заяв на участь у прилюдних торгах, а також забезпечити вільний доступ покупців до місця проведення прилюдних торгів.

У відповідності до ч.3 ст. 45 Закону України «Про іпотеку» прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника. У разі участі у прилюдних торгах одного покупця майно може бути придбане ним за початковою ціною. Дана норма не відповідає пункту 4.2. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів, згідно якого лот виставляється на торги за наявності не менше двох покупців. У відповідності до пункту 7.1. розділу 7 «Прикінцеві положення» Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів, прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, зокрема, у разі відсутності покупців або наявності лише одного покупця. Так, не погоджуючись с висновками суду першої та апеляційної інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, задовольняючи касаційну скаргу в ухвалі від 14 серпня 2013 року зазначає, що згідно з ст.41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Суди не звернули увагу, що рішення суду або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на АДРЕСА_1 відсутні, прилюдні торги відбулися з реалізації арештованого нерухомого майна, а тому їх організація та проведення здійснюються у відповідності до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а посилання на Закон України «Про іпотеку» є помилковим.

Відповідно до п. 4.14 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів під час проведення прилюдних торгів ведеться протокол до якого заносяться такі дані, зокрема, пропозиції покупців, відомості про покупця, який запропонував у ході торгів найвищу ціну (переможець торгів).

У відповідності до пункту 4.2. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів, лот виставляється на торги за наявності не менше двох покупців. У відповідності до пункту 7.1. розділу 7 «Прикінцеві положення» Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів, прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, зокрема, у разі відсутності покупців або наявності лише одного покупця.

Як вбачається із матеріалів справи, в протоколі №23-0049/12 про проведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_4, зазначений тільки один учасник торгів ОСОБА_5, а також зазначена, відповідно, тільки одна пропозиція щодо ціни лоту, у зв'язку з чим остання була визнана переможцем торгів.

Суд першої інстанцій на зазначене уваги не звернув, належним чином доказів по справі не перевірив, не визначився із правовими нормами, які підлягають застосуванню.

Апеляційний суд, розглядаючи справу, на порушення вимог ст. 303 ЦПК України доводів апеляційної скарги сповна не перевірив та на порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України дійшов передчасного висновку про те, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим.

За таких обставин ухвалені в справі судові підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України[17].

Прилюдні торги розпочинаються з оголошення ліцитатором порядку їх проведення. За кожним лотом, що виставляється на прилюдні торги, ліцитатор оголошує номер, указаний в інформаційній картці, назву, коротку характеристику майна, стартову ціну.

У ході торгів учасники прилюдних торгів повідомляють про готовність придбати заявлений лот за оголошену ліцитатором ціну, піднімаючи аукціонну картку з номером, повернутим до ліцитатора, або одночасно піднімають картку учасника прилюдних торгів і пропонують свою ціну.

Якщо протягом трьох хвилин після триразового оголошення стартової ціни покупці не висловлюють бажання придбати майно за ціною, оголошеною ліцитатором, то запропонований об'єкт продажу знімається з торгів і прилюдні торги за даним лотом не проводяться.

Повторні прилюдні торги проводяться не раніше ніж через місяць з часу проведення перших прилюдних торгів. Порядок підготовки і проведення прилюдних торгів, визначений цим Положенням, є обов'язковим у разі проведення повторних торгів.

На повторних торгах стартова ціна лота може бути зменшена, але не більше ніж на 30%. Якщо майно не було продане або прилюдні торги не відбулися, то майно знімається з прилюдних торгів. Якщо запропонована учасником прилюдних торгів ціна є більшою за ціну, запропоновану ліцитатором, то останній називає номер учасника і запропоновану ним ціну.

Якщо протягом трьох хвилин після триразового повторення останньої ціни не буде запропоновано вищої ціни, то ліцитатор одночасно з ударом молотка оголошує про продаж лота, називає продажну ціну й номер переможця, під яким він зареєстрований як учасник прилюдних торгів.

Під час прилюдних торгів ведеться протокол, до якого заносяться такі дані: номер лота; назва лота; стартова та продажна ціна майна;сума сплаченого гарантійного внеску; розмір винагороди спеціалізованої організації, яку покупець повинен додатково сплатити, та реквізити рахунку спеціалізованої організації для її сплати; пропозиції покупців; відомості про покупця, який запропонував у ході торгів найвищу ціну (переможець торгів). У разі потреби до протоколу можуть бути внесені й інші відомості. Протокол підписується ліцитатором і переможцем торгів і затверджується керівником спеціалізованої організації.

На підставі копії затвердженого протоколу переможець прилюдних торгів протягом семи банківських днів з дня затвердження протоколу, не враховуючи дня проведення прилюдних торгів, здійснює розрахунки за придбане на прилюдних торгах майно в такому порядку: покупець перераховує на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби зазначену в затвердженому протоколі прилюдних торгів суму грошових коштів, яка дорівнює різниці між продажною ціною придбаного ним лота і сумою винагороди спеціалізованої організації за цим лотом, сплаченої на поточний рахунок організатора прилюдних торгів; сума гарантійного внеску, зарахованого на рахунок організатора аукціону, визнається частиною оплати покупцем придбаного ним на прилюдних торгах майна і залишається спеціалізованій організації в рахунок оплати наданих нею послуг з реалізації цього майна.

Різниця між сумою гарантійного внеску та сумою винагороди спеціалізованої організації перераховується покупцем на поточний рахунок цієї організації.

Згідно розділу 6 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів після повного розрахунку покупців за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби.

Затверджений акт державний виконавець видає покупцеві. Копія акта надсилається стягувачу, боржникові та спеціалізованій організації. На підставі цього акта нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

З часу затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень, з 02.04.2012 р. виникла перепона у реалізації нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні. Згідно п.4.5.9 Інструкції для реалізації необхідний дозвіл органів опіки та піклування. Якщо такого дозволу не надано виконання зводиться нанівець.

У відповідності до ч.4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних і безпритульних дітей» передбачено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям. А пунктом 4.9.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін’юсту України №512/5 від 02.04.2012 передбачено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Якщо судом не встановлено (змінено) спосіб і порядок виконання, державний виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст. 47 закону України «Про виконавче провадження».

Викладене вище дозволяє фактично на законних підставах заблокувати процедуру реалізації нерухомості, оскільки майже у всіх випадках звернення до органів опіки та піклування, останні відмовляють у наданні дозволів на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти.

Поиск по сайту: