|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
РозділШ 8 страница
Таким чином, на перший погляд, незрозумілі терміни «Спеціальні права запозичення» і «межа відповідальності оператора ядерної установки» випливають і конкретизуються в статті 6 Закону «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення». А зміст обов'язкового зупинення виконавчого провадження при перевищенні встановлених меж відповідальності оператора ядерної установки полягає в тому, що настає участь держави у відшкодуванні ядерної шкоди. Ядерна шкода може бути відшкодована на підставі договору про відшкодування ядерної шкоди або рішення суду. Ядерна шкода може бути відшкодована оператором відповідно до договору про відшкодування ядерної шкоди, укладеного ним з потерпілим за участю страховика (іншого фінансового гаранта). Договір про відшкодування ядерної шкоди повинен: • відповідати вимогам щодо визначених у законо • бути нотаріально посвідченим, якщо однією із сто • не порушувати прав потерпілих та інших осіб; • бути зареєстрованим у порядку, встановленому Укладаючи договір про відшкодування ядерної шкоди, потерпіла особа здійснює своє право на відшкодування ядерної шкоди. У разі недосягнення згоди між сторонами спір про відшкодування ядерної шкоди вирішується судом. Ядерна шкода відшкодовується виключно у формі грошової компенсації. Факультативне зупинення виконавчого провадження передбачає право державного виконавця зупинити виконавче провадження в наступних випадках (ст. 35 Закону), які нами, на відміну від закону, надаються у послідовності в залежності від їхньої значимості: 1) звернення державного виконавця до суду або іншого органу, який видав виконавчий документ, із заявою про роз 'яснення рішення, що підлягає виконанню, зумовлюється тими випадками, коли виконання рішення стає незрозумілим або неконкретним і через це виникають ускладнення при його виконанні. Хоча в цій нормі мова 1 Див. додаток № 5. йде лише про роз'яснення рішень, але в рішенні можуть існувати й інші недоліки: описки чи явні арифметичні помилки. В процедурі деяких органів передбачена спеціальна процедура надання відповідних роз'яснень на прохання осіб, які брали участь у справі, а також державного виконавця. Наприклад, в разі, коли рішення є неясним, суд, який вирішив справу, роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту (ст. 215 ЦПК). Однак у ЦПК відокремлене поняття «виправлення описок і явних арифметичних помилок в рішенні» (ст. 213 ЦПК). Аналогічна процедура існує стосовно роз'яснень рішень господарського суду, в якій за заявою сторони або за своєю ініціативою суд виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала (ст. 89 ГПК України). Отже, можна тлумачити, що в цивільному процесі за заявою державного виконавця суд може тільки роз'яснювати рішення, але не виправляти описки і явні арифметичні помилки. На нашу думку, різниця у викладенні певних процедурних питань не може стати причиною для відмови судом у виправленні описок і явних арифметичних помилок, як це передбачено в господарському процесі. Що ж до інших органів, які видали виконавчий документ, то для надання ними відповідних роз'яснень може стати підставою ст. 28 Закону України. Так, державний виконавець має право звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа. Суд або інший орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у 10-денний строк з дня її надходження і при необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їхнього змісту. Виходячи ж із процесуальних строків розгляду відповідних заяв державного виконавця та надання відповідей на них, на наш погляд, така процедура має ставати підставою для відкладення виконавчого провадження, а не до його зупинення. 2) подання скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі. Цю підставу факультативного зупинення виконавчого провадження необхідно розглядати в двох аспектах, які випливають із процесуальних особливостей вирішення питань про оскарження дій або бездіяльності державного виконавця та процедури розгляду заявленого відводу. За ст. 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом. Аналогічна за сферою дії стаття 85 Закону «Про виконавче провадження» передбачає, що скарга може бути подана до начальника відповідного відділу Державної виконавчої служби або до суду за місцем знаходження відповідного відділу Державної виконавчої служби, чи до іншого суду згідно з вимогами закону. Положення ст. 85 Закону «Про виконавче провадження» представляються більш обґрунтованими, оскільки за ст. 5 Закону «Про державну виконавчу службу» правами з розгляду скарг на дії державних виконавців наділені: • Міністерство юстиції України через Департамент • Головне управління юстиції Міністерства юстиції Це положення доцільне в тих випадках, коли начальник відділу Державної виконавчої служби бере безпосередню участь у вчиненні виконавчого провадження, дії якого також можуть бути оскаржені і йому може заявлятись відвід. Так, за ст. 4 Закону «Про державну виконавчу службу» державними виконавцями є начальник, заступник начальника, старший державний виконавець, державний виконавець районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу Державної виконавчої служби. Але зазначені органи не володіють процесуальними правами стосовно зупинення виконавчого провадження на час розгляду скарги. Отже, рішення цих органів можуть бути оскаржені в суді за місцем їх знаходження. У цьому зв'язку є можливість висловити таку гіпотезу, що скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи Державної виконавчої служби мають розглядатись у порядку цивільного судочинства в двох варіантах: коли скарга стосується осіб, що безпосередньо вчиняли виконавчі дії, за гл. 31-Г ЦПК, а коли оскаржується рішення (акти) вище- стоящих органів, які здійснюють управління і приймають акти, пов'язані з діяльністю Державної виконавчої служби, такі скарги мають розглядатися в порядку глави 31-А ЦПК. Якщо вважати гіпотезу доведеною, то за ст. 248-4 ЦПК подання скарги до суду зупиняє виконання оскарженого акта. Виходячи ж із функцій контролю за діяльністю державного виконавця можна встановити додатково суб'єкта, до якого може подаватись скарга, а саме: прокурора, який здійснює нагляд за законністю виконавчого провадження (ст. 8 Закону «Про виконавче провадження»). Але його функція може розглядатись лише в трьох аспектах: • при наявності ознак злочину у діях державного ви • в разі порушення інтересів держави або прав і закон • при виявленні порушень закону прокурор або його В разі заяви про відвід державному виконавцю, на наш погляд, виконавче провадження має зупинятись обов'язково до вирішення справи про відвід, оскільки в Законі відсутній строк, в який має розглядатися заява про відвід державного виконавця. Відмова в задоволенні відводу державного виконавця може бути оскаржена до суду в десятиденний термін, а тому доцільно в Законі передбачити строк розгляду заявленого відводу вирішувати не більше ніж у 10-денний термін. Таким чином, будуть всі підстави вважати, що подання заяви про відвід або скарги на відмову у його відводі є підставою для відкладення виконавчого провадження, оскільки строки будуть точно визначені Законом. 3) оголошення розшуку боржника, його майна або Оголошення розшуку боржника зумовлює неможливість виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їхнього вчинення, а тому цей випадок має входити до ст. 34 Закону «Про виконавче провадження» і визначати обов'язковість зупинення виконавчого провадження. Аналогічно повинно мати місце обов'язкове зупинення виконавчого провадження при розшуку дитини, коли рішення стосується відібрання дитини, оскільки в період її розшуку державний виконавець фактично не може виконати рішення з незалежних від нього причин. Звернути стягнення на майно, належне боржнику, так само неможливо, коли його не знайдено. Тому з цього положення мав би випливати загальний висновок, що разом з оголошенням розшуку боржника, його майна або дитини виконавче провадження має зупинятися з незалежних від державного виконавця причин. Але в цій нормі закладена суттєва помилка, адже розшуком боржника-громадянина та дитини займаються органи внутрішніх справ, а розшуком боржника - юридичної особи, а також майна боржника - Державна виконавча служба (ст. 42). Таким чином, на час розшуку боржника-громадянина та дитини на підставі ч. 4 ст. 36 виконавчі дії не провадяться. Але втрачається логіка, коли державним виконавцем виноситься постанова про розшук майна, яку він сам повинен виконувати у той час, коли законом заборонено вчинення виконавчих дій. 4) прохання боржника, який проходить строкову Тому тут потрібно розглянути три правові ситуації, які випливають із заявленого прохання боржника і залежать від позиції стягувача: • стягувач погоджується на зупинення виконавчого • коли стягувач у відповідності до ст. 29 заперечує • коли ж стягувач просить державного виконавця
5) знаходження боржника на лікуванні у стаціонар 6) перебування боржника у тривалому службовому 7) знаходження боржника або стягувача у відпустці Останні підстави зупинення виконавчого провадження мають обов'язково підтверджуватись відповідними доказами: довідкою лікувального закладу, наказом про направлення особи у службове відрядження; наказом про відпустку. Але ми вважаємо, що для зупинення виконавчого провадження з цих підстав має застосовуватись процедура, що викладена в п. 4 факультативних підстав зупинення виконавчого провадження, зазначених вище. Оформлюється обов'язкове і факультативне зупинення виконавчого провадження державним виконавцем шляхом винесення вмотивованої постанови із зазначенням підстав, передбачених у законодавстві. Вона затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби і копія постанови надсилається у 3-ден-ний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ. Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувана. На наш погляд, поновлення має здійснюватись також шляхом винесення відповідної постанови. Отже, характерною особливістю зупинення виконавчого провадження має бути положення про те, що строки зупинення виконавчого провадження в основному не визначені (ст. 36). Тому важко погодитись із ч. З ст. 36 цього Закону, що строки зупинення виконавчого провадження можуть бути скорочені судом. У випадку оскарження в 10-денний строк постанови про зупинення виконавчого провадження до суду, суд може залишити постанову без змін або скасувати її. У випадку ж її скасування виконавче провадження продовжується і це не означає, що суд скорочує строки зупинення виконавчого провадження. Оскільки постанови про закриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувану можуть бути оскаржені, то в разі задоволення таких скарг буде наставати ускладнення у виконавчому провадженні, оскільки: буде порушено природний хід виконання рішень; дії державного виконавця будуть визнані незаконними; хід виконання рішення повернеться на стадію вжиття заходів примусового стягнення. Поворот виконання, коли розпочате виконавче провадження не закінчене,- це зумовлює, на наш погляд, такі випадки: • коли вищестоящий суд відмовив у позові повністю, • при зменшенні розміру задоволених у рішенні ви Термін «припинення» має місце лише в ст. 61 цього Закону і його застосування не несе в собі конкретного юридичного змісту. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.009 сек.) |