Розділ IV. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДОКУМЕНТИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

4.1. Акт Вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувану.

4.2. Акт державного виконавця про відсутність боржника за місцезнаходженням майна.

4.3. Акт опису і арешту майна.

4.4. Акт державного виконавця про реалізацію нерухомого майна.

4.5. Постанова про арешт коштів боржника.

4.6. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

4.7. Постанова про відвід перекладача.

4.8. Постанова про відкладення провадження виконавчих дій.

4.9. Постанова про відкриття виконавчого провадження.

4.10. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

4.11. Постанова про відновлення виконавчого провадження.

4.12. Постанова про стягнення з боржника виконавчого збору.

4.13. Постанова про закінчення виконавчого провадження.

4.14. Постанова про заміну сторони виконавчого провадження.

4.15. Постанова про звільнення майна боржника з-під арешту.

4.16. Постанова про зупинення виконавчого провадження.

4.17. Постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві.

4.18. Постанова про поновлення виконавчого провадження.

4.19. Постанова про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

4.20. Постанова про призначення перекладача для участі у виконавчому провадженні.

4.21. Постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

4.22. Постанова про розшук майна боржника.

4.23. Доручення про перерахування грошові кошти до державного бюджету.

4.25. Розпорядження про перерахунок грошових коштів

ВСТУП

Виконавче провадження розуміється в даний час в доктринальному, нормотворчому та правозастосовчому аспектах як цілісний юридичний інститут який відноситься до сфери дії виконавчої влади. Згідно з діючими ЦПК, ГПК, КАС у судів відсутні безпосередні обов'язки щодо забезпечення виконання прийнятих ними судових актів та інших виконавчих документів. Завдання судів полягає у вирішенні спору по суті та ухвалені судового акту, а також контролі за процесом виконавчого провадження при подачі скарг і заяв одним з його учасників.

Виконання судових рішень та інших актів, передбачений законом, - це правозастосовна діяльність спеціальних суб'єктів виконавчого провадження - державних виконавців. На відміну від судової діяльності, державний виконавець не вирішує спір про право, про права та обов'язки, а виконує вимоги, які були раніше визначені в судовому процесі, нотаріальному провадженні, процесі розгляду трудового спору в комісії з трудових спорів, іншим шляхом. Завдання державних виконавців - не змінюючи істотних вимог, примусово їх виконати за допомогою особливого механізму виконавчого провадження.

Тому необхідно чітко відрізняти судову діяльність від діяльності державних виконавців, так само як зазвичай розмежовується діяльність державних виконавців і нотаріуса, комісії по трудових спорах, адміністративного органу, що накладає стягнення, органу, що здійснює контрольні функції. Діяльність суду і інших перерахованих суб'єктів більшою мірою можна визначити як забезпечувальну, а діяльність державних виконавців - як правозастосовчу. Водночас, виходячи з існуючих поглядів, суд, наприклад, також здійснює правозастосовчу діяльність.

Ефективність виконавчого провадження залежить від самостійності державних виконавців. Не заперечуючи необхідності різних форм нагляду і контролю над діяльністю державних виконавців, доцільно було б передати деякі повноваження, що залишаються в даний час в компетенції суду. Подібні рішення будуть знаходитися в контексті подальшого розвитку законодавства про виконавче провадження та вплинуть на підвищення ефективності його норм.

Поиск по сайту: