С.Я.ФУРСА

Розділ і

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

зі, 1.1. Історія виникнення *.

та розвитку інституту виконавчого
_, провадження

Історію виникнення та розвитку виконавчого прова­дження України необхідно було б простежити з часу йо­го організаційного оформлення та законодавчого закріп­лення. Проте й до цього існувало так зване «самоздшс-нення права», що трактувалося як саморозправа, само­допомога, самозахист і яке було характерним у період до 1270 р.¹

Деякі вчені розподіляють історію розвитку законодав­ства про виконавче провадження на періоди до судової реформи 1864 р. і після (з 1864 р. до 1917 р.). Водночас розвиток законодавства України мав істотні відмінності, оскільки в її історії були певні періоди, які історики на­зивають періодами української державності, коли землі України були підпорядковані Великому князівству Литовському, а згодом приєднані до Польщі. Тож на формування правової системи України вплинуло зако­нодавство Литви і Німеччини - зокрема, Литовські ста­тути й Магдебурзьке право. І якщо говорити про ево­люцію законодавства про виконавче провадження в цей період, слід наголосити на більшій прогресивності за­конодавства цих держав, тому перебування українських земель під владою інших держав у плані розвитку зако­нодавства відіграло значну роль в подальшому розвит­ку українського законодавства про виконавче прова­дження.

Історичні пам'ятки свідчать про те, що першими ви­конавцями рішень суду на Русі були пристави, про яких уперше згадується у договорі Великого Новгорода

Худенко В. В. Участники исполнительного производства: Авто-реф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Саратовский юрид. институт им. Д. Курского.- Саратов, 1992.- 22 с.

з князем Ярославом 1270 р., тобто ініціатива виконання перейшла від осіб, що були заінтересовані у здійсненні їхнього права, до органу, що розглядав спір. Пристави були службовими особами і призначались на службу князем. У їхні обов'язки, крім виконання судових рі­шень, входило також затримання боржника на вимогу стягувана і забезпечення явки осіб, які викликались до суду. За «Укладення 1649 р.» пристав провадить вико­навчі дії під керівництвом воєвод, а за Петра І стає цар­ським чиновником.

У Магдебурзькому праві цього періоду^ чітко визна­чено статус судового виконавця. Він обирався суддею з числа вільних громадян, мав право «брати забезпечення, заарештовувати, накладати заборони щодо будь-якої лю­дини та її майна по праву, коли він уповноважений до того судовим рішенням» та отримував платню за раху­нок боржників.

Згідно зі «Статутом Благочиння 1782 р.» посада при­става була скасована. Органами виконання судових рі­шень у Росії стали управи благочиння, тобто поліція. Пізніше «Звід законів 1835 р.» поклав виконання на за­гальну поліцію - квартальних та станових приставів. Про негативні наслідки цього зазначали вчені. Так, К. Мали-шев звертав увагу на те, що поліція - «особлива каста, яр не залежала від судів і була перевантажена великою кількістю інших справ, тому стягнення тривали роками і десятками років»⁴.

На Лівобережній Україні на початку XVIII ст. функції органів виконання здійснював посильний суду⁵, що при­бував до місця виконання рішення для стягнення майна в

¹ Памятники русского права. Памятники права феодально-раздроб-
ленной Руси ХІІ-ХУ вв. Псковска и Новгородска судни грамота /
Под ред. С. В. Юшкова- Вьш. 2.- М.: Госюриздат, 1953,- 442 с-
С. 140.

² Валеева Р. X Гражданские взьіскания в русском дореформенном
процессе // Известия ВУЗов. Правоведение.-1961.-№ 1.-С. 148-152.

Саксонське зерцало (перша половина ХНІ ст.): В 2 ч.- Кн. 2- Ст. 56 // Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн -У 2 т.- Т. І: Навч. посіб. для юрид. вищих навч. закладів і фак. // За ред^ В. Д. Гончаренка- К.: Ін Юре.- 1998.-504с- С. 247.

Мальчиев К, Курс гражданского судопроизводствш В 3 т.- 2-е, испр. и доп. изд.- Т. І.- Спб, Тип. Стасюлевича, 1876.- 444 с- С. 70. ⁵ Пошук А. Й. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в 17-18 ст. 1648-1782.-Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1967.- 179 с- С. 142.

присутності не менше трьох шляхтичів, котрих запрошу­вала особа, на чию користь виконувалась постанова. Якщо боржник чинив опір, то направляли двох посиль­них і запрошували 5 шляхтичів, а коли вже й вони не мо­гли зарадити справі, над боржником «сильною рукою должна бьіть отправа учинена».

Судова реформа 20 листопада 1864 р. заснувала особ­ливий стан судових приставів, які належали до судової системи як спеціальні службові особи для виконання су­дових рішень і згідно зі ст. 937 «Статуту цивільного судо­чинства» 1864 р. перебували при касаційних департа­ментах правлячого сенату, судових палатах і окружних судах, а також при мирових суддях та їхніх з'їздах. У цей час суд відсторонювався від керівництва органами виконання, і виконавче провадження фактично ставало позасудовим інститутом.

Виконання судових рішень за зазначеним актом було самостійним і цілком відокремленим провадженням, в якому діяв судовий пристав, що було досить прогре-

сивним для того часу. Ні суд, ні органи прокуратури за своєю ініціативою не зобов'язані були здійснювати контроль за діяльністю судового пристава. За всі­ма його діями могли наглядати лише стягувач та борж­ник.

Разом з тим виконавче провадження характеризувалося повільністю. Вчений-юрист В. Шимановський зазначав, що в царській Росії навіть при безперешкодному вико­нанні судових рішень з часу проголошення до його оста­точного виконання минуло понад 2 роки⁴. Вчені також звертали увагу на дорожнечу виконавчого провадження, яке покладало всі витрати з виконання на сторони. Вони

Заворотько П. П., Пастухов В. її. Виконання судових рішень в Українській РСР (історико-правовий нарис).- К.: Вища школа, 1973.-216 с- С. 9.

Пастухов В. П. История развития законодательства об испол-нении судебньїх решений: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Киевский гос. университет им. Т. Г. Шевченко.- К., 1970.-20 с- С. 4.

³ Валеева Р. X. Органи исполнєния судебньїх решений в гражданс-ком процессуальном праве: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / ЛГУ им. А. А. Жданова.- Ленинград, 1961.- 18 с- С. 5.

Шимановский В. М. О некоторьіх недостатках, встречающихся на практике при приведений решений в исполнение по Уставу 20 нояб-ря 1864 г,- Казань, 1881 - С. 26.

пояснювали це досить своєрідно, «Процеси - такі ж не­щастя, як і хвороби, а лікарів зобов'язані винагороджу­вати хворі»,- писав Є. Васьковський.

Особливу увагу слід приділити заходам примусового виконання, що застосовувались у виконавчому прова­дженні. Ще з часів існування збірника норм давньорусь­кого права - «Руська Правда» передбачалось здійснення повної влади кредитора над особою боржника. Звернен­ня стягнення на особу боржника було характерним і для інших держав. Так, наприклад, у Римі кредитор міг роз­рубати на частини тіло невиправного боржника. У Нор­вегії право надавало можливість відрізати неспромож­ному боржникові ту або іншу частину тіла.

За Новгородською і Псковською судними грамотами стягнення зверталось як на рухоме, так і на нерухоме майно боржника, а також на особу боржника. «Судебник Івана III» 1497 р. передбачав такі способи виконання су­дових рішень, як звернення стягнення на майно боржни­ка і правіж. Дослідник К. Євреїнов писав, що «правіж - це дикий звичай «вибивання» боргів гнучкими різками або батогом»³. «Укладення 1649 р.» передбачало розвинуту систему способів виконання судових рішень - продаж рухомого і нерухомого майна, правіж, видача головою до викупу, тобто видача невиправного боржника креди­тору для відпрацювання боргу, відрахування із жалуван­ня стрільців.

Характеризуючи особливості виконавчого прова­дження на українських землях у період української дер­жавності, слід зазначити, що норми Литовського статуту і Магдебурзького права залишались діючим правом й у період гетьманщини, однак не могли знайти в тогочасній Україні повного застосування. Внаслідок проведеної на Лівобережній Україні кодифікації українського права, що завершилось у 1743 р., був вироблений проект кодексу

¹ Ваеьковский Е. В. Курс гражданского процесса: В 2 т. / М: Изд-во Бр. Башмаковьіх, 1913.- Т. 1: Субьектн и о&ьекта процесса, про-цессуальньїе отношения и действия.- 694 с- С. 476.

Памятники русского права. Памятники права периода укреп-ления русского централизованного государства ХУ-ХУП вв. / Под ред. Л. В. Черетина,- Вмп. 4,- М: Госюриздат, 1956.- 632 с-С. 77-79.

Евреинов К. История телесньїх наказаний в России: Дополнен-ное статьями, запрещенньши старьім правительством.- Без тит. лис­та.- 234 с- С. 4.

українського права, що називався «Права, за якими су­диться малоросійський народ». На жаль, цей проект так і не набрав чинності юридично, проте застосовувався на практиці. В ньому досить регламентованою була система сплати боргів і, відповідно, система заходів примусового стягнення до боржників. Так, «Права, за якими судиться малоросійський народ», містили цілий розділ (розділ 16 «Про борги, заклади, поруки, поклажу і про арешт»)¹, в якій були визначені черговість задоволення вимог кіль­кох кредиторів на заставлене майно, черговість задово­лення вимог кредиторів на майно боржника, пропорцій­ність задоволення вимог у разі нестачі майна для повно­го задоволення вимог, відсутність строку позовної давності щодо боргових зобов'язань, порядок продажу майна боржника. Серед заходів примусового стягнення передбачалась віддача боржника на службу кредитору, причому в певних випадках з дружиною та дітьми, арешт спочатку майна боржника, а потім самого боржника (правда, з умовою його харчування кредитором, якщо той незаможний).

Особливу увагу хотілося б звернути на такий захід стягнення, як арешт боржника, причому в артикулі 43 розділу 16 зазначалося, що арешт провадиться щодо не­заможних осіб та ненадійних, особливо гравців у карти, пияків та марнотратців, причому не зазначалося, на який строк цей арешт провадиться.

Досить цікавим запозиченням із тогочасного законо­давства про виконавче провадження є звернення стяг­нення на будинок в останню чергу, а також положення, що, коли вартість будинку боржника значно перевищує суму боргу, стягнення проводити з іншого майна борж­ника.

За Указом Петра І незаможних боржників посилали на будівництво Петербурга, військових споруд та інших об'єктів, оскільки замість примусового заходу «видача головою» вводилася кримінальна відповідальність неза­лежно від розміру боргу - 3 роки заслання на каторгу, а після - «бнть должнику на Азове». У другій половині XVII ст. за Указом від 31 січня 1783 р. у всіх губерніях Росії були засновані робітні будинки, куди висипались боржники для відпрацювання боргу.

«Права, за якими судиться малоросійський народ», 1743 / Під ред. Ю. С. Шемшученка- К.: АТ«Книга», 1997-547 с.

«Статут про банкрутів 1800 р.» свідчив, що неоплатні боржники, незалежно від суми боргу, замість заслання підлягали тюремному ув'язненню строком до 5 років, після чого стягнення з них припинялось.

На основі аналізу Статуту цивільного судочинства заходами стягнення, що були спрямовані проти особи боржника, можна вважати особистий арешт боржника, заборону боржникові виїжджати з місця проживання або тимчасового перебування, виклик боржника для надання відомостей про кошти для задоволення вимог стягувача. Особливостями розвитку цивільного обігу в той час був обумовлений і такий окремий захід, як звернення стяг­нення на нерухоме майно. До речі, в періоди перебуван­ня України під владою інших держав і пізніше, але до прийняття Статуту цивільного судочинства, при вико­нанні рішень на території українських земель цей захід також існував. У «Правах, за якими судиться малоросійсь­кий народ» (глава 16, артикул 12) зазначалося, що спочат­ку стягнення звертається на гроші боржника, а якщо грошей у нього немає, тоді, в першу чергу, на рухоме майно, і лише потім - на нерухоме майно. Сучасне зако­нодавство про виконавче провадження, на жаль, не міс­тить звернення стягнення на нерухоме майно як окремо­го заходу примусового виконання. Хоча варто було б за­пропонувати внести відповідні доповнення до Закону. «Про виконавче провадження» з цією метою. Важливим також є положення цивільного права щодо обов'язкової реєстрації нерухомості та іншого майна у відповідних органах при укладанні цивільно-правових договорів, то­му слід було б доповнити обов'язки державного виконав­ця щодо направлення копії постанови про накладення арешту на майно в день її винесення до відповідного державного органу, що здійснює державну реєстрацію майна, зокрема, до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, в ДАІ, БТІ та інші органи.

Інститут судових приставів був скасований після Жовтневої революції одночасно зі старою судовою систе­мою царської Росії, про що йшлося у Декреті РНК РРФСР «Про суд» № 2. В перші місяці існування радян­ської влади нові органи виконання судових рішень орга­нізовувались з ініціативи народу і виконували їх різні органи. За твердженням учених, рішення судів у цивіль­них справах і вироки у кримінальних справах виконува-

лись судовими виконавцями, органами міліції, волосни­ми і сільськими виконкомами¹.

Першим законодавчим актом про суд Української РСР була Постанова Народного Секретаріату від 4 січня

1918 р. «Про запровадження народного суду», яка прямо
вказувала на ліквідацію посад судових приставів. Інсти­
тут судових виконавців у часи Радянської влади вперше
створювався Тимчасовим положенням про народні суди і
революційні трибунали Української РСР, що затверджу­
валось Декретом РНК УРСР «Про суд» від 14 лютого

1919 р. для сприяння народним судам у діяльності по
виконанню судових рішень.

Нове радянське законодавство про виконавче прова­дження скасувало засоби примусового виконання, що діяли у царській Росії, і встановило принцип недоторкан­ності особи боржника. Арешт боржника, його особистий обшук, привід у суд для встановлення майнового стану, оголошення боржника неспроможним та інші засоби, направлені проти особи боржника, назавжди були скасо­вані, що позначилось як зниження гарантій стягувача у виконавчому провадженні.

Радянське законодавство обмежувало заходи примусо­вого стягнення майна боржника. Тимчасова Інструкція для судових виконавців 1920 р. встановлювала такі заходи примусового стягнення, як звернення стягнення на рухоме майно та гроші боржника, звернення стягнення на вина­городу, одержану боржником за місцем служби або робо­ти, вилучення у боржника і передача стягувачеві певної речі, провадження дій за рахунок боржника, які він не ви­конав у встановлений судовим рішенням строк. Ст. 20 «Наказу судовим виконавцям» 1927 р. забороняла пося­гання на гідність боржника, вказуючи, що під час огляду приміщення і сховища судовий виконавець не має права проводити особистий обшук боржника, навіть якщо остан­нього й запідозрюють у наявності цінностей або грошей.

Перший ЦПК УРСР був затверджений ВУЦВКом ЗО липня 1924 р., в якому значна частина присвячувалась регламентації примусового виконання судових рішень.

¹ Валеева Р. X Исполнение судебньїх решений в первьіе годьі Со-ветской власти // Известия ВУЗов. Правоведение.- 1959,- № 1-С. 109-112; Валеева Р. X. Гразаданские взьіскания в русском дорефор-менном процессе // Известия ВУЗов. Правоведение.- 1961- № 1,-С. 148-152.

Каркомюст УРСР у листопаді 1927 р. видав «Наказ судовим виконавцям», який за своєю структурою і зміс­том (200 статей об'єднувались у 15-ти розділах) був пов­ним і самостійним кодексом судових виконавців, хоча і видавався як підзаконний акт.

Значна частина норм ЦПК УРСР 1929 р. регулювала виконання судових рішень (107 статей з 412). Закон про судоустрій СРСР, союзних і автономних республік 1938 р., визначивши судових виконавців як єдиний орган приму­сового виконання, констатував, що судові виконавці пе­ребувають при народних та обласних судах, а також при Верховних Судах автономних і союзних республік і встановив, що вони призначаються Наркомом юстиції союзної республіки, а в автономних - Наркомом юстиції автономної республіки.

Однак, у зв'язку з тим, що ЦПК не передбачав усіх питань виконання, він потребував доповнення шляхом видання відповідних Інструкцій. Так, Інструкція про по­рядок виконання судових рішень була затверджена НКЮ СРСР 28 вересня 1939 р. Положення про Наркомат юс­тиції УРСР було прийнято 27 грудня 1939 р., яким перед­бачалось створення у складі НКЮ відділу судових ви­конавців. Наказом Президії Верховної Ради СРСР від 30 квітня 1955 р. «Про порядок призначення судових ви­конавців» було встановлено, що судові виконавці пере­бувають тільки при народних судах, а Закон «Про судо­устрій УРСР» від ЗО липня 1960 р. остаточно визначив, що судові виконавці перебувають при районних (місь­ких) народних судах і призначаються головою обласного суду за поданням народних суддів або голів районних (міських) народних судів.

ЦПК УРСР 1963 р. встановив, що виконавче прова­дження втілено в особі єдиного державного органу - су­дового виконавця, надавши право участі громадськості в стадії судового виконання, розширив об'єкт стягнення, урегулював питання про порядок виконання судових рі­шень, за якими відповідач зобов'язаний виконати певні дії на користь стягувача, встановив подвійний порядок оскарження дій судового виконавця. Система органів судового виконання складалась також із органів Держав­ного банку СРСР і органів, що виконували рішення про стягнення з громадян недоїмок по податках та прирівня­них до них платежів.

У жовтні 1966 р. Президія Верховного Суду УРСР за­твердила Інструкцію «Про порядок виконання судових рішень», а 24 квітня 1973 р. міністром юстиції СРСР бу­ла затверджена нова Інструкція «Про порядок виконання судових рішень». 15 листопада 1985 р. Наказом міністра юстиції СРСР № 22 затверджена Інструкція про вико­навче провадження, що стала останнім нормативно-пра­вовим актом, прийнятим у радянські часи щодо виконав­чого провадження.

Проаналізувавши радянське законодавство про вико­навче провадження щодо примусових заходів, можна сказати, що в його розвитку був зроблений значний крок вперед у забезпеченні громадянам процесуальних гаран­тій виконавчого провадження. Радянське виконавче про­вадження не містило прямих чи побічних заходів приму­сового характеру, спрямованих на особу боржника. За­конодавству були невідомі ні боргові тюрми, ні арешт боржника, ні заборона йому виїздити з певної місцевості на час виконання рішення суду.

На жаль, з утворенням самостійної і незалежної Ук­раїни змін у цивільному процесуальному законодавстві щодо виконавчого провадження так і не відбулось. Трива­лий час поза увагою законодавця в цьому плані залиша­лись новоутворені суб'єкти підприємницької діяльності, особливо юридичні особи, зміст заходів примусового виконання став застарілим і не відповідав реаліям життя та змінам у суспільному розвитку держави, і, особливо, в новому законодавстві з інших галузей права. Зокрема, Закон України «Про власність» встановив рівноправність усіх форм власності, чого ніяк не можна було сказати про виконавче провадження, котре, як і взагалі всі інші раніше чинні радянські норми, віддавало пріоритет дер­жавній формі власності. Крім розділу V ЦПК України, основним нормативно-правовим актом, який досить де­тально регулював норми виконавчого провадження, за­лишалась чинною ще й Інструкція колишнього СРСР «Про виконавче провадження» 1985 р., що не витриму­вала ніякої критики.

Внаслідок цього авторитет судових виконавців, і на­віть судів, значно знизився, а кредитори прагнули вирі­шити питання, які виникали щодо виконавчого прова­дження, шляхом звернення до кримінальних структур, де рішення завжди виконувались не тільки своєчасно, але й

у повному обсязі. При цьому порушувались проголошені Конституцією України 1996 р. гаранти забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Але саме в умо­вах ринкової економіки держава повинна була вжити заходів, які б поліпшили це становище. Тому наступним етапом становлення та вдосконалення виконавчого про­вадження стало прийняття Верховною Радою України законів «Про Державну виконавчу службу» від 24 берез­ня 1998 р. та «Про виконавче провадження» від 21 квіт­ня 1999 р., що врегулювали новий порядок проведення виконавчих дій новоствореним органом виконання -Державною виконавчою службою, яка покликана здійс­нювати примусове виконання рішень судів та інших органів в Україні. Ці закони й визначили початок знач­ного реформування всієї системи виконавчого провад­ження.

Міністерство юстиції України наказом від 15.12.1999 р. № 74/5 затвердило Інструкцію про проведення виконав­чих дій, яка набула юридичну силу з 1 січня 2000 р., при цьому зазначивши, що дія Інструкції колишнього Союзу РСР «Про виконавче провадження» 1985 р. на те­риторію України не поширюється, що стало значним кроком у розвитку нового законодавства про виконавче провадження.

Отже, правове регулювання примусового виконання
рішень характеризується значним часом розвитку та
оновленням нормативно-правової бази, що дає можли­
вість заповнити ті прогалини, які існували до її прийнят­
тя. Необхідно також враховувати, що на сучасне сприй­
няття виконавчого провадження впливає не лише демо­
кратизація суспільних відносин, а й певний історичний
період «радянського виконавчого провадження», коли
вся господарська діяльність в основному знаходилась у
державній власності, наслідком чого стала недоскона­
лість примусового стягнення з юридичних осіб; коли
громадянам із коштовних речей належали тільки дачі,
автомобілі та будинки, що негативно вплинуло на спосо­
би примусового стягнення з громадян. Таким чином, ці­
лий ряд положень, які були неврегульованими у радян­
ському законодавстві, й донині залишаються в основно­
му без суттєвих змін. „...,....

1.2о Виконавче провадження як одна із правозахисник функцій держави

Конституція України в першій статті визначає зміст діяльності державних органів простим і в той же час ва­гомим поняттям «правова держава», тобто таким чином констатується правовий характер діяльності державних органів. Поняття «демократична» держава потребує одно-, часного сприйняття основних засад демократії, які насам­перед полягають у розподілі, а не в абсолютизмі влади.

Найпоширеніша у всіх правовик країнах схема побу­дови державного устрою має три гілкигзаконодавчу, ви­конавчу і судову. До прийняття Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 р. су­дова влада мала ознаки не тільки суто судової, а й вико­навчої влади. Останнє положення зумовлювалось вико­нанням судових рішень під юрисдикцією суду, підпо­рядкованістю судових виконавців при здійсненні ними своїх повноважень суддям, що постановили відповідні рішення. Таке становище певним чином не узгоджувало­ся з доктриною розподілу влад у демократичному суспі­льстві, негативно впливало на судові рішення, які вино­сились судом. Отож із відокремленням державної вико­навчої служби з-під безпосередньої влади суду і суддів розпочався новий період державної функції щодо вико­нання правових актів, які передбачається реалізувати в примусовому порядку.

На сучасному етапі є потреба не тільки в констатації відповідних змін у системі права України, а й у пере­осмисленні змісту діяльності державної виконавчої служ­би, правовому аналізі місця виконавчого провадження в системі права України та його основної функції.

За загальною концепцією виділяються такі форми державного впливу на правовідносини, як охорона і за­хист прав суб'єктів правовідносин. В основному пого­джуючись із запропонованою доктриною щодо відмежу­вання охорони прав громадян та юридичних осіб від їх­нього захисту через момент настання правопорушення¹, доцільно більш ґрунтовно розглянути деякі аспекти пра-воохорони і правозахисту.

На думку науковців, цивільному законодавству, циві-лістичній науці й практиці властиві такі функції, як ре­гулятивна, охоронна, попереджувально-виховна, попере­джувально-стимулююча. Але необхідно уточнити певні властивості охоронної функції.

Основним аспектом, що визначає характер і відмін­ність правоохоронних правовідносин від цивільних, є положення, яке передбачається ст. 1 проекту Цивільного кодексу України. В ній зазначається, що цивільними є правовідносини, які ґрунтуються лише на вільному воле­виявленні суб'єктів правовідносин. Виходячи з концепції владності відповідних правоохоронних і правозахисних органів, можна говорити, що, коли будь-який державний орган розглядає або впливає на правовідносини, вони втрачають ознаки цивільних. Тому попереджувально-ви­ховну функцію цивільного права необхідно пов'язува­ти з потенційною можливістю застосування державою впливу на поведінку суб'єктів правовідносин. Він прояв­ляється в тому, що судом такі правовідносини розгляда­ються й на підставі цього кваліфікуються й одночасно конкретизуються права та обов'язки суб'єктів відповідно до законодавства і конкретних правових обставин. Дер­жавна ж виконавча служба судовий акт реалізує шляхом здійснення державного примусу до зобов'язаної особи. Отже, необхідність сплати державного мита та виконав­чого збору, інших судових витрат і витрат на здійснення виконавчих дій у кінцевому результаті лягають додатко­вим тягарем на правопорушника. Ці витрати, яких можна було б запобігти при виконанні цивільних обов'язків у добровільному порядку, по суті й становлять додаткову цивільно-адміністративну відповідальність¹ за неналеж­не виконання своїх обов'язків. Тому під впливом поне­сених витрат у свідомості правопорушника мають вироб­лятися позитивні соціально-психологічні настанови, спрямовані на додержання у майбутньому покладених на нього цивільних обов'язків.

Таким чином, визначаючи заходи відповідальності май­нового характеру до правопорушника щодо виконавчого збору та витрат на здійснення виконавчих дій, можна більш конкретно роз'яснювати особам негативність не-

правомірних дій, а також невиконання власних зобо­в'язань.

Розгляд правозахисної функції необхідно розпочинати з аналізу ст. 6. Цивільного кодексу УРСР, яка регламентує захист цивільних прав. Так, захист цивільних прав здійс­нюється в установленому порядку судом, арбітражем або третейським судом шляхом:

• визнання цих прав;

• відновлення становища, яке існувало до порушення
права, і припинення дій, які порушують право;

• присудження до виконання обов'язку в натурі;
. • компенсації моральної шкоди;

Г • припинення або зміни правовідношення;

• стягнення з особи, яка порушила право, завданих
збитків, а у випадках, передбачених законом або догово­
ром,- неустойки (штрафу, пені), а також іншими засоба­
ми, передбаченими законом.

У проекті Цивільного кодексу України передбачені відповідні доповнення до перерахованих вище, а саме: додаткові шляхи та органи, які вправі здійснювати за­хист прав та інтересів особи. Так, статті 16, 17, 18 проек­ту Цивільного кодексу України (станом на 25.08.1996 р.) передбачають, що захист прав може здійснюватись нота­ріусами, суб'єктами правовідносин особисто, а також державними органами і органами місцевого самовряду­вання. Нові шляхи захисту цивільних прав передбачені ст. 15 проекту Цивільного кодексу України, а саме: визнан­ня правочину недійсним, примусове виконання обов'яз­ку в натурі, визнання незаконним акта державного орга­ну або органу місцевого самоврядування. При цьому всі вищезазначені шляхи у сукупності відповідають загаль­ній концепції щодо застосування заходів захисту лише з моменту правопорушення. Тобто правозахисна функція може розпочинатись лише з певного моменту, який у ци­вільному процесі пов'язується з порушенням або оспо­рюванням права чи охоронюваного законом інтересу.¹

Порівняння ж запропонованих і чинних шляхів захисту права, передбачених законом, свідчить, що вони не пов­ною мірою відповідають рішенням, які підлягають вико­нанню Державною виконавчою службою, та заходам при­мусового виконання рішень, що передбачені статтями 3,4

¹ Випливає із ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України.

Закону України «Про виконавче провадження». Поняття «примусове виконання обов'язку в натурі» неможливо вважати коректним, оскільки воно містить не тільки шлях захисту права «виконанням обов'язку в натурі», а й спосіб виконання судового рішення - примус.

Отже, для визначення шляхів і підстав щодо застосу­вання примусових заходів виконання на науковому рівні доцільно це робити через концепцію певної тріади: юри­дичний факт, право, обов'язок¹.

Проаналізуємо всі три варіанти судових рішень. Так, встановлення судом юридичного факту зумовлюється неможливістю скористатись відповідним правом через невизначеність юридичної обставини. Без відповідного судового встановлення юридичного факту особа іноді не може реалізувати право на спадщину, відновити право на втрачені цінні папери на пред'явника тощо. Однак судо­вий розгляд у цьому випадку не зумовлений правопору­шенням. Тобто всі справи, що розглядаються в порядку окремого провадження, стосуються такого об'єкта захис­ту, як охоронюваний законом інтерес, і спрямовані на встановлення юридичного факту. Відсутність же відпо­відача у цих справах² свідчить про неможливість засто­сування примусу, оскільки не існує зобов'язаної особи.

Тому доцільно ст. 15 проекту Цивільного кодексу Ук­раїни доповнити положенням, що захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом шляхом встановлення юридичних фактів і визнання цих прав та у примусовому порядку державною виконавчою службою, якщо зобов'язана особа в добровільному порядку не ви­конає законних вимог повноважних органів.

Із наведеного випливає й інший висновок, що за за­гальним правилом рішення суду може стосуватись трьох аспектів - юридичного факту, права, обов'язку, і лише останній може виконуватись у примусовому порядку державною виконавчою службою.

¹ Фурса С. Я. Окреме провадження в цивільному процесі Украї­
ни.- К., 1999- С. 37-39.

² Крім категорії справ щодо оскарження нотаріальних дій або
відмови в їх вчиненні, розгляд яких передбачений главою 39 ЦПК
України. Так, ст. 288 ЦПК України передбачається, що суд постанов­
ляє рішення про скасування вчиненої нотаріальної дії або зобов'язує
нотаріуса чи посадову особу вчинити нотаріальну дію. Тобто при
відсутності відповідача у справі існує зобов'язана особа.

Розглянемо такий шлях захисту цивільного права, як його визнання. Якщо відповідач не визнає відповідного права позивача в процесі судового розгляду, то способів змусити його визнати це право у державного виконавця не існує та й існувати не може. Офіційного статусу пра­во позивача набуває після набрання рішенням суду за­конної сили. Але це рішення, як і рішення про встанов­лення юридичного факту, не підлягає примусовому виконанню.

У ст. З Закону України «Про виконавче провадження» під поняттям «рішення, ухвали і постанови судів у ци­вільних справах, що підлягають виконанню», маються на увазі лише ті, які стосуються обов'язків осіб і які набра­ли законної сили.

Звернення до поняття «обов'язок особи» зумовлюєть­ся необхідністю конкретизувати діяльність державного виконавця. Положення, що особа має право на відшко­дування шкоди, завданої залиття^ квартири, в повному обсязі не викликає сумніву, але конкретний розмір запо­діяної шкоди спочатку залежатиме від доведення його суду, а потім - від реальних можливостей відповідача, способу відшкодування заподіяної шкоди, призначеного судом, і не в останню чергу - від своєчасних дій держав­ного виконавця. Таким чином, мЬ«правом позивача на відшкодування шкоди в повному обсязі та реальним його задоволенням стоять певні об'єктивні й суб'єктивні об­ставини.

Звернемо увагу на загальну когіцепцію діяльності су­ду та державної виконавчої служби крізь призму понят­тя «правозахисна діяльність» з урахуванням повнова­жень державного виконавця і правових властивостей судового рішення. Так, діяльність суду в межах цивіль­ного процесу закінчується на етаЛЇ оголошення рішен­ня, якщо не брати до уваги відповідних процесуальних ускладнень щодо необхідності виправлення описок і явних арифметичних помилок у рішенні, роз'яснення рі­шення тощо. Далі, за загальним правилом, рішення суду набирає законної сили і не залежить від судді. В по­дальшому рішення суду має таку властивість, як за­гальнообов'язковість¹, що гарантується ст. 124 Консти­туції України.

¹ ШтефанМ. Й. Цивільний процес-К» ІнЮре, 1997-С. 369.

Можна було б констатувати, що право особи захи­щене законом і рішенням суду, що забезпечує шлях по­новлення порушеного права, якби надалі не треба бу­ло б звертатись до державної виконавчої служби за без­посереднім виконанням судового рішення. Тут можна констатувати, що загальнообов'язковість деяких судо­вих рішень певною мірою втрачає свої властивості, оскільки залежить від волі стягувача і боржника. Так, у статтях 217-218 ЩІК України передбачається певний перелік рішень, які можуть бути допущені судом до не­гайного виконання. В тих же випадках, коли рішення суду видається позивачу (стягувачу) на руки, саме від його волевиявлення й залежатиме реалізація цього рі­шення.

Якщо проаналізувати, яким чином забезпечується за­гальнообов'язковість судового рішення, то слід вважати ці заходи неповними, оскільки вони не можуть застосо­вуватись до фізичних осіб. Умисне невиконання службо­вою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їхньому виконанню, тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 382 КК У країни. Залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду чи окремої постанови суд­ді або невжиття заходів до усунення зазначених у них порушень закону, а також несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду чи окрему постанову судді призво­дять до адміністративної відповідальності за ст. 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Отже, загальнообов'язковість судового рішення, поста­нови, ухвали стосується лише посадових осіб, оскільки не передбачається відповідних санкцій щодо громадян (фізичних осіб).

Коли судовий виконавець перебував під юрисдикцією районного суду, така властивість судового рішення, як

¹ Автором констатується, що з моменту постанов судового рі­
шення до моменту звернення осіб до виконавчого провадження про­
ходить трансформація поняття «позивач» на термін «стягувач» та
«відповідач» - на «боржник». Тому фактично з моменту постанов-
лення рішення, а можливо, й у судовому рішенні доцільно позивачеві
надавати новий правовий статус. Це положення додатково свідчить
про відокремленість не тільки термінології виконавчого проваджен­
ня від цивільного процесу, а й про відповідні зміни в правовідно­
синах..

його загальнообов'язковість, робила вимоги судового виконавця загальнообов'язковими, оскільки в цьому ви­падку невиконання його вимог можна було трактувати як невиконання вимог «уду. Нині ж, при відокремленні державної виконавчої служби від суду, стає потрібною відповідна регламентація в Кримінальному кодексі Ук­раїни і Кодексі України про адміністративні правопору­шення дій, що за характером можна кваліфікувати як невиконання законних вимог державного виконавця, а також дій щодо образи державного виконавця при вико­нанні ним своїх посадових обов'язків. Останнє зумовле­не тим, що державні виконавці не віднесені до осіб, які за ст. 1 Закону України «Про державний захист праців­ників суду і правоохоронних органів» виконують право­охоронну функцію. Судді, що здійснюють правозахисну функцію, відокремлені від осіб, які здійснюють право­охоронне завдання, а державний виконавець фактично також здійснює державну правозахисну функцію¹, що потребує детальної наукової регламентації та вироблен­ня певної позиції з цього питання. Так, у виконавчому провадженні здійснюється остаточний захист прав гро­мадян і юридичних осіб, що є фактичним продовженням правозахисної функції суду, хоча це відбувається на підставі «вказівки» суду, наділеного правом робити за­гальнообов'язкові «висновки», а також на підставі інших виконавчих документів. У даному випадку слід приєдна­тися до позиції тих учених, які вважають, що безпосе­редній примус до особи у виконавчому провадженні за' стосовується не судом і не органом, що входить до його структури. Враховуючи, що захист прав громадян та юридичних осіб здійснює ще цілий ряд державних орга­нів (суд, господарський суд, органи нотаріату, адмініст­ративні органи), лише у виконавчому провадженні за­хист прав набуває реального змісту.

Загальнообов'язковість судового рішення щодо поса­дових осіб, які за рішенням суду зобов'язані до вчинення відповідних дій, поглинає відповідне повноваження дер­жавного виконавця, за яким його вимоги є обов'язко­вими для всіх органів, організацій, посадових осіб. Це

¹ Щербак С. В. Виконавче провадження як одна з правозахисник
функцій держави // Право України.- 2001.- № 11.- С. 65.

² Фурса С. Я, Фурса Є. 1. Нотаріат в Україні. Теорія і практика:
Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.- К.: А. С. К., 2001.- С. 26.

зумовлюється тим, що рішення суду за правовим стату­сом є вищим, ніж вимоги державного виконавця. Тобто в разі невиконання рішення, ухвали, постанови суду поса­довою особою державному виконавцевгяеіяає необхід­ності посилатись на надані йому повноваження (ч. 1 ст. 6 Закону). Він може в цьому випадку порушувати питання про притягнення винної особи до відповідальності на підставі невиконання рішення суду. Тобто йому для реа­лізації цього положення необхідні відповідні повнова­ження.

Але не всі акти, що підлягають виконанню держав­ною виконавчою службою, мають такі властивості, як судове рішення. Тому можна говорити про особливості (специфіку) виконання певних актів, що має конкрети­зуватись у процедурі виконавчого провадження. Таке розмежування нормативних актів, що підлягають вико­нанню, за їхніми правовими властивостями надасть мож­ливість державному виконавцеві не застосовувати за­гальну процедуру виконання рішень, а застосовувати лише функції контролю за виконанням посадовими особами відповідних загальнообов'язкових рішень або ухвал суду.

З теоретичної концепції щодо загальнообов'язковості судового рішення варто зробити висновок, що з моменту постановлення судового рішення до моменту набрання ним законної сили відповідач має право добровільно ви­конати або розпочати виконувати визначені в рішенні обов'язки, якщо в нього не буде підстав для звернення до апеляційного суду. Про це доцільно зазначати і в рішенні суду, а тому строк для добровільного виконання судових рішень у виконавчому провадженні, по суті, є зайвим. Подібне положення має стосуватись також рішень гос­подарського суду, вироків суду в частині задоволення вимог цивільних позивачів тощо. В цьому випадку до повноважень державної виконавчої служби належатиме лише примусове виконання рішень суду, що відповідає загальній концепції діяльності державної виконавчої служби.

Оновлення адміністративного права передбачає не­обхідність серйозного перегляду традиційного визна­чення поняття галузі адміністративного права.

Цікавим у даному випадку є еволюція в поглядах про­відних вчених при визначенні основних функцій оновле-

ного адміністративного права, що розглядаються як єд­ність трьох головних функцій, а саме: управлінської (тобто регулювання управлінської діяльності), правореа-лізаційної (реалізація прав), правозахисної (захист по­рушених прав). У подальшому розвитку теорії нового адміністративного права перші дві функції перероста­ють в одну - правозабезпечувальну, що пов'язана із за­безпеченням реалізації прав і свобод людиніґ. Ці дві функції реалізуються повною мірою і у виконавчому провадженні.

Отже, державна виконавча служба є правозахисним органом, оскільки її діяльність розпочинається лише з моменту встановленого повноважними органами право­порушення і стосується відновлення порушених прав у межах, що визначені законом та рішенням суду, яке встановлює обов'язки боржника.

1.3. Місце виконавчого провадження в системі права України

У Концепції судово-правової реформи, що проводить­ся в Україні з 1992 р., передбачалися структурні зміни судової системи, а одним із основних принципів її було радикальне реформування цивільного процесуального законодавства з метою реального забезпечення прав і свобод громадян, утвердження верховенства закону та реалізації демократичних засад правосуддя, вироблених світовою наукою і практикою.

Конституція України в ст. З проголошує, що утвер­дження та забезпечення прав і свобод людини є голов­ним обов'язком держави, а проект нової Концепції судо­во-правової реформи одним із її завдань передбачає утворення єдиної організаційно-правової структури ви­конання рішень судів та інших органів влади.

На запровадження судово-правової реформи спрямо­ваний один із найважливіших її напрямів - реформування і відокремлення виконавчого провадження, що передбачає істотні структурні зміни в системі права України.

¹ Авер 'янов В. Б. Актуальні завдання реформування адміністра­
тивного права // Право України.- 1999.- № 8.- С. 8-11.

² Авер 'янов В. Б. Реформування українського адміністративного
права: черговий етап//Право України.-2000-№ 7.-С. 6-8.

При цьому, важливість перебудови судової діяльності та відокремлення виконавчої служби від судової влади не знайшла достатнього теоретичного обґрунтування. Так, за останні 17 років в Україні щодо виконавчого про­вадження було здійснено лише одне дисертаційне дослі­дження, присвячене його організаційно-правовим осно­вам. Визначаючи місце певної державної структури, не­обхідно розглядати її у взаємозв'язку з процедурою та не полишати поза увагою ту державну ієрархічну сходинку, яку посідав до переорганізації і в наступному посідатиме відповідний орган.

Відтак вважати, що рівень певної функції або прова­дження залежить від відповідного статусу державного органу, буде помилкою. В наш час, коли міністерства можуть розформовуватись, усе ж таки апріорі найважли­вішим є виконуване органом державне завдання, яке на кожному етапі розвитку суспільних відносин впливає на місце відповідного органу в державній ієрархії, а також зумовлює його існування. Цей висновок можна яскраво підтвердити часом існування виконавчого провадження, яке не без відповідних змін, але ще з далеких віків дожи­ло до сьогодення.

Сьогодні проблема примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів набула нового змісту в силу того, що прийняття нового законодавства про виконавче провадження не тільки не вирішило, а, навпаки, поставило.блок нових питань, пов'язаних із по­дальшим удосконаленням норм законодавства про вико­навче провадження. Нерозробленість цілого ряду проб­лемних спірних моментів, що виникають у практиці за­стосування законодавства про виконавче провадження, призводить до незахищеності прав власника та інших заінтересованих осіб і дорого коштує як окремим учас­никам цивільного обігу, так і державі в цілому, а тому потребує значного оновлення. При цьому сучасний етап перебудови виконавчого провадження, коли правова на­ука все більше впливає на суспільні відносини, потребує відповідного ґрунтовного правового аналізу. Однак не­можливо аналізувати відповідну процедуру вчинення юридично вагомих функцій без визначення місця цієї процедури в правовій системі України.

Якщо проаналізувати позиції різних авторів щодо місця виконавчого провадження, то до цих пір питання

про його віднесення до цивільного процесу або до само­стійної галузі не набуло однозначності. Так, прихильни­ками віднесення виконавчого провадження до цивільно­го процесу є М. И. Штефан,¹ В. В. Баранкова². Остання аргументує свою позицію тим, що правовідносини між учасниками виконання і судом є процесуальними, всі ознаки цивільних процесуальних правовідносин прита­манні правовідносинам, які виникають при виконанні судових рішень.

Альтернативної думки дотримуються М. К. Юков,³ В. М. Шерстюк⁴, Ю. Білоусов⁵. Зокрема, М. К. Юков за­пропонував розглядати виконавче провадження як галузь права - виконавче право, але його думка не знайшла прихильників, і в теоретичному плані виконавче провад­ження залишилося складовою цивільного процесуального права.

В. М. Шерстюк доходить висновку щодо самостій­ності виконавчого провадження, аналізуючи неоднорід­ність правовідносин, що виникають при виконанні рі­шень різних юрисдикційних органів, та правовідносин цивільного процесу.

На думку Ю. Білоусова, виконавче провадження вза­галі має бути відокремлене від будь-якої галузі права, в тому числі і від цивільного процесуального права, й по­сісти самостійне місце в системі права. Відтак автор пропонує розглядати його як самостійну галузь права, що матиме назву - цивільне виконавче право.

Слід зазначити, що полярність позицій з цього важли­вого питання має під собою відповідний базис. Тобто в багатьох випадках позицію теоретиків права визначає законодавство, яке регламентує ті чи інші правовідноси­ни. Але спираючись на законодавство як на базис, від­штовхуючись від нього, ми неодмінно будемо лише об-

| ШтефанМ. Й. Цивільний процес//Ін Юре.-К., 1997-С. 607.

Баранкова В. В. Виконання судових рішень. В кн. «Цивільне
процесуальне право України» / За ред. В. В. Комарова II Право,-
Хар_зків, 1999.- С. 424-425. ^Н

Юков М. К. Теоретические проблеми системи гражданского процесуального права: Автореф, дас. д-ра юрид. наук.- Свердловск, 1982.

Шерстюк В. М. Система советского гражданского процесуаль­
ного права.- М, 1989. '

Білоусов Ю. Цивільне виконавче право як самостійна галузь права // Газета «Закон і бізнес». Від 3-9 лютого 2001 р.

ґрунтовувати позиції сьогодення, але не пропонуватиме­мо наступні зміни до законодавства, не зможемо ефек­тивно та обгрунтовано прогнозувати доцільність і необ­хідність таких змін.

Тому не викликає заперечень загальна думка, що міс­це виконавчого провадження в системі права сьогодні суттєво змінилося завдяки змінам у законодавстві. Так, ст. 124 Конституції України регламентує, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Державний виконавець не має права здійснювати правосуддя, адже не належить до структури судової влади. Тому не можна розглядати виконавче провадження в цивільному проце­суальному праві ні як його інститут, ні як його стадію, а норми, що регулюють примусове виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, підлягають виведенню з предмету правового регулювання цивільного процесу­ального права. Не є виконання судових рішень і стадією цивільного процесу, підтвердженням чого виступають зміни до ЩІК, внесені Законом України від 19 жовтня 2000 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Законів України «Про Державну виконавчу службу» та «Про виконавче провад­ження». Згідно з ними глава V уже називається «Звер­нення судового рішення до виконання», а її змістом ви­ступає процедура вирішення питань, віднесених до без­посередньої компетенції суду, що виникають у зв'язку з примусовим виконанням рішень судів та інших юрис­дикційних органів. *

Звідси випливає, що остання, завершальна стадія ци­вільного процесу - вже не виконавче провадження чи, як це передбачав Цивільний процесуальний кодекс, ви­конання судових рішень, а звернення судового рішення до виконання.

Тому із здивуванням можна сьогодні побачити в юридичній літературі, присвяченій арбітражному про­цесу, розкриття сутності виконавчого провадження. Ні, не стало виконавче провадження при його відмежуванні від цивільного процесу частиною арбітражного про­цесу.

З позицій правової науки для виділення будь-якої

¹ Арбитражньїй процесе / Под ред. проф. М. К. Треушникова и проф. В. М. Шерстюка II Городец.- М, 2000.- С. 425-447.

сукупності норм у самостійну галузь права в теорії права існують певні критерії, якими виступають предмет і ме­тод правового регулювання. За відсутності одного з на­званих критеріїв за загальним правилом немає і само­стійної галузі права.

Проаналізуємо предмет правового регулювання вико­навчого провадження, застосовуючи аналогію цивільного процесуального права.

І. В. Решетникова визначає, що системою будь-якої галузі права є сукупність взаємопов'язаних і взаємодію­чих інститутів і норм права, що відображають предмет правового регулювання. Відтак систему цивільного про­цесуального права утворюють норми і правові інститути, що регламентують процесуальні дії та правовідношення суду з іншими суб'єктами цивільних справ, які розгля­даються і вирішуються.¹ Загалом цієї ж концепції дотри­муються в основному всі процесуалісти, оскільки при відокремленні головного суб'єкта процесуальних право­відносин - суду - від інших суб'єктів та змісту процесу­альних дій - від мети цивільного процесу будуть виникати нерегламентовані правовідносини або навіть правопо­рушення. Саме суд (суддя) має забезпечувати дотриман­ня законності цивільного процесу.

Аналогічним за суб'єктним складом є виконавче про­вадження, але замість суду головну роль у виконавчому провадженні законодавством визначено за державним виконавцем, який здійснює передбачені законом дії для досягнення певної правомірної мети - реалізації повно­важних актів у життя суспільства шляхом застосування в необхідних випадках суворо регламентованих заходів примусу. Тому, безумовно, виконавчому провадженню властиві свої правовідносини між суб'єктами, що регла­ментуються законодавством.

Під методом цивільного процесу розуміють сукуп­ність закріплених у нормах цивільного процесуального права способів і засобів впливу на відносини, які регу­люються, і поведінку їх суб'єктів. Він обумовлюється специфічними властивостями предмету регулювання

¹ Решетникова И. В. Понятие гражданського процесуального права, его соотношение с другими отраслями права. В кн. Гражданс-кий процесе / Под ред. К. И. Комиссарова, Ю. К. Осипова II Изд-во «БЕК».-М., 1996.-С. 11.

цивільного процесуального права, соціальними функці­ями, які виконує ця галузь права, і органічним її зв'яз­ком з галузями матеріального права. За змістом метод цивільного процесуального права є імперативно-диспо­зитивним.¹

Слід погодитися з цією концепцією, яку тією чи ін­шою мірою поділяє багато вчених, але неможливо засто­совувати її до виконавчого провадження без виявлення специфічних йому рис.

Якщо звернутись до буквального тлумачення імпера­тивного методу, то в його основі лежить корінь, що свід­чить про безумовну вимогу, категоричну форму, одно­значну поведінку тощо. В той же час виконавче прова­дження поряд із примусовим порядком передбачає мож­ливість добровільного виконання зобов'язання; стягувач має право подати заяву про відмову від стягнення і пове­рнення виконавчого документа; сторони мають право укласти мирову угоду, яка затверджується судом. З цьо­го випливає, що однозначно зазначати метод правового регулювання правовідносин у виконавчому провадженні як імперативний неможливо.

Крім того, виконавче провадження не може не асоці­юватися з примусовим порядком стягнення - це аксіома. Говорячи про загальний порядок реалізації рішень і ви­років, необхідно брати за основу найбільш загальну про­цедуру стягнення - вона характеризується як примусова. Отже, в цивільних справах після набрання судовим або іншим повноважним рішенням законної сили перед по-зивачем-стягувачем та відповідачем-боржником постає питання про шляхи і способи його виконання. Але по­тенційно вони усвідомлюють не тільки «неприємність» процедури примусового стягнення, а й те, що в цьому випадку потребуються додаткові витрати. Вважати, що вони позбавлені можливості вирішити проблемні право­відносин на добровільній основі на будь-якій стадії ци­вільного процесу або до виникнення виконавчих право­відносин, не має підстав. З цього положення випливає висновок, що звернення стягувача до виконавчого про­вадження вважати диспозитивним важко, оскільки він змушений до цього порушеним правом і поведінкою

^с ' Штефан М. Й. Цивільний процес // Ін Юре- К., 1997-

С. 607.

боржника, який не хоче відновити його право або при­пинити правопорушення.

При цьому, виконавчим провадженням не передбаче­но, щоб із відповідною заявою про примусове виконання рішень звертався відповідач. Тобто диспозитивність ви­ходить однобокою, а правовідносини багатосторонніми. Представництво прав та інтересів неповнолітніх у вико­навчому провадженні мають здійснювати органи опіки та піклування, і важко знайти підстави для того, щоб во­ни відмовились від примусового стягнення, крім добро­вільного виконання боржником відповідного рішення. Стягнення на користь держави штрафів, конфіскація майна та інші провадження відрізняються владним харак­тером правовідносин, що не допускають альтернативи. Тому на перший план методу регулювання виконавчих правовідносин необхідно ставити загальний характер правовідносин. Держава наділила певними повноважен­нями виконавчу службу, оскільки вимоги державного виконавця є обов'язковими, тобто владою.

Таким чином загальний метод правового регулювання виконавчих правовідносин не можна вважати диспози­тивним. В основі методу врегулювання лежить санкціо­нування державою і стягувачем застосування примусу до зобов'язаної особи. Тобто санкціонувати - це затверджу­вати, дозволяти, визнавати законним, правильним.¹ Тут мається на увазі, що, з одного боку, держава чітко визна­чила процедуру, засоби примусового виконання рішень, врегулювала порядок звернення та підстави застосування державного примусу і таким чином санкціонувала потен­ційну можливість примусу до зобов'язаної особи в чіт­ких межах виконавчого провадження. З іншого ж боку, стягувач, подаючи встановлені законом документи до дер­жавної виконавчої служби, санкціонує примусове стяг­нення до конкретного боржника як наслідок невиконан­ня останнім своїх обов'язків у добровільному порядку.

Тому принцип санкціонування державою дій, спрямо­ваних на порушення прав боржника на недоторканість його житла, права власності тощо, є визначальним.

Звідси випливає загальна назва методу правового ре­гулювання виконавчих правовідносин, а саме «санкціо-

нований примус». Не тільки за назвою, а й за змістом такого методу врегулювання правовідносин у судових органів немає. Отже, це характеризує виконавче провад­ження як особливу процедуру, котра має бути відокрем­леною від суду.

Однак, не бажано застосовувати до цієї процедури доволі поширене словосполучення «самостійна галузь». Уданому випадку можна констатувати лише виділення самостійних предмету та методу правового регулювання виконавчих правовідносин. Говорячи ж про будь-яку га­лузь права при застосуванні прикметника «самостійна», необхідно усвідомлювати неможливість практичної й теоретичної реалізації цього положення. Так, будь-яка галузь права не може вважатися самостійною, оскільки вона водночас випаде з правової системи. Така орієнта­ція вчених на розробку окремих галузей права призво­дить до прискіпливого аналізу їхніх інститутів та норм, коли поза увагою залишаються зв'язки між різними га­лузями права, існують прогалини в законодавстві, а че­рез це й у правовій системі. Ще фактично не створено наукову структуру виконавчого провадження, а вже іс­нують пропозиції щодо виділення самостійного виду ад­міністративного провадження.¹

Продовжуючи аналіз позицій учених щодо загальних положень науки про виконавче провадження, необхідно відмітити позицію Ю. Білоусова щодо назви майбутньої галузі як цивільного виконавчого права. Є підстави вважати, що вона пропонується за аналогією з кримі­нально-виконавчим правом, в якому слово «криміналь­не» є доцільним у силу того, що там виконуються тільки вироки суду у кримінальних справах, які набрали закон­ної сили (згідно із ст. 4 ВТК). Вони є підставою відбу­вання кримінального покарання і застосування до засуд­жених заходів виправно-трудового впливу.

Загальновідомо, що примусовому виконанню за пра­вилами виконавчого провадження підлягає цілий ряд виконавчих документів. Ст. З Закону України «Про ви­конавче провадження» передбачає 17 підстав виконання, що підлягають примусовому виконанню Державною

¹ Юридическая знциклопедия / За ред М Ю Тихамирова II Изда-ние господина Тихомирова М. Ю.- М, 1997.- С. 399.

ЗО

Миронюк Р. Виконавче провадження у справах про адміністра­тивні правопорушення: окремі питання // Право України.- № 1,2001-С. 81.

виконавчою службою, причому лише 5 із них виносить суд загальної юрисдикції. Всі інші рішення виносяться не в порядку цивільного судочинства іншими державни­ми та недержавними органами, що розглядали справу. Це може бути постанова, винесена органами (посадови­ми особами), уповноваженими законом розглядати спра­ви про адміністративні правопорушення, рішення Анти-монопольного комітету України або вирок суду про конфіскацію майна. Тому включення до назви галузі слова «цивільне» не відтворюватиме всіх підстав для по­рушення виконавчого провадження.

Виконавче провадження можна умовно назвати ста­дією цивільного процесу, оскільки воно є органічним про­довженням попередніх судових стадій, як і всіх процесів, що передували виконавчому провадженню. Оскільки фак­тично само по собі рішення або інший акт, що володіє правовими властивостями, має ініціювати виконавче провадження, а без відповідних гарантій його реалізації такий акт втрачатиме правовий характер. Він перетво­рюватиметься у форму, яка під собою не має підґрунтя. Лише існування виконавчого провадження, його потен­ційні можливості застосувати примус до зобов'язаної особи створюють таке підґрунтя.

Якщо ж розглядати виконавче провадження як стадію цивільного процесу, тоді і сукупність норм, що його ре­гулюють, також слід віднести до цивільного процесуаль­ного права, оскільки одні й ті ж норми регулюватимуть одні й ті ж правовідносини, але одночасно у двох галузях права - в цивільному процесуальному праві та в цивіль­ному виконавчому праві. Навіщо тоді взагалі виділяти названу сукупність норм з цивільного процесуального права, коли воно вже виділялося вченими як його підга-лузь, але не відокремлювалося взагалі від цивільного процесуального права?

У випадку примусового виконання державним ви­конавцем рішення іноземного суду чи буде виконавче провадження, що провадиться в Україні, за правилами українського законодавства про виконавче провадження органічним продовженням рішення іноземного суду?

Не можна погодитись також із думкою Ю. Білоусова, що виконавче провадження не є провадженням. Справді, сучасне виконавче провадження ще на шляху творення і наукового обгрунтування його моделі. Але вже сьогодні

Поиск по сайту: