Суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О., Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, відділу Державної виконавчої служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_4, про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, відомостей прилюдних торгів та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 2 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 3 жовтня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що йому на праві власності належить будівля ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» з допоміжними приміщеннями, склад, проїзди і майданчики, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. Вважав, що під час проведення дій щодо примусового виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду, якою з нього на користь Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції стягнуто 50 370 грн 28 коп. заборгованості з орендної плати за землю, відділом Державної виконавчої служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС Шепетівського МУЮ) незаконно були проведені прилюдні торги від 28 лютого 2011 року та реалізовано належну йому будівлю ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» з допоміжними приміщеннями, в яких переможцем визнано ОСОБА_4 При проведенні прилюдних торгів відповідачами грубо порушені норми Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: не було повідомлено його як боржника про дату, час та місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати недійсними прилюдні торги від 28 лютого 2011 року, протокол проведення прилюдних торгів від 28 лютого 2011 року, відомості прилюдних торгів, а також свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 18 березня 2011 року.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 2 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 3 жовтня 2012 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позов пред'явлено до неналежних відповідачів та зазначив, що свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів було видано приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство юстиція» переможцю торгів - ОСОБА_4, до яких позовні вимоги не заявлялись.

Проте погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають. Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 на праві власності належала будівля ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» з допоміжними приміщеннями, що знаходиться в АДРЕСА_2.

Виконуючи постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2008 року про стягнення з позивача на користь Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції податковий борг з орендної плати за земельну ділянку в розмірі 32 702 грн 92 коп. та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22 січня 2009 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції податковий борг з орендної плати за земельну ділянку в розмірі 50 263 грн 90 коп., державний виконавець ВДВС Шепетівського МУЮ 8 листопада 2010 року здійснив опис і арешт майна - будівлі ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» з допоміжними приміщеннями, що належить боржнику та знаходиться в АДРЕСА_2. 8 листопада 2010 року копія акта була направлена позивачу за адресою його проживання - АДРЕСА_1. За цією ж адресою позивачу направлялися повідомлення про результати експертної оцінки описаного майна з роз'ясненням права на оскарження такої оцінки. 11 лютого 2011 року ВДВС Шепетівського МУЮ з приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство юстиція» укладено договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а 28 лютого 2011 року будівля ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» з допоміжними приміщеннями реалізована з прилюдних торгів за участю двох учасників. Переможцем торгів стала ОСОБА_4, яка придбала приміщення за 93 300 грн.

Порядок реалізації арештованого майна передбачено Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 21 квітня 2005 року та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5.

У п. 2.5. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна зазначено, лот - це одиниця майна, що виставляється для продажу на прилюдних торгах. Кожному лоту надається свій номер, який вказується в інформаційній картці і оголошується ліцитатором під час проведення прилюдних торгів.

Проте суди не врахували, що на прилюдні торги було виставлено загалом будівлю ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» з допоміжними приміщеннями, а не кожну окрему одиницю майна.

Разом з тим проїзди і майданчики не є нерухомим майном у розумінні ст. 190 ЦК України, а є невід'ємним поліпшенням земельної ділянки, яка не належала ОСОБА_3 на праві власності, а перебуває у нього в оренді.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника, у тому числі на кошти в установах банків.

Однак суди наведені положення закону не врахували та не звернули уваги на те, що стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів не зверталось, а безпосередньо зверталося стягнення на будівлю ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» з допоміжними приміщеннями.

Також у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суди не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин і дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову, не навівши в рішенні передбачених правових підстав по суті спору.

Крім того, у п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України визначено, що суд під час проведення попереднього судового засідання вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, та відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України, за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Отже, якщо з матеріалів справи вбачається, що склад осіб, які беруть участь у справі, має бути інший, суд з урахуванням вищенаведеного повинен вчинити дії, які від нього вимагає положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій проведено з порушенням наведених вимог закону, продавець - приватне підприємство «Спеціалізоване підприємство юстиція» до участі у справі судами притягнуто не було, а переможець торгів не визначена відповідачем у справі.

Отже, не залучивши продавця до участі у справі, суд належним чином не встановив чи наведені позивачем порушення вплинули на результат торгів.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 2 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 3 жовтня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Поиск по сайту: