Глава 7. ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ ТА ІНШІ ВИДИ ДОХОДІВ БОРЖНИКА

Стаття 67. Умови звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника

Стягнення на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається при відсутності у боржника коштів на ра­хунках у кредитних установах, відсутності чи недостатності майна бор­жника для повного покриття належних до стягнення сум, а також при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів та стягнень на суму, що не перевищує одного мінімального розміру заробітної плати.

Стаття 68. Відрахування із заробітноТ плати (заробітку), пенсії, стипендії боржника

Відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії чи стипендії гро­мадян проводить адміністрація підприємств, установ і організацій на підставі надісланих їм державним виконавцем виконавчих документів.

Якщо боржник змінить місце роботи або місце проживання чи навчання, підприємства, установи, організації, які отримали виконавчий документ, повертають його не пізніш як у 3-денний строк державному виконавцеві з відміткою про нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме, а також повідомляють про проведені ними стягнення періо­дичних платежів за виконавчими документами. У разі неподання зазна­чених відомостей з неповажних причин винних у цьому посадових осіб може бути притягнуто до відповідальності, передбаченої цим Законом.

Звернення стягнення на пенсії провадиться відповідно до законодав­ства про пенсії.

Стаття 69. Звернення стягнення на інші доходи боржника

Зазначені у статтях 67 і 68 цього Закону правила стягнення поширю­ються і на випадки звернення стягнення на:

1) доходи, отримані фізичною особою, яка є суб'єктом підприємни­
цької діяльності;

2) доходи за працю в колективному сільськогосподарському (фер­
мерському) господарстві;

3) авторську винагороду за твори літератури, науки або мистецтва,
премії, що присуджуються за видатні досягнення в галузі науки, літера­
тури і мистецтва, винагороду за відкриття, винахід, на який видано ав­
торське свідоцтво, корисну модель, промисловий зразок і раціоналіза­
торську пропозицію;

4) суми на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.

Стаття 70. Розмір відрахувань із заробітноТ плати та інших до­ходів

Розмір відрахувань із заробітної плати та інших видів доходів борж­ника вираховується із суми, що залишається після утримання податків.

Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати встановлюється законодавством про працю.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до повного погашення заборгованості:

у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцт­вом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, та збитків, заподіяних злочином,- п'ятдесят відсотків заробітної плати

боржника;

за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено зако­ном,- двадцять відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заробітної плати не може перевищувати п'ятдесяти відсотків заробітної плати, яка належить до виплати працівникові, в тому числі при відрахуванні за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей, у цих випадках розмір відра­хувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

Правила, встановлені цією статтею, застосовуються також при звер­ненні стягнення на належні боржникові стипендію, пенсію та доходи, зазначені в статті 69 цього Закону.

Стаття 71. Звернення стягнення на заробітну плату боржника, який відбуває покарання

Відрахування із заробітної плати боржника, який за вироком суду відбуває покарання без позбавлення волі, провадиться з усієї суми заро­бітної плати без урахування стягнень за вироком.

Із засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, а також з осіб, які знаходяться в наркологічних відділеннях психіатрич­них диспансерів та стаціонарних лікувальних закладах, відрахування провадиться з усієї заробітної плати без урахування відрахувань на ви­трати по їх утриманню в цих закладах.

Стаття 72. Звернення стягнення на допомогу по державному соціальному страхуванню

На допомогу по державному соціальному страхуванню, виплачувану у разі тимчасової непрацездатності та інших випадках, і допомогу по безробіттю стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стяг­нення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.

Стаття 73. Кошти, на які не може бути звернено стягнення

Стягнення не може бути звернено на такі виплати:

1) вихідну допомогу, яка виплачується у разі звільнення працівника;

2) компенсацію працівникові за невикористану відпустку, крім ви­
падків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не
використану протягом кількох років;

3) компенсації працівникові витрат у зв'язку з переведенням, направ­
ленням на роботу чи відрядженням до інших місцевостей;

4) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти,
які виплачуються замість добових і квартирних;

5) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по
безробіттю;

6) допомогу по вагітності та пологах;

7) одноразову допомогу при народженні дитини;

8) допомогу по догляду за дитиною;

9) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до
16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездат­
ності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною; інші допомоги на дітей,
передбачені законодавством;

10) допомогу на лікування;

11) допомогу на поховання;

12) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживан­
ня продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобно­
го господарства громадян, які проживають на території радіоактивного
забруднення;

13) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків від­
починку за рахунок фонду споживання.

Стягнення не провадиться також із:

1) сум неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;

2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне
постачання;

3) вихідної допомоги у разі звільнення (виходу у відставку) з війсь­
кової служби та з органів внутрішніх справ, а також грошового забезпе­
чення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбаче­
них законодавством.

Стаття 74. Порядок стягнення аліментів

Порядок стягнення аліментів визначається законом.

У разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи ін­ших доходів боржника протягом трьох місяців підряд стягнення звертає­ться на майно боржника.

Розмір заборгованості по аліментах визначається державним вико­навцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгова­ності у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається вихо­дячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підра­хувати розмір заборгованості по аліментах і повідомити про нього стя­гувана і боржника.

З осіб, зобов'язаних сплачувати аліменти, у разі виїзду їх для постій­ного проживання у країни, з якими Україна не має договорів про надан­ня правової допомоги, стягнення аліментів провадиться на час виїзду за рішенням суду за весь період до досягнення дитиною повноліття.

З осіб, які працюють за контрактами в іноземних державах і одержу-

ють заробітну плату тільки за кордоном, аліменти стягуються в порядку та розмірах, передбачених законом.

За наявності спору питання про розмір заборгованості по аліментах вирішується за заявою заінтересованої особи судам у порядку, встанов­леному законом.

Державний виконавець зобов'язаний здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням та надходженням відрахованих сум аліментів стягувачам.

Стаття 75. Виконання рішень щодо покарання у вигляді штра­фу та конфіскації майна

Рішення щодо покарання у вигляді штрафу та конфіскації майна під­лягають виконанню в порядку, встановленому цим Законом.

Г л а в а 8. ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ У НЕМАЙНОВИХ СПОРАХ

Стаття 76. Загальні умови виконання рішень, за якими борж­ник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від Тх вчинення

Після відкриття виконавчого провадження по виконавчому докумен­ту, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний ви­конавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, перед­бачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відпо­відно до повноважень, наданих йому законом, а з боржника стягується двократний розмір витрат на проведення виконавчих дій.

Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальни­ком відповідного відділу Державної виконавчої служби, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

Стаття 77. Виконання рішення про поновлення на роботі

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або пере­веденого працівника виконується негайно. Виконання рішення вважає­ться завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного праців­ника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (по­садовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільне­ного або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції та інші заходи, передбачені цим Законом.

Стаття 78. Виконання рішення про відібрання дитини

Під час виконання рішення про відібрання дитини державний вико­навець провадить виконавчі дії з обов'язковою участю особи, якій дити­на передається на виховання, та з залученням представників органів опі­ки і піклування.

У разі потреби державний виконавець може звернутися до суду з по-

данням щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого чи лікувального закладу.

У разі коли боржник перешкоджає виконанню рішення про відібран­ня дитини, до нього застосовуються заходи, передбачені законом.

Стаття 79. Виконання рішення про виселення боржника

Виконання рішення про виселення боржника провадиться лише у ра­зі, якщо боржником воно не виконано в установлений державним вико­навцем строк, визначений відповідно до статті 24 цього Закону.

Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконав­чому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні даній особі користуватися цим приміщенням.

Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити борж­ника про день і час примусового виселення. Відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, не є перешкодою для вико­нання рішення.

Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ з обов'язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржникові. Державний виконавець у необхідних випадках забезпечує в установле­ному порядку зберігання майна боржника, але не більше як три роки, з покладенням понесених витрат на боржника. Після завершення триріч­ного строку невитребуване майно реалізується в порядку, передбаченому для реалізації безхазяйного майна.

Якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підля­гають виселенню, державний виконавець зобов'язаний провести поряд з описом майна його оцінку. Описане майно передається на відповідальне зберігання особі, яка державним виконавцем призначена охоронцем майна.

Про виконання рішення про виселення боржника державним викона­вцем складається акт, що підписується особами, які брали участь у вико­нанні.

Якщо особі, яка підлягає виселенню, має бути надано інше жиле приміщення, державний виконавець надсилає відповідному житловому чи іншому органу повідомлення про строк виконання рішення щодо на­дання такого приміщення. У разі ненадання у визначений строк іншого жилого приміщення державний виконавець складає про це акт і звертає­ться до суду з поданням про визначення порядку подальшого виконання рішення. До вирішення судом цього питання виконавчі дії не провадять­ся. У разі виникнення обставин, що перешкоджають виконанню рішення або роблять його неможливим, державний виконавець виносить поста­нову відповідно про відстрочку виконання чи про зупинення виконавчо­го провадження.

Стаття 80. Виконання рішення про вселення стягувача

Після одержання виконавчого документа про вселення стягувача державний виконавець встановлює строк для добровільного його вико­нання боржником. У разі добровільного виконання рішення про вселен­ня стягувач і боржник підписують акт, який передається державному виконавцеві разом із заявою стягувача про повернення йому виконавчого документа.

У разі невиконання рішення про вселення стягувача у добровільному порядку вселення здійснюється примусово державним виконавцем.

Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем

безперешкодного входження стягувача у приміщення, вказане у вико­навчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.

Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Відсутність, боржника, повідомленого про день і час вселення, не є перешкодою для виконання рішення про вселення.

У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, вселення здійснюється у присутності понятих, із залученням працівників органів внутрішніх справ.

Про виконання рішення про вселення стягувача державним виконав­цем складається акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні.

У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (пере­буванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має пра­во звернутися до державного виконавця з заявою про відновлення вико­навчого провадження. У цьому випадку державний виконавець має пра­во повторно провести примусове вселення стягувача та застосувати до боржника штрафні санкції, передбачені цим Законом. Виконавче прова­дження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не провадиться, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебу­ванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача у цьому ви­падку вирішується в судовому порядку.

Стаття 81. Виконання рішення про примусовий обмін

Державний виконавець, одержавши виконавчий документ про при­мусовий обмін, встановлює строк для добровільного виконання рішення боржником. У разі добровільного виконання рішення стягувач і боржник підписують акт, який передається державному виконавцеві разом із за­явою стягувача про повернення йому виконавчого документа.

У разі невиконання рішення про примусовий обмін у добровільному порядку державний виконавець здійснює його примусове виконання відповідно до статей 79 і 80 цього Закону.

Про виконання рішення про примусовий обмін державний викона­вець складає акт, що підписується стягувачем і боржником.

Стаття 82. Загальні умови виконання рішення про заборону ді­яльності об'єднання громадян

Державний виконавець розпочинає виконання рішення про заборону діяльності об'єднання громадян за заявою органу, уповноваженого від­повідно до закону здійснювати легалізацію такого об'єднання, на основі виконавчого документа про примусовий розпуск даного об'єднання гро­мадян. Легалізуючий орган подає цю заяву до Державної виконавчої служби після офіційного повідомлення у друкованих засобах масової інформації про набрання чинності рішенням щодо заборони діяльності даного об'єднання громадян.

Державний виконавець виносить постанову про відкриття виконав­чого провадження відповідно до статті 24 цього Закону та здійснює ви­конавчі дії, передбачені рішенням суду про заборону діяльності об'єд­нання громадян, у порядку, встановленому цим Законом.

Про виконання рішення суду про заборону діяльності об'єднання громадян державний виконавець складає акт, який підписують дер­жавний виконавець і представник легалізуючого органу. Копії акта надсилаються до суду, який постановив рішення, та легалізуючому органу.

Глава 9. ПРОВАДЖЕННЯ ВИКОНАВЧИХ ДІЙ

Поиск по сайту: