|
|||||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
РозділШ 7 страница
1 Тут необхідно говорити лише про фізичну особу, оскільки при недостатності майна юридичної особи-боржника мають наставати наслідки, передбачені п. 4 ст. 37 Закону «Про виконавче провадження». то відмова має бути здійснена у відповідності до ст. 61, і йому повністю повертається авансовий внесок; • одержати певні предмети, що повинні бути переда • у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню Про повернення виконавчого документа і авансового внеску стягувачеві державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк. Положення щодо права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених ст. 21 цього Закону, стосується випадків перешкоджання стягувачем провадженню виконавчих дій і, особливо, відсутності майна, на яке може бути звернено стягнення. 4„5. Ускладнення у виконавчому провадженні: відкладення, зупинення виконання, повернення виконавчих документів стягувачеві, поворот виконання Ускладнення у виконавчому провадженні - це суб'єктивні й об'єктивні обставини юридичного характеру, з якими законом пов'язується настання таких умов для виконання рішень, через які неможливо або ускладнено вчиняти виконавчі дії. Якщо розглядати ускладнення у виконавчому провадженні за їхньою тривалістю, то можна прогнозувати необхідність відокремлення різних об- Див. додаток № б. ставин, що зумовлюють строки, в які діятиме відповідне ускладнення. Наприклад, відкладення виконавчого провадження може зумовлювати невиконання строків здійснення виконавчого провадження на десять днів. Якщо за ст. 25 цього Закону виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії та виконати рішення, не пов'язані з реалізацією майна боржника, не пізніше ніж у двомісячний строк з дня надходження виконавчого документа, то в разі отримання ухвали від суду про відкладення виконавчого провадження, на наш погляд, строк виконавчого провадження має продовжуватись на цей термін. Якщо ж виконавче провадження зупиняється, то в багатьох випадках строк зупинення не залежить від дій державного виконавця, а тому по відношенню до виконавчого провадження він зупиняється на невизначений строк. В основному такий строк переривається надходженням відомостей, які можуть надаватись державному виконавцю у формі заяв або інших документів. Наприклад, виконавче провадження за ч. 2 ст. 36 цього Закону має поновлюватись у разі визначення правонаступників боржника (на наш погляд й стягувача), які можуть звертатись до державного виконавця з відповідною заявою. Отже, в разі настання передбачених законодавством ускладнень виконавчі дії за загальним правилом не повинні проводитися, а перебіг процесуального строку здійснення виконавчого провадження має перериватися до дня відновлення або поновлення виконавчого провадження і не враховувати термін ускладнення виконавчого провадження. Тобто двомісячний строк не повинен враховувати строку ускладнення, що мало місце при вчиненні виконавчого провадження. Зрозуміло, що до цього терміну не можна занести строк давності пред'явлення виконавчого документа до виконання (статті 21,22 цього Закону). Ці положення мають увійти до закону. За ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» відкладення вчинення виконавчих дій може бути двох видів у залежності від суб'єктів, які ініціюють його, а саме: • в разі винесення ухвали судом відкладення здійснюється на строк, визначений в ухвалі. В цьому випадку під терміном «суд», що вправі виносити відповідну ухвалу, доцільно вважати суд або інший орган, який видав виконавчий документ, а також будь-який інший суд у межах його повноважень (загальнообов'язковість судового рішення); • за заявою стягувана або за заявою боржника, чи з власної ініціативи та за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, державний виконавець може відкласти виконавчі дії на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ. Така постанова може бути оскаржена начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби або до суду в 3-денний строк. На наш погляд, строк має відлічуватися з моменту отримання заінтересованими особами постанови. Однак, за ст. 27 фактичний строк відкладення виконавчого провадження буде залежати не тільки від оперативності дій державного виконавця, а й від дій суду. Наступним важливим ускладненням виконавчого провадження є його зупинення. В законі визначені два варіанти поведінки державного виконавця в залежності від певних ситуацій, що передбачені законодавством, а саме: І.коли обставини виконавчого провадження зумовлюють обов'язкове зупинення (обов'язок державного виконавця); 2. коли за обставинами виконавчого провадження державному виконавцю законодавством надається право зупинення виконавчого провадження (факультативне зупинення). Таким чином, законодавством надане право представнику правозастосовчого органу діяти за своїм внутрішнім переконанням, з чим, на наш погляд, важко погодитись.1 У більшості випадків час виконання рішення має визначальне значення для реальної можливості виконання рішення в повному обсязі, а тому, надаючи відповідні суб'єктивні права державному виконавцю, законодавством мають передбачатись і відповідні заходи дисциплінарної та майнової відповідальності за несвоєчасне виконання рішень. У противному разі право державного 1 Можна дійти висновку, що норма про право державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження запозичена із ст. 222 ЦПК, але необхідно враховувати те, що суд як правозахисний та правоаналі-зуючий орган наділений повноваженнями навіть виходити за межі, визначені законом (ч. З ст. 11 ЦПК). Так, у разі відсутності закону, що регулює спірні відносини, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини, а при відсутності такого закону суд виходить із загальних начал і змісту законодавства України. Що ж до компетенції державного виконавця, то він такими повноваженнями не може бути наділений. виконавця може заподіювати шкоду інтересам стягувача. За ст. 35 Закону «Про виконавче провадження» виходить, що знаходження боржника у відпустці є підставою для зупинення виконавчого провадження, оскільки встановити справжнє місце перебування боржника практично буває дуже важко. На нашу думку, зупинення виконавчого провадження за ініціативою державного виконавця можливе лише в тому випадку, коли боржник або його представник не можуть здійснити відчуження належного до стягнення майна. Наприклад, коли майно описане, накладена заборона відчуження майна тощо. В усіх інших випадках, коли за час зупинення виконавчого провадження воно може зникнути, можуть діяти лише обставини, які зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження. За ст. 34 обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, визначають такі випадки: 1) смерть стягувача або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника, або припинення існування сторони - юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво. У цій нормі законодавцем наведено доволі багато юридичних обставин, які за своїм правовим змістом суттєво відрізняються. Так, смерть особи або оголошення її померлою (статті 10 і 21 ЦК), припинення існування юридичної особи (ст. 37 ЦК) породжують універсальне і сингулярне правонаступництво, але щодо визнання особи безвісно відсутньою, то за ст. 18 ЦК правонаступництво не виникає, а за ст. 19 ЦК над майном громадянина безвісно відсутнім встановлюється опіка. В останньому випадку опіка над майном може встановлюватися не тільки на підставі рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою, але й за заявою заінтересованих осіб (стягувача — С. Ф.) орган опіки і піклування може призначити опікуна для охорони майна відсутнього громадянина, а так само для управління його майном і до за-, кінченім одного року з дня одержання останніх відомостей про місце його перебування (ч, 2 ст, 19 ЦК). Фурса С. Я. Правові аспекти визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим // Науково-методичний журнал. «Нова педагогічна думка». № 2(18), 1999 р- м. Рівне.- С. 81-84. Однак, у статті 36 Закону, яка спрямована на тлумачення порядку та строку зупинення виконавчого провадження, говориться лише про правонаступництво боржника і опіку (слід розуміти і над майном, і особисту опіку), що не відповідає умовам, визначеним у п. 1 ст. 34 Закону. Вважаємо, саме смерть особи стягувача або оголошення його померлим (статті 10 та 21 ЦК), припинення існування такої юридичної особи зумовлює необхідність обов'язкового зупинення виконавчого провадженг ня, оскільки робить вчинення виконавчих дій безцільним до тих пір, доки правонаступники не визначаться щодо прийняття спадщини. Якщо ж стягувача буде визнано безвісно відсутнім, то опікун його майна зобов'язаний дбати про належне такій особі майно і брати участь у виконавчому провадженні з метою стягнення з боржника належних безвісно відсутній особі боргів. 2) визнання стягувача або боржника недієздатним. За чинним законодавством визнання громадянина недієздатним породжує правові наслідки, які регламентовані ст. 16 ЦК України. При цьому процедура визнання громадянина недієздатним чітко встановлена нормами ЦПК, згідно з якими стан недієздатності настає одночасно із набранням рішенням законної сили. Але зупинення виконавчого провадження має тривати до призначення опікуна недієздатному боржнику і, на нашу думку, стягувачу. Спірним можна вважати випадок зупинення виконавчого провадження в разі обмеження особи за рішенням суду в дієздатності.2 Так, за ст. 15 ЦК над такою особою встановлюється піклування, що зумовлює можливість цієї особи укладати угоди щодо розпорядження майном, а також одержувати заробітну плату, пенсію або інші види доходів, розпоряджатися ними лише за згодою піклувальника, за винятком дрібних побутових. Отже, розглядаючи права сторін виконавчого провадження, можна дійти висновку, що в багатьох випадках їхні дії виходитимуть за межі дрібних побутових. Крім того, необхідно визначити, що ж таке дрібні побутові угоди. Вважаємо, що це угоди, для яких достатньою є усна форма укла- 1 Фурса С. Я. Визнання громадянина обмежено дієздатним і не 2 Штефан М. И., Омельченко М. П., Штефан С. М. Виконання дення, а в разі перевищення суми угоди, передбаченої ст. 44 ЦК (сума понад сто карбованців), ця угода не буде вважатись дрібною побутовую угодою. Таким чином, пропонується зв'язати і конкретизувати різні юридичні обставини, які викликатимуть певні юридичні наслідки. Наприклад, невеликі штрафи обмежено дієздатна особа вправі оплатити особисто. 3) проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях. Ця умова закону має розглядатись у двох аспектах: відносно боржника та стягувача. Якщо заява стягувача про зупинення виконавчого провадження, який висловлює бажання зупинити виконавче провадження, є однозначно обов'язковою для державного виконавця через те, що саме його права та інтереси захищаються у виконавчому провадженні (принцип диспозитивності), то участь боржника не завжди є обов'язковою для вчинення виконавчих дій. Наприклад, у разі ухилення (зникнення) боржника від майнової або іншої відповідальності зупинення виконавчих дій буде суперечити правам стягувача на відшкодування завданої шкоди. Але проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях є його громадянським обов'язком і тому ця обставина з певними особливостями відображена в багатьох нормативних актах як ускладнення, що зупиняє процесуальні строки (ст. 78 ЦК, п. З ст. 221, п. 1 ст. 222 ЦПК України). Наприклад, за Законом України «Про надзвичайний стан» передбачається, що надзвичайний стан - це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені цим Законом обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб, покладає на них додаткові обов'язки. Отже, не тільки участь у військових формуваннях може зумовлювати неможливість боржника за об'єктивних обставин виконувати покладені на нього обов'язки. Однак цією нормою встановлюється зупинення виконавчого провадження у випадку, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе. Тому загалом можна встановити, що цей випадок стосується обов'язку державного виконавця зупинити виконавче провадження, коли за рішенням, що підлягає виконанню, боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їхнього вчинення. Маються на увазі дії, що носять особистісний характер, і тому у відсутності боржника будь-якою іншою особою вони вчинятися не можуть. Щодо можливості діяти замість боржника, то, на нашу думку, деякі вчені правильно ставлять питання про можливість передачі повноважень щодо участі у виконавчому провадженні іншим особам, але ми пропонуємо це питання конкретизувати. Так, пропонується державному виконавцю надати повноваження щодо звернення до боржника з пропозицією про забезпечення його інтересів у виконавчому провадженню участю процесуального представника, якого має обрати сам боржник. Наприклад, боржник має право укласти договір доручення з адвокатом. В противному ж разі, на наш погляд, державний виконавець може сам призначати такого представника, як це має місце при захисті прав та інтересів підсудного у кримінальному процесі. Аналогічна процедура має стосуватись випадків, коли боржник знаходиться в місцях позбавлення волі, оскільки існування цього випадку взагалі не регламентоване законом. Але позбавлення волі не призводить до позбавлення правоздатності такого громадянина. 4) оспорювання боржником виконавчого документа у судовому порядку, якщо таке допускається законом — ця підстава для зупинення виконавчого провадження потребує відповідного тлумачення у зв'язку із застосуванням різних термінів у правовій системі України. Так, серед вимог, що пред'являються до виконавчого документа, в п. 5 ст. 19 Закону вказується дата набрання рішенням чинності. У цивільному процесі більш звичним поняттям є законна сила судового рішення (глава 27 ЩІК, статті 243, 243-25, 248-26, 249-9 ЦПК), а тому 1 Штефан М. Й., Омельченко М. П., Штефан С. М. Виконання постає питання, як може оспорюватись виконавчий документ, якщо він набрав законної сили? Загалом таке оспорювання можливе у касаційному порядку чи в зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами. Але за ст. 217 ЦПК передбачається обов'язок суду допустити негайне виконання рішень. Тож, коли допущене негайне виконання судового рішення, на нашу думку, на період його оскарження до апеляційної інстанції державний виконавець зобов'язаний зупинити виконавче провадження. Що ж до ст. 218 ЦПК, де передбачене право суду допустити негайне виконання судового рішення, то у ч. З цієї статті зазначається, що подача скарги або внесення окремого подання на ухвалу суду про негайне виконання рішення не зупиняє виконання цього рішення. Проблемним є й питання про те, що виконавче провадження має бути безспірним, а тому будь-який спір повинен мав би призводити до зупинення виконавчого провадження. Але це питання має відноситись лише до випадків, коли вчинення виконавчого провадження неможливе або ускладнене. Так, у разі оспорювання боржником не самого виконавчого документу, а тих обставин, що призвели до його винесення, зупинення виконавчого провадження має здійснюватись не державним виконавцем, а судом. 5) прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення; Тут необхідно брати до уваги, що, наприклад, рішення адміністративних органів можуть бути оскаржені до суду в термін до десяти днів з дня винесення постанови. Якщо постанова про даний вид адміністративного стягнення була попередньо оскаржена до вищестоящого органу -законна сила постанови настає після десяти днів з дня прийняття рішення щодо скарги останнього (ст. 244 ЦПК). Тобто такі рішення не повинні виконуватись у період, коли вони не набрали чинності й можуть бути оскаржені. Якщо цього не відбулось і рішення набрало законної сили, то вони можуть оспорюватись лише у касаційному порядку чи у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами в передбачені законодавством Фурса С. Я., Щербак С. В. Принципи організації та діяльності державної виконавчої служби // Предпринимательство, хозяйство и право. № 8-2001.-С. 81-85. строки, тобто протягом трьох місяців (ст. 321, 347-3 ЦПК), але, за загальним правилом, такий перегляд не зупиняє виконавчого провадження (за винятком умов ст. 329 ЦПК). 6) винесення постанови про зупинення виконання від На нашу думку, особи, уповноважені за ст. 8 Закону «Про виконавче провадження» здійснювати контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем, а саме: начальник відділу Державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, керівник вищестоящого органу, органи прокуратури не вправі зупиняти виконавчого провадження. Це положення пов'язане з тим, що здійснення виконавчих дій підпорядковане певній, визначеній законодавством процедурі й неправильність їхнього вчинення державним виконавцем має призводити до його «відсторонення» від процесу виконання рішення, а не до його зупинення. Винятком з цього має бути порушення кримінальної справи проти державного виконавця, коли до встановлення всіх обставин слідчими органами виконання, на наш погляд, може зупинятись. 7) подання до суду позову про виключення майна з опису. владність його повноважень. Розглянемо цей принцип на прикладі. Державний виконавець, коли він входить до приміщення, за вказаною в судовому рішенні адресою місця проживання боржника, зобов'язаний описувати все майно, що знаходиться в ньому. Якщо ж за наданими безспірними документами (договір оренди тощо), він встановить належність цього приміщення на праві власності іншій особі, то це приміщення не повинно входити до акта опису. В разі ж належності за документами такого приміщення сім'ї боржника, то відповідне приміщення має зазначатись в акті опису у відповідності до част- ки, яка належить боржнику, і відповідний правовстанов-люючий документ має приєднуватись до акта опису. При цьому державний виконавець має роз'яснити право членів сім'ї боржника на звернення до суду з позовом про виключення майна з опису. Наступне звернення власників до суду із заявою про виключення майна з опису, на наш погляд, зумовлює зупинення виконавчого провадження лише щодо того майна, належність якого боржнику або позивачу буде встановлюватись у судовому засіданні. Що ж до іншого майна виконавче провадження має продовжуватись. Характерними для аналізу є Постанова Пленуму Верховного Суду № 6 від 27.08.1976 р. «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (із змінами та доповненнями) та ухвала Судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України^, в яких даються роз'яснення щодо застосування законодавства при вирішенні даної категорії справ судами, що має безпосередній вплив та значення для виконавчого провадження. Зокрема, якщо згідно з вироком суду конфіскації підлягає конкретне майно, яке становить спільну сумісну власність подружжя, позов про виключення з опису частки цього майна може бути задоволено, коли не залишилось іншого спільного майна або його залишилось менше, ніж припадає на частку позивача. З деякими положеннями цієї Постанови важко погодитись, оскільки пропонується як відповідача притягати до участі в справі боржника і особу, в інтересах якої накладено арешт на майно (стягувач - С. Ф.), а в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Дане положення не відповідає особливостям норм матеріального і процесуального права, оскільки особі, в інтересах якої накладено арешт на майно, на момент проведення опису нічого не належить і вона не здійснювала порушення прав позивача. Тому роль стягу-вача має зводитись до участі в справі як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору і, виходячи з її інтересів, вона виступатиме на боці відповідача, яким і має бути боржник. Якщо ж у стягувача будуть законні підстави для витребування описаного майна (наприклад, Фурса С. Я., Щербак С. В. Принципи організації та діяльності державної виконавчої служби // Предпринимательство, хозяйство и право.№8-2001.-С. 81-85. ■■ Вісник Верховного Суду України, № 1,1998. певні права на витребування саме описаного майна), то він може заявити про це самостійні вимоги на предмет спору. У разі встановлення судом обґрунтованості вимог позивача, лише після набрання судовим рішенням чинності, описане майно виключається з акту опису і повертається власнику. 8) порушення арбітражним судом провадження у справі про банкрутство боржника, безумовно, має спричинювати зупинення виконавчого провадження. Цей висновок ґрунтується на особливій процедурі й певній послідовності покриття боргів боржників-банкрутів, що випливає із законодавства України і, зокрема, Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р. № 2343-ХІІ. Однак інститут банкрутства юридичних осіб має певні недосконалості, оскільки при чіткій вимозі Закону «Про виконавче провадження» потрібний особливий порядок доведення інформації до зацікавлених осіб. Так, за наказом Міністра економіки України № 77 від 11.04.2001 р. «Про затвердження Положення про порядок формування та ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство» створюється єдина база даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство. За п. 5.2 Положення для забезпечення функціонування Єдиної бази даних створюються включені в локальну комп'ютерну мережу Вищого арбітражного суду спеціалізовані комп'ютерні робочі місця у Головного користувача (Міністерство економіки України та його територіальні органи), в Адміністратора бази даних (підпорядкована Міністерству економіки України державна госпрозрахункова установа - Агентство з питань банкрутства) та в арбітражних судах, але ця система не враховує існування Державної виконавчої служби. В Державній виконавчій службі може знаходитись суттєва інформація про стан виконання рішень, з яких банкрут може виступати як стягувач або боржник. Досить цікаві в теоретичному плані існують схеми, за якими державна виконавча служба контролюватиме реальну (фактичну) неплатоспроможність господарюючого суб'єкта.1 Хоча не з усіма поло- Поляков Б. Понятие неплатежеспособности и банкротства // Підприємництво, господарство і право. № 4. 2002.- С. 47-5 1. женнями запропонованих розробок можна однозначно погодитись, оскільки при сучасному організаційному і кадровому забезпеченні реальність такої моделі викликає сумнів. Але нами вже ставилось питання про необхідність об'єднання всіх правоохоронних органів єдиною комп'ютерною мережею для обміну інформацією і сприяння у виконанні покладених на них функцій. Тому за сучасних умов слід вважати, що державний виконавець має слідкувати за публікаціями в офіційних друкованих органах - газетах «Голос України» або «Урядовий кур'єр» чи йому направлятиметься відповідне повідомлення від уповноважених осіб. 9) сплати боржником або іншим гарантом у порядку, передбаченому законодавством (у тому числі за договорами про відшкодування ядерної шкоди), коштів на відшкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або перевищують встановлену законом межу відповідальності оператора ядерної установки. Для обчислення сплачені кошти підлягають перерахуванню у Спеціальні права запозичення, що встановлюються Міжнародним валютним фондом, за офіційним курсом Національного банку України на день сплати. Така умова Закону «Про виконавче провадження» з'явилась у зв'язку з прийняттям Закону України «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення» від 13 грудня 2001 р. № 2893-Ш, а він зумовлений міжнародними угодами України про транспортування через територію України ядерних матеріалів. Зокрема, були укладені Угода між Кабінетом Міністрів України, Урядом Російської Федерації, Урядом Словацької Республіки, Урядом Чеської Республіки про співробітництво в галузі транспортування ядерних матеріалів між Російською Федерацією і Чеською Республікою через територію України і територію Словацької Республіки, вчинена в Празі 14 березня 1998 р., та Угода між Кабінетом Міністрів України, Урядом Республіки Болгарія, Урядом Республіки Молдова і Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі транспортування ядерних матеріалів між Республікою Болгарія і Російською Федерацією через територію України та територію Республіки Молдова, вчинена в Софії 28 листопада 1997 р. Ці угоди спираються на Віденську конвенцію про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 р. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.016 сек.) |