Іменем України

"19" грудня 2012 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Дубаса В.А.,

при секретарі: Ридзель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві про зняття арешту з квартири, -

в с т а н о в и в:

У березні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що постановою державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Іванюк Д.С. від 30.09.2011 року на виконання ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.06.2011 року про забезпечення позову (у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу) накладено арешт на зазначену квартиру. Однак рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05.12.2012 року згадану квартиру їй виділено у власність у порядку поділу майна подружжя, ОСОБА_2 у власність виділено іншу квартиру та два автомобілі. Виходячи з того, що у ОСОБА_1 перед стягувачем ОСОБА_3 не має жодних зобов'язань просила суд зняти накладений арешт на квартиру.

Позивач та її представник у судове засідання з'явились, вимоги позову підтримали та просили його задовольнити.

Представник ОСОБА_2 у судове засідання з'явився, вимоги позову визнав, просив суд його задовольнити.

Представник ОСОБА_3 та ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві у судове засідання не з'явились, хоча про місце, день і час розгляду справи повідомлялись належним чином, однак про причини неявки суд не повідомили.

Суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з'явились у судове засідання та не повідомили про причини неявки.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.06.2011 року забезпечено позов у справі за заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та на квартиру АДРЕСА_2, які на прав власності належать ОСОБА_2

На виконання зазначеної ухвали суду постановою державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Іванюк Д.С. від 30.09.2011 року накладено арешт на вказані дві квартири.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 згаданого Закону передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Як вбачається з рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05.12.2012 року, яке набрало законної сили, квартиру АДРЕСА_1 виділено у власність позивачці у порядку поділу майна подружжя, ОСОБА_2 у власність виділено іншу квартиру та два автомобілі.

Відповідно до положень ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів. Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, оскільки державним виконавцем на виконання ухвали суду про забезпечення позову від 21.06.2011 року (доказів про скасування (або зміни) якої суду не надано) згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.09.2011 року та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, підстав для скасування згаданого арешту Дарницьким районним судом м. Києва не вбачається.

Роз'яснити позивачеві, що ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.06.2011 року, якою забезпечено позов та накладено арешт на майно, може бути скасовано цим же судом або за наслідками апеляційного оскарження відповідним судом апеляційної інстанції.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 131, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову про зняття арешту з квартири - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

Ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2012 року за заявою старшого державного виконавця А.Н.Рагімова відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про встановлення способу та порядку виконання рішення.

Справа № 2601/23305/12

Провадження №: 6-а/2601/63/12

Поиск по сайту: