АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Стосовно права боржника або стягувача запросити для переоцінки експерта або оспорювати нову ціну, то

Читайте также:
  1. A) это основные или ведущие начала процесса формирования развития и функционирования права
  2. I. Личные права и свободы.
  3. III. ПРАВА
  4. А) особисті немайнові права автора
  5. Авторские права
  6. Агальна характеристика конституційного права України.
  7. Акти судової влади як одна з форм трудового права
  8. Акты официального толкования норм права: понятие, признаки, классификация.
  9. Акты применения норм права: понятие, классификация, эффектив-ность действия. Соотношение нормативно-правовых и правоприменительных актов.
  10. АРХІВИ ТА АРХІВНА СПРАВА ДОБИ ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ І ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (1917-1920 РР.)
  11. АРХІВНА СПРАВА В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ, НА БУКОВИНІ ТА ЗАКАРПАТТІ У 1920-1930-Х РР.
  12. Архівна справа в Україні в роки другої світової війни

воно не передбачене в цій статті. Але реальна можли­вість виникнення суперечок на цьому етапі в майбут­ньому може стати підставою для регламентації меж пе­реоцінки майна, наприклад, 10%.

Наступним етапом реалізації майна є його продаж за новою ціною протягом місяця. В разі непродажу майна державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому визначитися щодо залишення за собою непроданого майна та надає строк у п'ять днів для прий­няття остаточного рішення. Однак майно в цей термін знаходиться у продажу до тих пір, доки стягувач не за­явить, в письмовій формі, про своє бажання залишити за собою непродане майно. В разі згоди державний викона­вець вилучає ці предмети у торгівельного підприємства і передає їх стягувачеві, про що складає акт передачі.

Загальний порядок передачі майна боржника, за яким стягувачем є іноземний громадянин, юридична особа або держава, навіть у випадку неможливості його реалізувати, має здійснюватись у відповідності до чинного законодав­ства України, яке не передбачає можливості передачі на­ціональних культурних та історичних цінностей, що пере­бувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культур­ного надбання. Так само не може бути предметом, що пе­редається іноземному громадянину, земельна ділянка.

У разі незгоди стягувача прийняти майно в рахунок боргу або прострочення строку в п'ять днів, наданого для прийняття остаточного рішення, майно вилучається у торгівельної організації і повертається боржнику. При цьому, натомість поверненого майна може вилучатись і передаватись на реалізацію інше належне боржнику майно. При відсутності у боржника іншого майна вико­навчий документ повертається стягувачеві без виконання.

Законом встановлена можливість боржника визначати послідовність реалізації майна. З цього приводу дореч­ним буде уточнення стосовно застосування цієї норми в окремих випадках. Зрозуміло, що таке право не може застосовуватись до випадків конфіскації майна, реаліза­ції предмета застави. Процес реалізації майна має узгод­жуватись із загальним положенням щодо одночасної реалізації майна за ціною, визначеною при описі, на всю суму стягнення, включаючи вимоги стягувача та ін­тереси держави, а не розглядати реалізацію кожної конк-


ретної речі окремо до досягнення всієї суми стягнення. В такому контексті й необхідно розуміти поняття «час­тина майна». Така сукупність та окремі речі, що входять до такої сукупності і можуть бути предметом обмірку­вання з боку боржника, державного виконавця та стягу-вача. Хоча участь стягувача в цьому конкретному випад­ку не передбачена, але вона повинна мати місце на під­ставі ст. 29 цього Закону. При цьому державному виконавцю надане право приймати остаточне рішення.

5.9. Черговість задоволення вимог стягувачів

Законом передбачені випадки, коли боржник не здатен за об'єктивних або суб'єктивних умов відповісти за борго­вими зобов'язаннями і наслідки встановлення такої обста­вини: для юридичних осіб - зупинення виконавчого провад­ження (п. 8 ст. 34 Закону), оскільки в разі не виконання рі­шення суду стягувачі мають порушувати справи про банк­рутство боржника, а для фізичної особи - повернення виконавчого документу стягувачеві (п. 2 ст. 40 цього Закону).

За ст. 44 Закону передбачається випадок, коли держав­ним виконавцем встановлено недостатність суми, стяг­неної з боржника, для задоволення всіх вимог за вико­навчими документами, але не встановлюється перехід від одних сум стягнення до тих, що можуть бути реально задоволені. Взагалі стаття 44 цього Закону виглядає як самостійна, яка не має логічного зв'язку з іншими про­цедурними аспектами виконавчого провадження. Тому постає питання про те, коли державний виконавець прий­має рішення про розподіл сум стягнення і чи вправі стя­гувачі впливати і не погоджутись з таким його рішен­ням? Цей аспект випливає із п. 6 ст. 35, оскільки держав­ний виконавець має право зупинити виконавче провад­ження у разі розшуку майна. Не визначено в ст. 44 й процесуального оформлення відповідного рішення про почергове задоволення вимог стягувачів.

Тому стягувачі можуть не погоджуватись із рішенням державного виконавця стосовно розподілу знайдених державним виконавцем сум стягнення і вправі вимагати проведення додаткових заходів по розшуку майна борж­ника. При цьому, цей висновок може ґрунтуватись на тому, що після ознайомлення з матеріалами виконавчого


провадження, вони будуть впевнені, що не всі заходи по розшуку майна боржника вчинені. Тому питання про черговість задоволення вимог стягувачів має вирішу­ватись із урахуванням думки сторін виконавчого про­вадження. Тому для розподілу стягнених сум пропону­ється зобов'язати державного виконавця виносити по­станову про це, в якій вказувати всі вжиті ним заходи по розшуку майна. Цю постанову надсилати сторонам ви­конавчого провадження і надавати строк у десять днів для її можливого оскарження (п. 2 ст. 32 Закону). Якщо постанова не буде оскаржена державним виконавцем, сума стягнених коштів боржника розподіляється між стягувачами в порядку черговості, встановленої ст. 44 цього Закону, а саме:

• у першу чергу задовольняються вимоги щодо стяг­
нення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної калі­
цтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у
зв'язку з втратою годувальника та забезпечені заставою
вимоги про стягнення вартості заставленого майна;

• У ДРУГУ чергу задовольняються вимоги працівників,
пов'язані з трудовими правовідносинами, вимоги щодо
виплати наданої адвокатами юридичної допомоги, ви­
плати винагороди, що належить автору за використання
його твору, відкриття, винаходу, промислового зразка, на
які видано відповідні свідоцтва. Після повного задово­
лення зазначених вимог задовольняються вимоги грома­
дян із соціального страхування та вимоги громадян про
відшкодування збитків, заподіяних їх майну злочином
або адміністративним правопорушенням.

• у третю чергу задовольняються вимоги щодо подат­
ків і неподаткових платежів до бюджету, вимоги органів
страхування з обов'язкового страхування.

• у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги
в порядку надходження виконавчих документів.

За Законом «Про виконавче провадження» вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог стягувачів попередньої чер­ги. У разі недостатності стягненої суми для повного за­доволення усіх вимог однієї черги ці вимоги задоволь­няються пропорційно належній кожному стягувачеві сумі.

Але така черговість звернення стягнення хоч і відріз­няється певним гуманним змістом, але має бути уточне­ною. Так, найпершому задоволенню підлягають алімент-


ні зобов'язання, але вони відрізняються періодичністю сплати, а тому на момент звернення стягнення може ста­витись за загальним правилом питання лише про задово­лення заборгованості по аліментах і вони не можуть стя­гуватись наперед. По-друге, із ст. 43 Закону «Про вико­навче провадження» випливає, що в саму першу чергу стягуються виконавчий збір, накладений на боржника в процесі виконання рішення, компенсуються витрати на здійснення виконавчих дій, а грошова сума, що залиши­лася, використовується для задоволення вимог стягувача та на сплату штрафу. Таким чином, Державна виконавча служба в першу чергу «працює сама на себе» і лише по­тім задля осіб, які потребують утримання, залишились без годувальника. Крім того, суб'єкти підприємницької діяльності, що вправі претендувати на задоволенні бор­гових зобов'язань опинились знов таки у четвертій черзі, після державних органів, які вправі стягувати податки і неподаткові платежі до бюджету. Така черговість звер­нення стягнення виглядає не зовсім логічно.

Крім того, задоволення вимог стягувачів, що було здійс­нено почергово, не є підставою для закриття виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягу-вачу та закінчення виконавчого провадження. В цьому разі, вважаємо, такий захід необхідно розглядати як єди­ний варіант мирової угоди, в якому мають брати участь усі стягувачі і обов'язково боржник. Крім того, необхідно враховувати, що в разі недостатності майна боржника на момент звернення стягнення воно може звертатись і на його доходи, які він у подальшому може отримати. Таким чином, після часткового задоволення вимог стягувачів необхідно встановити «черговість претензій» на звернен­ня стягнення на наступні доходи боржника, яка має бути подібною, але з урахуванням зроблених авторами заува­жень. Тобто в разі звернення стягнення на доходи борж­ника в найпершу чергу мають задовольнятись вимоги осіб, які мають право на аліменти.

Суми, стягнені з боржника як такі, що належать до перерахування стягувачам, зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок відповідного відділу! Державної виконавчої служби і мають видаватися стягу­вачам у порядку черговості, але лише після встановлення всіх кредиторів боржника, який не здатен погасити всі зобов'язання.


; :: ■ і -■• •; Розділ VI..

ОСОБЛИВОСТІ ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ, ЯКІ ХАРАКТЕРНІ БОРЖНИКА- ЮРИДИЧНОЇ АБО ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

6.1» Звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи

На відміну від фізичної особи специфіка юридичної особи полягає переважно в колективній організації праці, тому її правовий статус в якості боржника також харак­теризується певними особливостями. Юридична особа є самостійним суб'єктом цивільного права, вона має певні права та несе зобов'язання за законодавством еро працю тощо, однак головною її відмінністю є відокремленість майна та набуття нею певних прибутків або доходів. Ось ці види майнових прав і є основними майновими об'єк­тами, на які звертається стягнення за рішеннями повно­важних органів. Крім того, особливість правового стано­вища юридичної особи на ринку товарів та послуг може характеризуватись як монопольне, і тоді у відповідному рішенні може зазначатись владна вимога про примусову реорганізацію юридичної особи.

Крім загальних аспектів, відповідальність юридичної особи зумовлена правовою формою її організації і зале­жить від її правового статусу. Так, загальним є поняття «державні підприємства, установи, організації», звернен­ня стягнення на майно яких має певні особливості. На­приклад, із ст. 20 Закону України «Про заставу» випливає, що звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсот­ків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду або арбітражного суду. Таким чином, можна говорити про державні підприємства, які матимуть статус акціонерного, у якого не менше п'ят­десяти відсотків акцій перебуває у державній власності.

Певні особливості має відповідальність юридичної особи в різних правових ситуаціях.

 

9 2-315


За Законом «Про господарські товариства» від 19 ве­ресня 1991 року № 1576-ХІІ передбачається створення резервного (страхового) фонду у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного фонду, а також інші фонди, передбачені за­конодавством України або установчими документами товариства. Отже, з одного боку, за ст. 63 Закону «Про виконавче провадження» передбачається, що звертається стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках борж­ника в установах банків та інших кредитних організаціях. Але в цьому разі не робиться винятків, на яких рахунках ці кошти знаходяться: резервному, страховому чи іншо­му. На нашу думку, не зважаючи на те, що в ст. 63 звер­нення стягнення на кошти, що знаходяться на розрахун­кових рахунках юридичної особи розташоване лише в третій частині, звична практика передбачає звернення на такі рахунки в першу чергу* Зокрема, передбачена така процедура: державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в порядку, передбаченому цим За­коном. Якщо даних про наявність у боржника - юридич­ної особи рахунків і вкладів у банках чи інших кредит­них організаціях немає, державний виконавець одержує такі дані у податкових органів, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк.

Другим способом звернення стягнення має стати про­цедура пошуку і вилучення готівки в національній та іноземній валюті, яка може знаходитися в касах або ін­ших* сховищах боржника - юридичної особи. Для цього державному виконавцю знадобиться інформація про на­лежність юридичній особі магазинів, кіосків, торгових точок на ринках, укладені договори з іншими підприєм­ствами та установами тощо. Таку інформацію державний виконавець також може отримати у податкових органів, районних державних адміністрацій. Доцільно надати право державному виконавцю призначати аудиторську перевірку діяльності юридичної особи для встановлення, за результатами якої він зможе отримати Інформацію про місцезнаходження належних боржнику об'єктів та сто­совно наявності на цих об'єктах готівки.

У разі знаходження належної юридичній особі готівки в національній та іноземній валюті, вона підлягає невід­кладному вилученню після складення відповідного акта


державним виконавцем, копія якого вручається представ­нику боржника - юридичної особи. За ч. 2 ст. 63 цього Закону встановлено, що вилучена готівка в національній валюті не пізніше наступного дня здається в установу банку для її перерахування на рахунок стягувача для по­криття боргу за виконавчими документами, на виконав­чий збір та на покриття витрат на проведення виконав­чих дій, Але цей випадок стосується відшкодування бор­гів у взаємовідносинах між юридичними особами і він не враховує можливості покриття боргів стосовно фізичних осіб. Тому пропонується для цього варіанту класти готів­кові кошти на депозитні рахунки районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів Держав­ної виконавчої служби, з яких можливо буде робити виплати стягувачам. Про можливість такої форми звер­нення стягнення говориться в постанові Правління Націо­нального банку України від 13.07.99 № 340 «Зміни і до­повнення до Інструкції № 7 про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, затвердженої постано­вою Правління Національного банку України від 02.08.96 № 204». А саме, звернення стягнення на кошти борж­ників, що знаходяться на рахунках у банках, на користь фізичних осіб здійснюється державними виконавцями. Суми, стягнені з боржника на підставі платіжних вимог державних виконавців, зараховуються на рахунок відпо­відного відділу Державної виконавчої служби і видають­ся стягувачеві в установленому порядку

Готівка в іноземній валюті у той же строк здається державним виконавцем банку або іншій кредитній уста­нові, що мають право продажу іноземної валюти на внут­рішньому валютному ринку України, для реалізації її в розмірі, необхідному для покриття боргу, сплати вико­навчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

З іншого боку, доцільним є створення певного фонду майнової відповідальності юридичної особи. Крім того, звернення стягнення може супроводжуватись перевір­кою наявності страхових внесків юридичної особи, які можуть спрямовуватись на страхування ризиків підприєм­ницької діяльності.

9*

Наступний загальний порядок звернення на майно боржника - юридичної особи за ст. 64 цього Закону пе­редбачає, що стягнення звертається на інше майно, на­лежне боржникові на праві власності або закріплене за


                               
   
 
   
     
     
   
 
 
 
       
 
 
 
   
   
 
   
 
 


ним незалежно від того, хто фактично використовує це майно. В цьому випадку потребує тлумачення термін «закріплене за ним майно», оскільки викликає сумнів можливість відчуження «права закріплення». Так, в ци­вільному праві звичним є поняття «тріада - право воло­діння, розпорядження, користування», які у сукупності складають право власності. Тому доцільним в цьому разі є застосування термінів права володіння і користування, які в сукупності складатимуть право оренди. Тобто, як­що об'єкт знаходиться в довготривалій оплаченій борж­ником оренді, то таке право може бути відчуженим.

Крім того, в разі відчуження об'єкта, на який мають певні права треті особи (наприклад, фактично викорис­товують майно орендарі, які оплатили таку угоду), вва­жається доцільним не порушувати їх прав і відчужувати такі об'єкти з урахуванням їх інтересів.

При зверненні стягнення на зазначене вище майно на­кладається арешт і воно реалізується у визначеній ст. 64 черговості:

• у першу чергу - майно, яке безпосередньо не вико­
ристовується у виробництві (цінні папери, кошти на де­
позитних та інших рахунках боржника, валютні ціннос­
ті, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та
інше майно);

• У ДРУ/У чергу - готова продукція (товари), а також
інші матеріальні цінності, які безпосередньо не викорис­
товуються у виробництві;

• у третю чергу - об'єкти нерухомого майна, верста­
ти, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і
матеріали, призначені для здійснення виробництва.

З аналізу цього переліку випливає, що державою пе­редбачається захист підприємницької діяльності та ви­робництва, оскільки на засоби виробництва стягнення звертається в останню чергу. І в першу чергу це поло­ження має стосуватися: по-перше, державних підпри­ємств, підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. По-друге, звернення стяг­нення на об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнан­ня, інші основні засоби може свідчити про перехід прав

1 Автор вважає некоректним застосування в даній нормі таких видів майна як кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, оскільки вони мають вилучатись у саму першу чергу, про що мова йшла раніше.


власності на засоби виробництва та в багатьох випадках про критичний стан, в якому опинився боржник - юридич­на особа. Тому зрозумілою є вимога закону стосовно по­відомлення державним виконавцем у разі необхідності Фонду державного майна України про накладення арешту на майно боржника - юридичної особи, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про роз­мір вимог стягувача. У 3-денний строк державний вико­навець повинен повідомити Фонд державного майна Ук­раїни про накладення арешту на майно підприємств-борж-ників, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача.

Але незрозумілою є умова закону стосовно повідом­лення державним виконавцем власника або уповноваже­ного ним органу про накладення арешту, оскільки в цьому випадку необхідно передбачати процедуру здійснення такого заходу і чітко визначати її умови та право зазначе­них осіб брати в ній участь та здійснювати оцінку такого майна. Тобто в цій ситуації необхідно встановити чи пе­редбачається зупинення діяльності суб'єкта господарю­вання, чи буде здійснюватись опечатування об'єкта тощо? Крім того, на цьому етапі необхідно встановлювати спосіб відчуження об'єкта як цілісного майнового комплексу чи окремих його частин, земельних ділянок тощо.

Крім того, цим Законом передбачається можливість на пропозицію відповідного органу управління чи Фонду державного майна України здійснювати державному ви­конавцю за рахунок коштів на фінансування Державної виконавчої служби публікацію у пресі повідомлення про звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи. Така публікація, без відповідних підстав її застосу­вання може порушувати права юридичної особи відносно охорони комерційної таємниці. Доцільність такої публіка­ції є зрозумілою, оскільки це надасть можливість зверну­тись до суду тим кредиторам, які на момент арешту майна не звернули стягнення до боржника. Але, з другого боку, поширення інформації про важкий матеріальний стан боржника може негативно вплинути на його репутацію, і тому пропонується здійснювати такий захід, коли стяг­нення буде суттєвим (наприклад, таким, що вдвічі пере­вищує статутний фонд підприємства).

Потребує тлумачення й положення закону щодо


наслідків отримання повідомлення відповідного органу управління чи Фонду державного майна України про вчинення цими органами дій щодо порушення справи про банкрутство боржника - юридичної особи. Оскільки в цьому разі державний виконавець на підставі ст. 34 цього Закону зобов'язаний зупинити виконавче прова­дження і виносить про це постанову, то доцільність його звернення до суду із заявою про відстрочку виконання викликає сумнів. Відповідна постанова буде свідчити про підстави зупинення виконавчого провадження та про те, що виконавче провадження зупинене до вирішення справи про банкрутство боржника - юридичної особи.

Процедура підготовки державним виконавцем та про­ведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна передбачає, що державним виконавцем готуються лише необхідні документи стосовно реалізації нерухомо­го майна, а прилюдні торги організують і проводять спе­ціалізовані організації, що мають право здійснювати операції з нерухомістю і з якими укладено відповідний договір Державною виконавчою службою. Так, держав­ний виконавець готує заявку, в якій зазначається міні­мальна початкова ціна майна, що виставляється на торги. Тут мається на увазі ціна, яка була визначена при прове­денні опису та оцінки майна. До заявки додаються:

1) копія виконавчого документа;

2) копія акта арешту майна;

3) документи, що характеризують об'єкт нерухомості;

4) копії документів, що підтверджують право корис­
тування земельною ділянкою чи право власності на неї, у
разі продажу окремо розташованої будівлі.

У разі продажу об'єкта незавершеного будівництва державний виконавець додає до заявки також копію рі­шення про відведення земельної ділянки та копію дозво­лу місцевого органу виконавчої влади і (чи) органу міс­цевого самоврядування на будівництво.

Порядок звернення стягнення на майно при реоргані­зації та ліквідації боржника - юридичної особи передба­чає участь державних виконавців лише у разі реорганіза­ції (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення). В такому випадку стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної осо­би, на яку відповідно до закону покладено відповідаль­ність за зобов'язаннями боржника - юридичної особи.


У випадку ліквідації боржника - юридичної особи, в тому числі внаслідок визнання боржника банкрутом, за ч 2 ст. 65 цього Закону виконавчий документ передаєть­ся до ліквідаційної комісії для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку. Про направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії державний викона­вець повідомляє стягувача.

Але наскільки це доцільно, проаналізуємо на підставі окремих нормативних актів. Так, в статтях 14, 28 Закону України «Про об'єднання громадян» застосовується по­няття відносно протизаконності діяльності об'єднань громадян, які можуть бути в цьому випадку примусово розпущені за рішенням суду. Із статті 21 Закону «Про об'єднання громадян» випливає, що кошти та інше май­но об'єднань громадян, в тому числі тих, що ліквідують­ся, не може перерозподілятись між їх членами і викорис­товується для виконання статутних завдань або на бла­годійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в дохід держа­ви. Таким чином, в законі застосовується термін «кошти та інше майно об'єднань громадян спрямовується в дохід держави», який необхідно розуміти як звернення стяг­нення на все майно об'єднання громадян, що здійснюва­тиметься державною виконавчою службою. По-суті, тут такий захід можна назвати конфіскацією майна, а тому необхідність створення ліквідаційної комісії викликає сумнів до тих пір, доки з претензією до об'єднання гро­мадян не звернеться хоча б один із кредиторів. Але не врегульованим залишається питання про те, чи мають одночасно в примусовому порядку ліквідуватись створе­ні госпрозрахункові установи і організації зі статусом юридичної особи, засновані підприємства, які діють на підставі ст. 24 Закону «Про об'єднання громадян».

На нашу думку, в разі заснування підприємства лише об'єднанням громадян, може ставитись питання про лік­відацію підприємства двома шляхами: через продаж ці­лісного майнового комплексу та через реалізацію окре­мих видів майна і майнових прав. Всі кошти, отримані від продажу належного об'єднанню громадян майна, мають звертатись у дохід держави. В разі ж заснування підприємства об'єднанням громадян та іншими заснов­никами, ліквідація має здійснюватися через виділення


належної підприємству частки і звернення її в дохід держави.^ Таким чином, процедура ліквідації не є склад­ною і цей процес разом із повідомленням у пресі можуть здійснювати державні виконавці.

Загальні умови діяльності державного виконавця сто­совно виконання рішення про заборону діяльності1 об'єд­нання громадян визначені в ст. 82 цього Закону. Так, державний виконавець розпочинає виконання рішення про заборону діяльності об'єднання громадян за заявою органу, уповноваженого відповідно до закону здійснюва­ти легалізацію такого об'єднання, на основі виконавчого документа про примусовий розпуск даного об'єднання громадян. При цьому, легалізуючий орган може подати таку заяву разом з рішенням суду про заборону діяльності об'єднання громадян до Державної виконавчої служби після офіційного повідомлення у друкованих засобах ма­сової інформації про набрання чинності рішенням щодо заборони діяльності даного об'єднання громадян.

Після вчинення всіх дій, вказаних в рішенні суду, за­коном передбачається, що державний виконавець скла­дає акт, який підписується ним і представником легалі­зуючого органу, у якого має залишатись його копія. Ко­пія акта надсилається також до суду, який постановив рішення. Таким чином, у законі фактично підтверджу­ється позиція авторів стосовно змісту діяльності держав­ного виконавця при примусовому розпуску (ліквідації) об'єднання громадян.

Релігійні організації мають спільні та відмінні риси з громадськими об'єднаннями, але стосовно особливостей стягнення з таких юридичних осіб в Законі «Про виконав­че провадження» не зазначається як і про особливості дій державного виконавця стосовно їх ліквідації. Але за ст. 19 Закону України «Про свободу совісті та релігійні органі­зації» вони також можуть створювати видавничі, полігра­фічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогос­подарські та інші підприємства із статусом юридичної особи, які можуть здійснювати виробничу і господарську

Терміни, застосовані в Законі «Про виконавче провадження», по­требують приведення у відповідність до Закону України «Про об'єд­нання громадян», оскільки за ст. 28 Закону передбачається можливість застосування таких стягнень: попередження; штрафу; тимчасової за­борони (зупинення) окремих видів діяльності; тимчасової заборони (зупинення) діяльності; примусового розпуску (ліквідації).


діяльність. А тому в разі ліквідації мають наставати, на нашу думку, такі ж наслідки, як для підприємств гро­мадських об'єднань. Так, при відсутності правонаступ­ників майно релігійної організації, що припинила свою діяльність, переходить у власність держави.

Відмінними рисами для релігійних організацій є те, що після припинення діяльності релігійних організацій майно, надане їм у користування державними, громадсь­кими організаціями або громадянами, повертається його колишньому власнику. Крім того, на майно культового призначення, що належить релігійним організаціям, не може бути звернено стягнення за претензіями кредито­рів. Отже, фактично релігійна організація не може стати банкрутом і, фактично, може не відповідати в повному розмірі по своїх боргах, а тому звернення стягнення на майно юридичної особи - релігійної організації потребує від державних виконавців особливої уваги. У разі при­пинення діяльності релігійної організації у зв'язку з по­рушенням вимог законодавства України майно, що пере­буває в її власності, за винятком культового, може без­оплатно переходити у власність держави. Культове майно має передаватися іншим релігійним організаціям (ст. 19 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації»). Та­ким чином, на погляд автора, припинення діяльності релі­гійних організацій потребує створення ліквідаційної комі­сії в будь-якому разі, і в процесі ліквідації релігійної орга­нізації може брати участь Державна виконавча служба.

Немає однозначної регламентації в Законі України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» питання про те, що має наставати в разі заборони діяль­ності профспілок, їх об'єднань за рішенням місцевого суду або рішенням Верховного Суду. Але обсяг належ­ного профспілковим органам майна може бути значним, оскільки їм за ст. 35 цього Закону також надане право здійснювати необхідну господарську та фінансову діяль­ність шляхом надання безоплатних послуг, робіт, ство­рення в установленому законодавством порядку підпри­ємств, установ або організацій Із статусом юридичної особи, формувати відповідні фонди, кредитні спілки.

Однак, спеціальний статус всіх зазначених вище суб'єк­тів, на погляд автора, не поширюється на засновані ни­ми підприємства, установи або організації із статусом юридичної особи, які мають відповідати за власними


зобов'язаннями, а за зобов'язаннями засновників лише в межах статутних внесків.

Виконання рішення про поновлення на роботі неза­конно звільненого або переведеного працівника викону­ється негайно (пункти 1, 2 ч. З статті 25, 77 Закону «Про виконавче провадження», п. 4 ст. 217 ЦПК), а тому в рішенні суду необов'язково має зазначатись така власти­вість правового акта. Виконання рішення вважається за­вершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підста­ві відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішен­ня про звільнення або переведення працівника. Такий вид виконання рішень стосується юридичних осіб, оскільки за цивільно-правовими договорами про виконання певних доручень відповідальність настає за невиконання умов договору, а не за законодавством про працю. Тому у разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі не­законно звільненого або переведеного працівника держав­ний виконавець може застосовувати до винних осіб, які не виконують законних вимог державного виконавця, штраф­ні санкції та інші заходи, що передбачені законодавством.

Але в законі не говориться про випадок, коли в рішенні про поновлення на роботі одночасно зазначається і про поновлення на роботі, і про здійснення оплати за час ви­мушеного прогулу або за час виконання нижчеоплачува­ної роботи у разі незаконного переведення (ст. 109 ЦПК). У цьому випадку державним виконавцем має контролю­ватись виконання обох обставин, що зазначаються в су­довому рішенні, і рішення буде вважатись виконаним з того моменту, коли буде виконано обидві обставини.

Останній випадок говорить про те, що в законі необ­хідно зазначати про особливості виконання не тільки відносно однієї позовної вимоги, а й декількох, об'єдна­них в одне провадження позовних вимог. Наприклад, про відібрання дитини і стягнення аліментів тощо.

6,2* Звернення стягнення на майно боржника - фізичної особи

При розгляді питання стосовно звернення стягнення на майно боржника - фізичної особи автором об'єднані в цьому підрозділі всі специфічні рішення, які стосуються


лише фізичних осіб. При цьому, необхідно враховувати особливості сучасного законодавства.

Так, Законом України «Про нотаріат» статус приват­них нотаріусів не визначений, а тому вони не можуть вважатись юридичними особами. У тримісячний строк приватний нотаріус зобов'язаний укласти з органом страхування договір службового страхування або внести на спеціальний рахунок у банківську установу страхову заставу у розмірі 100-кратної мінімальної заробітної пла­ти. Цей внесок спеціально передбачений для відшкоду­вання завданої нотаріусом шкоди, а тому державним ви­конавцем на ці кошти звертається стягнення в першу чер­гу. В разі ж витрати коштів на відшкодування заподіяної шкоди приватний нотаріус зобов'язаний протягом одно­го року поповнити страхову заставу до встановленого розміру. Розмір заподіяної шкоди визначається також за згодою сторін або в судовому порядку. З цього положення випливає, що нотаріус може витрачати кошти на відшко­дування завданої шкоди із страхової застави лише погод­жуючи кількість такої витрати зі стороною, якій була завдана шкода, що, на нашу думку, має демократичний та швидкий порядок врегулювання конфліктної ситуації. Але в разі відмови в добровільному порядку відшкодува­ти завдану шкоду на страхову заставу може звертатись стягнення в примусовому порядку державним виконавцем за рішенням суду. Крім того, з цього положення випливає, що нотаріус відповідає за власними зобов'язаннями не тільки в розмірі страхової застави, а й належним йому майном. Отже, в цьому разі він не може визнаватись банк­рутом, оскільки не має статусу юридичної особи. Але доцільно встановити в Законі «Про нотаріат», що нотарі­альна діяльність припиняється у випадку неможливості нотаріуса відповісти за борговими зобов'язаннями.

Виконання рішення про відібрання дитини регла­ментується ст. 78 Закону. За чинним на сьогодні Кодек­сом про шлюб та сім'ю (надалі КпШС) передбачаються дві підстави для відібрання дитини, які суттєво не відріз­няються від положень Сімейного кодексу України (нада­лі СК), який набере чинності 01.01.2003 року:

1) відповідне рішення суду:

* коли заявлена вимога батьків стосовно повернення
дитини від будь-якої особи, яка утримує її у себе не на
підставі закону чи судового рішення (ст. 68 КпШС);

• якщо суд визнає, що ні батьки, ні треті особи не


можуть забезпечити належного виховання дитини і дити­на передається на опікування органів опіки і піклування;

• коли за рішенням суду вирішений спір, з ким із сторін повинна бути дитина

2) рішення органу опіки і піклування: у виняткових випадках, при безпосередній загрозі життю або здоров'ю дитини (ст. 76 КпШС).1 Це положення викликає сумнів у його обгрунтованості та правомірності, оскільки захистом життя або здоров'я будь-якої людини при безпосередній загрозі їй мають займатись органи внутрішніх справ. Отже, рішення органу опіки та піклування буде прийма­тись вже після ліквідації такої загрози. Тому представля­ється, що рішення про відібрання дитини має приймати прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

При цьому незгода дитини на її відібрання не може вплинути на примусову реалізацію такого рішення, оскільки вона має значення лише при розгляді справи судом, коли дитині виповнилось десять років. Через те, що КпШС чітко не встановлює максимального віку ди­тини, після якого такі рішення не можуть постановлюва-тись судом і примусово виконуватись, можна зі ст. 13 ЦК зробити висновок про те, що в цьому разі макси­мальним буде вік 15 років. Але це питання матиме зна­чення лише для суду, оскільки кожна конкретна судова справа має враховувати не тільки вік дитини, а й її розу­мовий розвиток, стан здоров'я та таку відсутність чи на­явність примусу з боку тієї особи, що утримує дитину.

Отже, особливість цього виду примусового виконання рішення зумовлена предметом, на який передбачається «звернути стягнення» - це дитина. Тому законодавством передбачена обов'язкова участь органів опіки та піклу­вання у виконанні таких рішень (ст. 78 Закону, п. 4 ст. 19 СК України). Перед учиненням виконавчих дій по цій категорії рішень державний виконавець має попередити про час і місце їх учинення, крім органів опіки та піклу­вання, особу, якій дитина передається на виховання, а також боржника.

Але із п. 1 ст. 171 СК випливає, що дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, поса-

1 За п. 2 ст. 170 СК, крім органу опіки та піклування, рішення про не­гайне відібрання дитини від батьків має право постановити й прокурор.


довйми особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Оскільки державний виконавець є по­садовою особою, то слова дитини після досягнення нею 10-річного віку мають бути занесені до протоколу.

З 2003 року це положення може вплинути на те, що дитина після досягнення нею 10-річного віку в разі її не­бажання йти до особи, якій вона за виконуваним рішен­ням передана на виховання, зможе тимчасово направля­тись до дитячого закладу. В Законі ж «Про виконавче провадження» безпідставно встановлено, що в разі по­треби державний виконавець може звернутися до суду з поданням щодо вирішення питання про тимчасове влаш­тування дитини до дитячого чи лікувального закладу, а в яких випадках - не встановлено. Автором пропонується в обов'язковому порядку при вчиненні примусового ві­дібрання дитини залучати до участі у виконавчому про­вадженні дитячих лікарів, психіатрів для того, щоб вони могли встановити моральний стан дитини, ступінь її роз­витку і в разі необхідності направити її на лікування. Отже, без відповідного регламентування питання не зро­зумілою є норма закону щодо «вирішення судом питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого чи ліку­вального закладу», оскільки для направлення дитини на лікування, зазвичай, не потрібні ні згода суду, ні його владні повноваження.

Хоча зобов'язаній відповідним рішенням суду особі (боржнику) має надаватись строк для добровільного ви­конання рішення, але існують випадки, коли цей строк використовують для приховування дитини. В цьому разі настають наслідки, передбачені ст. 42 цього Закону. Уразі, коли боржник перешкоджає виконанню рішення про відібрання дитини, до нього можуть застосовуватися заходи, передбачені законом.

У ст. 79 цього Закону встановлена процедура вико­нання рішення про виселення боржника, яка передба­чає два варіанти провадження виконавчих дій, в залеж­ності від того, чи перебуває боржник у приміщенні, що звільняється. Виходячи з того, що державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення, то його відсутність має роз­глядатись як умисна з усіма негативними наслідками для нього: опис та оцінка майна буде проводитися без ураху­вання думки боржника, його майно, домашні тварини будуть передаватись на оплатне зберігання строком на


три роки, після чого невятребуване майно реалізується в порядку, передбаченому для реалізації безхазяйного майна; оплата вантажників та транспортних засобів та­кож здійснюватиметься за рахунок боржника.

Отже, при підготовці до виконання такого рішення державний виконавець має повідомити боржника також про те, що його відсутність, не є перешкодою для вико­нання рішення, але державний виконавець повинен мати відповідні докази вручення повідомлення.

На стадії підготовки має бути встановленим питання про те, чи виселяється особа з наданням іншого жилого приміщення чи без такого. Якщо особі, яка підлягає ви­селенню, має бути надано інше жиле приміщення, дер­жавний виконавець надсилає відповідному житловому чи іншому органу повідомлення про строк виконання рішення щодо надання такого приміщення. У разі нена-дання у визначений строк іншого жилого приміщення державний виконавець складає про це акт і звертається до суду з поданням про визначення порядку подальшо­го виконання рішення. До вирішення судом цього пи­тання виконавчі дії не провадяться. В деяких випадках на стадії підготовки державному виконавцю необхідно укласти угоду стосовно вантажних і транспортних робіт.

Процедура примусового виселення складається з та­ких дій:

• примусового відкриття приміщення, яке звільняється;1

• з обов'язкового опису майна, про що складається
акт, один примірник якого вручається під розписку борж­
никові;

• звільнення приміщення, зазначеного у виконавчо­
му документі, від особи (осіб), яка виселяється;

• звільнення приміщення від майна, домашніх тва­
рин боржника;

• вилучення частини майна, достатньої для оплати
виконавчих дій,

• передачі майна на зберігання одночасно та одночас­
но одного примірника акта опису;

• у забороні даній особі користуватися цим примі­
щенням.

Виселення здійснюється обов'язково у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ.

Запропоновано автором.

2 Запропоновано автором.


Якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов'язаний провести поряд з описом майна його оцін­ку. Описане майно передається на відповідальне збері­гання особі, яка державним виконавцем призначена охо­ронцем майна і попереджена про відповідальність за не­належне виконання повноважень.

Про вжиті державним виконавцем дії він має скласти акт, який підписується особами, що брали участь у вико­нанні.

Певні особливості має виконання рішення про все­лення стягувана (ст. 80 цього Закону). Так, у разі доб­ровільного виконання рішення про вселення стягувач і боржник мають підписати акт, який разом із заявою стягувача про повернення йому виконавчого документа, буде підставою для повернення виконавчого документа.

У разі невиконання рішення про вселення стягувача у добровільному порядку вселення здійснюється примусо­во державним виконавцем.

Стосовно примусового вселення стягувача в ст. 80 за­кладено спірні положення, оскільки передбачається не встановлювати при примусовому вселенні, хто здійсню­ватиме опір, а вселяти стягувача. З іншого боку, законом встановлюється, що виконавче провадження не віднов­люється і повторне примусове вселення стягувача не провадиться, якщо особа, яка перешкоджає його прожи­ванню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача у цьому випадку вирішується в судо­вому порядку.

Але ж у ч. З ст. 80 цього Закону встановлено, що примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, вказане у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому. Тобто незалежно від того, хто перешкоджає стягувачу. Тому фактично пропонується лише «ввести» стягувача до приміщення. Однак, на нашу думку, при вирішенні питання про вселення стягувача для того, щоб всі особи зобов'язані були виконувати рішення суду, потрібно в рішенні за­значати коло осіб, яких воно стосується - боржників. Тоді державний виконавець під час підготовки до вчи­нення виконавчих дій встановить наявність осіб, які на законних підставах зможуть здійснювати перешкоди в проживанні (перебуванні) стягувачу, а також на стадії


вселення й опір, і не буде виконувати рішення, яке є по-суті спірним, а винесе постанову про зупинення вико­навчого провадження.

Оскільки відсутність боржника, повідомленого п^о день і час вселення, не є перешкодою для виконання рішення про вселення, то можливим першим етапом виконання такого рішення буде примусове відкриття приміщення. Це положення, а також опір з боку боржника виконанню рі­шення про вселення стягувана,, зумовлює необхідність запрошення і присутності понятих при їх вчиненні і залу­чення працівників органів внутрішніх справ,

У законі зазначається, що у разі подальшого перешкод­жання боржником проживанню (перебуванню) стягувана у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця з заявою про від­новлення виконавчого провадження. Зрозуміло, доволі складним питанням буде встановлення факту, що борж­ник робив перешкоди проживанню (перебуванню) стягу-вача у приміщенні. Тому вважається доцільним у цьому випадку державному виконавцю впевнитись у таких діях з боку боржника і лише потім повторно провести приму­сове вселення стягувана та застосувати до боржника штрафні санкції Однією з необхідних умов вселення, є надання стягувачу можливості в подальшому відкривати двері та встановити місце для його проживання тощо. Отже, при вселенні потребується або вилучити у борж­ника один примірник ключів від помешкання, або вста­новити новий замбк, від якого надати ключі і стягувачу, і боржнику. Тоді зміна замка стане підставою для повтор­ного вселення тощо.

Про вчинені виконавчі дії стосовно вселення та по­вторного вселення державним виконавцем складається акт, що підписується особами, які брали участь у вико­нанні.

Рішення про примусовий обмін відрізняються тим положенням, що необхідно не тільки примусово виселя­ти боржника, а й у деяких випадках примусово вселяти. Але загальна риса таких рішень полягає в тому, що ма­ють бути чітко визначені приміщення, до яких має пере­возитись майно боржника. В цьому випадку слід вважа­ти, що примусово вводити до нового приміщення борж­ника немає необхідності, а потрібно лише вивести його із займаного приміщення.


• ■■■;■■:м.-, РОЗДІЛ VII

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ ДЕЯКИХ ПРАВОВИХ АКТІВ

7.1. Звернення стягнення на доходи боржника

Умови звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника - фізичної особи регламентовані ст. 67 Закону «Про виконавче провадження», а саме:

• при відсутності у боржника коштів на рахунках у
кредитних установах;

• відсутності чи недостатності майна боржника для
повного покриття належних до стягнення сум;

• при виконанні рішень про стягнення періодичних
платежів;

• в разі стягнень на суму, що не перевищує одного
мінімального розміру заробітної плати.

Але цей перелік неможливо вважати обґрунтованим, оскільки характер стягнення визначає періодичні випла­ти, а не звернення стягнення на обумовлену суму. Тому з аналізу статей 67 та 74 цього Закону, в яких встановлено, що у разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом трьох міся­ців підряд стягнення звертається на майно боржника. Та­ким чином, дві норми однієї глави 7 Закону прямо супе­речать одна одній, оскільки не враховується випадок часткового задоволення вимог стягувача і не проведено зв'язку із черговістю задоволення вимог стягувачів.1

Крім того, цей перелік умов звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника не є вичерп­ним, оскільки суду чи Іншому органу, який видав вико­навчий документ, за ст. 33 цього Закону надане право за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, вирішувати питання про розстрочку виконання, а також про зміну способу і по­рядку виконання. Відповідне положення про фактичну розстрочку виконання рішення може бути умовою миро-

' Див. також підрозділ 5.9.


вої угоди, затвердженої судом, а також у разі прямої вка­зівки про це в рішенні повноважного органу.

Тому загалом потрібно розподілити норми, які стосу­ються періодичних стягнень, до яких можна віднести в першу чергу аліментні зобов'язання та інші відрахуван­ня. Так, за ст. 72 цього Закону, на допомогу по держав­ному соціальному страхуванню, виплачувану в разі тим­часової непрацездатності та інших випадках, і допомогу по безробіттю стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.

Але відповідне рішення стосовно періодичних плате­жів має реалізуватись без участі боржника - фізичної особи, а воно здійснюється уповноваженими органами юридичної особи або суб'єктами, що здійснюють під­приємницьку чи юрисдикційну діяльність без створення юридичної особи (адвокати, нотаріуси, експерти та інші). Так, за ст. 68 відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії чи стипендії громадян проводить адміністрація підприємств, установ і організацій на підставі надісланих їм державним виконавцем виконавчих документів.

Законом установлено обов'язок адміністрації підпри­ємств (установ, організацій) у разі зміни боржником міс­ця його роботи або місця проживання чи навчання по­вертати виконавчий документ не пізніш як у 3-денний строк державному виконавцеві з відміткою про нове міс­це роботи, проживання чи навчання боржника, якщо во­но відоме, а також повідомляти про проведені ними стяг­нення періодичних платежів. Така загальна вимога не має під собою правового грунту, оскільки при зміні міс­ця проживання періодичні платежі можуть стягуватись із боржника. Загалом сучасна демократизація суспільних відносин і анулювання інституту прописки призводить до ускладнення і розмивання такого поняття як місце проживання. Це положення вже відтворено в деяких нормативних актах. Наприклад, у ст. 137 ЦПК застосо­вуються терміни «місце проживання або знаходження», а в ст. 126 ЦГОС - «місце постійного», «тимчасового пере­бування», «останнє відоме місце постійного проживан­ня», «чи постійного зайняття». Таким чином, терміноло­гічна база свідчить про наявність об'єктивних труднощів стосовно визначення місця проживання. Тому буде важ-


ко притягнути до відповідальності винних посадових осіб, зазначених у ст. 68 Закону «Про виконавче про­вадження» і які зобов'язані подати державному виконав­цю відомості про нове місце роботи, проживання чи навчання боржника.

Запропонована вище схема звернення стягнення на до­ходи боржника не враховує, що ним можуть отримува­тись одночасно доходи з декількох джерел. Наприклад, боржник може бути одночасно підприємцем, як це перед­бачено в п. 1 ст. 69 зазначеного Закону, отримувати диві­денди по акціях та бути автором творів літератури, науки або мистецтва, багато осіб працюють за сумісництвом на декількох підприємствах, установах тощо. Отже, в такому випадку необхідно рахувати сукупний дохід. Але немож­ливо вважати, що поняття «інші доходи», на які можливо звертати стягнення, що відокремлені в ст. 69 цього Зако­ну, є «додатковими, особливими» доходами, а саме:

1) доходи, отримані фізичною особою, яка є суб'єк­
том підприємницької діяльності;

2) доходи за працю в колективному сільськогосподар­
ському (фермерському) господарстві;

3) авторську винагороду за твори літератури, науки
або мистецтва, премії, що присуджуються за видатні до­
сягнення в галузі науки, літератури і мистецтва, винаго­
роду за відкриття, винахід, на який видано авторське сві­
доцтво, корисну модель, промисловий зразок і раціоналі­
заторську пропозицію;

4) суми на відшкодування шкоди, заподіяної калі­
цтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втра­
тою годувальника.

Цей перелік не є вичерпним. Так, нотаріуси, адвокати не є суб'єктами, що отримують заробітну плату, а вони отримують дохід.

Таким чином, бачимо, що в законі не зроблено чіткої градації на види стягнень, яка б ураховувала основні і додаткові форми доходу, первинні та похідні об'єкти стягнення. Проте робиться спроба одночасно визначити ті види доходу, на які може бути звернено стягнення, а на які ні. Але при такій систематизації завжди необхідно відслідковувати практику застосування певних норм, що складно робити на законодавчому рівні, а тому, на нашу думку, необхідно надати повноваження по врегулюван­ню цього питання Кабінету Міністрів. Так, заробітна


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.037 сек.)