ІНСТРУКЦІЯ ПРО ПРОВЕДЕННЯ ВИКОНАВЧИХ ДІЙ

Ця Інструкція розроблена на виконання Закону України «Про вико­навче провадження» (далі - Закон), визначає умови та порядок виконан­ня рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому ви­конанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

1. Загальні положення

1.1. За правилами, викладеними в цій Інструкції, підлягають виконанню:

рішення, ухвали й постанови судів у цивільних справах;

вироки, ухвали й постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень;

вироки судів у частині позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю;

постанови судів у частині майнових стягнень у справах про адмініст­ративні правопорушення;

мирові угоди, затверджені судом;

рішення, ухвали, постанови арбітражних судів;

виконавчі написи нотаріусів;

рішення Конституційного Суду України у випадках, передбачених

законом;

не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;

рішення третейських судів відповідно до законів України;

рішення комісій по трудових спорах;

постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваже­ними законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

рішення іноземних судів і арбітражів у передбачених законом випадках;

рішення державних органів, прийняті з питань володіння і користу­вання культовими будівлями та майном;

рішення Антимонопольного комітету та його територіальних відді­лень у передбачених законом випадках;

постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладення штрафу;

рішення інших державних та недержавних органів у випадках, перед­бачених законом.

1.2. Провадження примусового виконання рішень судів та інших ор­
ганів (посадових осіб) (далі - рішення) здійснюється відповідно до Зако­
ну, інших нормативно-правових актів та цієї Інструкції.

1.3. Виконавчими документами є:

виконавчі листи, що видаються на підставі: рішень, вироків, ухвал, постанов судів загальної юрисдикції; рішень іноземних судів та арбітра­жів, якщо вони визнані й допущені для виконання на території України у встановленому законодавством порядку;

ухвали судів у випадках, передбачених законом;

ухвали судів загальної юрисдикції про затвердження мирових угод;

накази, що видаються на підставі рішень, ухвал, постанов арбітраж­них судів;

виконавчі написи нотаріусів;

рішення Конституційного Суду України у випадках, передбачених законом;

не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;

посвідчення, що видаються на підставі рішень комісій по трудових спорах;

постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваже­ними законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

рішення Антимонопольного комітету та його територіальних відді­лень у передбачених законом випадках;

постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладення Штрафу;

рішення інших державних та недержавних органів у випадках, перед­бачених законом.

а) одяг - на кожну особу: одне літнє або осіннє пальто, одне зимове
пальто або кожух, один зимовий костюм (для жінок - два зимових плаття),
один літній костюм (для жінок - два літніх плаття), головні убори по од­
ному на кожний сезон. Для жінок, крім того, дві літні хустки, одна тепла
хустка (або шаль) та інший одяг, зношений більш, як на 50 відсотків;

б) взуття у кількості по одній парі літнього, осіннього, зимового та
інше взуття, зношене більш, як на 50 відсотків;

в) білизна у кількості двох змін на кожну особу;

г) постіль (матрац, подушка, два простирадла, дві наволочки, ковдра)
і два особистих рушника на кожну особу;

д) необхідний кухонний посуд;
є) один холодильник на сім'ю;

ж) меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл,
одна шафа на сім'ю (крім меблевих гарнітурів, на які може бути зверне­
не стягнення);

з) всі дитячі речі.

2. Продукти харчування, потрібні для особистого споживання борж­
нику, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні,-
на три місяці.

3. Паливо, потрібне боржникові, членам його сім'ї та особам, які пе­
ребувають на його утриманні, для готування їжі та обігрівання примі­
щення протягом шести місяців.

4. Одна корова, а у разі відсутності корови - одна телиця; коли немає
ні корови, ні телиці - одна коза, вівця чи свиня - у осіб, які займаються
сільським господарством.

5. Корм для худоби, який не підлягає вилученню в кількості, потріб­
ній до початку вигону худоби на пасовище або до збору нових кормів.

6. Насіння, потрібне для чергових посівів (осіннього і весняного), та
незнятий урожай - у осіб, які займаються сільським господарством (за
винятком земельних ділянок, на які накладено стягнення).

7. Інструменти, необхідні для особистих професійних занять (швейні,
музичні та інші).

Додаток №2

*•>"< і '', Затверджено

Наказ Міністерства юстиції
України 15.12.99 №74/5
Зареєстровано в Міністерстві
'....- юстиції України

15 грудня 1999 р.
. _лч.,.; за№865/4158

ІНСТРУКЦІЯ ПРО ПРОВЕДЕННЯ ВИКОНАВЧИХ ДІЙ

Ця Інструкція розроблена на виконання Закону України «Про вико­навче провадження» (далі - Закон), визначає умови та порядок виконан­ня рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому ви­конанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

1. Загальні положення

1.1. За правилами, викладеними в цій Інструкції, підлягають виконанню:

рішення, ухвали й постанови судів у цивільних справах;

вироки, ухвали й постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень;

вироки судів у частині позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю;

постанови судів у частині майнових стягнень у справах про адмініст­ративні правопорушення;

мирові угоди, затверджені судом;

рішення, ухвали, постанови арбітражних судів;

виконавчі написи нотаріусів;

рішення Конституційного Суду України у випадках, передбачених законом;

не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;

рішення третейських судів відповідно до законів України;

рішення комісій по трудових спорах;

постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваже­ними законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

рішення іноземних судів і арбітражів у передбачених законом випадках;

рішення державних органів, прийняті з питань володіння і користу­вання культовими будівлями та майном;

рішення Антимонопольного комітету та його територіальних відді­лень у передбачених законом випадках;

постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладення штрафу;

рішення інших державних та недержавних органів у випадках, перед­бачених законом.

1.2. Провадження примусового виконання рішень судів та інших ор­
ганів (посадових осіб) (далі - рішення) здійснюється відповідно до Зако­
ну, інших нормативно-правових актів та цієї Інструкції.

1.3. Виконавчими документами є:

виконавчі листи, що видаються на підставі: рішень, вироків, ухвал, постанов судів загальної юрисдикції; рішень іноземних судів та арбітра­жів, якщо вони визнані й допущені для виконання на території України у встановленому законодавством порядку;

ухвали судів у випадках, передбачених законом;

ухвали судів загальної юрисдикції про затвердження мирових угод;

накази, що видаються на підставі рішень, ухвал, постанов арбітраж­них судів;

виконавчі написи нотаріусів;

рішення Конституційного Суду України у випадках, передбачених законом;

не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;

посвідчення, що видаються на підставі рішень комісій по трудових спорах;

постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваже­ними законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

рішення Антимонопольного комітету та його територіальних відді­лень у передбачених законом випадках;

постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладення штрафу;

рішення інших державних та недержавних органів у випадках, перед­бачених законом.

1.4. У виконавчому документі повинні бути зазначені:

назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової осо­би, що видали виконавчий документ;

дата й номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

найменування стягувана й боржника, їх адреси, дата й місце народ­ження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), номери ра­хунків у кредитних установах (для юридичних осіб);

резолютивна частина рішення;

дата набрання чинності рішенням;

строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою особою і скріплений печаткою.

Законом можуть бути встановлені також інші вимоги до виконавчих
документів. *

1.5. Державний виконавець уживає заходів примусового виконання,
якщо боржник не виконує добровільно рішення у встановлений викона­
вцем строк відповідно до статті 24 Закону.

Заходами примусового виконання рішень є:

звернення стягнення на грошові кошти боржника;

звернення стягнення на інші види майна боржника;

звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

вилучення в боржника й передача стягувачеві певних предметів, за­значених у рішенні;

відібрання дитини;

інші заходи, передбачені рішенням.

1.6. Вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у
пункті 1.1 цієї Інструкції рішень є обов'язковими для всіх органів, ор­
ганізацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території
України.

Державному виконавцю у встановлений ним строк мають бути нада­ні безкоштовно документи або їх копії, потрібні для здійснення його повноважень.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 88 Закону.

1.7. Бланки документів виконавчого провадження та бланки для ко­
пій документів виконавчого провадження

1.7.1. Зразки та технічні описи бланків документів виконавчого про­
вадження та бланків для копій документів виконавчого провадження
(далі - бланки та бланки для копій) затверджуються Міністерством
юстиції України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України
від 19.04.93 № 283 «Про встановлення порядку виготовлення бланків
цінних паперів і документів суворого обліку» (зі змінами та доповнен­
нями).

1.7.2. З використанням бланків складаються такі документи виконав­
чого провадження:

акт опису й арешту майна (додаток 21);

постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на йо­го відчуження (додаток 26);

акт вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу (додаток 29);

квитанційна книжка (додаток 30);

розпорядження (додаток 33).

1.7.3. Копії акта опису й арешту майна (додаток 21-1), постанови про
арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (до­
даток 26-1), акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні
суду, та передачі їх стягувачу (додаток 29-1) складаються з використан­
ням бланків для копій.

1.7.4. Документи та копії документів виконавчого провадження, пе­
редбачені пунктами 1.7.2,1.7.3 та складені без використання бланків або
бланків для копій, вважаються недійсними. (Інструкцію доповнено пунк­
том 1.7 згідно з Наказом Мін'юсту № 62/5 від 04.12.2000; в редакції
Наказу Мін 'юсту№ 28/5 від 04.05.2001)

2. Учасники виконавчого провадження

2.1. Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, їх права та обов'язки

2.1.1. Учасниками виконавчого провадження є державний викона­
вець, сторони, їхні представники, експерти, спеціалісти, перекладачі.

Для проведення виконавчих дій державним виконавцем у разі потре­би залучаються поняті, працівники органів внутрішніх справ, представ­ники органів опіки і піклування, представники органів і установ освіти, медичні працівники, а також представники інших органів і установ у порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.

2.1.2. Загальні права і обов'язки державних виконавців у виконавчо­
му провадженні визначені статтею 5 Закону. Державний виконавець
зобов'язаний використовувати надані йому законом та передбачені цією
Інструкцією права і обов'язки в точній відповідності до закону, не допу-

, скати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян І і юридичних осіб, роз'яснювати особам, які беруть участь у виконавчому 1 провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їх права.

2.1.3. Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем може бути фізична або юридична особа, на користь чи в

інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником може бути фі­зична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням учинити певні дії (передати майно, виселитись з приміщення, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх учинення.

У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або доручити участь у виконав­чому провадженні одному із співучасників.

У разі вибуття однієї зі сторін (смерть громадянина, реорганізація юридичної особи тощо) державний виконавець зобов'язаний своєю постановою (додаток 1) здійснити заміну цієї сторони її правонаступни­ком, визначеним відповідно до чинного законодавства. Для правонаступ­ника всі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'яз­кові в тій мірі, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку право­наступник замінив.

Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником здій­снюється на підставі документів, якими правонаступник визначений.

Такими документами є:

рішення суду (арбітражного суду);

статут;

свідоцтво про право на спадщину;

інші документи у передбачених законодавством випадках.

2.1.4. Сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитись з матеріалами виконавчого провадження, робити з

^!і

них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти кло­потання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні й пи­сьмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого проваджен­ня, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватись іншими правами, наданими Законом.

Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення й повернення виконавчого до­кумента.

Сторони можуть подати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами, укласти мирову угоду, яка затверджується судом, оспорювати належність майна і його оцінку.

2.2. Участь у виконавчому провадженні експерта або спеціаліста

2.2.1. Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здій­
сненні виконавчого провадження й потребують спеціальних знань, дер­
жавний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає
своєю постановою (додаток 2) експерта або спеціаліста, а при потребі -
кількох спеціалістів або експертів.

Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має потрібні знання, кваліфікацію, досвід роботи у відповідній галузі. Експерт має бути віднесеним до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян.

Експерт або спеціаліст зобов'язаний дати письмовий висновок з пи­тань, що поставлені йому державним виконавцем, а також давати усні пояснення та рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.

2.2.2. Експерт або спеціаліст має право на винагороду за надані ним
послуги, розмір якої визначає начальник відповідного відділу державної
виконавчої служби за розрахунком, поданим експертом або спеціалістом
(якщо розмір винагороди перевищує 500 грн., то її визначає начальник
відділу Державної виконавчої служби за погодженням з начальником
відповідного відділу державної виконавчої служби Головного управлін­
ня юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,
обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції,
за розрахунком, поданим експертом або спеціалістом), (але не більше
ніж передбачено Інструкцією про порядок і розміри відшкодування ви­
трат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнан­
ня, попереднього слідства, прокуратури, державної виконавчої служби,
суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміні­
стративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним
установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій
експертів і спеціалістів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів
України від 1 липня 1996 року № 710. Ця винагорода та інші витрати на
проведення експертизи належать до витрат, пов'язаних із здійсненням
виконавчих дій. Про виплату винагороди державний виконавець вино­
сить постанову, яка затверджується начальником відділу державної ви­
конавчої служби (додаток 3). (Пункт 2.2.2 із змінами, внесеними згідно з
Наказом Мін 'юсту № 9/5 від 20.02.2002)

2.2.3. За відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомо

неправдивого висновку експерт несе відповідальність, передбачену за­коном, про що він має бути попереджений державним виконавцем. 2.3. Участь у виконавчому провадженні перекладача

2.3.1. У разі потреби під час провадження виконавчих дій державний
виконавець або сторони (їх представники) можуть запросити переклада­
ча. Перекладачем може бути будь-яка дієздатна особа, що володіє мова­
ми, знання яких необхідні для перекладу. Особі, якій потрібні послуги
перекладача, державний виконавець надає строк для його запрошення
(від 3 до 5 днів). Якщо зазначена особа не забезпечить участі переклада­
ча у визначений строк, то його може призначити своєю постановою (до­
даток 4) державний виконавець.

2.3.2. Перекладач має право на винагороду за виконану роботу, про
що державний виконавець виносить постанову (додаток 3) на підставі
кошторису, який повинен подати перекладач. Ця постанова затверджує­
ться начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.
Винагорода виплачується в розмірі, не більшому, ніж передбачено Інст­
рукцією про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винаго­
роди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідс­
тва, прокуратури, державної виконавчої служби, суду або до органів, у
провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопору­
шення, та виплати державним науково-дослідним установам судової
експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціаліс­
тів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня
1996 року № 710.

2.3.3. Особа, яка запрошується державним виконавцем до участі у
виконавчому провадженні, повинна надати документ, який підтверджує,
що вона володіє мовами, знання яких необхідні для перекладу.

2.3.4. У разі завідомо неправильного перекладу, а також за відмову
виконати обов'язки перекладача особа несе відповідальність відповідно
до закону, про що вона має бути попереджена державним виконавцем.

2.4. Залучення понятих до провадження виконавчих дій

2.4.1. Виконавчі дії можуть провадитися в присутності понятих.
Присутність понятих обов'язкова при вчиненні виконавчих дій,

пов'язаних із примусовим входженням до нежитлових приміщень і схо­вищ, в яких зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувана, яке має бути повернене йому в натурі; примусовим входженням до житлових будинків, квартир для забезпечення примусо­вого виселення та вселення в них; примусовим входженням до будинків, квартир та інших приміщень, в яких перебуває дитина, яка має бути пе­редана іншим особам відповідно до рішення суду; при проведенні огля­ду, арешту, вилученні й передачі майна.

Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні громадяни, які не мають особистого зацікавлення в провадженні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родин­ними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих при вчиненні виконавчих дій не може бути менше двох.

2.4.2. Понятий має право знати, для участі в провадженні яких вико­
навчих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого документа
вони здійснюються, а також робити зауваження з приводу вчинення ви­
конавчих дій. Зауваження понятого підлягають занесенню до акта відпо­
відної виконавчої дії. Понятий зобов'язаний засвідчити факт, зміст і ре­
зультати виконавчих дій, під час проведення яких він був присутній.
Перед початком виконавчих дій державний виконавець роз'яснює їх
права і обов'язки. .... ^

2.4.3. Поняті мають право на компенсацію витрат, пов'язаних із ви­конанням обов'язків понятих. Зазначені витрати належать до витрат на проведення виконавчих дій.

Компенсацію громадянам витрат, пов'язаних із виконанням обов'язків понятих, слід проводити із розрахунку середньоденного заро­бітку за місцем роботи, а громадянам, які не працюють, - із розрахунку середньоденного заробітку, розрахованого за середньомісячною заробіт­ною платою для даної місцевості.

2.5. Підстави та порядок відводу державного виконавця, експерта, спеціаліста визначаються статтею 17 Закону. Про відвід державного ви­конавця, експерта, спеціаліста виноситься постанова (додатки 20 та 25).

3. Відкриття виконавчого провадження

3.1. Підстави для відкриття виконавчого провадження
Державний виконавець відкриває виконавче провадження;

за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в пункті 1.1 цієї Інструкції, на підставі виконавчого документа;

за заявою прокурора в разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

при надходженні виконавчих документів: із судів щодо справ про стягнення аліментів, про відшкодування збитків, завданих злочином, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або втратою годувальника, про стягнення грошових сум з поса­дових осіб, винних у незаконному звільненні чи переведенні працівників або в невиконанні рішення суду про поновлення на роботі, про конфіс­кацію майна, а також про стягнення сум до державного бюджету; із від­ділів державної виконавчої служби та інших органів (посадових осіб), яким згідно з законом надане право приймати рішення, що підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку;

в інших випадках, передбачених законом.

3.2. Місце виконання рішення

3.2.1. Виконавчі дії проводяться державним виконавцем відповідного
відділу Державної виконавчої служби, який розташований:

за місцем проживання, роботи боржника - фізичної особи або за міс­цезнаходженням його майна;

за місцезнаходженням постійно діючого керівного органу або майна боржника - юридичної особи;

за місцем здійснення певних дій, які зобов'язаний вчинити боржник за відповідним рішенням суду або іншого органу (посадової особи).

3.2.2. Якщо в процесі виконавчого провадження державному виконав­
цеві стало відомо, що змінилося місце проживання чи місцезнаходжен­
ня боржника, місце його роботи або з'ясувалося, що на території, на яку
поширюються функції відділу державної виконавчої служби, майно борж­
ника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє, однак належне борж­
нику майно перебуває на території іншого відділу державної виконавчої
служби, то державний виконавець негайно складає про це відповідний
акт (додаток 5).

Виконавчий документ разом з копією акта не пізніше наступного дня державний виконавець зобов'язаний надіслати до відділу державної ви­конавчої служби за новим місцем проживання боржника, місцем його роботи чи за місцезнаходженням майна боржника, про що одночасно, в копії супровідного листа, повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий документ. Супровідний лист про направлення виконавчого

документа за належністю підписує начальник відповідного відділу дер­жавної виконавчої служби.

3.2.3. Якщо в процесі виконання стало відомо, що майна боржника для задоволення вимог стягувача недостатньо, однак належне боржнику майно перебуває на території іншого відділу державної виконавчої служ­би і при цьому зволікання вчинення виконавчих дій створює загрозу невиконання рішення, то державний виконавець негайно складає про це відповідний акт та звертається до начальника відповідного відділу дер­жавної виконавчої служби, якому підпорядковується, з доповідною за­пискою стосовно порушення перед начальником Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції питання про надання дозволу на проведення виконавчих дій на території, на яку не поширюються функції відділу державної виконавчої служби.

Начальник відділу державної виконавчої служби, після проведення відповідної перевірки, не пізніше наступного дня з часу одержання до­повідної записки, звертається з поданням до начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, начальників обласних, Київського та Севастопольського міських управ­лінь юстиції про надання дозволу на проведення виконавчих дій на тери­торії, на яку не поширюються функції відділу державної виконавчої служби. До подання додаються копії документів, що підтверджують потребу провадження таких виконавчих дій.

Начальником Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальниками обласних, Київ­ського та Севастопольського міських управлінь юстиції рішення щодо подання начальника відділу державної виконавчої служби повинно бути прийняте протягом 3 днів з дня його надходження.

При задоволенні подання начальник Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальники обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції видають наказ, яким надають відділу державної виконавчої служби право вчиняти виконавчі дії на території району (районів) у межах відповідно Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

3.2.4. Для здійснення виконавчих дій на території іншого району (ра­йонів) за межами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя начальник Головного управління юстиції Міністерства юс­тиції України в Автономній Республіці Крим, начальники обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції протягом З днів з дня надходження подання начальника районного (міського) відді­лу державної виконавчої служби звертаються з поданням до Міністра юстиції України про надання права відділу державної виконавчої служби вчиняти виконавчі дії на території, на яку не поширюються його функції, в межах України. До подання приєднуються копії документів, що під­тверджують потребу провадження таких виконавчих дій.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протягом 3 днів з часу надходження подання вирішує питання про надання відділу державної виконавчої служби права вчиняти виконавчі дії на території району (районів) Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, на яку не поширюються його функції, та готує про­екти наказів, які подаються Міністру юстиції України для затвердження.

Копія наказу про надання права відділу державної виконавчої служ­би вчиняти виконавчі дії на іншій території доводиться до відома відпо-

12 2-315 353

відно Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського, Севастопольського міських управлінь юстиції, на території яких будуть проводитись такі дії.

3.2.5. Відповідні територіальні відділи державної виконавчої служби сприяють державному виконавцеві, який вчиняє виконавчі дії на їхній території.

3.3. Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання

3.3.1. Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в
такі строки:

виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років;

накази арбітражних судів - протягом трьох місяців;

посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців;

постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати спра­ви про адміністративні правопорушення,- протягом трьох місяців;

інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановле­но законом.

3.3.2. Строки, зазначені в абзаці першому цього пункту, встановлю­
ються:

для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішен­ня, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню,- з насту­пного дня після його постановлення;

для виконання рішень арбітражних судів - з наступного дня після набрання рішенням законної сили;

для виконання постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення,- з дня винесен­ня відповідної постанови;

для виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі по­свідчення на примусове виконання рішення.

3.3.3. Щодо інших виконавчих документів строк пред'явлення їх до
виконання встановлюється з наступного дня після їх видачі, якщо інше
не встановлено законом.

3.3.4. Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про
стягнення аліментів, про відшкодування шкоди в разі ушкодження здо­
ров'я тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього
періоду, на який присуджені платежі.

Строки пред'явлення виконавчих документів до^виконання встанов­люються для кожного платежу окремо.

3.4. Переривання строку давності пред'явлення виконавчих докумен­тів до виконання

3.4.1. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання пе­
рериваються:

пред'явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником з підтверджувальними документами про часткове виконання рішення.

3.4.2. Після переривання строку пред'явлення виконавчого докумен­
та до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до перери­
вання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з не­можливістю його повного або часткового виконання строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

3.5. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого
документа до виконання

3.5.1. Державний виконавець відмовляє в прийнятті до провадження
виконавчих документів, строк пред'явлення для примусового виконання
яких минув, про що протягом 3 днів з дня надходження державному
виконавцю документів виносить відповідну постанову (додаток 6). Копія
постанови надсилається або вручається стягувачу, боржнику та органу
(посадовій особі), який видав виконавчий документ.

3.5.2. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого
листа або іншого судового документа до виконання, має право зверну­
тись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав
відповідний документ, або до суду за місцем виконання.

Щодо інших виконавчих документів пропущені строки поновленню не підлягають.

3.6. Прийняття виконавчих документів до виконання

3.6.1. Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання
виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закін­
чився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей
документ відповідає вимогам статті 19 Закону.

Виконавчі документи, що не відповідають вимогам згаданої статті Закону, а також ті, що повернулися з підприємств, установ, організацій та ін., де провадилися стягнення з заробітку чи інших доходів боржника, як виконані направляються відділом державної виконавчої служби до суду чи органу (посадовій особі), що видав даний виконавчий документ. У разі помилкового надходження виконавчих документів (не за терито-ріальністю) державний виконавець виносить постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (додаток 6).

3.6.2. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до
нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконав­
чого провадження (додаток 7). У постанові державний виконавець установ­
лює строк для добровільного виконання рішення, який не може переви­
щувати 7 днів, а рішень про примусове виселення - 15 днів, та попереджає
боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановле­
ного строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з
провадженням виконавчих дій. При цьому вказується дата виконання.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

3.6.3. Якщо зволікання у вчиненні виконавчих дій створює загрозу
невиконання рішення, то державний виконавець за заявою стягувача або
з власної ініціативи, з метою забезпечення виконання рішення щодо
майнових стягнень одночасно з винесенням постанови про відкриття
виконавчого провадження описує майно боржника й накладає на нього
арешт, про що зазначається в цій постанові.

Якщо в постанові зазначено потребу опису майна, то копія такої постанови вручається боржнику при проведенні опису майна.

3.6.4. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути
оскаржена сторонами начальнику відповідного відділу державної вико­
навчої служби або до відповідного суду в 10-денний строк.

3.7. Строки здійснення виконавчого провадження

3.7.1. Виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії та виконати рішення, не пов'язані з реалізацією майна боржника, не пізніше ніж у двомісячний строк з дня надходження виконавчого документа до держав-

ного виконавця. Продовження зазначеного строку можливе лише у ви­падках, передбачених Законом (зупинення виконавчого провадження, звернення до суду з питань відстрочки, розстрочки виконання, змін спо­собу й порядку виконання та ін.).

3.7.2. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, то державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчого документа.

3.8. Відмова у відкритті виконавчого провадження

3.8.1. Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого про­
вадження в разі:

пропуску встановленого строку пред'явлення документів до вико­нання;

неподання виконавчого документа про виконання рішення, зазначе­ного в пункті 1.1. цієї Інструкції (наприклад, подання судового рішення без виконавчого листа або наказу, у випадках, коли передбачена видача останніх);

помилкового надходження виконавчого документа (не за територі-альністю);

наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний вико­навець виносить постанову, яку не пізніше наступного дня надсилає заявникові (додаток 6).

3.8.2. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження
може бути оскаржена заявником начальнику відповідного відділу держав­
ної виконавчої служби або до відповідного суду в 10-денний строк з
моменту її одержання.

3.9. Відкладення виконавчого провадження

3.9.1. Державний виконавець у разі невідповідності виконавчого до­
кумента вимогам, передбаченим статтею 19 Закону, повертає виконав­
чий документ у 3-денний строк органу (посадовій особі), який його ви­
дав, про що виносить постанову про відкладення відкриття виконавчого
провадження та повідомляє заявника (додаток 8).

У постанові зазначається, на якій підставі повертається виконавчий документ, і встановлюється строк (від 3 до 5 днів) для усунення порушень. Копія постанови надсилається заявнику та органу (посадовій особі), який видав цей документ. У цій постанові вказується, що в разі неусунення по­рушень у визначений термін, провадження вважається не відкритим.

У разі усунення допущених порушень у встановлений строк вико­навчий документ вважається поданим у день первісного надходження.

Порушення встановленого строку не перешкоджає повторному на­правленню виконавчого документа державному виконавцю в загальному порядку.

3.9.2. Постанова про відкладення відкриття виконавчого проваджен­
ня може бути оскаржена начальнику відповідного відділу державної
виконавчої служби або до відповідного суду заявником у 10-денний
строк з моменту її одержання.

3.10. Роз'яснення рішень, які підлягають примусовому виконанню
3.10.1. Якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчо­
му документі, є незрозумілою, то державний виконавець має право звер­
нутись до суду (в тому числі арбітражного суду) або іншого органу (по­
садової особи), які видали виконавчий документ, із заявою про роз'яс­
нення відповідного рішення чи змісту документа.

Суд або інший орган (посадова особа), які видали виконавчий доку­мент, зобов'язані розглянути заяву державного виконавця в 10-денний строк з дня її надходження і, при потребі, дати відповідне роз'яснення рішення, не змінюючи його змісту.

3.10.2. У строки здійснення виконавчих дій не враховується термін, з якого державний виконавець звернувся до суду або іншого органу (поса­дової особи) про роз'яснення рішення до моменту надходження роз'яс­нення у відділ державної виконавчої служби.

4. Порядок та умови здійснення виконавчого провадження

4.1. Добровільне виконання рішень

4.1.1. Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, пови­
нен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про від­
криття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на
добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

При цьому до отримання відомостей про одержання боржником копії постанови для захисту прав стягувана державний виконавець може вжи­ти заходів щодо забезпечення виконання.

Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається вру­ченою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.

4.1.2. У разі добровільного, повного або часткового виконання рі­
шення боржником державний виконавець складає про це акт, який під­
писується стягувачем і боржником або підтверджується відповідним
документом.

4.1.3. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав
рішення повністю або частково, то державний виконавець невідкладно
розпочинає його примусове виконання в межах строку, передбаченого
статтею 25 Закону.

4.1.4. Добровільне виконання рішень не поширюється на виконавчі
документи про конфіскацію майна, про стягнення матеріальних збитків з
боржників, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, про
накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, про стяг­
нення періодичних платежів, якщо відоме місце роботи боржника, та в
інших, передбачених чинним законодавством, випадках.

4.2. Час провадження виконавчих дій

4.2.1. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем в робочі дні
не раніше 6-ї години і не пізніше 22-ї години. Конкретний час проведен­
ня виконавчих дій визначається державним виконавцем. Сторони вико­
навчого провадження мають право пропонувати зручний для них час
проведення виконавчих дій.

4.2.2. Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні, встанов­
лені законодавством, допускається лише у випадках, коли зволікання
неможливе, або в разі, коли вони не можуть бути здійснені в інші дні з
вини боржника, і лише за погодженням з начальником відповідного від­
ділу державної виконавчої служби.

Проведення виконавчих дій у нічний час допускається з дозволу на­чальника відповідного відділу державної виконавчої служби й лише у випадках, коли невиконання рішення створює загрозу життю чи здо­ров'ю громадян.

4.2.3. Для проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні або в ніч­
ний час державним виконавцем виноситься постанова, яка письмово затвер­
джується начальником відділу державної виконавчої служби (додаток 3).

4.3. Відкладення провадження виконавчих дій

4.3.1. Державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій
на підставі ухвали суду.

4.3.2. За наявності обставин, що перешкоджають провадженню вико­
навчих дій, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою
стягувана або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до
10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний викона­
вець виносить відповідну постанову (додаток 9), про що негайно повідом­
ляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.

4.3.3. Постанова про відкладення провадження виконавчих дій може
бути оскаржена начальнику відповідного відділу державної виконавчої
служби або до суду в 3-денний строк.

4.4. Відстрочка або розстрочка виконання, зміна способу і порядку
виконання рішення

4.4.1. За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення
або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціа­
тивою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернути­
ся до суду чи іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий
документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також
про зміну способу й порядку виконання.

4.4.2. Рішення суду чи іншого органу (посадової особи) про відстроч­
ку або розстрочку виконання, зміну способу й порядку виконання має
бути прийнято в 10-денний строк і може бути оскаржено у встановлено­
му порядку.

4.5. Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у
випадках:

смерті стягувана або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувана або боржника, або припинення існування сторони - юридичної особи, якщо установлені судом правовідносини допускають правонаступництво;

визнання стягувана або боржника недієздатним;

проходження боржником строкової військової служби в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, якщо за умовами служ­би провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувана, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях;

оспорювання боржником виконавчого документа в судовому поряд­ку, якщо таке допускається законом. При цьому боржник має надати письмове повідомлення суду про надходження скарги;

прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. При цьому боржник має надати письмове повідомлення суду про надхо­дження скарги;

винесення постанови про зупинення виконання відповідного рішення посадовою особою, якій законом надане таке право;

подання до суду позову про виключення майна з опису. При цьому боржник має надати письмове повідомлення суду про надходження по­зовної заяви;

порушення арбітражним судом провадження у справі про банкрутст­во боржника.

4.6. Виконавче провадження може бути зупинено в разі:

звернення державного виконавця до суду або іншого органу (посадо­вої особи), які видали виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню;

прохання боржника, який проходить строкову службу в складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових фор­мувань;

перебування боржника в тривалому службовому відрядженні;

перебування боржника на лікуванні в стаціонарному лікувальному закладі;

подання скарги на дії державного виконавця або на відмову в його відводі;

оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

перебування боржника або стягувана у відпустці за межами населе­ного пункту, де вони проживають.

4.7. Порядок і строки зупинення виконавчого провадження

4.7.1. Державний виконавець виносить вмотивовану постанову про
зупинення виконавчого провадження (додаток 10) з підстав, передбаче­
них у пунктах 4.5 та 4.6 Інструкції, яка затверджується начальником
відповідного відділу державної виконавчої служби. Копія постанови
надсилається в 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (по­
садовій особі), які видали виконавчий документ.

4.7.2. Виконавче провадження зупиняється:

у випадках смерті стягувана або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувана або боржника, або припинення існування сторони - юридичної особи, якщо встановлені судом правовід­носини допускають правонаступництво, визнання стягувана або боржни­ка недієздатним - до визначення правонаступників боржника або при­значення опікуна недієздатному боржникові;

у випадках проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових фор­муваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій немож­ливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях; прохання боржника, який проходить строкову службу в складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань; перебування боржника у тривалому службовому відрядженні; перебу­вання боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі; оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; пере­бування боржника або стягувача у відпустці за межами населеного пунк­ту, де вони проживають, - до закінчення існування названих обставин;

у випадках оспорювання боржником виконавчого документа в судо- вому порядку, якщо таке допускається законом; прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розгля­дати справи про адміністративні правопорушення; винесення постанови про зупинення виконання відповідного рішення посадовою особою, якій законом надано таке право; подання до суду позову про виключення майна з опису; порушення арбітражним судом провадження у справі про банкрутство боржника; подання скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі, - до розгляду питання по суті.

4.7.3. Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути
оскаржена до суду в 10-денний строк. Строки зупинення виконавчого
провадження можуть бути скорочені судом.

4.7.4. Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення
виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний понови­
ти виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягу-
вача, про що виноситься постанова (додаток 11). Копія постанови про

поновлення виконавчого провадження надсилається сторонам та органу (посадовій особі), який прийняв рішення.

4.7.5. Упродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Цей строк не входить у строки здійснення виконавчого провадження (за винятком випадків, коли судом було ска­совано постанову державного виконавця про зупинення виконавчого провадження).

4.8. Закриття виконавчого провадження

4.8.1. Виконавче провадження підлягає закриттю державним виконав­
цем у випадках:

прийняття судом відмови стягувача від стягнення;

затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закриття виконавчого провадження;

смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, якщо виконання ж обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правона-ступництва;

недостатності майна юридичної особи - боржника, що ліквідується, для задоволення вимог стягувача;

скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа;

письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або зни­щення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;

закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення в результаті помилкового прийняття до виконання рішення.

4.8.2. Державний виконавець виносить у 3-денний строк з дня, коли
йому стали відомі обставини, зазначені в цьому пункті, вмотивовану
постанову про закриття виконавчого провадження (додаток 12), яка за­
тверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої
служби. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду
або іншому органу (посадовій особі), якими видано виконавчий документ.

4.8.3. Постанова про закриття виконавчого провадження може бути
оскаржена сторонами начальнику відповідного відділу державної вико­
навчої служби або до суду в 10-денний строк з дня її одержання.

4.9. Закінчення виконавчого провадження

4.9.1. Виконавче провадження закінчується у випадках:
фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим доку­
ментом;

закриття виконавчого провадження;

повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;

направлення виконавчого документа за належністю до іншого відді­лу державної виконавчої служби.

4.9.2. Про закінчення виконавчого провадження державний викона­
вець виносить постанову (додаток 13), яка затверджується начальником
відповідного відділу державної виконавчої служби. її копія направляєть­
ся сторонам, суду або іншому органу (посадовій особі), які видали вико­
навчий документ, або за належністю до іншого відділу державної вико­
навчої служби. До копії постанови державний виконавець додає вико­
навчий документ, який повертається органу, що його видав, або
стягувану, або передається за належністю.

4.9.3. Постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена стягувачем або боржником до суду в 10-денний термін.

4.10. У разі закриття або закінчення виконавчого провадження при­
пиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійсне­
ні державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а
також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з закриттям виконавчого
провадження. Закрите або закінчене виконавче провадження не може
бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом. Копія
постанови про закриття виконавчого провадження, у разі потреби, над­
силається учасникам виконавчого провадження для припинення чинності
заходів, ужитих державним виконавцем.

4.11. Повернення виконавчого документа стягувачеві

4.11.1. Виконавчий документ, який прийнятий державним виконав­
цем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було проведе­
но частково, повертається стягувачеві:

за письмовою заявою стягувача;

якщо в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стяг­нення, і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети, що повинні бути передані йому від боржника згідно з рішенням;

якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, незважа­ючи на попередження державного виконавця про повернення йому ви­конавчого документа.

4.11.2. Про наявність обставин, зазначених у абзацах третьому-п'ятому
пункту 4.11.1 цієї Інструкції, державний виконавець складає акт (додаток 5).

Акт має бути перевірений начальником відповідного відділу державної виконавчої служби на предмет правильності вказаних у ньому відомостей, у т.ч. чи вжиті державним виконавцем усі необхідні заходи щодо розшуку майна боржника, правильність оформлення опису й оцінки майна з залучен­ням до цього сторін або їх представників, його схоронність на день складан­ня акта тощо. У разі потреби при такій перевірці може бути викликаний і опитаний стягувач, чи немає в нього відомостей щодо наявності в боржни­ка майна, не виявленого державним виконавцем при проведенні опису.

У разі встановлення перевіркою неповноти проведених виконавчих дій, з метою повного виконання рішення начальник відділу державної виконавчої служби дає письмову вказівку державному виконавцю про вжиття додаткових заходів для розшуку майна боржника і його реаліза­ції. Така вказівка приєднується до матеріалів виконавчого провадження.

4.11.3. У разі повернення стягувачеві виконавчого документа з під­
став, зазначених у абзацах другому-четвертому пункту 4.11.1 цієї Інст­
рукції, йому повністю повертається авансовий внесок, а при поверненні
виконавчого документа з інших підстав - лише в частині, що перевищує
здійснені державним виконавцем витрати на проведення виконавчих дій.

4.11.4. Про повернення виконавчого документа і авансового внеску
стягувачеві державний виконавець виносить постанову (додаток 14), яка
затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої
служби. Постанова може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

4.11.5. Повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, пе­
редбачених абзацами третім-п'ятим пункту 4.11.1 цієї Інструкції, не по­
збавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до вико­
нання в межах строків, установлених пунктом 3.3 цієї Інструкції.

Державний виконавець зобов'язаний роз'яснити стягувачеві наслідки повернення йому виконавчого документа.

4.12. Відновлення виконавчого провадження

4.12.1. Якщо постанова державного виконавця про закриття виконав­
чого провадження визнана судом незаконною або скасована начальни­
ком відповідного відділу державної виконавчої служби, то виконавче
провадження підлягає відновленню.

4.12.2. Про відновлення виконавчого провадження державний вико­
навець виносить постанову (додаток 15) не пізніше як у 3-денний строк з
дня винесення ухвали суду або постанови начальника відповідного від­
ділу державної виконавчої служби і в такий самий строк повідомляє
сторони, а також суд або інший орган (посадову особу), які видали вико­
навчий документ, що виконавче провадження відновлено.

Відновлене виконавче провадження здійснюється надалі в загально­му порядку відповідно до Закону до остаточного прийняття рішення щодо нього.

4.13. Оголошення розшуку

4.13.1. Підставами для оголошення розшуку є відсутність в ході ви­
конавчого провадження відомостей про місце проживання (знаходжен­
ня) боржника, його майна, а також дитини.

Державний виконавець звертається до суду з поданням про оголо­шення розшуку боржника чи дитини або виносить постанову про розшук майна боржника (додаток 16), яка затверджується начальником відділу державної виконавчої служби за виконавчими документами про стяг­нення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або у зв'язку з втратою годувальника, а також про відібрання дитини.

За іншими виконавчими документами державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи ви­нести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувана відшкодувати витрати на розшук та авансува­ти зазначені витрати відповідно до Закону. У цьому разі стягувач має право в судовому порядку вимагати від боржника компенсації витрат, пов'язаних з проведенням розшуку.

4.13.2. Ухвалою суду чи постановою державного виконавця розшук
оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім
відомим місцем проживання (знаходження) боржника чи місцезнаход­
женням його майна, або за місцем проживання (знаходження) стягувача.

4.13.3. Розшук громадянина-боржника і розшук дитини здійснюють
органи внутрішніх справ за місцезнаходженням стягувача за ухвалою
суду, а розшук боржника - юридичної особи, а також майна боржника
здійснює державна виконавча служба шляхом запитів до відповідних
установ (Державної автомобільної інспекції, бюро технічної інвентари-
зац& податкової адміністрації, банків або інших кредитних установ тощо).

4.13 А Постанова державного виконавця про розшук обов'язкова до виконання всіма громадянами та посадовими особами. За її невиконання настає відповідальність, передбачена статтею 88 Закону.

4.13.5. Витрати, пов'язані з розшуком боржника, дитини, майна за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, стягуються по його завершенні з боржника за постановою державного виконавця, яка виноситься з обгрунтованим зазначенням відповідних сум і затверджує-

ться начальником відповідного відділу державної виконавчої служби (додаток 17).

4.13.6. Незвернення державного виконавця до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини, а також постанова державного виконавця про відмову в розшуку майна боржника (додаток 18) та постанова про стягнення витрат, пов'язаних з розшуком, можуть бути оскаржені до відповідного суду в 10-денний строк.

4.14. Розподіл стягнутих з боржника грошових сум та черговість за­
доволення вимог стягувачів визначаються статтями 43 та 44 Закону.

При розподілі стягнутих з боржника сум державний виконавець складає розрахунок, в якому зазначаються сума виконавчого збору, що підлягає стягненню, витрати на здійснення виконавчих дій, сума, що підлягає сплаті стягувачу, сума штрафу та залишок суми, що підлягає поверненню боржнику. (Пункт 4.14 доповнено абзацом згідно з Наказом Мін 'юсту № 9/5 від 20.02.2002)

4.15. Витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій

4.15.1. Витратами, пов'язаними з проведенням виконавчих дій, є ви­
трати на організацію Й проведення виконавчих дій.

До витрат на проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на: перевезення, зберігання й реалізацію майна боржника; оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій;

поштовий переказ стягувачеві стягнутих сум;?'

розшук боржника, його майна або розшук дитини; '■

оголошення в засобах масової інформації; •

інші необхідні виконавчі дії, здійснені в процесі виконання рішення, До інших витрат на організацію виконавчих дій належать витрати на виготовлення бланків (запитів, повідомлень, викликів, постанов держав­ного виконавця тощо) та інших документів, які використовуються у ви­конавчому провадженні, оплату послуг поштового, телефонного, теле­графного, модемного зв'язку, проїзд державного виконавця та інші ви­трати на забезпечення виконавчого провадження. (Пункт 4.15.1 в ре­дакції Наказу Мін 'юсту№ 2/5 від 09.01.2001)

Поиск по сайту: